Winton (автовиробник)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Winton
Winton Motor Carriage Company
Тип бізнес
Галузь Автомобілебудування
Гасло "Найкращі автомобілі для далеких подорожей, які випускаються і продаються в Америці"
Засновано 1897
Засновник(и) Олександр Уінтон
Закриття (ліквідація) 1962
Штаб-квартира Клівленд, штат Огайо, США
Попередні назви Winton (1897-1907)
Winton Six (1907-24)
Ключові особи Томас Хендерсон
Гео Браун
Гео Кондрінгтон
Продукція Транспортні засоби
Власник(и) General Motors
Співробітники 1500 (1901)
Дочірні компанії Winton Engine Corporation

CMNS: Winton на Вікісховищі

Winton (Уінтон) — з 1897 року американський виробник автомобілів. Штаб-квартира розташована в місті Клівленд, штат Огайо. У 1924 році компанія припинила виробництво автомобілів.

Олександр Уінтон[ред. | ред. код]

Олександр Уінтон не був уродженцем США, він народився в червні 1860 року в маленькому шотландському селі Гранджемут неподалік від Глазго, тепер це портове місто. Батько майбутнього американського автомагната працював ковалем, що спеціалізувався на виробництві сільськогосподарських знарядь, Олександр старший навчив азам ковальського ремесла свого сина, після чого влаштував його учнем на судноверф в Клайдсайді. У 1878 році Олександр молодший відправляється в США в місто Нью-Йорк, де влаштовується на завод Delameter Iron Works, пропрацювавши там шість років, він підписує контракт з компанією Phoenix Iron Works з Клівленда, що в Огайо, яка займалася виробництвом суднових двигунів, в яких якраз і розбирався молодий шотландець.

У 1891 році Уінтон спільно з Томасом Хендерсоном засновує власну фірму — Winton Bicycle Company, яка починає виробляти велосипеди власної запатентованої конструкції, вже через рік фірма з Клівленда виготовила 6000 велосипедів. У 1895 році Олександр Уінтон, що мав пристрасть до механізмів, вирішує поекспериментувати із саморушними екіпажами. Первістком став мотоцикл, побудований на основі велосипеда, однак цей мотоцикл був настільки повільним, що Уінтон вирішив забути за нього і переключитися на будівництво самохідного воза з мотором власної конструкції. Нарешті у вересні 1896 року був готовий перший прототип, побудований за допомогою механіків фірми Brush Electric Company на її ж території.

Заснування компанії. Початок виробництва автомобілів[ред. | ред. код]

Winton 10HP 1897 року

Його автомобіль був оснащений одноциліндровим 8-сильним мотором. Крутний момент до задніх коліс передавався не за допомогою ланцюга або ременя, що було типово для трансмісії того часу, а за допомогою кардана. Серед інших інновацій були: електричне запалювання і пневматичні шини BFGoodrich, одягнені на спицьовані колеса. Пробна поїздка, відстанню в 8 км, проходила за маршрутом завод Уінтона — центральна площа — завод, за цей час на машині було п'ятеро пасажирів і поломок не сталося, тому автор цього прототипу вирішив, що пора засновувати фірму і почати виготовляти свої автомобілі для продажу. 15 березня 1897 року спільно з Хендерсоном і Гео Брауном Уінтон відкриває фірму Winton Motor Carriage Company. Через два місяці, 12 червня, був готовий перший прототип, побудований в рамках нової фірми, він же другий створений Уінтоном, цього разу під сидіннями переховувався вже двоциліндровий 10-сильний мотор.

