Кукрецька культура

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кукрекська культура — археологічна культура, або культурно-історична спільність доби пізнього мезоліту; була поширена на території Північного Причорномор'я України та Молдови і особливо степового й передгірського Криму. Датується часом від 10 до 7,5 тис. років тому[1]. Назва походить від поселення Кукрек під Червоною Горою біля Кам'яної Могили на Мелітопольщині. На сьогодні відомі понад 20 пам'яток цієї культури.

Поширення та розвиток[ред.ред. код]

Основні пам'ятки кукрецької культури виявлені при дослідженні території комплексів: Кукрек, «Вишенне I», Іванівка, Кам'яна Могила, Абузова Балка, «Ігрінь VIII», Попів Мис, «Прибір VIIa» та ін.. Ареал поширення охоплює Крим, Нижнє та частково Середнє Подніпров'я, Південно-західне Причорномор'я. Найбільш рання кукрекська стоянка — «Вишенне І», що датується рубежем плейстоцену — початком голоцену[2].

Кукрецька культура сформувалася на основі епіграветських культур півдня України[1]; на думку більшості дослідників, була новим етапом розвитку анетівської культурної спільності. Удосконалення техніки виробництва дозволило кукрекським племенам розселитися до басейну Пруту на заході та Дніпра на сході. Цей процес археологічно фіксується на пам'ятках з виразними кукрекськими комплексам:

  • Гвоздєве, Синюхин брід, Абузова балка, Софіївка в середньому Побужжі;
  • Бубинка, Бубинка І, Сагайдак в Поінгуллі, Мирне, Трапівка в Дунайсько-Дністровському межиріччі.[3].

На основі кукрецької культури склалися неолітичні олексіївська культура, сурська культура та частково буго-дністровська культура[1].

Характеристика[ред.ред. код]

Знаряддя — нечисленні мікроліти (мікроплатівки зі скошеним кінцем та притупленим краєм), півокруглі та кінцеві скребачки, багатофасеткові різці на відщепах, вкладиші кукрецького зразка, кістяні наконечники з пазом. Для культури характерні високий рівень виготовлення знарядь на відщепах та техніки сколювання мікролітичних пластин, зокрема характерна відтискна пластинчаста техніка розколювання кременю з одноплощинних нуклеусів для виготовлення мікропластинок-вкладишів до кістяних наконечників з пазом. З Мігренського поселення походить видатна знахідка — рогова мотика.

Житла — наземні та напівземлянки. Так на стоянці «Мігрень VIII» (біля сучасного Дніпропетровська), яка хронологічно належить до цієї культури, досліджені житла, що мали конічну покрівлю з жердин, нахилених до центру, переплетених лозою та покритих очеретом. Д. Я. Телегін вважає, що це конкретне свідчення продовження традицій будівництва часів пізнього палеоліту (Межиріча, Мізина, Гінців), яке має паралелі в «Сороках 2» (Молдова).

Господарство було засноване на використанні степових та лісостепових ландшафтів: полювання на степових тварин, збиральництво, рибальство[1]. Однією з особливостей кукрекської культури є й те, що в її господарстві величезну роль відігравало тваринництво, про що свідчать залишки кісток свійського бика та кози.

Для господарства кукрецького населення Криму була характерна сезонність, що передбачала використання степів рівнинної частини півострова взимку та лукових степів, яйл (гірських плато) влітку[1].

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г д О. О. Яневич. Кукрекська культура // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2008. — Т. 5. — ISBN 978-966-00-0855-4 (стор. 459)
  2. Д. В. Ступак. Технології розщеплення кременю свідерської культури Українського Полісся за аналізом нуклеусів // Vita Antiqua, 2-1999. С. 18-24
  3. Стратонова А. О. Пізній мезоліт Північно-Західного Причорномор'я: проблема дослідження взаємозв'язку людини і моря // Проблеми історії і археології України, Харків, 2008 (стор. 21-22)

Джерела та література[ред.ред. код]

  • О. О. Яневич. Кукрекська культура // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003­–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
  • Проблеми історії і археології України: Матеріали VI Міжнародної наукової конференції, присвяченої 150-річчю з дня народження академіка В. П. Безескула (Харків, 10-11 жовтня 2008 р.). — Харків: ТОВ «НТМТ», 2008. — 104 с.
  • Толочко П. П., Крижицький С. Д., Мурзін В. Ю. та ін. Давня історія України. К.: Либідь. — т.1, — 240 с.
  • Винокур І. С., Телегін Д. Я., Археологія України. Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2008. — 480 с.