Симеон (Шостацький)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симеон
Митрополит Симеон (Шостацький) під час візиту до Вселенського Патріарха Варфоломія на церемонію вручення Томосу про автокефалію Православній церкві України (5 січня 2019).
Митрополит Вінницький і Барський
з 15 грудня 2018
Церква: ПЦУ
Митрополит Вінницький і Барський
(до 5 січня 2013 — Вінницький і Могилів-Подільський,
до 9 липня 2011 — архієпископ)
10 червня 2007 — 17 грудня 2018
Церква: УПЦ (МП)ПЦУ
Попередник: Макарій (Свистун)
Наступник: Варсонофій (Столяр)
Архієпископ Володимир-Волинський і Ковельський
(до 10 травня 2002 — єпископ)
4 травня 1996 — 10 червня 2007
Обрання: 3 травня 1996
Церква: УПЦ (МП)
Попередник: кафедра заснована
Наступник: Никодим (Горенко)
 
Альма-матер: Вінницький медичний інститут
Московська духовна семінарія
Київська духовна академія
Діяльність: священник
Тезоіменитство: 14 вересня
Ім'я при народженні: Володимир Іванович Шостацький
Народження: 3 листопада 1962(1962-11-03) (61 рік)
Райківці, Чорноострівський районd, Хмельницька область, Українська РСР, СРСР
Дияконство: 14 січня 1991
Священство: 28 квітня 1991
Чернецтво: 6 грудня 1990
Єп. хіротонія: 4 травня 1996

Нагороди:

Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден Князя Ярослава Мудрого IV ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Ювілейна медаль «25 років незалежності України»
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Орден Святого рівноапостольного князя Володимира ІІ ступеня
Нагородженні Ювілейною медаллю «Різдво Христове — 2000» 1 ступеня
Нагородженні Ювілейною медаллю «Різдво Христове — 2000» 1 ступеня

CMNS: Симеон у Вікісховищі

Симео́н (світське ім’я — Володимир Іванович Шостацький; нар. 3 листопада 1962(1962-11-03), Райківці, Хмельницька область) — архієрей Православної церкви України (до 15 грудня 2018 року — Української Православної Церкви у складі Московського Патріархату), митрополит Вінницький і Барський, постійний член синоду.

Життєпис[ред. | ред. код]

Володимир Іванович Шостацький народився 3 листопада 1962 року в православній родині у селі Райківці, відоме як батьківщина знаменитого містика-масона часів Речі Посполитої Тадеуша Грабянки.

1980 року закінчив середню школу, служив в армії СССР до 1982 року. З 1983 по 1987 роки навчався у Вінницькому медичному інституті, з 1987 по 1991 — у Московській духовній семінарії.

Служіння в Московській патріархії[ред. | ред. код]

Під час літургії в Зимненському монастирі 24 вересня 2010 року.

6 грудня 1990 року в Московському Даниловому монастирі пострижений у чернецтво з ім'ям Симеон на честь Симеона Стовпника. 14 січня 1991 року був зведений у сан ієродиякона, 28 квітня — в сан ієромонаха. З 1990 по 1994 роки був доглядачем Патріаршої резиденції в Даниловому монастирі.

1994 року став ризничним на території заповідника Києво-Печерська Лавра і вступив до Київської духовної академії Московського патріархату. 7 квітня 1995 року зведений у сан ігумена, 23 листопада того року — в сан архімандрита РПЦ.

Єпископське служіння[ред. | ред. код]

4 травня 1996 року висвячений на єпископа Володимир-Волинського і Ковельського РПЦ, керівника новоствореної Володимир-Волинської єпархії Російської Правовославної Церкви.

10 травня 2002 року зведений у сан архієпископа.

Рішенням Священного Синоду згромадження єпархій РПЦ в Україні від 10 червня 2007 року призначений архієпископом Вінницьким і Могилів-Подільським, керівником Вінницької єпархії РПЦ.

9 липня 2011 року зведений у сан митрополита.

Єдиний із 83 учасників Собору Згромадження єпархій РПЦ в Україні, який не підписав постанову екстреного Синоду від 13 листопада 2018 року, який відбувся в Києво-Печерській лаврі і на якому було прийнято рішення про визнання неканонічним рішення Синоду Константинопольського патріархату стосовно українського церковного питання.[1]

Служіння в Православній Церкві України[ред. | ред. код]

15 грудня 2018 року взяв участь у Об'єднавчому соборі та створенні помісної автокефальної Православної церкви України. Був одним із кандидатів на посаду предстоятеля, проте на виборах поступився митрополиту колишньої УПЦ КП Епіфанію, посівши за результатами голосування 2 місце.

Разом із колишніми предстоятелями УПЦ КП Філаретом (Денисенком) та УАПЦ Макарієм (Малетичем), став довічним членом Синоду новоутвореної Церкви.

Нагороди[ред. | ред. код]

Державні[ред. | ред. код]

  • Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (13 січня 2019) — за значний внесок в утвердження духовності, милосердя та міжконфесійної злагоди, вагомі особисті заслуги у розбудові незалежної Православної Церкви України, багаторічне сумлінне служіння Українському народові[2]
  • Орден «За заслуги» III ст. (13 листопада 2002) — за вагомий особистий внесок у відродження духовності, утвердження ідей милосердя і злагоди в суспільстві, активну миротворчу та благодійну діяльність[3]
  • Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016) — за значні особисті заслуги у становленні незалежної України, утвердженні її суверенітету та зміцненні міжнародного авторитету, вагомий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, культурно-освітній розвиток, активну громадсько-політичну діяльність, сумлінне та бездоганне служіння Українському народу [4]

Церковні[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]