Східноєвропейські антикомуністичні повстання
Східноєвропейські антикомуністичні повстання | |||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Холодна війна | |||||||||
Придушення антирадянської революції в Угорщині | |||||||||
| |||||||||
Сторони | |||||||||
СРСР НСРА НРБ УНР ПНР СРР СФРЮ |
Румунські партизани Естонські партизани Латвійські партизани Литовські партизани Польські партизани Українські партизани Болгарські партизани Албанські партизани Сербські партизани Хорватські партизани Словенські партизани Молдовські партизани Білоруські партизани Локотські партизани Білі партизани |
Східноєвропейські антикомуністичні повстання — повстанські рухи в Центральній та Східній Європі проти комуністичних режимів, створених за умов радянської окупації та підтримки Радянського Союзу, які почалися на заключному етапі Другої світової війни і продовжувалися після офіційного її закінчення.
Найпотужнішими рухами були такі:
- Українська повстанська армія, воювала до 1956 року.
- 1956 року відбулася антирадянська революція в Угорщині (ідеологічно виступала проти імперіалізму СРСР, але не проти комунізму та соціалізму[1][2]).
- Балтійські партизани, відомі як «лісові брати», боролися до своєї ліквідації на початку 1960-х років.
- Румунський антикомуністичний рух опору вів боротьбу до 1962 року.
- Польські партизани, відомі як «прокляті солдати», воювали до 1963 року.
- Болгарські партизани, так звані «горяни», боролися до їх ліквідації на початку 1960-х років.
- Хорватські партизани, відомі як «хрестоносці», воювали до їхньої ліквідації на початку 1950-х років.
- Албанські партизани (члени Бали Комбетар і прихильники царя Зогу I) воювали до їх ліквідації на початку 1950-х років.
- Сербські партизани, які звалися «четники», чинили опір до кінця 50-х років.
- Словенські партизани боролися до кінця 50-х рр., доки не були ліквідовані.
- Молдовські партизани воювали до своєї ліквідації на початку 1950-х років.
- Колишні члени РОНА та прихильники "Локотської Республіки", до 1951 року.[3][4]
- Деякі російські учасники білого руху (організація «Братство російської правди») вели боротьбу, поки їх не ліквідували в 1930-х роках.
- Білоруські «чорні коти» боролися до кінця 50-х років.
- Сергій Рябенко. Україна та Європа проти комунізму: повоєнні рухи опору.— Український інститут національної пам'яті [Архівовано 10 листопада 2019 у Wayback Machine.]
- Сергій Рябенко. Україна та Європа проти комунізму: повоєнні рухи опору [Архівовано 20 липня 2019 у Wayback Machine.] zbruc.eu
- ↑ Шандор Копачі. Іменем робочого класу
- ↑ Free Hungary Speaks [Архівовано 2023-03-29 у Wayback Machine.]. // Problems of Communism. — 1956. — Vol. 5. — No. 6 (November-December). — P. 7.
- ↑ Чуев, Сергей (2004). Проклятые солдаты (рос.). Эксмо. ISBN 9785699059706.
Отдельные очаги сопротивления на Брянщине продолжали партизанскую войну до 1951 года, постепенно вырождаясь в бандгруппы... В бою с одной из таких групп при задержании её главаря был тяжело ранен начальник Комаричского отделения госбезопасности капитан Ковалёв.
- ↑ Грибков, Иван (2008). Хозяин брянских лесов (рос.). Москва. ISBN 9785880670734.
Действуя мелкими разрозненными группами, повстанцы, тем не менее, причиняют серьезное беспокойство советским властям. <...> Однако изолированное от внешних сил повстанчество постепенно вырождается в бандитизм. Последняя крупная банда, действовавшая несколько лет, была ликвидирована в 1951 г. в деревне Лагеревка («Финляндия»).