Льодовик

Льодовик — багаторічне природне накопичення льоду на земній поверхні. Утворюється з твердих атмосферних опадів у тих районах, де протягом року таких опадів випадає більше, ніж тане та випаровується.

Льодовики: 1 — в Андах (Південна Аргентина); 2 — поблизу берегів Аляски; 3,4 — на Північному Кавказі; 5 — в Антарктиді

Тріщини кліважу в льодовику, що рухається

Тріщина в льодовику

Загальна характеристика

На Землі 98,5 % льодовикового льоду міститься у величезних льодах полярних областей, однак льодовики трапляються також у гірських хребтах усіх континентів, окрім Австралії, (у Гімалаях, Андах, Кордильєрах, Альпах, на Памірі, Кавказі, деяких високих горах Східної Африки, Мексики тощо), та на кількох високоширотних океанських островах.

Льодовиковий лід — найбільший резервуар прісної води на Землі, який підтримує одну третину світового населення. Оскільки льодовикові маси залежать від довгострокових змін клімату (наприклад, опадів, середньої температури, хмарності), зміни льодовикових мас вважаються одними з найчутливіших індикаторів зміни клімату і є основним джерелом змін рівня океану.

Льодовик формується на земній поверхні, коли сніговий покрив не встигає повністю розтанути і/або випаруватися. Льодовики поширені у високих широтах північної і південної півкуль Землі, у високих горах усіх широт. Загальна площа сучасних Льодовиків становить близько 16 млн км² (11 % площі суходолу), об'єм— близько 30 млн км³, але через глобальне потепління має тенденцію до зменшення. Максимальна потужність криги досягає 4 км. Основна маса криги льодовиків зосереджена в Антарктиді та Ґренландії. Товщина льодовикового покриву Антарктиди становить 2000-4000 м, у ньому зосереджено 80 % прісної води планети. Льодовики Антарктиди і Гренландії, подекуди сповзаючи в океан на шельф і утримуючись на плаву, утворюють шельфові льодовики.

Періто-Морено (льодовик).

Будова

Льодовики можуть характеризуватися досить складною будовою (структурою). В першу чергу для будь-яких типів льодовиків виділяють область живлення і область абляції (руйнування). В області живлення окремо виділяють фірнову-снігову товщу (басейн). Область абляції у гірських льодовиках називають їх язиком. Складні льодовики та льодовикові системи також складаються з певних частин. В межах частин льодовика можна розглядати більш детальну будову: нашарування по глибині, системи тріщин та порожнин, льодовикову гідрофізичну сітку, льодопади, включення гірських порід (морени) та ін. Гідрографічна сітка льодовика може складатися з тріщин з водою на дні, колодязів, льодовикових каналів стоку, каверн повністю або частково заповнених водою, приконтактного шару з водяною плівкою, окремими каналами стоку та кавернами, штучних свердловин, лінз води у сніжно-фірновій товщі на контакті фірн-лід та інших об'єктів.

Класифікація

В гляціології розрізняють два основні типи льодовиків, в яких своєю чергою виділяють окремі різновиди:

• льодовикові покриви
  • наземні
  • шельфові
    • плавучі
    • донні
• гірські
  • висячі
  • каррові
  • долинні
  • переметні
  • відроджені

Крім того, за температурним режимом виділяють «теплі» льодовики, в яких основна маса криги постійно має температуру танення і «холодні», з основною температурою тіла льодовика нижче за точку танення. Льодовики в сукупності з талими водами беруть участь у створенні льодовикового рельєфу («баранячі лоби», «кучеряві скелі» — на рівнинах, троги, карри, ригелі — в горах, а також моренні рівнини, горби, гряди, зандрові рівнини, флювіогляційні тераси). У процесі руху льодовик виконує складну геологічну роботу — руйнування, перенесення та акумуляцію продуктів руйнування гірських порід.

• Снігова лінія — це межа, вище якої сніг не тане, а накопичується, утворюючи льодовик.
• Морена — уламки гірських порід, принесених льодовиком.
• Гірські льодовики — льодовики, що займають вершини гір, поглиблення на їх схилах і долини гір вище снігової лінії.
• Покривні льодовики — льодовики, що мають товщину до 4 км, приховують нерівності рельєфу і займають великі площі.
• Айсберг — величезні брили льоду, що дрейфують в океані.
• Багаторічна мерзлота — шар мерзлого ґрунту, що постійно зберігає температуру нижче 0 °C.

Окремі види льодовиків

Материкові льодовики

Формуються в полярних районах. На відміну від льодовиків гірського типу, вони не мають чітко відокремленої області живлення та стоку, а їх форма не контролюється рельєфом ложа. Товщина криги таких льодовиків максимальна та приховує всі нерівності поверхні землі. Материкові льодовики мають форму опуклого щита. Прикладом таких льодовиків є льодові покриви Ґренландії та Антарктиди. Швидкість руху: в льодовиковому щиті — 0,03 — 0,35 м/добу, вивідних льодовиках — 0,8 — 27 м/добу.

Шельфовий льодовик

Прикладом шельфового льодовика може бути льодовик західної частини Антарктиди, де він досягає дна океану і розповсюджується на окремі острови морів Росса та Ведделла. Час від часу від шельфових льодовиків відколюються великі брили криги, які називаються айсбергами. Розміри таких брил досягають декількох кілометрів у довжину, а висота сягає 200 і більше метрів.