Цього разу випробування зайняли куди більше часу, було вирішено залишити межі Клівленда і відправитися в сусідню Елерію і звідти назад, разом 90 кілометрів на коло, за цілих п'ять годин. Під час пробігу було чотири пасажири. На 90 кілометрів шляху було витрачено 23 літри бензину, що використовувався для розпалювання печей. За місяць до цієї події Уінтон поставив світовий рекорд з подолання однієї милі на автомобілі з ДВЗ, на Клівлендському іподромі Гленвіл під час весняних свят його одноциліндровий 8-сильний автомобіль подолав милю за хвилину і 48 секунд, розвинувши при цьому середню швидкість в 54 км/год. 28 липня 1898 року Уінтон вирішує заявити про себе і своє дітище на всю країну, він вирушає разом зі своїм начальником цеху Вільямом Хетчером на майже 1300-кілометрову подорож з Клівленда в Нью-Йорк. В пункт призначення партнери прибувають через дев'ять днів, витративши лише на їзду сімдесят вісім годин і сорок три хвилини, але це залишилося непоміченим американською пресою, на головні сторінки таблоїдів він так і не потрапив. Потім Уінтон сам звинувачував себе, оскільки не проінформував заздалегідь про своє рішення пресу.

Winton 6HP Stanhope

Наприкінці листопада того ж року був побудований новий, більш легкий автомобіль. На легкі металеві шасі встановили 1.9-літровий одноциліндровий 6-сильний мотор, приховував який 2-місний кузов типу стенхоуп (пізніше цей тип кузова будуть називати ранебоутом).

Winton 6HP Stanhope

До 24 березня 1898 року фірмою було побудовано всього чотири автомобілі, включаючи два прототипи, коли в офісі з'явився Роберт Еллісон Коул з Порт-Карбона, штат Пенсильванія, який побачив рекламу в журналі Scientific American, виходячи з якої за 1000 доларів можна було придбати автомобіль, вироблений в США. Не дивлячись на те, що брати Дюріа ще в 1896 році реалізували 13 своїх возів з моторами, саме ця угода вважається першою покупкою автомобіля в США завдяки рекламі, Коул вибрав собі 6HP Stanhope. Всього до нового року вдалося реалізувати ще 21 автомобіль, один з них, під номером 12, був куплений Джеймсом Паккардом з Уоррена. Однак містер Паккард залишився незадоволеним своїм придбанням, оскільки по дорозі додому його машина зламалася, і її довелося тягнути до будинку за допомогою коней, незабаром він написав листа Уінтону, висловивши свої претензії, на що шотландець написав, що нехай містер Паккард сам побудує свій автомобіль. У підсумку з'явилася фірма Packard. Крім того, що незадоволений містер Паккард почав сам виробляти автомобілі, він переманив до себе людей Уінтона: головного акціонера Вайса і Хетчера. У 1899 році було продано вже 106 автомобілів, причому за вдвічі дорожчою ціною, тим самим Winton стає найбільшим виробником автомобілів у США, а все завдяки тому, що фірма вирішила відкрити дилерський центр і в сусідньому штаті, а для поставки туди автомобілів був побудований перший у світі перевізник автомобілів. Крім легкових автомобілів було продано і багато перших поштових фургонів в США, і стільки ж розвізних фургонів, побудованих на базі легкової моделі.

В цей же час Олександр розуміє, що найкращою рекламою для просування автомобільної продукції є або спортивні змагання, або багатоденні пробіги, що показують надійність автомобіля. У травні 1899 року він знову вирушає з Клівленда в Нью-Йорк, витративши цього разу всього п'ять днів. Цього разу Уінтон вирішив взяти з собою кореспондента газети Cleveland Plain Dealer Чарльза Шенкса, який відправляв свої щоденні замітки в офіс газети, на яку працював, а його нариси передруковувало ще близько 30 видань по всій країні. А коли нарешті мандрівники прибули на автомобілі в пункт призначення, то до радості Уінтона цього разу його чекала величезна маса людей, яка прийшла на головну площу міста, щоб споглядати дивину, а на чолі був сам мер міста. Після цього пробігу Шенкс поміняв своє місце роботи, оскільки Уінтон запропонував йому посаду рекламного директора у своїй компанії.

