Докази буття Бога

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

До́кази буття́ Бо́га — з'ясування того, чи Бог справді міг/може існувати.

Філософські концепції[ред.ред. код]

Питаннями доказів буття Бога (якщо розглядати розробку даної проблеми історично) займалися такі філософи як:

  • Ансельм Кентерберійський, середньовічний філософ-богослов що запропонував онтологічний доказ в загально відомому трактаті «Прослогіон», а перед цим їм було запропоновано свого роду доказ від досконалості в роботі «Монологіон».
  • Гуніло середньовічний чернець, перший критик онтологічного доказу в роботі «У захист безумця», запропонував варіант спростування даного доказу.
  • Фома Аквінський у праці «Сума теології», висунув космологічний і телеологічний докази буття Бога.
  • Рене Декарт у праці «Міркування про метод», запропонував свій власний варіант підтвердження онтологічного доказу.
  • Бенедикт Спіноза в «Етиці» також розглядав онтологічний доказ.
  • Девід Г'юм у роботі «Дослідження людського пізнання» розкритикував космологічний доказ, а у «Діалогах про природну религію» виклав власний варіант телеологічного доказу, а також і критику даного доказу.
  • Кант, у «Критиці чистого розуму» вказав на неможливість усіх запропонованих до нього традиційних доказів, а у «Критиці практичного розуму» запропонував доказ, який заснований на моральному аргументі.
  • Геґель, у «Лекціях про доказ буття бога» розкритикував критику Канта у відношенні неможливості традиційних доказів.
  • Бертран Рассел у статті «Чому я не християнин» запропонував ґрунтовну критику усіх як він вважав відомих йому способів на ґрунті яких доводять існування Бога.

Даною проблемою займалася також і безліч інших філософів, такі наприклад як Блез Паскаль, Б. Якобі тощо.

Теологічні концепції[ред.ред. код]

Церква свідчить про можливість часткового пізнання Бога за допомогою розуму[1]. Credo, ut intelligam («Вірую, щоби зрозуміти»), як і intelligo, ut credam («Розумію, щоби вірити») Існує різниця між пізнанням Бога розумовим і надприродним. Пізнання може йти від причини до наслідка (індуктивне), або від наслідка до причини (дедуктивний). Є докази існування Бога психологічні (бл. Августин), космологічні (Тома Аквінський) та онтологічний (св. Ансельм Кентерберійський).

Психологічний — Тому за аргумент доказа існування Бога бере людське сумління

Тома Аквінський[ред.ред. код]

Космологічний[2] містить 5 доказів існування Бога. Космологічний доказ був відомий раніше, але Тома Аквінський скріпив його аристотелізмом.

Ось ці докази існування Бога.

  • Бог є першорушитель.
  • Бог є діюча творча першопричина
  • Бог є першотворець
  • Бог є найвище благо та найвища досконалість
  • Бог є найвища мета.

Ансельм Кентерберійський[ред.ред. код]

У «Монологіоні» — 3 докази існування Бога

  1. Все прагне до блага, Бог — найвище благо
  2. Бог є межа за величиною,
  3. Бог як абсолютно досконале замикає собою ієрархічну драбину прагнення істот до досконалості.

У «Прослогіоні» дано головний (онтологічний) доказ — Бог є те, вище чого нічого не можна помислити.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (пор.: Прем 13, 1-9; Рим 1, 19-20: DS 3004, Vatic. I, Cap. 2; Vatic. II, DV, 6)
  2. 5 доріг Томи Аквінського «Суми Теології» кн 10, 11