Літопис Самовидця

Літопис Самовидця (Київ: Наукова думка, 1971). Видання підготував кандидат філологічних наук Дзира Ярослав Іванович

Літопис Самовидця — козацький літопис староукраїнською мовою, одне з фундаментальних джерел з історії Східної Європи XVII століття, зокрема періоду Хмельниччини і Руїни в Україні, самобутня й оригінальна пам'ятка української мови та літератури. Написана очевидцем подій, вихідцем із старшини Війська Запорозького.

Короткі відомості

Літопис Самовидця складається зі вступу, який оповідає про стан України перед Хмельниччиною, та двох головних частин:

• перша присвячена часам Хмельниччини й Руїни (до 1676 включно) й написана, правдоподібно, значно пізніше описуваних подій;
• друга — доведена до 1702 включно, становить Літопис у стислому розумінні цього слова, написаний на Лівобережжі, найповніше (з уваги на локальні новини) у Стародубі.

Літопис Самовидця писаний доброю українською мовою того часу, близькою до народної. Автор літопису документально не відомий, належав до козацької старшини й посідав якийсь час видатне становище в українському уряді. Дослідники віддавна намагалися встановити його ім'я. Це стало можливе після праць Вадима Модзалевського про Романа Ракушку-Романовського. У 1920-их pp. низка авторів (Віктор Романовський; Олександр Оглоблин і особливо Микола Петровський) незалежно один від одного, на підставі аналізу автобіографічного матеріалу в Літописі, дійшли висновку (втім, вперше висловленого ще в 1846 істориком-аматором Д. Сєрдюковим), що автором Літопису Самовидця найвірогідніше був Роман Ракушка-Романовський, генеральний підскарбій за Івана Брюховецького, а в останні десятиліття свого життя — священик у Стародубі. Ця думка була прийнята більшістю істориків (Дмитро Багалій, Михайло Грушевський, Дмитро Дорошенко, Іван Крип'якевич та інші й зокрема новітня історіографія), але деякі автори називали інших кандидатів на авторство: Іван Биховець, військовий канцелярист (Л. Окіншевич), Федір Кандиба, полковник корсунський (М. Андрусяк, Михайло Возняк) та ін.

Оригінал Літопису не дійшов до нас. Збереглося кілька копій, зроблених у XVIII столітті або й пізніше. Найдавніші й найповніші — це списки Г. Іскрицького (перша половина XVIII ст.) й Якова Козельського (друга пол. XVIII ст.), які й покладено в основу наукових публікацій цієї пам'ятки. Вперше, діставши його від Пантелеймона Куліша (від нього й назва Літопису Самовидця), опублікував Літопис Осип Бодянський (1846); більш науково підготоване видання Київської Археографічної Комісії за редакцією і вступною статтею Ореста Левицького (1878), перевидане Інститутом історії АН УРСР (1971, Дзира Я.) і «Harvard Series in Ukrainian Studies» (1972).

Див. також

• Історія Русів
• Літопис Самійла Величка
• Літопис Григорія Грабянки
• Львівський літопис

Джерела та література

• Я. І. Дзира. Літопис Самовидця // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 240. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1028-1.
• Літопис Самовидця / Видання підготував Я. І. Дзира. — Київ: «Наукова думка», 1971. — 208 с. текст djvu
• Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: «Хмельницкой», «Краткого описания Малороссии» и «Собрания исторического» з передмовою О. Левицького. — К., 1878