У тому ж році Уінтон кидає виклик Фернану Шаррону, який отримав перемогу в гонці Париж-Бордо. Уінтон пропонує прибути Шаррону в США, вибрати за своїм бажанням будь-яку відстань, довжиною не більше 1000 миль і, поставивши на кін по 10 000 доларів, перевірити, хто швидше прийде до фінішу, переможець забирає ставки собі. Француз погодився і навіть поміняв 20 000 франків. Однак Уінтон мовчки зіскочив з теми, не чекаючи, що суперник прийме виклик. Але ідея була підхоплена американським газетним магнатом Джеймсом Гордоном Беннетом, який вирішує організувати гонки на кубок імені себе, тобто Gordon Bennett Trophy. Перші гонки було вирішено провести у Франції, яка була на той момент лідером в автомобілебудуванні, Winton був єдиним американським автомобілем, представленим на цих змаганнях. Під капотом гоночної машини переховувався одноциліндровий 3.8 л двигун, потужністю 9 к.c., замість важеля управління вперше на американському автомобілі було встановлене кругле кермо. Французька преса дуже зацікавилася цим дивовижним для Європи автомобілем і жваво обговорювала його. Однак на самих гонках через часті проколи пневматичних шин та покришок Уінтон не міг претендувати на лідируючі позиції, а потім і зовсім довелося покинути гонки через руйнування колеса, тим самим подарувавши перемогу Шаррону.

Уінтон вирішує тепер брати участь тільки в спортивних змаганнях в США, оскільки там автоспорт був ще нерозвинений, та й конкурентів практично не було. У вересні 1900 року, тобто через три місяці після паризької гонки, він виграє 80-кілометрову гонку в Чикаго, показавши середню швидкість в 62 км на годину. У цьому ж році модельний ряд поповнився 8-сильною машиною, одноциліндровий мотор якої мав об'єм 2.4 л. 1900 рік приніс і перші неприємності, на порозі Winton Motor Carriage Co з'явилися люди з компанії The Electric Vehicle Company, які мали право на патент Селдена. Вони стали вимагати, щоб Уінтон купив у них дозвіл на виробництво автомобілів або припинив їх виробництво, оскільки містер Селден встиг запатентувати автомобіль в США, при цьому не побудувавши свого. У підсумку після двох років суперечок Уінстон прийшов до угоди з EV, йому дозволили не платити відсотки за вже продані автомобілі, внаслідок суперечок створюється організація Association of Licensed Automobile Manufacturers, яка домовилася із Селденом про зниження суми, яку йому платили з кожної проданої машини, і тільки Генрі Форд відмовився платити Селдену і став на стежку війни.

У травні 1901 року Уінтон вирішує перетнути США на своїй гоночній машині, стартувавши з Сан-Франциско, але якщо засніжені гори Сьєрра йому піддалися, то пустеля Невада стала непереборною перешкодою, машина загрузла в пісках і пробіг довелося скасувати. У жовтні 1901 року відбувся 16-кілометровий заїзд, в якому відомий американський гонщик і виробник автомобілів Уінтон програв практично невідомому починаючому виробникові автомобілів на ім'я Генрі Форд, машина Уінтона зламалася на позначці в 12 км. Уінтон ставився до Форда як до друга і навіть допоміг йому переробити рульове управління його автомобіля відразу після заїзду в Гросс Пойнті. Але, не дивлячись на те, що Уінтон і Форд були друзями, вони мали різний погляд на виробництво автомобілів. Форд мріяв про масове виробництво, в той час як Уінтон, що вже втратив лідируюче положення, продовжував ґрунтовно підходити до трудомісткого виробництва своїх автомобілів, які просувалися під гаслом: «Найкращі автомобілі для далеких подорожей, які випускаються і продаються в Америці». Проте методи Уінтона не завадили придбанню нових виробничих потужностей, а також збільшенню штату працівників з 700 до 1500 чоловік. У 1899 році Лев Малиновський, начальник відділу кадрів фірми Уінтона, привів до свого боса молодого механіка, який сам побудував власний автомобіль, але, не дивлячись на цей факт, Олександр Уінтон не взяв на роботу молодого Генрі Форда.

Через кілька тижнів після першого змагання з Фордом Уінтон представляє свою нову гоночну машину — Bullet («Куля»). Це був 4-циліндровий 8.06-літровий автомобіль, мотор якого розвивав 57 к.c., ця машина поставила не один рекорд швидкості для автомобілів з ДВЗ, максимальною швидкістю була цифра в 113 км/год.

