Юхнівська культура
| Юхнівська культура | |
| Названо на честь | Юхнове |
|---|---|
| Місце розташування |
Росія Україна |
| Попередник | Бондарихинська культура |
| Наступник | Почепська культура |
Юхнівська культура — археологічна культура ранньої залізної доби VI — II століть до Р. Х..
Юхнівська культура була поширена у сточищі нижньої та середньої течії Десни від міста Брянськ до гирла та у сточищу Сейму. Верхів'я Десни займала споріднена дніпродвінська культура.
Назва культури від городища в селі Юхнів (біля Новгорода-Сіверського), відкритого 1873 року Дмитром Самоквасовим і дослідженого Михайлом Воєводським в 1940-их роках. На лівому березі Сейма навпроти села Авдійове (Октябрський район Курської області) А. Є. Аліховою й Ю. А. Ліпкінгом було знайдено дюнне юхнівське городище пізнього етапу з тонкостінним ліпними неорнаментованими глеками.
Розкопами виявлено залишки дерев'яних укріплень, зерно збіжжевих культур, кістки свійських тварин, стіни будівель плетені й оштукатурені глиною, глиняні черені для вогнищ.
Невеликі городища (0,2-0,3 га, зрідка до 1 га) розташовані на мисах високих берегів річок (Юхнів, Пісочний Рів, Кузина Гора та інші).
Вироби[ред. | ред. код]
Предмети домашнього вжитку представлені ліпними невеликими горщиками з ямковим орнаментом, мисками з дірочками під краєм.
Населення юхнівської культури, виготовляло залізні сокири, тесла, долота, коси, серпи і ножі.
З озброєння — мечі, бронзові наконечники стріл, нашивні бляшки на панцирі.
Бронзові прикраси представлені спіральними кільцями, шпильками, сережками з пласкими капелюшками.
Посуд[ред. | ред. код]
Юхнівці прикрашали візерунком з прямого та косого карбу та втисненням по обідцю. Також відомий «перловий» візерунок по шийці, що вказує на впливи на культуру скитів-орачів. Стінки посудини прикрашали «юхнівськими трикутниками» — згруповані у трикутні обриси прямі та косі карби, ямки різної форми. У глиняному тісті містився пісок. Посуд тонкостінний до 4-6 мм. Випал посуду на огнищі недостатній та нерівномірний. Величина деякого посуду (деякі мали шийку до 20 см у діаметрі) вказують на використання випалюваної рослинності.[1]
Господарство[ред. | ред. код]
Населення юхнівської культури вело осілий спосіб життя, займалось приселищним скотарством, землеробством, традиційними промислами.
З домашніх виробництв важливу роль відігравали виплавка заліза і ковальська справа.
Населення юхнівської культури мало торговельні зв'язки з античними містами-державами Причорномор'я.
Поховання та релігія[ред. | ред. код]
Могильники цієї культури невідомі.
Академік Рибаков вивчив велике поселення у Вщіж Жуковського району Брянської області у якому відбувалося поклоніння балто-слов'янській поганській богині Лада. Це місто ототожнюють з геродотовським містом будинів Гелонією.
Походження та етнічна належність[ред. | ред. код]
Племена юхнівської культури були нащадками населення бондарихинської культури бронзової доби. З просуванням передскіфської чорноліської культури з правобережного лісостепу у лівобережний лісостеп й у долину Сіверського Дінцю частина переходить на північ.
Деякі дослідники вважають, що племена юхнівської культури — це Геродотові меланхлени — «люди в чорному одязі». Інші ототожнюють їх з будинами. За етнічною приналежністю племена юхнівської культури — ймовірно, одна з локальних етнографічних груп балтів.
До юхнівської культури спорідненими є верхньоокська культура й дніпродвінська культура.
Джерела[ред. | ред. код]
- Д. В. Каравайко. Юхнівська культура // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 709. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Малий словник історії України / відпов. ред. В. А. Смолій. — К. : Либідь, 1997. — 464 с. — ISBN 5-325-00781-5.
- Господарство носіїв юхнівської культури: монографія / Д. В. Каравайко, С. А. Горбаненко ; НАН України, Ін-т археології. — К. : Наук. думка, 2012. — 304 с. : іл. — (Проект «Наукова книга». Молоді вчені). — Бібліогр.: с. 276—292. — ISBN 978-966-00-1185-4
- Каравайко Д. В., Городища юхнівської культури (До характеру планування та житлобудівництва) // Магістеріум. Археологічні студії. — Вип.2. — К. — 2003. — С. 27–32.
- Каравайко Д. В., Поховання юхнівської культури на Чернігівщині // Археологія. — 2010. — № 1. — С.68-78.
- Каравайко Д. В., Юхнівська культура, Автореферат дис. к.і.н. / НАН України; Інститут археології. — К. — 2007.
- Юхнівська культура. В кн.: Археологія Української РСР. т. 2. К., 1971.
- Каравайко Д. В., Памятники юхновской культуры Новгород-Северского Полесья. — К.: Ин-т археологии НАН Украины, 2012. — 276 с. — 300 экз. — ISBN 978-966-02-6301-7. (рос.)
- Левенок В. П., Юхновская культура // Советская археология. 1963. № 1. С. 80. (рос.)
- ↑ Краснощекова, С.Д.; Красницкий, Л.Н. (2006). Краеведческие записки. Выпуск 5. Археология Орловской области (російська) . Орел: Вешние воды. с. 240.
Посилання[ред. | ред. код]
- Юхнівська культура, сайт «Навчальні матеріали онлайн»
- Мурзін В., Юхнівська культура, Малий словник історії України
- Юхнівська культура
- Археологические культуры: Юхновская, Археология.PУ / Библиотека on-line (рос.)
- Юхновская культура, Мегаэнциклопедия Кирилла и Мефодия (рос.)
- Юхновская культура, сайт «Академик» (рос.)
- Чубур А. А., Юхновская культура (рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
