Фельдман Олександр Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Фельдман
Oleksandr Feldman, Ukrainian politician.jpg
Народився 6 січня 1960(1960-01-06) (61 рік)
Харків, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Національність єврей
Діяльність народний депутат України
(IV, V, VI, VІI, VІIІ, ІX скликань)
Alma mater ХНУ імені В. Н. Каразіна
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Посада Народний депутат України[1], Народний депутат України[2], Народний депутат України[3], Народний депутат України[4], Народний депутат України, представник Парламентської Асамблеї Ради Європиd[5], заступник члена у Парламентській асамблеї Ради Європиd[5] і Народний депутат України
Партія Блок Юлії Тимошенко
Партія регіонів
Воля народу
Наш Край
Опозиційна платформа — За життя
Нагороди
Орден Князя Ярослава Мудрого V ступеня
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Сайт feldman.org.ua

Олекса́ндр Бори́сович Фе́льдман (6 січня 1960, Харків) — український політичний та громадський діяч єврейського походження. Народний депутат України 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го та 9-го скликань. Член партії «Батьківщина» (20052011) і Партії регіонів. 2011 року перейшов із фракції Блоку Юлії Тимошенко до Партії регіонів. Президент «Українського єврейського комітету» (2008).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 6 січня 1960 у Харкові; батько Борис Якович — голова ради засновників концерну «АВЕК та Ко»; мати Іда Лейбівна; дружина Валерія Володимирівна — радник Харківського міського благодійного фонду «АВЕК»; має двох синів[6].

1978—1980 роках проходив службу в лавах Радянської армії у військах ППО в Прикарпатському військовому окрузі в місті Стрий під Львовом, рядовим на посаді водія[7].

Трудову діяльність розпочав 1981 року в Харкові водієм АТП № 20102; працював: машиністом котельні спеціального проектного і конструкторсько-технологічного бюра «Буддормаш», оббивальником меблів фірми побутових послуг «Веснянка», мотолеристом дитячого садка № 198, Харків. 1989–1990 — голова кооперативу «Ремонтник», Харків. 1990–1991 — начальник дільниці № 1 ВО «Сигма», Харків. 1991–1994 — директор приватної виробничо-комерційної фірма «Автоекспресконструкція» («АВЕК»). З 1994 — президент АТ «Концерн АВЕК і Ко», власник найбільшого у Харкові ринку «Барабашово»[8].

2002 року, після перемоги на виборах, Фельдман передав управління концерном команді. 2017 році інвестор Олексій Чернишов викупив частку в концерні, ставши керівним партнером і акціонером АВЕКа.

Депутат Харківської міськради (1998—2002).

Вищу освіту здобув у 2002 у 42 роки, отримавши диплом Харківського національного університету за фахом «Фінанси та кредит».

Депутатська діяльність[ред. | ред. код]

Юлія Тимошенко і Фельдман у великій залі ХАТОБу. 29 серпня 2007

Народний депутат України 4-го скликання з квітня 2002 по квітень 2006, в.о. № 175 Харківської області, самовисуванець, на час виборів: безпартійний, президент АТ «Концерн АВЕК та Ко» (Харків). Член лояльної до президента Леоніда Кучми фракції «Єдина Україна» (травень — червень 2002), член групи «Демократичні ініціативи» (червень 2002 — травень 2004), член групи «Демократичні ініціативи Народовладдя» (травень — вересень 2004), член групи «Демократичні ініціативи» (вересень 2004 — червень 2005), позафракційний (16–23 червня 2005). Довірена особа кандидата на пост Президента України Віктора Януковича в ТВО № 177 (2004–2005). Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року вступив у фракцію Блоку Тимошенко (з червня 2005), член Комітету у справах, пенсіонерів, ветеранів та інвалідів (з червня 2002).

Народний депутат України 5-го скликання з квітня 2006 по червень 2007 від Блоку Ю.Тимошенко, № 43 в списку. Голова підкомітету з питань корінних народів, національних меншин та етнічних груп Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин (з липня 2006), член фракції «Блоку Юлії Тимошенко» (з травня 2006). Був одним з ініціаторів розпуску Верховної Ради для усунення уряду Віктора Януковича, склав депутатські повноваження 15 червня 2007.

Народний депутат 6-го скликання з листопада 2007 від Блоку Тимошенко, № 43 в списку. Голова групи з міжпарламентських зв'язків з Ізраїлем.

Після перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року привітав[9] призначення Михайла Добкіна губернатором Харківщини, і залишив лави партії «Батьківщина», звинувативши її в українському націоналізмі[10]. З 16 березня 2011 року — член керівної Партії регіонів.[11]

Народний депутат 7-го скликання, обраний по виборчому округу № 174 Харківська область[12]. Був членом депутатської фракції Партії регіонів.Працював головою підкомітету з питань соціальних програм державного бюджету Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Народний депутат 8-го скликання, обраний по округу в Харківській області, безпартійний самовисуванець, входив в парламентську групу «Воля народу»[13]. А у парламенті 9-го скликання — до фракції Опозиційна платформа — За життя. Секретар комітету з питань екологічної політики у Верховній Раді України IX скликання (з 29 серпня 2019 року)[14].