Winton Bullet N2

Однак і цього разу у дуелі з машиною від Форда Уінтон зазнає поразки, Ford Old 999, керований Барні Олдфілдом, відмінно проявив себе, на відміну від Bullet, який зламався на четвертому колі. Більше того, Олдфілд обійшов Уінтона перед одним з поворотів, коли той пригальмував, а Олдфілд навпаки додав газу. Після своєї поразки Уінтон вирішує найняти Олдфілда як заводського гонщика. На початку 1903 року Уінтон на своїй «Кулі» обходить «The Pirate» Олдса під час спортивних змагань в Ормонд Біч. Але поразки в дуелях змушують Уінтона проектувати нові машини, і незабаром він представляє на суд глядачів перший американський автомобіль з рядною вісімкою під капотом, який отримав назву Bullet N2. Кинувши погляд на машину, навіть не віриться, що під низьким капотом ховається двигун, об'ємом 17.9 л і потужністю всього 80 к.c. Ще більш дивним видається те, що трансмісія мала всього одну передачу, що не заважало розвивати на прямій велику на ті часи швидкість в 135 км/год.

Winton 20HP Runabout

Крім цієї машини була підготовлена ​​аналогічна, яка виступала в більш легкому класі, оскільки мотор становив половину двигуна 8-циліндрового боліда, 40-сильний Bullet N3 ще називали Baby Bullet. Обидві машини взяли участь у Кубку Гордона Беннета, який проходив в Ірландії, проте Bullet N2 зміг стартувати тільки через 40 хвилин після старту, оскільки виникли проблеми із запалюванням і, пройшовши 305 км, машина вийшла з ладу через засмічення карбюратора, друга ж машина пройшла 420 км з 585, коли обламало шатун, так що на фініші автомобілів марки Winton не спостерігалося. У 1903 році з'являється 2-циліндрова більш потужна модель 20НР з 4.25 л мотором, який мав пневматичний регулятор холостого ходу.

Гораціо Джексон на Winton 20HP під час своєї подорожі

Навесні цього ж року доктор з Берлінгтону, штат Вермонт, по імені Гораціо Нельсон Джексон відпочивав у Сан-Франциско, він грав у карти в одному елітному клубі, коли там почалася суперечка, хто наважиться перетнути США на автомобілі, тоді доктор встав і поставив 50 доларів на те, що він це зробить за 90 днів. Після парі Джексон насамперед відправився до своєї дружини, яка була дуже багатою жінкою, а Джексону потрібна була фінансова підтримка. Вона дала добро, тепер треба було знайти автомобіль і механіка. Джексон знайомиться з механіком Севаллом Крокером, який порекомендував купити для такої справи Winton 20HP, однак у місцевого дилера такої машини не було в наявності, тоді Джексон викуповує автомобіль у місцевого банкіра. Через чотири дні авантюристи вирушили в 5000-кілометрову подорож до Нью-Йорка. 20 липня 1903 року вони прибули в Клівленд, батьківщину автомобіля, де їх зустріли топ-менеджери компанії, що виробляла автомобілі цієї марки.

Уінтон запропонував зробити обслуговування автомобіля на території заводу, проте Джексон відмовився, оскільки побоявся, що будуть ходити чутки, що за його спиною стояло підприємство Уінтона, а він робив пробіг в приватному порядку. Але, тим не менш, Шенкс все одно зумів розрекламувати цю поїздку в своїх інтересах, фірми Packard і Oldsmobile нагальною справою відправили свої команди в Сан-Франциско, щоб ті нагнали Джексона, тим самим забравши частину слави марки Winton. Том Фетч, водій фірми Packard, почав розпускати чутки, що машина Джексона розвалилася ще в першій частині пробігу, після чого він сів на потяг з Крокером і в Клівленді отримав аналогічну машину, ображені Уінтон і Крокер запропонували 10 000 і 15 000 доларів відповідно тому, хто зможе довести цю версію, але таких «свідків» не виявилося, тим самим вдалося відстояти свою честь і гідність. Тим часом через 63 дні після початку свого пробігу Джексон і Крокер прибули в Нью-Йорк, цей пробіг дозволив згодом рекламувати автомобілі марки Winton як «Короля автомобілів».

