Вільшана (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Вільшана
Вільшана
Вільшана на карті Городищенського району
Вільшана на карті Городищенського району
Країна Україна Україна
Область/АРК Черкаська область Черкаська область
Район/міськрада Городищенський район
Рада Вільшанська селищна рада
Код КОАТУУ: 7120355400
Основні дані
Засноване 1598
Статус із 1965 року
Площа  км²
Населення 3256 (01.01.2011)[1]
Поштовий індекс 19523[2]
Телефонний код +380 4734
Географічні координати 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д. / 49.20972; 31.20889Координати: 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д. / 49.20972; 31.20889
Висота над рівнем моря 153 — 162 м[3]
Водойма річка Вільшанка
Відстань
Найближча залізнична станція: Городище
До райцентру:
 - залізницею: 23 км
 - автошляхами: 25 км
До обл. центру:
 - фізична: 65,8 км[4]
Селищна влада
Адреса смт Вільшана, вул. Шевченка, 190, http://vilshana.in.ua/
Голова селищної ради Яровий Володимир Михайлович
Карта
Вільшана (Україна)
Вільшана
Вільшана
Вільшана (Черкаська область)
Вільшана
Вільшана

Вільша́населище міського типу в Україні в Городищенському районі Черкаської області. Центр селищної ради. Населення — 3 455 (2007) чоловік.

Розташоване на річці Вільшанці за 25 км на захід від районного центру — міста Городище та за 23 км від залізничної станції Городище.

Історичні відомості[ред.ред. код]

У письмових документах Вільшана вперше згадується як місто у 1598 році. Її назва походить очевидно від річки Вільшанки, відомої з літопису ще з ХІІ століття [5]. Побутує і інша версія, що «Вільшана» — похідне від свовосполучення «вільним — шана». В самому селищі відома легенда, що дочці Ярослава Мудрого Ольші (Олісаві) належало поселення, яке називали острожок Ольші (назва згодом трансформувалася у Вільшану).

У першій половині XVII століття соціальне, національне й релігійне гноблення призвело до вибуху народно-визвольної війни 1648—1654 років проти польськоко-шляхетського панування, у якій вільшанці боролися під проводом козацького полковника Максима Кривоноса, який за деякими відомостями народився у Вільшані.

Згідно з Андрусівським перемир'ям 1667 року Вільшана залишалася під владою шляхетської Польщі.

У 1791 році Ольшанський ключ перейшов у власність Василя Васильовича Енгельгардта, а пізніше до його сина Павла Васильовича.

З 1793 року Вільшана у складі Правобережної України стала в складі колоніальних володінь Росії.

В 1830 році Вільшану у спадок отримала графиня Олександра Василівна Браницька.

На кінець XIX століття у містечку мешкало понад 3000 жителів, діяли синагога, сільський банк, цукровий завод, поштове відділення[6], було 2 дерев'яні правоставні церкви:

  • Успенська, побудована 1778 року, 5-го класу;
  • Миколаївська, побудована в 1840 році, 5-го класу[7]

Крім того, коштом земства і Браницьких 1895 року побудована лікарня, казенна лавка, 4 заїжджих двори, будинок для бідних. Ще були в містечку аптека, млини (2 водяні та 5 кінного приводу), 12 кузень; працював фельдшер.

Влітку 1921 року у Вільшані була обрана сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Очолив її член КНС Г. С. Костенко.

Внаслідок нового адміністративного поділу, в березні 1923 року Вільшана стала районним центром Вільшанського району Шевченківського округу.

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

28 липня 1941 року гітлерівці окупували село. З перших днів вороги почали розстріли. На каторгу до Німеччини вони вивезли 649 чоловік. 5 лютого 1944 року після тижневого бою частини 1-го та 2-го Українських фронтів відвоювали село у окупантів.

У 1965 році село Вільшана отримує статус селища міського типу.

Культура[ред.ред. код]

Меморіал пам'яті жертв голодоморів

У селищі є два музеї, біля десятка пам'ятників, Вільшанський селищний центр культури і дозвілля.

Музеї[ред.ред. код]

У селищі діють два музеї: Музей історії смт Вільшана, у якому можна дізнатися про історію селища та музей «Вільшанська світлиця», в якому відтворена стародавня селянська хата селища. Крім того у «Вільшанській світлиці» є кімната присвячена родині Володимира та Віталія Кличків, родина яких походить з Вільшан.

Пам'ятники[ред.ред. код]

Детальніші відомості з цієї теми Ви можете знайти в статті Пам'ятники Городищенського району.

У Вільшані є понад десяток пам'ятників. Серед них є меморіал жертвам голодоморів, пам'ятний знак родині Віталія і Володимира Кличків та пам'ятний знак на місці, де знаходилася садиба пана Енгельгардта у якій в 1829 році служив козачком Т. Г. Шевченко.

Більша частина пам'ятників є братськими могилами та присвячені подіям і персоналіям Другої світової війни спорудженими у часи СРСР. Проте і у новітні часи споруджені такі пам'ятники як меморіал жертвам голодоморів та пам'ятний знак родині Віталія і Володимира Кличків.

У новітні часи був знищений пам'ятник Леніну. Згідно плану Черкаської ОДА на цьому місці повинен бути встановлений пам'ятник Тарасу Шевченку[8].

Відкриття пам'ятника Володимиру Леніну у Вільшані
Місце, де знаходився пам'ятник Володимиру Леніну у 2013 році

Персоналії[ред.ред. код]

З Вільшаною тісно пов'язане ім'я Т. Г. Шевченка. 1828 року, бажаючи навчитись малювати, допитливий хлопець іде до вільшанського управителя маєтком поміщика Енгельгардта за дозволом навчатися у маляра. Але замість науки його приставили попихачем до панської кухні. Під час подорожі на Україну в 18431845 роках Шевченко заїхав до Вільшани, а 1853 року двічі відвідав її. Село згадується в поемі «Гайдамаки» та в інших творах поета.

Із селища, можливо, походить полковник Максим Кривоніс, оскільки народна дума називає його Вільшанським.

Понад вісім років у Вільшані жив, а будучи вже відомим художником, кілька раз відвідував її Іван Максимович Сошенко, який сприяв викупу з кріпатцтва Шевченка.

У Вільшані народилися польський живописець-пейзажист Ян Станіславський, який присвятив Україні багато живописних полотен, письменник Микола Красюк[9].

У Вільшані також кілька століть проживали предки всесвітньовідомих українських боксерів Віталія і Володимира Кличків. У Вільшані також народився Сніжний Йосип - член Української Центральної Ради.

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  1. Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
  2. Сайт Верховної Ради
  3. Погода в Україні
  4. maps.vlasenko.net(рос.)
  5. Городские поселения в Российской империи, т.2, СПб., 1861, стор. 475
  6. Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
  7. рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанія о населенныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. — Кіевъ, 1864.
  8. Дяглюк Ольга, Іван Дяглюк (фото) Вільшана в полі зору голови облдержадміністрації (А3) // Вісник Городищини, Городище: (серпень 2013) (№ 32) С. 2.
  9. Топоніми Городищини

Література[ред.ред. код]

Ресурси інтернету[ред.ред. код]