Голосував за Закон України «Про засади державної мовної політики», відомий як «Закон Ківалова-Колесніченка», який пізніше Конституційний Суд визнав неконституційним і таким, що втратив чинність. в січні 2014 року підтримав диктаторські закони, антидемократичні ініціативи для придушення протестів під час Революції гідності[15].

Кандидат у мери Харкова на виборах 25 жовтня 2020-го року.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

1997 року очолив Єврейський фонд України.

1999 року став президентом Асоціації національно-культурних об'єднань України.

2005 року обраний Віце-президентом Міжнародної Ради Єврейських Парламентарів від країн СНД і Євразії.

2006 року став засновником Міжнародного центру толерантності — міжнародного фонду із захисту прав людини та боротьби з проявами екстремізму, ксенофобії і політичного радикалізму.

У 2007 році став членом Ради Лідерів «Центру Симона Візенталя» і членом Британського Королівського Інституту міжнародних відносин.

У 2008 році став президентом «Українського єврейського комітету» — неурядової організації, до складу якої входять українські політики і бізнесмени, діяльність яких декларована, як зміцнення україно-ізраїльської дружби, захист прав євреїв в Україні і допомога Ізраїлю.

У 2013 році А. Фельдман був удостоєний звання «Почесний громадянин міста Харкова»[16].

Нині співголова політичної сили «Наш край».

У 2017 році обраний членом правління міжнародної організації «Релігії за мир» — пацифістської організації зі штаб-квартирою в Нью-Йорку, яка має консультативний статус при ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ та Економічній і соціальній раді при ООН[17].

З 2018 року - президент Всесвітнього відкритого фонду реабілітації та реінтродукції тварин (WOFARR)[18].

Фельдман представляє Україну у «Всесвітній міжпарламентській коаліції з боротьби з антисемітизмом», заснованій у 2009 році під патронатом прем'єр-міністра Великої Британії. До Коаліції входять понад 130 парламентарів, які представляють США, Канаду, Велику Британію, Європарламент.

Олександр Фельдман також є одним із засновників і представником від України в «Організації співіснування» (Coexistence trust), створеної в 2005 році за ініціативи Принца Йорданії Хасана Бін Талала та Лорда Джаннера (Велика Британія). У цей час членами цієї організації є 120 впливових політичних діячів з 54 країн світу.

Фельдман — автор Закону України «Про спеціальний статус м. Харків», який передбачав створення в місті вільної економічної зони та присвоював спеціальний політико-економічний статус місту. Крім того, в проекті Закону передбачалось приділення особливої уваги соціальній сфері міста та створення в Харкові унікальних соціальних установ. Співавтором соціального блоку законопроекту був громадський діяч Каплін Євген Володимирович, який запропонував створити в Харкові Єдиний центр соціальної співдії (комунальний соціальний центр-розпорядник), центри планування сім'ї та вільного відповідального батьківства та соціальні гуртожитки. Проект був обговорений в широких колах профільних працівників та громадських діячів. В обговоренні законопроекту також брав участь політолог Карасьов Вадим Юрійович. Наприкінці 2008 законопроект був внесений до Верховної Ради групою депутатів-харків'ян, але так і не знайшов підтримки.

Критика СБУ[ред. | ред. код]

У липні 2008-го Фельдман як голова й організатор російськомовної правозахисної організації «Український єврейський комітет», заявив, що в списку організаторів Голодомору оприлюдненому СБУ 2006 року не вказано імена Григорія Петровського, Власа Чубаря, В. Приходька, Миколу Скрипника та інших осіб, які займали високі посади в тогочасному керівництві УРСР і додав, що таким чином СБУ намагається покласти відповідальність за Голодомор і репресії на латишів та євреїв[19]. У відповідь директор Архіву СБУ Сергій Кокін у інтерв'ю BBC назвав ці закиди безпідставними і підкреслив, що СБУ подало документи в такому вигляді, в якому вони зберігалися в архівах[20][21].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1999 — Золотий орден Миколи Чудотворця «За примноження добра на Землі»
  • 2000 — Орден Української Православної Церкви «Різдво Христове 2000» і Преподобного Нестора Літописця
  • 2002 — Орден «За заслуги» III ступеня[22]
  • 2003 — Спеціальна медаль Французької Республіки «За відданість справі захисту прав людини»
  • 2004 — Орден «За заслуги» II ступеня
  • 2007 — Орден «За заслуги» I ступеня[23]
  • 2011 — Орден князя Ярослава Мудрого V ступеня[24]

У листопаді 2008 за вагомий особистий внесок у розвиток міжконфесійного діалогу Патріарх Єрусалимський Теофілос III нагородив О. Фельдмана орденом «Святогорбского братства».