Наприкінці 1904 року фірма, що мала представництва в Нью-Йорку, Лондоні, Торонто і Гонолулу, переключилася на виробництво 4-циліндрового авто серії Quad, яка складалася з трьох моделей: Model C 16/20НР, Model В 24/З0НР і топової Model А 40/50НР. Серія Quad відрізнялася від двоциліндрових моделей іншою підвіскою коліс. У 1905 році їх змінює нова Model K з 5.8 л 30-сильним двигуном, машина мала пневматичний стартер, який заводив двигун. Кривий стартер був небезпечною штуковиною, що нерідко калічити водіїв, а власники автомобілів марки Winton були дуже багаті люди, так що травматизм для них був неприйнятний. З появою цієї моделі в небуття йдуть 2-циліндрові Winton. Незабаром Model K була замінена більш потужною 40-сильною моделлю Model М 40HP з 6.4 л 4-циліндровим двигуном.

У серпні 1905 року Bullet N2 і Bullet N3 були виставлені на гонки по Клівлендському треку Гленнвілл, де і Ерл Кісер, що виступав на N3, і Барні Олдфілд на N2 потрапляють в аварії, перший позбувся однієї зі своїх ніг, Барні пощастило більше, своїх частин тіла він не позбувся, але теж отримав травми. Після чого Уінтон відмовився брати участь у змаганнях до тих пір, поки вони не стануть безпечними, Кісер отримав посаду менеджера в компанії.

Автомобілі Winton Six[ред. | ред. код]

Winton Six-Teen-Six Touring

До 1907 року Уінтон вводить нову машину, цього разу на 6-циліндровій тязі, на вибір машина могла оснащуватися 3- або 4-ступінчастою коробкою передач. Цей автомобіль був дуже дорогим і за рік було продано всього 350 екземплярів цієї моделі із 1100 випущених в тому році машин цієї марки, проте вже через рік продажі підскочили до 1200 одиниць, і Уінтон вирішив виготовляти тільки цю серію, перейменувавши марку в Winton Six. В черговий раз Уінтон був першовідкривачем в рамках США, він один з перших в США став продавати свої машини, був першим у США гонщиком, першим, хто став виробляти в США 4-циліндрові машини, був першим, хто в США побудував рядну 8-ку, і першим, хто став серійно виробляти тільки 6-циліндрові машини, причому цього разу вже першим у світі. У той час Уінтон був противником масового виробництва, він вважав, що краще робити кілька сотень автомобілів на рік, але робити їх якісно і мати сотні задоволених клієнтів, ніж випускати тисячі автомобілів, але абияк, і потім ховати очі від своїх незадоволених клієнтів. Новинка отримала назву Six-Teen-Six, під капотом у неї переховувався 7.8 л двигун, потужністю 48 к.c..

Winton Model 17 Touring

У 1909 році її змінює Model 17, ідентична технічно попередній, ці машини замовив в свій гараж і перший американський президент, що став використовувати автомобілі, уродженець штату Огайо, — Вільям Тафт. У 1910 році з'являється більш потужна машина Model 18 з 60-сильним 9.5 л мотором і більш довгою базою коліс, її родзинкою була наявність вбудованого компресора для накачування коліс. Ця модель пропонувалася клієнтам тільки один рік.

Winton Six Series 21 1915 року

У 1912 році Model 17 змінюється оновленою серією Model 17С, яка випускалася з кузовами типу Touring Car, Runabout, Tonneau, Limousine three-quarter, Limousine і Landaulet, від попередника вона відрізняється тільки більш довгою базою, довжиною в 3.3 м, що було на 15 см більше. Тоді ж Уінтон засновує фірму Winton Engine Company, яка починає випускати бензинові судноплавні двигуни, а через рік Уінстон першим в США будує дизельний двигун все для тих же суден. У 1914 році нові машини Winton Series 20 отримали ліве розташування керма, а в базове оснащення входили: пневматичний стартер, електричні фари, повний набір інструментів і радіатор з нейзильберу. Під капотом цих машин розташовувався 8.6 л мотор, потужністю 48 к.c., шасі використовувалися від минулої моделі. Через рік фірма перейменовується в Winton Motor Car Co, а машини з цього модельного ряду тепер за наполяганням клієнтів оснащувалися не пневматичним стартером, а електричним, база моделі, яка тепер називалася Series 21, була збільшена на 15 см, досягнувши 3.45 м.

