Балатонська операція: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
Andrux (обговорення | внесок) вікіфікація |
||
Рядок 3: | Рядок 3: | ||
'''Балато́нська опера́ція''' — [[оборонна операція]] угруповання [[Третій Український фронт|3-го Українського фронту СРСР]] та частин болгарської армії 6—15 березня [[1945]] року в районі озера [[Балатон]] ([[Угорщина]]). Внаслідок Балатонської операції, в якій сталінським генералам вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Після [[Будапештська операція|Будапештської операції]] війська [[Другий Український фронт|2-го]] (командувач — [[Маршал Радянського Союзу]] [[Малиновський Родіон Якович|Р. Я. Малиновський]]) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу [[Толбухін Федір Іванович|Ф. І. Толбухін]]) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка [[Грон (річка)|Грон]], [[Естергом]], [[Гант]], озеро Балатон, [[Барч]], північний берег ріки [[Драва|Драви]] до ріки [[Дунай]] (див. схему), готуючись до наступу на [[Відень]]. |
'''Балато́нська опера́ція''' — [[оборонна операція]] угруповання [[Третій Український фронт|3-го Українського фронту СРСР]] та частин болгарської армії 6—15 березня [[1945]] року в районі озера [[Балатон]] ([[Угорщина]]). Внаслідок Балатонської операції, в якій сталінським генералам вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у [[Друга світова війна|Другій світовій війні]]. Після [[Будапештська операція|Будапештської операції]] війська [[Другий Український фронт|2-го]] (командувач — [[Маршал Радянського Союзу]] [[Малиновський Родіон Якович|Р. Я. Малиновський]]) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу [[Толбухін Федір Іванович|Ф. І. Толбухін]]) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка [[Грон (річка)|Грон]], [[Естергом]], [[Гант]], озеро Балатон, [[Барч]], північний берег ріки [[Драва|Драви]] до ріки [[Дунай]] (див. схему), готуючись до наступу на [[Відень]]. |
||
В цей час німецькі та угорські війська розпочали [[Операція «Фрюлінгсервахен»|операцію «Весняне пробудження»]] (Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на ріку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, [[Австрія|Австрії]] та південної [[Німеччина|Німеччини]], і відтягнути разом з тим частину сил [[Червона армія|сталінської армії]] з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла [[група армій «Південь»]] (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 [[гармата|гармат]] і [[міномет |
В цей час німецькі та угорські війська розпочали [[Операція «Фрюлінгсервахен»|операцію «Весняне пробудження»]] (Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на ріку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, [[Австрія|Австрії]] та південної [[Німеччина|Німеччини]], і відтягнути разом з тим частину сил [[Червона армія|сталінської армії]] з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла [[група армій «Південь»]] (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 [[гармата|гармат]] і [[міномет]]ів, 1600 [[танк (військова справа)|танків]] і [[Штурмова гармата|штурмових гармат]], понад 800 [[бронетранспортер]]ів і 850 [[літак]]ів). |
||
Головного удару в напрямі на [[Дунай]] між озерами [[Веленце]] і [[Балатон]] завдавало ударне угруповання в складі [[6-а танкова армія (Третій Рейх)|6-ї танкової армії СС]] та [[6-а армія (Третій Рейх)|6-ї піхотної армії]]. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних гармат на 1 [[кілометр|км]] фронту. Противник, завчасно викривши задум німецького командування і не припиняючи підготовки до [[наступ |
Головного удару в напрямі на [[Дунай]] між озерами [[Веленце]] і [[Балатон]] завдавало ударне угруповання в складі [[6-а танкова армія (Третій Рейх)|6-ї танкової армії СС]] та [[6-а армія (Третій Рейх)|6-ї піхотної армії]]. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних гармат на 1 [[кілометр|км]] фронту. Противник, завчасно викривши задум німецького командування і не припиняючи підготовки до [[наступ]]у на Віденському напрямі, зміцнив оборону, обладнав її за всіма вимогами тогочасного [[воєнне мистецтво|воєнного мистецтва]]. З 6 по 15 березня союзники вклинилися в оборону 3-го Українського фронту на глибину 12—25 км, але, втративши 40 тисяч солдатів та офіцерів, 500 танків і штурмових гармат, понад 300 польових гармат та мінометів і, вичерпавши свої резерви, змушений був перейти до [[оборона|оборони]]. |
||
Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року. |
Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року. |
Версія за 11:42, 29 листопада 2012
|
Балато́нська опера́ція — оборонна операція угруповання 3-го Українського фронту СРСР та частин болгарської армії 6—15 березня 1945 року в районі озера Балатон (Угорщина). Внаслідок Балатонської операції, в якій сталінським генералам вдалося добитися чотириразової переваги у живій силі, зазнав поразки останній великий контрнаступ німецьких та угорських військ на радянсько-угорському фронті у Другій світовій війні. Після Будапештської операції війська 2-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Р. Я. Малиновський) і 3-го (командувач — Маршал Радянського Союзу Ф. І. Толбухін) Українських фронтів на 6 березня 1945 зуміли захопити підготовлені до оборони позиції на лінії — річка Грон, Естергом, Гант, озеро Балатон, Барч, північний берег ріки Драви до ріки Дунай (див. схему), готуючись до наступу на Відень.
В цей час німецькі та угорські війська розпочали операцію «Весняне пробудження» (Unternehmen Frühlingserwachen) на Будапештському напрямі з метою розсікти війська 3-го Українського фронту на дві частини, знищити їх, вийти на ріку Дунай, прикрити важливі райони західної Угорщини, Австрії та південної Німеччини, і відтягнути разом з тим частину сил сталінської армії з Берлінського напряму. Проти військ 3-го Українського фронту діяла група армій «Південь» (310 тисяч солдатів і офіцерів, близько 6000 гармат і мінометів, 1600 танків і штурмових гармат, понад 800 бронетранспортерів і 850 літаків).
Головного удару в напрямі на Дунай між озерами Веленце і Балатон завдавало ударне угруповання в складі 6-ї танкової армії СС та 6-ї піхотної армії. На ділянці прориву союзники мали 76 танків і самохідних гармат на 1 км фронту. Противник, завчасно викривши задум німецького командування і не припиняючи підготовки до наступу на Віденському напрямі, зміцнив оборону, обладнав її за всіма вимогами тогочасного воєнного мистецтва. З 6 по 15 березня союзники вклинилися в оборону 3-го Українського фронту на глибину 12—25 км, але, втративши 40 тисяч солдатів та офіцерів, 500 танків і штурмових гармат, понад 300 польових гармат та мінометів і, вичерпавши свої резерви, змушений був перейти до оборони.
Поразка німецько-угорського контрнаступу в районі озера Балатон спричинила розвиток Віденської операції 2-го і 3-го Українських фронтів, яка розпочалася 16—18 березня 1945 року.
Українська радянська енциклопедія : [у 17 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1959—1965.
Це незавершена стаття про битву. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |