Джебель-Шаммар

	Емірат Джебель-Шаммар
	емірат
	Прапор
	1873 ;
Столиця	Хаїль
Релігія	Суннизм
Населення	Араби
Форма правління	теократична абсолютна монархія
Династія	Аль Рашид
	Емір
- 1835-1847	Абдалла ібн Алі Аль Рашид
- 1847-1868	Талал ібн Абдалла Аль Рашид
- 1868	Мітаб ібн Абдалла
- 1868-1872	Бандар ібн Талал
- 1872-1897	Мухаммад ібн Абдалла Аль Рашид
- 1897-1906	Абд ал-Азіз ібн Мітаб Аль Рашид
	Вікісховище має мультимедійні дані; за темою: Джебель-Шаммар

Джебель-Шаммар — держава, що існувала в 1830–1921, емірат на Аравійському півострові. Столиця — місто Хаїль.

Історія[ред. | ред. код]

Після 1818 року єгиптянами був розгромлений Дірійський емірат саудитів. В еміраті Джебель-Шаммар, який знаходився у васальній залежності від саудітів, почалася боротьба за владу між кланами Аль Алі і Аль Рашид.

У 1835 брати Абдаллах та Убайд з клану Аль Рашид захопили владу в Джебель-Шаммар, убивши еміра Саліха ібн Абд Мухсіна. При цьому брати визнали себе васалами саудитського еміра Фейсала I, який допоміг їм у боротьбі за владу.

Правління аміра Мухаммада I (1872-1897) стало періодом розквіту Джебель-Шаммара і часом найбільшої могутності клану Ааль Рашид. У січні 1891 року Мухаммад I завоював Ер-Ріяд, де проти нього повстав Абд ар-Рахман ібн Фейсал Аль Сауд. Після цього Мухаммад аль-Рашид зміцнився як безперечний володар Центральної Аравії.

Після смерті в 1897 році Мухаммада I почався занепад держави Рашидідів. У 1902 році саудитський принц Абд ал-Азіз зайняв Ер-Ріяд і відновив ваххабітську державу. Між Саудидами та Рашидідами почалася тривала боротьба за панування в Аравії. У квітні 1906 року емір Абд ал-Азіз ар-Рашид зазнав повної поразки в Касімі і загинув у битві. Новим еміром став його старший син Мітаб II ібн Абд ал-Азіз, який уклав мир із Саудидами, визнавши всі їхні захоплення на південь від Касіма.

В Першій світовій війні держава виступила на стороні центральних держав.

У 1921 емірат приєднаний до держави саудитів.