ОУН (батальйон): відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[перевірена версія][очікує на перевірку]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Відкинуто редагування 128.0.82.8 (обговорення) до зробленого Zvr
Мітка: Відкіт
Niki 24 (обговорення | внесок)
2316 редагувань
Рядок 89: Рядок 89:


==Російське вторгнення в Україну (2022)==
==Російське вторгнення в Україну (2022)==
<gallery>
Бійці батальйону, беруть участь в бойових діях у складі різних підрозділів [[ЗСУ]], [[Сили територіальної оборони Збройних сил України|ТрО]] та [[Добровольчі формування територіальних громад|ДФТГ]].<ref>{{Cite web|title=Mykola Kohanivskyi|url=https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0QdrrmcptKqJhYk5iHchNXFLkfXQuz3xL1Eo3WzV7UFZKQU2E68ZSxKXxR73yJspkl&id=100067805192739|website=www.facebook.com|accessdate=2022-05-14|language=uk}}</ref>
Файл:ОУН - Immitis.png|Нарукавний знак окремої роти спеціального призначення ОУН - Immitis
</gallery>
З початку [[Повномасштабне вторгнення РФ в Україну|повномасштабного вторгнення Росії]], добровольці батальйону опинились у різних містах країни, в більшості перебуваючи в оточені. Тому, виходячи з оперативної обстановки їм довелося пристосовуватись до обставин які диктувала війна. Добровлюці легалізувалися в різних підрозділах силових структур України , з єдиною метою - більш ефективно протидіяти Російській агресії.

Бойове крило добровольчого батальйону "ОУН", що знаходилось під керівництвом Іван Петрович не стали виключенням. З перших годин агресії стали до зброї, і після важких [[Битва за Ірпінь|боїв в Ірпіні]], а також розвідувально-диверсійних заходів на кордоні з окупантом , ними було прийняте рішення щодо входження до складу [[71-ша окрема єгерська бригада (Україна)|71-ї окремої єгерської бригади]], як окремої [[Рота|роти]] спеціального призначення ОУН - Immitis.<ref>https://www.facebook.com/107159048672698/photos/a.107397991982137/107397915315478/?type=3&av=100013027352977&eav=AfYc-EL4iopRzDeMSsF1DAZq9DcRvz3qI5RmnvDNA8xaiPyLu0qEsmMorY8hhKiAc-Y&source=57&paipv=0&_rdr</ref><ref>{{Cite web|title=Mykola Kohanivskyi|url=https://www.facebook.com/story.php?story_fbid=pfbid0QdrrmcptKqJhYk5iHchNXFLkfXQuz3xL1Eo3WzV7UFZKQU2E68ZSxKXxR73yJspkl&id=100067805192739|website=www.facebook.com|accessdate=2022-05-14|language=uk}}</ref>


== Здача та вилучення зброї ==
== Здача та вилучення зброї ==

Версія за 21:42, 15 вересня 2023

Батальйон «ОУН»
(з 25 листопада 2014 - липень 2017)
Зведений батальйон територіальної оборони міста Ніжин
(20 березня — 25 листопада 2014)
На службі31 липня 2014 - липень 2017
КраїнаУкраїна Україна
Війни/битвиВійна на сході України
Нагороди
  • Бойова відзнака батальйону ОУН(2016)
Командування
Визначні
командувачі		Коханівський Микола Миколайович (2014 - 2016р.)
Медіафайли на Вікісховищі
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: ОУН.

Батальйон «ОУН» — український добровольчий батальйон. Незалежне формування, яке діяло у Донецькій та Луганській області, захищаючи територіальну цілісність України. Від 12 серпня 2014 до квітня 2015 дислокувався у селі Піски під Донецьком.

Історія

Засновники підрозділу

Передумови

Взимку 2014 року, під час Революції гідності, було створено 1-шу Київську сотню ОУН ім. Коновальця. Її засновниками та учасниками були Микола Коханівський (сотник), Андрій Пастушенко, Тарас Юрків, Олександр Вінниченко та Владислав Попович.

