Юрковиця
| Юрковиця | ||||
 Юрковиця, вигляд східного та південного схилів із Щекавиці | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°28′12″ пн. ш. 30°30′14″ сх. д. / 50.47000° пн. ш. 30.50389° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
| Адмінодиниця |
Київ Подільський район Шевченківський район | |||
| Карта | ||||
  Юрковиця Юрковиця (Київ) | ||||
 Юрковиця у Вікісховищі | ||||
Ю́рковиця (також, рідше: Юрківка) — місцевість на Подолі, назва узвишшя, яру та струмка (який існував до XVIII ст.). За проектом Генерального плану Києва, планується організація парку на схилах Юрковиці.[1]
Гора панує над Плоською місцевістю (на північний захід від історичного Подолу), межує з горою Щекавиця, Татаркою, Кирилівськими висотами. Розділена Юрковицьким яром в напрямку з заходу на схід. Юрковицький ручай (також Сверховиця, Серховиця), що утворив цей яр в давні часи впадав у Почайну. Нині по його руслу лежать вулиці Нижньоюрківська та Юрківська.[2]
Ще одна назва: Лиса Гора.
Історія
У кін. XIX ст. розкопки на Юрковиці проводились Вікентієм Хвойкою, Миколою Біляшівським. У 60-ті роки ХХ ст. — Максимовим Є. В. та Дяденком В. Д. Було виявлено сліди людської діяльности та поселення починаючи з кам'яної доби, а також чорноліської, зарубинецької культури та давньоруських часів[3]. Нижні тераси Юрковицького узвишшя, на якому були знахідки господарської діяльності, поселення та оборонних укріплень, зруйновані через діяльність цегляного заводу. Забудова верхньої частини узвишшя також становить небезпеку ймовірним пам'яткам.
20 тисяч років тому
Найдавніші знахідки на Юрковиці вказують на те, що гора входила в район промислів (полювання, збиральництва) жителів кирилівського поселення пізнього палеоліту.
I тис. до н. е.
Тут існувало поселення чорноліської культури, було знайдене та досліджене Максимовим Є. В. Немає певних даних про «чорнолісців», вони як і жителі кирилівської стоянки вважаються автохтонним населенням України.
ІІ ст. до н. е.- VІ ст. н. е.
Протягом шести (до кінця IV ст.) століть у Києві процвітають поселення зарубинецької культури. На Юрковиці знаходилося одне з них, воно мало укріплення (вал), який використовувався і в пізніші часи. Це поселення, ймовірно, занепало на межі тисячоліть, хоча інші протрималися до гуннської навали (кінця IV ст.). Біля підніжжя Юрковиці, на території заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) у 2016-му році знайдені сліди поселення, найдавніший шар якого датується пізнім етапом празької культури (VI—VII ст.)[4].
Княжа доба
За коротким проміжком часу після подій Великого переселення народів, з кінця V ст. ведеться відлік існування Києва як центру слов'янського племені полян. Традиційно заснування Міста приписується братам Кию, Щеку, Хориву з сестрою Либіддю. На сьогодні немає даних про заселення Юрковиці раніше IX ст., але ряд дослідників з кінця позаминулого століття до сучасності ототожнюють Юрковицю з літописною Хоревицею. Зокрема, цю думку поділяли Володимир Антонович і Петро Толочко[5][6]. Інші вважають цю думку хибною і пов'язують топонім Хоривиця з Замковою горою.
Північно-східним підніжжям Юрковиці проходила дорога, що зв'язувала Київ із Вишгородом, 2016 року на території нинішнього заводу солодових екстрактів (Пивзавод Рихерта, вул. Кирилівська 35-37) були знайдені садиби ХІ ст., що існували біля цієї дороги. Алювіальні піски, знайдені там же, свідчать про принаймні три потужні розливи Дніпра у ХІ ст.
З Юрковицею, можливо, пов'язаний іще один літописний топонім — Варязьке столпіє, оборонне укріплення (земляний вал з частоколом), який охороняла варязька дружина княгині Ольги та Святослава Хороброго. За часів імперського панування обстоювалась думка про те, що цей північний кордон міста збігався з пізнішими Валами на Глибочиці, однак ця думка применшувала масштаби княжого Міста, спиралась на оцінку населення, подібну до литовської доби (це в 5-10 разів менше ніж у X—XIII ст.). Відкриття поселення та захоронення на Юрковиці, які Зоценко В. М. ідентифікував як залишки варязької застави свідчить про Юрковицю та Юрковицький ручай як північний край оборони княжого Києва. А знахідки 1990-х і 2000-х років від Юрківської аж до перетину Межигірської з Заводською (межа сучасного Подольського району) та дві згадані вище садиби свідчить про поселення та господарське використання земель далеко за Валами.
Після Батиєвої навали ця місцевість згадується у зв'язку з Йорданським Миколаївським жіночим монастирем, храмові будови якого знищено радянською владою в 1935 році.
Сучасна Юрковиця
Північна та Південна Юрковиця на Вікімапіа.
Як і в інших місцевостях Києва, в в 1990-2010-ті роки тут відбувалося забудова, часто хаотична та з порушеннями законодавства, що викликало протести громади[7]. За словами заступника начальника управління охорони культурної спадщини КМДА, Олександра Хмеля, на території пагорба містяться "пам’ятка ландшафту місцевого значення, і пам’ятка археології національного значення".[8]
Проект Генплану Києва, представлений у 2020 році передбачає організацію на схилах Юрковиці парку.[9] У квітні-травні 2021 року ряд організацій, громадських ініціатив та бізнесів провели 4-денний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця[10] для привернення уваги громадськості до місцевості та ініціювали збір підписів за створення парку. За інформацією активістів (зокрема, з аналітичного центру CEDOS) частині території майбутнього парку, що знаходиться в оренді та приватної компанії, може загрожувати незаконна забудова черговим житловим комплексом.[11]
Примітки
- ↑ У кожному районі Києва з’являться нові зелені зони - проєкт Генплану. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
- ↑ сайт історії Києва. Архів оригіналу за 9 листопада 2007. Процитовано 31 травня 2010.
- ↑ Колектив авторів (2016). Науково-рятівні дослідження за адресою вул. Кирилівська, 37 у м.Києві. Стаття у збірнику Археологічні дослідження в Україні 2016 (PDF) (укр.) . Київ: ІА НАН України. с. 58—60. ISBN 978-966-02-8426-5.
- ↑ Зоценко В. М. Скандинавські старожитності та топографія Києва «дружинного періоду» // Rurhenieka. — Вип. 2. — К., 2003.
- ↑ пряма мова Петра Толочка
- ↑ У Києві мітингують проти забудови гори Юрковиця. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Прокуратура нарешті порушила справу за вирубування парку на горі Юрковиця. 5 канал (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Проєкт Генплану Києва передбачає нові зелені зони відпочинку в кожному районі столиці (+перелік). Офіційний портал КМДА - Головна (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Цими вихідними в Києві відбудеться чотириденний культурний фестиваль Станція Кирилівська — Відкриття парку Юрковиця. nv.ua (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
- ↑ Крутько, Дар'я (4 червня 2021). Кияни збирають підписи за створення парку Юрковиця на Подолі. Хмарочос (укр.). Процитовано 4 червня 2021.
Джерела
сайт історії Києва
Енциклопедичний довідник «Київ», ред. Кудрицький, Київ, УРЕ, 1985 р.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |