Рух опору

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Рух Опору)
Перейти до: навігація, пошук

Рух опору (фр. résistance) — організовані зусилля частини цивільного населення країни, спрямовані на опір легітимній чи окупаційній владі і підрив громадського порядку та стабільності.

Це поняття увійшло в політичну літературу під час Другої світової війни і спочатку вживалося на означення підпільної і повстанської боротьби народів Європи проти окупації Німеччиною та її союзниками. Найбільш відомими в Європі вважаються французькі «макі», італійська «Резистенца», Народно-визвольна армія Югославії[1], польська Армія Крайова, радянський партизанський рух, Українська Повстанська Армія.

З початку 1960-х під рухом опору розумілася боротьба за національні, політичні та громадянські права народів, що перебували під контролем комуністичних сил СРСР, країн Східної Європи.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Коваль М. В. Рух опору // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 404. — ISBN 978-966-00-1290-5.

Джерела та література[ред.ред. код]


Війна Це незавершена стаття про війну.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.