Зведений батальйон територіальної оборони Ніжина

20 березня 2014 року рішенням Ніжинського міського голови, був створений Зведений батальйон територіальної оборони Ніжина. Він став першим батальйоном територіальної оборони в Україні, створеним після початку Російсько-української війни та єдиним який не увійшов до складу ЗСУ та МВС.[1][джерело?] Підрозділ підпорядковувався Ніжинській Міській Раді на чолі з Головою Анатолієм Лінником та командиру ЗБТО «Ніжин». Першим командиром підрозділу був Олександр Породько (позивний 401), одночасно був головним ініціатором створення підрозділу, перебував на посаді до липня.

31 липня 2014 року Виконавчий комітет Ніжинської міськради призначив командиром ЗБТО «Ніжин» Миколу Коханівського (позивний «Буревій»)[2][3][4]. Особовий склад 1-ї Київської сотні ОУН ім. Коновальця увійшов до складу батальйону. Заступником командира став Пастушенко Андрій (позивний «Сивий»). Відразу був оголошений набір до особового складу батальйону на тренувальну базу в Ніжині командиром якої призначили Поповича Владислава (позивний «Робін Гуд») в результаті чого бійцями підрозділу стали добровольці з усіх регіонів України[5]. Із серпня по жовтень були проведені три урочисті відправи бійців на війну з центральної площі Ніжина.[1][2][3][6][7] Під час однієї з них батальйону був подарований «народний броньовик», виготовлений ніжинськими волонтерами.[1][4][6][7][8] Також були намагання забезпечити ЗБТО «Ніжин» бойовими квадрокоптерами, але стали на заваді бюрократичні процедури[9].

У зоні бойових дій

Підрозділ батальйону брав участь у штурмі Савур-Могили.

Станом на початок вересня чисельність батальйону — близько 100 бійців, 100 осіб — на ротації, на лікуванні[10].

У батальйоні воюють громадяни Росії[11] та Білорусі, включаючи білоруський колишній політв'язень Василь Парфенков.[12].

На кінець жовтня базувався за 300 метрів від Донецька в селищі Піски, тримаючи правий фланг захисників Донецького аеропорту[13].

Передові позиції в населеному пункті Піски 11 січня 2017

30 жовтня під час нападу бойовиків неподалік Донецького аеропорту, бійці батальйону взяли в полон важко пораненого росіянина Павла Буланова, колишнього міліціонера з Єкатеринбурга. Той помер по дорозі в лікарню[14][15].

Батальйон «ОУН»

23 листопада 2014 року загинув боєць батальйону Андрій Юрга зі Львова.[16] Вже через день після смерті Андрія Юрги, 25 листопада, виконавчий комітет Ніжинської Міської Ради скасував своє рішення про створення ЗБТО «Ніжин». Командування підрозділу назвало ці дії зрадою, бійці батальйону продовжили свою участь у боях як Добровольчий батальйон «ОУН».[17]

Грудень 2014  — лютий 2015 , разом з батальйоном «Дніпро-1», ДУК ПС та бійцями 93-ї бригади утримують метеостанцію на території аеропорту. На метеостанції поранено «Сивого», «Механіка». Поранення отримали також «Дим», «Білий», «Галицький», «Джонні».

У березні 2015 року Заступника командира батальйону ОУН Бориса Гуменюка та Олександра Потебенька знято з посад та відраховано зі складу батальйону.[18] У березні 2015 року командування батальйону та дійсні члени ОУН публічно засудили дії голови ПУН Богдана Червака, через які було пограбовано склад батальйону та позбавлено транспортних засобів[19].

У квітні 2015 у зв'язку з домовленостями про відведення добровольчих батальйонів з лінії фронту, основні сили батальйону виведені з Пісків (згодом повернулися на ті ж позиції). Частина батальйону увійшла до складу Збройних сил України як окремий підрозділ 93-ї ОМБр ЗСУ під командуванням заступника командира батальйону ОУН Андрія Пастушенка «Сивого».

Внаслідок поранень, отриманих у с. Піски, загинув боєць Михайло Сусло, позивний «Слідопит».

У квітні 2015 року в боях отримали поранення кілька бійців. Загинули Олег Богачов позивний «Ківі», Олег Пугачов позивний «Слід». Боєць Віталій Артемчук, позивний «Сіті» зазнав тяжкого поранення і потрапив у полон до бойовиків ДНР (звільнений з полону 4 липня 2015р).[20]). Основні сили батальйону виведено з Пісків, проте на передовій залишається боївка, яка з часом виросла до повноцінного підрозділу, що співпрацюючи з ЗСУ тримає позиції в Пісках, під командуванням заступника командира батальйону ОУН, «Івана».