Лауреат Загальнонаціональної програми «Людина року — 2004» у номінації «Благодійні програми», рейтингових конкурсів «Харків'янин століття» (2001) і «Харків'янин року». Почесний знак Харківського міського голови «За старанність. 350 років від заснування Харкова». Нагороджений орденом Золотого хреста за заслуги в зміцненні діалогу між світовими релігіями (37-ий володар цієї церковної нагороди у світі) від Патріарху Православної церкви Єрусалима Теофілоса III[25], срібною медаллю Національної академії наук України «За сприяння розвитку науки»[26].

Захоплення: футбол, колекціонування.

Бізнес[ред. | ред. код]

В рейтингу журналу Fokus.ua найзаможніших людей України за 2012 рік займає 42 позицію з оцінкою статків в $375,0 млн[27]

За 2020 рік Фельдман задекларував подарунок від матері, Іди Фельдман, на суму майже у 99 мільйонів гривень, що стало найбільшим подарунком у грошовій формі від родичів, які депутати показали за відповідний рік[28]. Антикорупційні експерти побачили "певні ризики" у подібному декларуванні. Пресслужба депутата переконує, що мати Фельдмана отримала ці кошти як спадок після смерті батька політика, Бориса Фельдмана, і подарувала частину спільно нажитих із нині покійним чоловіком грошових коштів своєму сину[28].

Скандали[ред. | ред. код]

У лютому 2019 року Олександр Фельдман поскаржився до правоохоронних органів, що невідомі у соціальних мережах залишають коментарі з погрозами його та членам його сім'ї та здійснять протиправні дії щодо тварин, які перебувають в «Екопарку»[29]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=4
  2. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=5
  3. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=6
  4. http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/radac_gs09/d_index_arh?skl=7
  5. а б http://www.assembly.coe.int/nw/xml/AssemblyList/MP-Details-EN.asp?MemberID=5812
  6. Биография. Олександр Фельдман (uk-UA). Процитовано 2018-07-18. 
  7. Александр Фельдман: «Я многому научился за время службы в армии. А главное — умению терпеть и ждать» (ru). Процитовано 2018-07-18. 
  8. Добкін заявляє, що Фельдман може спати спокійно
  9. Фельдман: Добкин — оптимальная кандидатура на посту губернатора
  10. Ліга Досьє
  11. Ще один екс-соратник Тимошенко вступив до Партії регіонів
  12. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2021-07-31. 
  13. Офіційний портал Верховної Ради України. itd.rada.gov.ua. Процитовано 2018-07-18. 
  14. Рада затвердила перелік, склад та керівництво усіх комітетів парламенту IX скликання. Повний список.
  15. Що відомо про кандидата в мери Харкова Олександра Фельдмана: головне. РБК-Украина (ru). Процитовано 2020-10-01. 
  16. Добкин и Фельдман стали почетными харьковчанами. 2013-08-23. Процитовано 2018-07-18. 
  17. Харьковский нардеп стал членом правления организации "Религия за мир". www.segodnya.ua (ru). Процитовано 2018-07-18. 
  18. В Україні почав роботу Всесвітній відкритий фонд реабілітації та реінтродукції тварин. Олександр Фельдман (uk-UA). 2018-05-07. Процитовано 2018-07-18. 
  19. Еврейскому комитету не понравилось, что среди организаторов Голодомора оказалось многовато евреев // obkom.net.ua. — 2008. — 25 июля. (рос.)
  20. СБУ відкидає етнічну відповідальність за голодомор // BBC Ukrainian. — 2008. — 25 липня.
  21. «Чекисты, чекисты, кругом одни чекисты»: СБУ настаивает, что евреи вполне заслуженно попали в список организаторов Голодомора // obkom.net.ua. — 2008. — 25 июля. (рос.)
  22. Указ Президента України від 26 лютого 2002 року № 194/2002 «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій Харківської області»
  23. Указ Президента України від 20 листопада 2007 року № 1123/2007 «Про відзначення державними нагородами України»
  24. Указ Президента України від 1 грудня 2011 року № 1094/2011 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди 20-ї річниці підтвердження всеукраїнським референдумом Акта проголошення незалежності України 1 грудня 1991 року»
  25. О. Фельдман нагороджений орденом Золотого хреста за заслуги в зміцненні діалогу між світовими религиями[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  26. О. Фельдман нагороджений медаллю Національної академії наук України «За сприяння розвитку науки»[недоступне посилання з липня 2019] (рос.)
  27. 200 самих заможних людей України. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 3 листопада 2012. 
  28. а б Депутат ОПЗЖ Фельдман пояснив, звідки мати взяла майже 99 мільйонів гривень йому для подарунку. Радіо Свобода (uk). Процитовано 2021-04-24. 
  29. Анастасия Невмирич (11 лютого 2019). Уничтожат имущество и навредят родным: нардеп из Харькова пожаловался на угрозы. NewsRoom. Процитовано 1 травня 2019.  (рос.)

Джерела[ред. | ред. код]