Winton Six Model 22A Series 38

Через рік перейменовується і двигунобудівна фірма в Winton Engine Works, яка тепер будувала виключно дизельні двигуни за державним замовленням. У 1916 році модельний ряд автомобілів складають дві моделі: Моdel 22 Series 48 із збільшеною до 3.5 м базою і 8.6 л двигуном, і Model 22A Series 38 — легша машина з мотором в 5.7 л, потужністю 33 к.c., який встановлювали на 3.25 м в базі шасі. У 1917 році США вступили в Першу світову війну, потреба в суднових двигунах різко зросла, проте Уінтон зумів отримати і контракти на свою автомобільну продукцію, офіцерський склад армії США використовував седани Winton Model 22 Series 48.

Припинення виробництва автомобілів[ред. | ред. код]

Winton Six Series 40 Touring

У 1920 році модельний ряд, який вів свій родовід з 1907 року, був в черговий раз модернізований, старша модель тепер називалася Model 24, а молодша — Model 25, причому у 33-сильної машини збільшилися в базі шасі, які стали на 20 см довшими. У 1922 році в слідстві післявоєнної рецесії збут продукції автомобільного підприємства впав до позначки в 690 екземплярів, компанії Haynes і Dorris висловили бажання об'єднатися з фірмою Winton, щоб вижити в ці складні часи, однак Уінтон не виявив до цих планів інтересу, автомобілі його вже мало цікавили. Але, не дивлячись на це, була підготовлена ​​нова модель — Series 40, шасі були ідентичні Model 25, трансмісія тепер була 3-ступінчастою, а кузов пропонувався тільки в одному варіанті — турінг (фаетон), зате 5.7 л мотор розвивав уже всі 70 к.с.. Подальший рік був не кращим, за 1923 рік зникло понад 50 американських марок. 11 лютого 1924 року був випущений останній з дванадцяти вироблених з січня 1924 року автомобілів марки Winton.

Компанії Winton Engine Corporation та Cleveland Diesel Engine Division[ред. | ред. код]

Олександр Уінтон вирішив сконцентруватися на дизельних двигунах для суден і локомотивів. У 1928 році директором Winton Engine Works стає Гео Кондрінгтон, під керівництвом якого компанія змінює назву на Winton Engine Corp, а в червні 1930 року компанія, заснована Уінтоном, потрапляє в руки General Motors. 70-річний Уінтон залишає бізнес, а через два роки після цієї події батько-засновник фірми Олександр Уінтон помирає у себе вдома.

У 1938 році двигунобудівна фірма стала нести назву Cleveland Diesel Engine Div, викресливши прізвище американського піонера автомобілізму, тепер компанія випускала виключно дизельні двигуни для підводних човнів US NAVY. У 1962 році ця дивізія корпорації General Motors була закрита, оскільки потреба в дизельних двигунах відпала з переходом американського підводного флоту на атомну тягу.

Список автомобілів Winton[ред. | ред. код]

Список автомобілів Winton Six[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Kimes, Beverly (1996). standard catalog of American Cars 1805–1942. Krause publications. ISBN 0-87341-428-4.
  • Clymer, Floyd. Treasury of Early American Automobiles, 1877–1925 (New York: Bonanza Books, 1950), p.156.
  • Pinkpank, Jerry A (1973). The Second Diesel Spotter's Guide. Kalmbach Books. pp. 25-26. LCCN 66-22894.
  • Silverstone, Paul H (1966). U.S. Warships of World War II. Doubleday and Company. pp. 164–167.
  • Jane's Fighting Ships of World War II. Crescent Books (Random House). 1998. pp. 288, 290–291. ISBN 0517-67963-9.