У травні 2015 року у селі Піски поранено Дмитра Афанасьева, позивний «Лимон» добровольця підрозділу ОУН. 4 травня він помер у лікарні від наслідків поранень.

У липні 2015 року підрозділ батальйону ОУН тримає кілька позицій в Пісках та на шахті Бутівка під командуванням Андрія Пастушенка. Бійці підрозділу знаходяться на позиціях до липня 2016 року.

В червні 2016 року батальйон передислоковується до Кримського, Луганської області. Там знаходиться до липня 2017 року.

16 лютого 2017 в Кримському на позиціях від пострілу ПТУР загинув бієць Батальйону Сірченко Андрій "Примус"

Російське вторгнення в Україну (2022)

  • Нарукавний знак окремої роти спеціального призначення ОУН - Immitis
    Нарукавний знак окремої роти спеціального призначення ОУН - Immitis

З початку повномасштабного вторгнення Росії, добровольці батальйону опинились у різних містах країни, в більшості перебуваючи в оточені. Тому, виходячи з оперативної обстановки їм довелося пристосовуватись до обставин які диктувала війна. Добровлюці легалізувалися в різних підрозділах силових структур України , з єдиною метою - більш ефективно протидіяти Російській агресії.

Бойове крило добровольчого батальйону "ОУН", що знаходилось під керівництвом Іван Петрович не стали виключенням. З перших годин агресії стали до зброї, і після важких боїв в Ірпіні, а також розвідувально-диверсійних заходів на кордоні з окупантом , ними було прийняте рішення щодо входження до складу 71-ї окремої єгерської бригади, як окремої роти спеціального призначення ОУН - Immitis.[21][22]

Здача та вилучення зброї

11 вересня 2019 року, командир батальйону ОУН Олексій Колупов, добровільно передав залишки зброї батальйону ОУН поліцейським. Добровольцям, подякував Перший заступник Голови Нацполіції В'ячеслав Аброськін[23].

12 березня 2020 року, на одному з блокпостів Луганщини, працівники СБУ та МВС затримали автівку зі зброєю, в якій перебував командир батальйону ОУН Олексій Колупов, його заступник та ще двоє осіб. Комбат одразу заявив, що всі, хто перебував з ним в авто не мають жодного стосунку до цієї зброї, яку віз лише він і інші навіть не знали, що є в машині. Олексію Колупову та його заступнику було пред'явлено звинувачення за ст.263 КК України. Під час обрання запобіжного заходу в судовому засіданні, обвинувачені визнали свою вину, звільнені з під варти після внесення застави.[24]

9 травня 2015 року, на базі Добровольчого Батальйону ОУН в Покровську, працівниками МВС був проведений обшук, під час якого була вилучена зброя та амуніція батальйону.[25]

Втрати

Докладніше: Втрати батальйону «ОУН»

Вшанування загиблих

• В місті Конотоп вул. Фрунзе перейменовано на вулицю Михайла Сусла.

• 31 березня 2016 рішенням 9-ї сесії Конотопської міської ради VII скликання Михайлу Сусло присвоєне звання «Почесний громадянин міста Конотопа» (посмертно).

• 28 червня 2016 у Конотопі на одному з будинків по вулиці Михайла Сусла встановлено пам'ятну дошку на його честь.[26]

• У вересні 2016 року в місті Жмеринка на будівлі навчально-виховного комплексу «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів — ліцей» (вулиця Центральна, 2), де навчався Олег Пугачов, йому відкрито меморіальну дошку.[27]

• До 3-ї річниці створення підрозділу Ніжинська Міська Рада одноголосно прийняла меморандум який визнає ЗБТО"Ніжин" послідовником Ніжинського Полку, створеного у 1648 році Богданом Хмельницьким у славній козацькій традиції захищати рідну землю від ворогів.

• 25 травня 2017 в Краматорську у ЗОШ № 8 І-ІІІ ст. відкрили пам'ятну дошку на честь Андрія Сірченка.[28]

• 26 грудня 2017 року в Ніжині пройшов турнір з боксу на кубок Юрги Андрія[29].

• 14 жовтня 2018 року в Ніжині на Стіні Героїв на честь Андрія Юрги було відкрито меморіальну дошку[30]

• 14 березня 2019 року, на фасаді 274-ї школи міста Київ, відкрито пам'ятну дошку Олегу Богачову.[31] В місті Краматорськ на ім'я Афанасьєва Дмитра названа вулиця де він мешкав

Нагородження та відзнаки

• До 5-ї річниці створення підрозділу у Всехсвятській церкві були відзначені волонтери — ніжинці, яким вручили знаки народної пошани — ордени «Єдність та Воля» а також подяки від командування підрозділу[32].

• До 5-ї річниці звільнення селища Піски, бійці батальйону отримали відзнаки « За звільнення та оборону селища Піски» від керівництва полку поліції «Дніпро-1».[33][34]

• До 2-ї річниці створення батальйону бійці отримали бойові відзнаки підрозділу, які стали першими нагородами добровольчих підрозділів у війні на сході України.

Галерея

Андрій Пастушенко

Див. також

Примітки

  1. ↑ а б в ТСН (31 липня 2014), З Ніжина на фронт вирушила третя рота зведеного батальйону територіальної оборони, процитовано 13 квітня 2019
  2. ↑ а б Бійці батальйону «Ніжин» знову їдуть воювати в зону АТО (фото, відео). m.gorod.cn.ua. Архів оригіналу за 15 квітня 2019. Процитовано 15 квітня 2019.
  3. ↑ а б ArtHaos (21 серпня 2014), Відправка на фронт добровольців батальйону Ніжин, процитовано 13 квітня 2019
  4. ↑ а б 5 канал (5 вересня 2014), Ніжинські активісти роблять броньовик для бійців #АТО, процитовано 13 квітня 2019
  5. ↑ ArtHaos (23 серпня 2014), Тренування бійців батальйону Ніжин, процитовано 13 квітня 2019
  6. ↑ а б NizhynTB (4 серпня 2014), Батальйон ТО"Ніжин" іде до зони АТО.31.07.14, процитовано 13 квітня 2019
  7. ↑ а б ArtHaos (31 липня 2014), Батальйон Ніжин, процитовано 13 квітня 2019
  8. ↑ NizhynTB (30 вересня 2014), народний броньовик для батальйону "Ніжин", процитовано 13 квітня 2019
  9. ↑ ТСН (25 жовтня 2014), Перший український бойовий квадрокоптер готовий до серійного виробництва, процитовано 14 квітня 2019
  10. ↑ Борис Гуменюк: «Якщо ми сьогодні підемо з поля бою, то потім туди повернуться наші сини і внуки» // Ратуша, 13 листопада 2014. Архів оригіналу за 19 грудня 2014. Процитовано 15 листопада 2014.
  11. ↑ Обличчя війни: росіянин та кримчанин в Пісках з батальйоном ОУН. Архів оригіналу за 17 квітня 2015. Процитовано 26 квітня 2015.
  12. ↑ Былы палітвязень Васіль Парфянкоў ваюе ва ўкраінскім батальёне АУН [Архівовано 23 червня 2018 у Wayback Machine.] (біл.)
  13. ↑ Цієї ночі на кіборгів у Донецьку можливо чекатиме потужний штурм двох російських полків // «Експрес онлайн», 14 жовтня 2014. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 5 травня 2019.
  14. ↑ http://vinnitsaok.com.ua/2014/10/31/191871. vinnitsaok.com.ua. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 23 квітня 2017.
  15. ↑ Убитий в аеропорту Донецька росіянин поїхав на Донбас «заробляти» (відео) | Факти. ФАКТИ. 3 листопада 2014. Архів оригіналу за 24 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
  16. ↑ Телеканал ZIK Live (24 листопада 2014), У бою на сході загинув львів’янин Андрій Юрга, процитовано 16 травня 2019
  17. ↑ Батальйон “Ніжин” буде розформований за рішенням виконкому. m.gorod.cn.ua. Архів оригіналу за 13 квітня 2019. Процитовано 13 квітня 2019.
  18. ↑ Добровольчий Батальйон ОУН. www.facebook.com (укр.). Процитовано 2 вересня 2019.
  19. ↑ Lidi Ya Films (21 березня 2015), Заява діючих членів Організації Українських Націоналістів, процитовано 3 травня 2019
  20. ↑ Пораненого бійця батальйону «ОУН» звільнили з полону. Архів оригіналу за 5 липня 2015. Процитовано 5 липня 2015.
  21. ↑ https://www.facebook.com/107159048672698/photos/a.107397991982137/107397915315478/?type=3&av=100013027352977&eav=AfYc-EL4iopRzDeMSsF1DAZq9DcRvz3qI5RmnvDNA8xaiPyLu0qEsmMorY8hhKiAc-Y&source=57&paipv=0&_rdr
  22. ↑ Mykola Kohanivskyi. www.facebook.com (укр.). Процитовано 14 травня 2022.
  23. ↑ На Донеччині три добровольчі підрозділи добровільно передали озброєння Національній поліції. www.npu.gov.ua. Архів оригіналу за 25 червня 2020. Процитовано 25 червня 2020.
  24. ↑ Щодо арешту командира ДБ ОУН друга Івана. Добровольчий Рух ОУН (укр.). 15 березня 2020. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 8 серпня 2020.
  25. ↑ У батальйоні ОУН заявили про обшуки на їхньому військовому складі. ua.korrespondent.net (рос.). Архів оригіналу за 26 листопада 2021. Процитовано 8 серпня 2020.
  26. ↑ В Конотопі відкрили ще одну меморіальну дошку. Голос Конотопа (рос.). Архів оригіналу за 19 грудня 2017. Процитовано 24 квітня 2020.
  27. ↑ Пугачов Олег Валентинович - Книга пам′яті загиблих за Україну - Український меморіал. ukraine-memorial.org. Процитовано 24 квітня 2020.
  28. ↑ Іван Петрович. www.facebook.com. Процитовано 24 квітня 2020.
  29. ↑ На Кубок Андрія Юрги з боксу запросили родин загиблих в АТО Ніжинщини – ПравдаТУТ Ніжин. nizhyn.pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 10 травня 2019. Процитовано 10 травня 2019.
  30. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2018. Процитовано 2 вересня 2019.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  31. ↑ Открытие мемориальной доски в честь участника АТО Олега Богачева, который погиб на востоке Украины - УНИАН. photo.unian.net (рос.). Процитовано 24 квітня 2020.
  32. ↑ ЗБТО “НІЖИН” – 5 років – ПравдаТУТ Ніжин. nizhyn.pravdatut.ua (укр.). Архів оригіналу за 5 травня 2019. Процитовано 5 травня 2019.
  33. ↑ ІА «Вчасно» (21 липня 2019). До 5-річчя визволення Пісок на Донеччині ветерани АТО / ООС випустили спеціальну нагороду — ІА «Вчасно». vchasnoua.com (укр.). Архів оригіналу за 19 грудня 2021. Процитовано 23 квітня 2020.
  34. ↑ Владислав Попович. www.facebook.com. Процитовано 23 квітня 2020.