Гірські льодовики

Є в Альпах, Гімалаях, на Тянь-Шані, Памірі, Кавказі тощо. Характерна їх особливість — наявність чітко виражених областей живлення, тобто фірнових басейнів, у межах яких відбувається накопичення снігу та подальше його перетворення в фірн і лід. Розміри, форма і будова гірського льодовика визначаються формою його ложа, обсягами живлення і абляції та рухом льоду. Виділяють такі основні їх типи:

• Долинні або троги (нім. «трог» — корито) — це найбільші льодовики гірського типу, що формуються у високогірних частинах долин річок.;
• Карові-льодовики кріслоподібних заглиблень, малої потужності без стоку;
• Висячі — це льодовики, що розташовуються в западинах на крутих гірських схилах, звідки витікають у вигляді коротких язиків, що висять над урвищами та періодично відколюються, ініціюючи лавини. Середні швидкості льодовиків долинного типу становлять: в Альпах — 0,2 — 0,4; на Тянь-Шані — 0,4 — 0,5; на Памірі — 0,6 — 0,8; в Гімалаях — 2,0 — 3,5 м/добу.

Льодовики проміжного типу — це льодовики плоскогір'їв, які утворюються в горах зі столоподібними або плескато-опуклими вершинами. Такі льодовики поширені на Скандинавському півострові і називаються льодовиками скандинавського типу.

Пульсація

Пульсація льодовиків — це періодичні різкі, зі швидкістю до сотень метрів і більше на добу, наступання льодовиків. Зумовлені змінами сили тертя і дробленням льоду. Періодичність пульсацій — від кількох до 100 років.

Цікаві факти

Періто-Морено

Алецький льодовик

Льодовик Бірдмора в Антарктиді. Фото 1956 р.

• Сучасна площа заледеніння на нашій планеті становить 15 693 256 км². Це значить, що загальна площа, зайнята тільки льодовиками, становить 10 відсотків усієї земної суші. 0,5 відсотка площі заледеніння приходиться на високі гори, 99,5 відсотка — на полярні області. Льодовики нашої планети містять 21 млн км³ води. Якби всі ці льодовики раптом розтанули, то рівень світового океану піднявся б на 50 м^{[джерело?]}. Тільки від танення льоду в Антарктиді всі прибережні країни можуть потерпіти величезну катастрофу.
• Найбільший на земній кулі гірський льодовик розташований в Антарктиді. Це льодовик Фільхнера. Довжина його становить 925 км, а потужність — близько 4 000 м
• Льодовик Федченко — гігантський акумулятор гідроенергії. Велетенська крижана маса з потужністю льоду понад 500 м, піднята на висоту від 4000 до 6000 м, живить багато середньоазіатських річок.
• Найдовший гірськодолинний льодовик — Беринга. Він знаходиться в гірських районах Аляски. Його довжина 170 км.
• Великі льодовики Кавказу й Альп рухаються зі швидкістю до 150 м на рік. На Памірі ця швидкість досягає 1500 м на рік чи більш 4 м за добу. Найбільша ж швидкість руху в льодовика Упернивік біля Гренландії — 38 м на добу чи близько 14 000 м за рік.
• Лід в Антарктиді місцями досягає в товщину 3,7 км. Якби він розтанув, рівень океану піднявся б на 55 м^{[джерело?]}.
• Льодовик — це також народна назва місяця січень

Найбільші льодовики світу

• Льодовик Ламберта-Фішера (Антарктида) — довжина льодовика — 515 км
• Нова Земля (Росія) — довжина льодовика — 413 км
• Льодовик Арктичного Інституту (Антарктида) — довжина льодовика — 362 км
• Льодовик Німрод-Леннокс-Кінг (Антарктида) − довжина льодовика — 239 км
• Льодовик Денман (Антарктида) — довжина льодовика — 241 км
• Льодовик Бердмор (Антарктида) — довжина льодовика — 225 км
• Льодовик Рікавері (Антарктида) — довжина льодовика — 225 км
• Льодовик Петермана (Гренландія) − довжина льодовика — 200 км
• Льодовик Безіменний (Антарктида) − довжина льодовика — 193 км
• Льодовик Спесор (Антарктида) − довжина льодовика — 135 км
• Хаббард (Аляска)
• Зему — довжина льодовика — 25 км, площа — 116,8 км
• Сіачен (Каракорум, Азія) — довжина льодовика — 75 км
• Ватнайокутль (Ісландія)
• Скейдарайокюдль (Ісландія) — довжина льодовика — 48 км
• Тасмана (Нова Зеландія) — довжина льодовика — 29 км
• Алецький (Швейцарія, Альпи) — довжина льодовика — 24 км

Див. також

Екзарація Лід Льодопад Льодовикова геологія Льодовикова денудація Льодовикова деструкція Льодовикова теорія Льодовикова шліфовка Льодовикова штриховка

Льодовиковий комплекс Льодовиковий період Льодовиковий рельєф Льодовиковий стіл Льодовикові відклади Льодовикові покриви Льодовикові розсипи

Льодозакладка Льодоріз Льодохід Льодовиковий вітер Список льодовиків у Європі Трансфлюенція і дифлюенція льодовиків

Література

1. Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
2. Слабошпицька Л., ГерманВ. Все про все на світі / Олег Погребний. — Київ: Махаон Україна, 2006. — С. 361. — (5984). — 15000 прим. — ISBN 966-605-432-9
3. (рос.) Котляков В. М. Снежный покров Земли и ледники. — Л.: ГИМИЗ, 1968. 480 с.

Посилання

• Класифікація льодовиків (GLIMS) (PDF) (англ.)
• Климат, лед, вода, ландшафты
• Льодовики за країнами і континентами