Розпад Османської імперії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Османської імперії
Герб Османської імперії
Утворення Османської держави (1299-1402)
Боротьба за візантійську спадщину (1402-1453)
Розквіт Османської імперії (1453-1566)
Послаблення і занепад (1566-1789)
Жіночий султанат
Епоха Кепрюлю
Доба тюльпанів
Велике замирення
Панування деребеїв
Між стагнацією і модернізацією (1789-1908)
Нізам-і Джедід
Танзимат
Зулюм
Розпад Османської імперії (1908-1922)
Молодотурецька революція
Доба другої Конституції
Поділ Османської імперії

Портал «Османська імперія»
16 листопада 1922 Мехмед VI, формально ще залишався халіфом, звернувся до британської військової влади з проханням вивезти його зі Стамбула. 17 листопада він залишив Стамбул на борту британського лінкора «Малайя».

Розпад Османської імперії — період історії Османської імперії, що продовжувався з 1908 (Молодотурецької революції) по 1922 (Розділ Османської імперії).

Хід подій[ред.ред. код]

У 1908 Крит, скориставшись Молодотурецькою революцією, оголосив енозіс з Грецією.[1]

У 1912, коли Сербія, Чорногорія та Греція пред'явили права на управління територією Албанії, Албанія оголосила незалежність.[2]

Османська імперія, слабшаючи, спробувала спертися на допомогу Німеччини, але це лише втягнуло її в Першу світову війну (1914), що закінчилася поразкою Четверного союзу[3].

5 грудня 1917 підписано Ерзінджанське перемир'я, що закінчило війну Османської та Російської імперій.[4]

Протягом 1917-1918 союзники займають близькосхідні володіння Османської імперії.

Після Першої світової війни Сирія та Ліван перейшли під контроль Франції, Палестина, Йорданія й ІракВеликої Британії; на заході Аравійського півострова за підтримки англійців (Лоуренс Аравійський) утворилися незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асір і Ємен. Згодом Хиджаз і Асір увійшли до складу Саудівської Аравії.

30 жовтня 1918 було укладено Мудросське перемир'я, за яким був Севрський мирний договір (10 серпня 1920). Фактично Османська імперія була розділена на частини. 1 листопада 1922 Великі національні збори Туреччини прийняли закон про розділення султанату та халіфату, при цьому султанат скасовувався. Так закінчилася більш ніж 600-річна історія Османської імперії.

Розпад Османської імперії супроводжувався масовою різаниною та депортацією християнського населення (вірмен, греків, ассирійців, курдів), що тривала до 1926.

У 1923 підписаний Лозаннський мирний договір, в якому були встановлені нові кордони Туреччини.[5] 29 жовтня 1923 турки проголосили Турецьку республіку на чолі з президентом Мустафою Кемалем Ататюрком.[5]


Osmanli-nisani.svg Це незавершена стаття про Османську імперію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Див. також[ред.ред. код]

Галерея[ред.ред. код]

Демонстрація на площі Султанахмет в Константинополі під час Младотурецкой революції 
Деморалізовані турецькі солдати. 1913 
Британські війська входять в Багдад. Березень 1917 
Турецькі окопи на березі Мертвого моря. 1917 
Солдати Хусейна бен Алі, що несуть прапор королівства Хиджаз, під час Арабського повстання 1916-1918 років 
70-річний священик на чолі вірменського визвольного загону 

Примітки[ред.ред. код]

  1. Ion, Theodore P., «The Cretan Question», The American Journal of International Law, April, 1910, pp. 276 — 284
  2. Raymond Zickel and Walter R. Iwaskiw (1994). «National Awakening and the Birth of Albania, 1876 — 1918», Albania: A Country Study. countrystudies.us. 
  3. Османская империя в энциклопедии «Кругосвет»
  4. Tadeusz Swietochowski, Russian Azerbaijan 1905 — 1920, page 119.
  5. а б Попов А. Полная энциклопедия Ислама и арабских завоеваний