Вулиця Кирила і Мефодія (Львів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вулиця Кирила і Мефодія
Львів
Початкова ділянка вулиці
Початкова ділянка вулиці
Початкова ділянка вулиці
Місцевість Цитадель
Район Галицький
Назва на честь святих Кирила і Мефодія
Колишні назви
Курницька, Длугоша, Розенштрасе, Длугоша, Ломоносова
радянського періоду (українською) Длугоша, Ломоносова
радянського періоду (російською) Длугоша, Ломоносова
Загальні відомості
Протяжність 480 м
Координати початку 49°50′02″ пн. ш. 24°01′57″ сх. д. / 49.8339278° пн. ш. 24.0327278° сх. д. / 49.8339278; 24.0327278
Координати кінця 49°49′49″ пн. ш. 24°01′43″ сх. д. / 49.8304278° пн. ш. 24.0288694° сх. д. / 49.8304278; 24.0288694
поштові індекси 79005[1]
Транспорт
Рух односторонній
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Будівлі № 1—37[2]
Архітектурні пам'ятки кам'яниці № 8, 10, 18, 22, 29, 31, 33[3]
Пам'ятники погруддя Яна Снядецького, Ярослава Дутчака
Навчальні заклади хімічний та фізичний факультети ЛНУ імені Івана Франка, Львівська лінгвістична гімназія
Поштові відділення ВПЗ № 5 (вул. Мартовича, 2)[1]
Забудова класицизм, історизм, конструктивізм[4]
Зовнішні посилання
У проєкті OpenStreetMap r2630329
Мапа
Мапа
CMNS: Вулиця Кирила і Мефодія у Вікісховищі

Ву́лиця Кири́ла і Мефо́дія — вулиця у Галицькому районі міста Львова. Сполучає вулиці Коцюбинського та Грушевського.

Прилучаються вулиці Кобилянської, Євгена Гладишевського[5].

Назви[ред. | ред. код]

  • Курницька — назва відома з XVIII століття. Могла походити від слова «курник» — господарське приміщення де тримають птицю. За іншою версією тут «курили» (дистилювали) горілку — технологічний процес, котрий не практикували в середмісті, виносячи за межі міських мурів.
  • Длугоша — названа 1885 року на честь Яна Длугоша, польського історика, церковного і політичного діяча.
  • Розенштрассе — назва часів німецької окупації (від вересня 1941).
  • Длугоша — повернена передвоєнна назва у липні 1944 року.
  • Ломоносова — назва від грудня 1944 року, надана радянською владою Львова, на честь Михайла Ломоносова, російського вченого XVIII століття.
  • Кирила і Мефодія — сучасна назва від 1993 року, на честь Кирила і Мефодія, слов'янських просвітників та проповідників християнства, творців кириличної абетки.

Забудова[ред. | ред. код]

У забудові вулиці Кирила і Мефодія переважають архітектурні стилі — класицизм, історизм та конструктивізм[4]. Декілька будинків на вулиці внесені до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення[3].

Будинки[ред. | ред. код]

№ 4 — ботанічний сад Львівського університету (стара частина), заснований у 1851 році Гіацинтом Лобажевським на території колишнього саду монастиря тринітаріїв. У 18551877 роках садом опікувався Карл Бауер[6]. У 1892 року частину університетського ботанічного саду забрали під будову нових корпусів — хімічного, геолого-мінералогічного та фармакологічного інститутів Львівського університету[7].

№ 6, 8 — корпуси хімічного та фізичного інститутів, збудовані 1892 року за проєктом віденського архітектора Різорі, добудовані 1911 року архітекторами Григорієм Пежанським за участю архітектора Йозефа Браунзайса[8]. До 1939 року в будинку під № 8 розташовувалося Природниче товариство ім. М. Коперника[4]. Нині тут містяться хімічний і фізичний факультети та Астрономічна обсерваторія Львівського університету.

№ 9 — житловий будинок з елементами готики і романського стилю, споруджений за проєктом Тадеуша Обмінського у 1908 році[9].

