Новоселиця (Черкаський район)

село Новоселиця
Країна	Україна
Область	Черкаська область
Район	Черкаський район
Громада	Чигиринська міська громада
Облікова картка	картка
Основні дані
Засноване	20-ті роки 17 століття
Населення	683 (на 01.01.2007)
Площа	2,44 км²
Густота населення	279,9 осіб/км²
Поштовий індекс	20934
Телефонний код	+380 4730
Географічні дані
Географічні координати	49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д.Координати: 49°07′26″ пн. ш. 32°27′44″ сх. д. / 49.12389° пн. ш. 32.46222° сх. д.
Середня висота; над рівнем моря	97 м
Водойми	річки Тясмин і Потік
Відстань до; обласного центру	47,3 (фізична) км
Відстань до; районного центру	20 км
Найближча залізнична станція	Фундукліївка
Відстань до; залізничної станції	30 км
Місцева влада
Адреса ради	м. Чигирин
Карта
	Новоселиця
	Новоселиця
Мапа
	Новоселиця у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Новоселиця (значення).

Новосе́лиця — українське село у Черкаському районі Черкаської області, підпорядковане Чигиринській міській громаді. Населення — 683 людини (2007).

Село розташоване на правому березі річки Тясмин, розділене навпіл його притокою річкою Потік, за 20 км на північний захід від центру громади — міста Чигирин та за 30 км від залізничної станції Фундукліївка поблизу урочища Холодний Яр. Найближчі сусідні поселення — Суботів, де народився і похований Гетьман України Богдан Хмельницький та село Медведівка, місце «…для людей вільних, що у Чигирині вже не вміщалися…», що навіть володіло магдебурзьким правом.^{[джерело?]}

Поблизу села знайдено поселення доби неоліту-енеоліту (Молюхів Бугор, зв'язки з трипільською культурою), епохи бронзи, скіфського та ранньослов'янського часу, сарматське поховання, городище та кургани періоду бронзи і ранньої залізної доби.

Історія[ред. | ред. код]

Уперше в літописі Самійла Величка село згадується як невелике козацьке поселення, засноване Михайлом Хмельницьким на початку 17 століття. Козацьке поселення почало активно розвиватися після Андрусівського миру, за яким ця частина стала нейтральною, і сюди рянув люд, втікаючи від утисків. У селі розвивалося ткацтво, ковальське та суконне ремесла, млинарство.

На початку 20 століття у Новоселиці налічувалося понад 2000 осіб.

Наприкінці 20-х років у селі розпочалась примусова колективізація.

У 30-і роки в селі, замість чотирикласної церковноприходської школи було відкрито семирічку. Її класи розміщувалися в кількох хатах розкуркулених заможніх селян. У 1939 році був зруйнований величний храм — Георгіївська церква, збудований на початку століття і який був окрасою села. На його місці напередодні війни почали зводити школу.

Під час Другої світової війни жителі села брали активну участь у партизанському русі. За мужність і відвагу 161 житель села нагороджений орденами та медалями. 14 жовтня 1943 року село частково було спалено. 17 грудня 1943 року село відвоювали радянські війська. Почалася відбудова села.

У 1947 році на місці спаленого клубу зведено новий, а в 1958 році — нову школу. Ще раніше, в 1956 році село було радіофіковано, на початку 60-х років — електрифіковано.

Станом на 1972 рік у селі мешкало 1163 людини, працювала восьмирічна школа, клуб, стаціонарна кіноустановка, бібліотека з фондом 7221 книга, медичний пункт, дитячі ясла, 4 магазини, чайна.

За радянських часів у селі працював колгосп імені Дубового, що обробляв 2878 га землі, у тому числі 2384 га орної. На початку 80-х років тракторний парк колгоспу нараховував понад 40 тракторів, понад 10 комбайнів, споруджувалися нові ферми.

Сучасність[ред. | ред. код]

Сьогодні на базі колишнього колгоспу діють СТОВ «Тясмин» та «Світанок», підприємство «Біоагропром». Працюють також круподерня, олійниця, механічний млин, пилорама, теслярська майстерня. У селі також функціонують 4 магазини, поштове відділення, фельдшерсько-акушерський пункт, школа зачинена.