Новоселиця (Чигиринський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Новоселиця
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Чигиринський район
Рада/громада Новоселицька сільська рада
Код КОАТУУ 7125484501
Облікова картка картка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Новоселиця
Основні дані
Засноване 20-ті роки 17 століття
Населення 683 (на 01.01.2007)[1]
Площа 2,44 км²[2]
Густота населення 279,9 осіб/км²
Поштовий індекс 20934
Телефонний код +380 4730
Географічні дані
Географічні координати 49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д. / 49.12389; 32.46222Координати: 49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д. / 49.12389; 32.46222
Середня висота
над рівнем моря
97 м
Водойми річки Тясмин і Потік
Відстань до
обласного центру
47,3 (фізична) км[3]
Відстань до
районного центру
20 км
Найближча залізнична станція Фундукліївка
Відстань до
залізничної станції
30 км
Місцева влада
Адреса ради с.Новоселиця, тел. 99-1-22
Сільський голова Кедря Іван Якович
Карта
Новоселиця is located in Україна
Новоселиця
Новоселиця
Новоселиця is located in Черкаська область
Новоселиця
Новоселиця

Новосе́лиця — українське село Чигиринського району Черкаської області, центр сільської ради, якій також підпорядковані села Полуднівка, Рублівка та Чмирівка. Населення — 622 чоловік (2001).

Село розташоване на правому березі ріки Тясмин, розділене навпіл його притокою річкою Потік, за 20 км на північний захід від районного центру — міста Чигирин та за 30 км від залізничної станції Фундукліївка поблизу урочища Холодний Яр.

Поблизу села знайдено поселення доби неоліту-енеоліту, епохи бронзи, скіфського та ранньослов'янського часу, сарматське поховання, городище та кургани періоду бронзи і ранньої залізної доби.

Історія[ред.ред. код]

Уперше в літописі Самійла Величка село згадується як невелике козацьке поселення, засноване Михайлом Хмельницьким на початку 17 століття. Козацьке поселення почало активно розвиватися після Андрусівського миру, за яким ця частина стала нейтральною, і сюди рянув люд, втікаючи від утисків. У селі розвивалося ткацтво, ковальське та суконне ремесла, млинарство.

На початку 20 століття у Новоселиці налічувалося понад 2000 осіб, а вихідці із села поповнювали ряди пролетаріату Донбасу та Криворіжжя.

Наприкінці 20-х років в селі появились перші колективні господарства, а в 1932 році вони об'єдналися в артіль імені Шевченка.

У 30-і роки в селі, замість чотирикласної церковноприходської школи було відкрито семирічку. Її класи розміщувалися в кількох хатах розкуркулених заможніх селян. У 1939 році був зруйнований величний храм, збудований на початку століття і який був окрасою села. На його місці напередодні війни почали зводити школу.

Під час Другої світової війни жителі села брали активну участь у партизанському русі. За мужність і відвагу 161 житель села нагороджений орденами та медалями. 14 жовтня 1943 року село частково було спалено. 17 грудня 1943 року село відвоювали радянські війська. Почалася відбудова села.

У 1947 році на місці спаленого клубу зведено новий, а в 1958 році — нову школу. Ще раніше, в 1956 році село було радіофіковано, на початку 60-х років — електрифіковано.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1163 чоловіка, працювала восьмирічна школа, клуб, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 7221 книг, медичний пункт, дитячі ясла, чотири магазини, чайна.

За радянських часів у селі працював колгосп імені Дубового, що обробляв 2878 га землі, у тому числі 2384 га орної. На початку 80-х років тракторний парк колгоспу нараховував понад 40 тракторів, понад 10 комбайнів, споруджувалися нові ферми.

Сучасність[ред.ред. код]

Сьогодні на базі колишнього колгоспу діють СТОВ «Тясмин» та «Світанок», підприємство «Біоагропром». Працюють також крупорушка, олійниця, механічний млин, пилорама, теслярська майстерня. У селі також функціонують 4 магазини, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, школа.

Персоналії[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]