Анрі Бергсон

Анрі Бергсон
Henri Bergson
При народженні:	Henri Bergson
Дата народження:	18 жовтня 1859
Місце народження:	Париж
Дата смерті:	4 січня 1941
Місце смерті:	Париж
Національність:	француз
Громадянство:	Франція
Рід діяльності:	філософ
Magnum opus:	Творча еволюція (1907)
Премії:	Нобелівська премія з літератури (1927)

Анрі Бергсон — (фр. Henri Bergson, 18 жовтня 1859 — 4 січня 1941) — французький філософ. Лауреат Нобелівської премії з літератури за 1927 рік.

Біографія

Освіту отримав у ліцеї Кондорсе в Парижі, потім в 1878–1881 у Вищому педагогічному інституті. Викладав у різних ліцеях в Ар'є і Клермон-Феррані. Доктор філософії (1889) — дві дисертації: «Досвід про безпосередні дані свідомості», «Ідея місця в Аристотеля» (латинською мовою).

З 1897 — професор філософії Вищої педагогічної школи. Професор Колеж де Франс (1900–1914). Член Академії моральних і політичних наук (1901), її президент (з 1914). Член Французької Академії (1914), лауреат Нобелівської премії з літератури (1927). В 1911–1915 читав курси лекцій у США, Англії й Іспанії. Перший президент (з 1922) Комісії Ліги націй з інтелектуального співробітництва (майбутня ЮНЕСКО). Під час Другої світової війни уряд Віші запропонував Бергсону не проходити обов'язкову для євреїв процедуру реєстрації, він відповів відмовою. Помер в окупованому нацистами Парижі від запалення легень, підхопленого в черзі на реєстрацію євреїв.

Філософська концепція

Найхарактернішим для філософії Бергсона є ірраціоналізм та інтуїтивізм. За схемою Бергсона, світ — «тривалість», тотожна відчуттям, — перебуває в позбавленому закономірностей процесі «творчої еволюції», рушійною силою якої є духовний «життєвий порив». Пізнання, за Бергсоном, можливе лише через інтуїцію. Ідеалістична теорія інтуїтивного пізнання Бергсона веде до фідеїзму. Філософські погляди Бергсона мають значний вплив на сучасну філософію.

В кінці XIX — на початку XX ст. найбільший інтерес становлять погляди прихильників філософії життя і екзистенціалізму. У філософії життя найбільш розгорнута концепція творчості дана французьким філософом Анрі Бергсоном. У творі «Творча еволюція» Анрі Бергсон розглядає творчість, життєвий запал як безперервне народження нового, складає суть життя. Та творчість розглядається переважно за аналогією з природно-біологічними процесами і через це протиставляється технічному раціоналізму. Творчість, стверджував Анрі Бергсон, це дещо об'єктивне, що звершується. У природі -у вигляді виникнення нових зразків і переживань. Діяльність інтелекту, за Бергсоном, не здатна створювати нове, а лише комбінує старе. Екзистенціалізм, навпаки, підкреслює духовно — особистісну природу творчості. Носієм творчого початку прихильники екзистенціалізму вважають особистість, пояснювану як екзистенцію, тобто як дещо ірраціональне, початок свободи, прорив природної необхідності і розумної доцільності, через яку «в світ проходить дещо». Саме екзистенція як вихід за межі природного і соціального, взагалі «поцейбічного» світу, вносить у світ те нове, що звично називається творчістю.

Пошанування

Меморіальний напис на одній з колон Пантеону в Парижі: «Анрі Берґсону, творчість і життя якого уславили Францію і людську думку».

Напис в Пантеоні. Париж.

Твори

• Essais sur les données immédiates de la conscience (1889)
• Cours de psychologie de 1892 à 1893 au lycée Henri-IV, inédit à partir de retranscription intégrale du cours, Préface Alain Panero, Ed.: Arche Milan, 2008, Coll.: ANECDOTA, ISBN 2-912770-10-6
• Matière et mémoire (1896)
• Le Rire (1899)
• L'Évolution créatrice (1907)
• La philosophie française (La Revue de Paris, livraison du 15 mai 1915, pp. 236-256)
• L'Énergie spirituelle (1919)
• Durée et simultanéité, à propos de la théorie dEinstein (1922)
• Les Deux sources de la morale et de la religion (1932)
• La pensée et le mouvant (1934)

Українські переклади

• Анрі Берґзон. Вступ до метафізики. Переклад з французької Євгена Яворовського. — Коломия: Галицька накладня Якова Оренштайна, 1913.[1]
• Анрі Бергсон: Сміх. — Київ: Дух і Літера, 1994.
• Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Романа Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010 (Серія: Лауреати Нобелівської премії з літератури).

Джерела

• УРЕ
• A.A. Грицанов. Анри Бергсон // Енциклопедія постмодернізму. Мінськ, 2001

Література

• Vladimir Jankélévitch, Bergson, PUF Quadrige, 1931. — одна з найважливіших книг про берґсонізм написана його учнем, філософом і музикологом Владимиром Янкелевичем, і високо поцінована самим Берґсоном.
• Thibaudet, Albert, Le bergsonisme, 2 v., Gallimard, Paris, 1921 — також дуже важлива книжка про Берґсона, багата матеріалом й схвально сприйнята самим Берґсоном.
• M. Lefeuvre, La réhabilitation du temps. Bergson et les sciences d'aujourd'hui, ed. L'Harmattan — Paris — nov. 2005
• François Azouvi, La gloire de Bergson, Gallimard-essasis, 2007, ISBN 2-07-077423-6
• Vanencia Garcia, Jaime, L'imagination chez Bergson, UCL, 1973
• Louis Lavelle, Henri Bergson in La philosophie française entre les deux guerres, Aubier, 1942.
• Joseph de Tonquédec, Philosophie bergsonienne, éditions Beauchesne, 1936.
• Gilles Deleuze, Le Bergsonisme, PUF, Quadrige, 1963
• Barlow М. Н. Bergson. P., 1966.
• Philippe Soulez et Frédéric Worms, Bergson, Flammarion, 1997 — найповніша біографія Берґсона.
• Лосский Н.0. Интуитивная философия Бергсона. Пб., 1922;
• Чанышев А. Н. Философия Анри Бергсона. М., 1960;
• Свасьян К. А. Эстетическая сущность интуитивной философии А. Бергсона. Ер., 1978;
• Гарин И. И. Воскрешение духа. М., 1992;
• Поль Валері, Анрі Берґсон // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 292–294.
• Роман Осадчук, Анрі Берґсон і література // Анрі Берґсон: Творча еволюція. Переклад з французької Р. Осадчука. — Київ: Видавництво Жупанського, 2010. — с. 295–302.