Докази буття Бога
 |
Ця стаття не містить посилань на джерела. (вересень 2007) |
[[Категорія:Статті без джерел з 2007]]
До́кази буття́ Бо́га — з'ясування того, чи Бог справді міг/може існувати.
Зміст |
Філософські концепції [ред.]
Питаннями доказів буття Бога (якщо розглядати розробку даної проблеми історично) займалися такі філософи як:
- Ансельм Кентерберійський, середньовічний філософ-богослов що запропонував онтологічний доказ в загально відомому трактаті «Прослогіон», а перед цим їм було запропоновано свого роду доказ від досконалості в роботі «Монологіон».
- Гуніло середньовічний чернець, перший критик онтологічного доказу в роботі «У захист безумця», запропонував варіант спростування даного доказу.
- Тома Аквінський у праці «Сума теології», висунув космологічний і телеологічний докази буття Бога.
- Рене Декарт у праці «Міркування про метод», запропонував свій власний варіант підтвердження онтологічного доказу.
- Бенедикт Спіноза в «Етиці» також розглядав онтологічний доказ.
- Девід Г'юм у роботі «Дослідження людського пізнання» розкритикував космологічний доказ, а у «Діалогах про природну религію» виклав власний варіант телеологічного доказу, а також і критику даного доказу.
- Кант, у «Критиці чистого розуму» вказав на неможливість усіх запропонованих до нього традиційних доказів, а у «Критиці практичного розуму» запропонував доказ, який заснований на моральному аргументі.
- Геґель, у «Лекціях про доказ буття бога» розкритикував критику Канта у відношенні неможливості традиційних доказів.
- Бертран Рассел у статті «Чому я не християнин» запропонував ґрунтовну критику усіх як він вважав відомих йому способів на ґрунті яких доводять існування Бога.
Даною проблемою займалася також і безліч інших філософів, такі наприклад як Блез Паскаль, Б. Якобі тощо.
Теологічні концепції [ред.]
Церква свідчить про можливість часткового пізнання Бога за допомогою розуму[1]. Credo, ut intelligam («Вірую, щоби зрозуміти»), як і intelligo, ut credam («Розумію, щоби вірити») Існує різниця між пізнанням Бога розумовим і надприродним. Пізнання може йти від причини до наслідка (індуктивне), або від наслідка до причини (дедуктивний). Є докази існування Бога психологічні (бл. Августин), космологічні (Тома Аквінський) та онтологічний (св. Ансельм Кентерберійський).
Психологічний — Тому за аргумент доказа існування Бога бере людське сумління
Тома Аквінський [ред.]
Космологічний[2] містить 5 доказів існування Бога. Космологічний доказ був відомий раніше, але Тома Аквінський скріпив його аристотелізмом.
Ось ці докази існування Бога.
- Бог є першорушитель.
- Бог є діюча творча першопричина
- Бог є першотворець
- Бог є найвище благо та найвища досконалість
- Бог є найвища мета.
Ансельм Кентерберійський [ред.]
У «Монологіоні» — 3 докази існування Бога
- Все прагне до блага, Бог — найвище благо
- Бог є межа за величиною,
- Бог як абсолютно досконале замикає собою ієрархічну драбину прагнення істот до досконалості.
У «Прослогіоні» дано головний (онтологічний) доказ — Бог є те, вище чого нічого не можна помислити.
