Вільшана (смт)
| смт Вільшана | |
|---|---|
  |
|
| Вільшана на карті Городищенського району | |
| Країна |  Україна |
| Область/АРК |  Черкаська область |
| Район/міськрада | Городищенський район |
| Рада | Вільшанська селищна рада |
| Код КОАТУУ: | 7120355400 |
| Офіційний сайт: | — |
| Основні дані | |
| Засноване | 1598 |
| Статус | із 1965 року |
| Площа | км² |
| Населення | ▼3256 (01.01.2011)[1] |
| Поштовий індекс | 19523[2] |
| Телефонний код | +380 4734 |
| Географічні координати | 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д.Координати: 49°12′35″ пн. ш. 31°12′32″ сх. д. / 49.20972° пн. ш. 31.20889° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 153 — 162 м[3] |
| Водойма | річка Вільшанка |
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Городище |
| До райцентру: | |
| - залізницею: | 23 км |
| - автошляхами: | 25 км |
| До обл. центру: | |
| - фізична: | 65,8 км[4] |
| Селищна влада | |
| Адреса | смт Вільшана, вул. Шевченка, 190, http://vilshana.org.ua/ |
| Голова селищної ради | Яровий Володимир Михайлович |
| Карта | |
  Вільшана
|
|
 Вільшана
|
|
Вільша́на — селище міського типу в Україні в Городищенському районі Черкаської області. Центр селищної ради. Населення — 3 455 (2007) чоловік.
Розташоване на річці Вільшанці за 25 км на захід від районного центру — міста Городище та за 23 км від залізничної станції Городище.
В селищі діє Музей історії смт Вільшана.
Зміст |
Історія [ред.]
У письмових документах Вільшана вперше згадується як місто у 1598 році. Її назва походить очевидно від річки Вільшанки, відомої з літопису ще з ХІІ століття [5]. Побутує і інша версія, що «Вільшана» — похідне від свовосполучення «вільним — шана». В самому селищі відома легенда, що дочці Ярослава Мудрого Ольші (Олісаві) належало поселення, яке називали острожок Ольші (назва згодом трансформувалася у Вільшану).
У першій половині XVII століття соціальне, національне й релігійне гноблення призвело до вибуху народно-визвольної війни 1648—1654 років проти польськоко-шляхетського панування, у якій вільшанці боролися під проводом козацького полковника Максима Кривоноса, який за деякими відомостями народився у Вільшані.
Згідно з Андрусівським перемир'ям 1667 року Вільшана залишалася під владою шляхетської Польщі.
У 1791 році Ольшанський ключ перейшов у власність Василя Васильовича Енгельгардта, а пізніше до його сина Павла Васильовича.
З 1793 року Вільшана у складі Правобережної України стала в складі колоніальних володінь Росії.
В 1830 році Вільшану у спадок отримала графиня Олександра Василівна Браницька.
На кінець XIX століття у містечку мешкало понад 3000 жителів, діяли синагога, сільський банк, цукровий завод, поштове відділення[6], було 2 дерев'яні правоставні церкви:
Крім того, коштом земства і Браницьких 1895 року побудована лікарня, казенна лавка, 4 заїжджих двори, будинок для бідних. Ще були в містечку аптека, млини (2 водяні та 5 кінного приводу), 12 кузень; працював фельдшер.
Влітку 1921 року у Вільшані була обрана сільська Рада робітничих, селянських і червоноармійських депутатів. Очолив її член КНС Г. С. Костенко.
Внаслідок нового адміністративного поділу, в березні 1923 року Вільшана стала районним центром Вільшанського району Шевченківського округу.
28 липня 1941 року гітлерівці окупували село. З перших днів вороги почали розстріли. На каторгу до Німеччини вони вивезли 649 чоловік. 5 лютого 1944 року після тижневого бою частини 1-го та 2-го Українських фронтів відвоювали село у окупантів.
В 1965 поці село Вільшана отримує статус селища міського типу.
Персоналії [ред.]
З Вільшаною тісно пов'язане ім'я Т. Г. Шевченка. 1828 року, бажаючи навчитись малювати, допитливий хлопець іде до вільшанського управителя маєтком поміщика Енгельгардта за дозволом навчатися у маляра. Але замість науки його приставили попихачем до панської кухні. Під час подорожі на Україну в 1843—1845 роках Шевченко заїхав до Вільшани, а 1853 року двічі відвідав її. Село згадується в поемі «Гайдамаки» та в інших творах поета.
Із селища можливо походить полковник Максим Кривоніс, оскільки народна дума називає його Вільшанським.
Понад вісім років у Вільшані жив, а будучи вже відомим художником, кілька раз відвідував її Іван Максимович Сошенко, який сприяв викупу з кріпатцтва Шевченка.
У Вільшані народилися польський живописець-пейзажист Ян Станіславський, який присвятив Україні багато живописних полотен, письменник Микола Красюк[8].
У Вільшані також кілька століть проживали предки всесвітньовідомих українських боксерів Віталія і Володимира Кличків. У Вільшані також народився Сніжний Йосип - член Української Центральної Ради.
Джерела [ред.]
Посилання [ред.]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Сайт Верховної Ради
- ↑ Погода в Україні
- ↑ maps.vlasenko.net(рос.)
- ↑ Городские поселения в Российской империи, т.2, СПб., 1861, стор. 475
- ↑ Енциклопедія Брокгауза і Ефрона
- ↑ рос. дореф. Похилевичъ Л. Сказанiя о населенныхъ мѣстностяхъ Кiевской губернiи. — Кіевъ, 1864.
- ↑ Топоніми Городищини
Література [ред.]
- Історія міст і сіл Української РСР. — Київ: Головна редакція УРЕ АН УРСР.
- Чабан С. Вільшана на березі Вільшанки //Вісник Городищини. – 1999. – 23 черв. – С.2.
Ресурси інтернету [ред.]
|
||||||||||||||
|
||||||||
