Симаргл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Сімаргл)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Симаргл з рельєфу в Крилосі

Сима́ргл, Семаргл (стцерк.-слов. Симарьглъ, Семарьглъ, Сѣмарьглъ)  — божество пантеону Київської Русі з не цілком ясними функціями. Але найчастіше за все його зображують у вигляді крилатого вогнедишного собаки (хорта), божества сходів, молодих паростків, заступником насіння і коріння, що міг переміщуватись по дереву життя. Входив до числа семи (або восьми) божеств, ідоли яких були встановлені в Києві за князя Володимира у 980 році — відразу після Стрибога і перед Мокошшю. Через це робилися спроби пов'язати Сімаргла і Мокош у функціональному відношенні — з господарськими функціями, функціями родючості.[1]За деякими джерелами симаргл є охоронцем райського Дерева Життя, його коренів, які живлять незліченну і безконечну кількість зародків і бруньок усього живого на землі. Симаргл — духовний посередник між верховними богами неба і духами землі. Небесний доглядач сходів, має здатність перевтілюватися в крилату «собаку–птицю».[2]

Етимологія[ред. | ред. код]

Ім'я походить, вірогідно, від давнього «Семиглава» (характерна для слов'янських богів полікефалія, зокрема семиглавий Руевіпг). Відповідно до суперечливішої гіпотези К. В. Тревер, ім'я та образ Сімаргла — іранське запозичення, походить від міфічного птаха Сенмурва. Функцією його було сполучення між світами. Доречно в цьому відношенні провести паралель між Сімарглом і божественними птахами індоіранських народів (Сімург, Сенмурв, Ш'єма, Гаруда).

Образи Симарглів, переплетених дивовижним способом у вигляді гілок та листя, прикрашають староруські книжки та втілені на рельєфах, зокрема собору Бориса й Гліба та Церкви Успіння Пресвятої Богородиці, у яких Симаргл постає як «охоронець» древа життя. Є одним з символів Чернігова.

Д. Ворт пов'язує Симаргла з птахом Дивом. Характерно, що в деяких текстах «Куликового циклу» ім'я Сімаргла спотворено в Раклій, і це божество розглядається як язичницьке, татарське.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела та література[ред. | ред. код]


  1. Бог Семаргл (Симаргл). web-kapiche.ru. Процитовано 2018-02-18. 
  2. Симаргл — Українська міфологія. proridne.net (uk). Процитовано 2018-02-18.