Посилання

Батальйон «ОУН»
у соціальних мережах
Батальйон «ОУН» на сайті Facebook
Батальйон «ОУН» на сайті ВКонтакті
Батальйон «ОУН» на сайті YouTube
Зовнішні відеофайли
1.  Відео реального бою. Будні «ОУН» на YouTube
2.  Звернення бійців батальйону «ОУН» до Президента України на YouTube
4.  Обличчя війни: Борис Гуменюк про війну (18+) на YouTube
5.  Присяга новобранців батальйону «ОУН» біля Донецького аеропорту на YouTube
6.  Передовая в Песках. Батальйон «ОУН» на YouTube
7.  Ситуація на кордоні з Донецьком на YouTube
8.  На блокпост до Пісків їде підмога на YouTube
9.  Рейд на СТО. Будні батальйону «ОУН» на YouTube
10. Піски під Донецьком: як воюють ОУН, Дніпро-1 і Правий Сектор // Espreso.TV, 22 вересня 2014
11. Героический батальон «ОУН» до сих пор не легализован командованием АТО // ICTV, 17 жовтня 2014
12.  Обличчя війни: бійці батальйону ОУН отримали листи від школярів на YouTube // LidiYa Films, 23 грудня 2014
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=ОУН_(батальйон)&oldid=40415616