Література

• Андрусяк М. До питання про авторство Літопису Самовидця. — Львів: Записки Наукового товариства ім. Шевченка, 1928. — Т. CXLIX.
• Багалій Д. Нарис української історіографії. — Вип. 2 // Джерелознавство. — К., 1925.
• Бевзенко С. П. Спостереження над синтаксисом українських літописів XVII ст. — Наукові записки Ужгородського державного університету. — Т. IX. — Ужгород, 1954.
• Возняк М. Історія української літератури. — Т. III. — Львів, 1924.
• Возняк Михайло. Хто ж автор т. зв. Літопису Самовидця? — Львів, 1933.
• Гординський Ярослав. « Милость божія», українська драма з 1728 р. — Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 1925. — Т. CXXXVI — CXXXVII; 1927, Т. CXLVI.
• Грушевский М. С. Самовидец Руины и его позднейшие отражения. — Труды Института славяноведения Академии наук СССР. — Т. I. — Л., 1932.
• Грушевский М. С. Об украинской историографии XVIII века. Несколько соображений. — Известия АН. СССР, VII серия, отд. общественных наук, 1934, № 3.
• Дзира Я. І. Українські літописи XVI — XVIII ст. в радянській історіографії. — Історичні джерела та їх використання. — Вип. III. — К., 1968.
• Дзира Я. І. Джерельна основа праці О. Рігельмана про Україну. — Історіографічні дослідження в Українській РСР. — Вип. II. — К., 1969.
• Житецкий П. Очерк звуковой истории малорусского наречия. — К., 1876.
• Житецкий П. «Энеида» Котляревского и древнейший список ее в связи с обзором малорусской литературы XVIII века. — К., 1900.
• Иконников В. С. Опыт русской историографии. — Т. 2, кн. 1. — К., 1908.
• Історія української літератури у восьми томах. — Т. I. — К., 1967.
• Карпов Г. Критический обзор разработки главных русских источников, до истории Малороссии относящихся, за время: 8-е января 1654 по 30 мая 1672. — М., 1870.
• Карпов Г. Начало исторической деятельности Богдана Хмельницкого. — М., 1873.
• Летопись Самовидца о войнах Богдана Хмельницкого и о междоусобиях, бывших в Малой России по его смерти. Доведена продолжателями до 1734 года. — Чтения в имп. Обществе истории и древностей российских при Московском университете, 1846, № 1, отд. II; 1846, № 2; Окреме вид. — М., 1846. \189\
• Летопись Самовидца по новооткрытым спискам с приложением трех малороссийских хроник: «Хмельницкой», «Краткого описания Малороссии» и «Собрания исторического», з передмовою О. Левицького. — К., 1878.
• Максимович М. А. Собрание сочинений. — Т. І. — К., 1876. — С. 525.
• Марченко М. І. Українська історіографія (з давніх часів до середини XIX ст.). — К., 1959.
• Модзалевський В. Перший військовий підскарбій (1663 — 1669). Роман Ракушка-Романовський. — Записки історично-філологічного відділу Української Академії наук. — Кн. 1. — К., 1919. — С. 52; кн. 2, 1920—1922. — С. 29–59.
• Огоновський О. Історія літератури руськой. — Ч. І. — Л., 1887.
• Окиншевич Л. До питання про автора Літопису Самовидця. — Нариси з соціаяьно-економічної історії України. — Т. І. — К., 1932.
• Петличний І. З. Граматичні особливості мови Літопису Самовидця. — Питання українського мовознавства. — Кн. 1. — Львів, 1956.
• Петров Н. И. Очерки из истории украинской литературы XVII и XVIII веков. — К., 1911.
• Петровський М. До питання про певність відомостей літопису Самовидця й про автора літопису (Романа Ракушку-Романовського). — Записи Ніжинського інституту народної освіти. — Кн. VI. — Ніжин, 1926.
• Петровський М. Нариси історії України XVII — початку XVIII ст. (Досліди над Літописом Самовидця). — Харків, 1930.
• Письма П. А. Кулиша к О. М. Бодянскому (1846—1848) // Русский архив. — 1892, № 11.
• Письма П. А. Кулиша к О. М. Бодянскому (1846—1877) // Киевская старина. — 1897, сентябрь, октябрь, ноябрь, декабрь; 1898, февраль.
• Романовський В. Хто був «Самовидець?» — Кн. 5. — Україна, 1925,
• Франко I. Студії над українськими народними піснями. — Записки Наукового товариства ім. Шевченка. — Львів, 1911—1912.
• Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. — Львів, 1910.
• Шевченко Т. Повне зібрання творів. У 6 т. — Т. V, VI. — К., 1964.

Посилання

• Самовидця Літопис // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 5 : Пе—С. — С. 637—640.
• Літопис Самовидця // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Самовидець // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1667. — 1000 екз.