№ 11 — вілла, збудована у 1880 році архітектором Юліушом Гохберґером для власних потреб. 1913 року відбулася реконструкція будинку за проєктом К. Теодоровича для С. Левандовського.[10] Нині тут розташований дошкільний навчальний заклад № 43.

№ 12. В цьому будинку проживав відомий російський політик і засновник партії "Яблоко" у госдумі Григорій Явлінський.[джерело?]

№ 15 — вілла, збудована наприкінці 1890-х років. Металеві конструкції тераси вілли спроєктовано та виготовлено у 1905 році відомою в Галичині фірмою «Зигмунт Піотрович і Я. Шуман»[11]. 1927 року будинок перебудовано за проєктом Івана Багенського та Войцеха Дембінського[12].

№ 17 — будинок жіночого монастиря Сестер Чину святого Василія Великого, відомий нині як Монастир провінції Пресвятої Тройці Святих Василя і Макрини. Приміщення передане монахиням Львівською міською радою у 1993 році[13].

№ 17а — будинок гімназії Сестер Василіянок, відомий нині як Львівська лінгвістична гімназія, збудований у другій половині 1920-х років навпроти старого ботанічного саду львівського університету[13].

№ 18 — вілла, збудована за власним проєктом архітектора Станіслава Кшановського у 1891 році — для власних потреб[14]. Будинок внесений до реєстру пам'яток архітектури місцевого значення під охоронним № 154-м[3].

№ 27 — чотириповерховий житловий будинок на розі з вулицею Євгена Гладишевського. У наріжнику будинку встановлена фігура Пресвятої Богородиці з маленьким Ісусом на руках.

Пам'ятники[ред. | ред. код]

В будинку, по вул. Кирила і Мефодія, 8, де нині міститься фізичний та хімічний факультети ЛНУ ім. І. Франка, ще 1892 року встановлено погруддя польському вченому-енциклопедисту, астроному, математику, філософу, творцю польської математичної термінології Янові Снядецькому, роботи скульптора Антона Попеля. 14 жовтня 2003 року на фасаді цього ж корпусу встановлено погруддя українського фізика, професора, доктора фізико-математичних наук, багаторічного завідувача кафедри рентгенометалофізики Львівського університету Ярослава Дутчака, роботи скульптора Василя Ярича.

Пам'ятні таблиці[ред. | ред. код]

В приміщенні хімічного факультету ЛНУ імені Івана Франка, рішенням Вченої Ради факультету, 1994 року встановлено пам'ятну таблицю на честь видатного українського вченого-хіміка, Академіка АН УРСР Романа Кучера.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Знайти поштовий індекс. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 4 жовтня 2021. Процитовано 30 грудня 2023.
  2. Знайти адресу. ukrposhta.ua. Укрпошта. Архів оригіналу за 25 грудня 2022. Процитовано 30 грудня 2023.
  3. а б в Список будинків — пам'яток архітектури м. Львова. pomichnyk.org. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 30 грудня 2023.
  4. а б в 1243 вулиці Львова, 2009, с. 131.
  5. Пресслужба ЛМР (21 жовтня 2022). У Львові урочисто відкрили вулицю Євгена Гладишевського. city-adm.lviv.ua. Львівська міська рада. Архів оригіналу за 11 березня 2023. Процитовано 30 грудня 2023.
  6. Архітектура Львова, 2008, с. 370.
  7. Ігор Мельник (27 листопада 2017). Галицький архітектор Йозеф Браунзайс. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 8 січня 2018. Процитовано 30 грудня 2023.
  8. Архітектура Львова, 2008, с. 289.
  9. Архітектура Львова, 2008, с. 410.
  10. Енциклопедія Львова… — Т. 1. — С. 569, 570.
  11. Архітектура Львова, 2008, с. 412.
  12. Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 140; Т. 2. — С. 34.
  13. а б Енциклопедія Львова. — Т. 1. — С. 329–333.
  14. Енциклопедія Львова. — Т. 3. — С. 728.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]