Паньківщина: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Немає опису редагування |
зображення |
||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Мешканці будинку на Паньківській, 9.jpg|міні |
[[Файл:Мешканці будинку на Паньківській, 9.jpg|міні|200пкс|Жителі Паньківщини (у тому числі [[Грушевська Ольга Олександрівна|Ольга Грушевська]]) у 1928 році]] |
||
'''Паньківщина''' — поселення у долині річки [[Либідь (річка)|Либеді]], пізінше — частина [[Нова Забудова|Нової Забудови]]. |
'''Паньківщина''' — поселення у долині річки [[Либідь (річка)|Либеді]], пізінше — частина [[Нова Забудова|Нової Забудови]]. |
||
| Рядок 11: | Рядок 11: | ||
Збереглося багато споруд XIX — поч. XX ст. На розі Паньківської та [[Микільсько-Ботанічна вулиця|Микільсько-Ботанічної]] вулиць знаходився будинок [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], зруйнований артилерійським обстрілом з бронепоїзда [[Взяття Києва військами Муравйова|під час наступу більшовиків на Київ]]. Зберігся флігель, у якому зараз розташований [[Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського|його музей]]. |
Збереглося багато споруд XIX — поч. XX ст. На розі Паньківської та [[Микільсько-Ботанічна вулиця|Микільсько-Ботанічної]] вулиць знаходився будинок [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського]], зруйнований артилерійським обстрілом з бронепоїзда [[Взяття Києва військами Муравйова|під час наступу більшовиків на Київ]]. Зберігся флігель, у якому зараз розташований [[Історико-меморіальний музей Михайла Грушевського|його музей]]. |
||
[[Файл:Паньківщина 1898–1899.jpg|600px|міні|центр|Паньківщина, фото 1898–1899]] |
|||
== Примітки == |
== Примітки == |
||
{{reflist}} |
{{reflist}} |
||
Версія за 15:15, 26 вересня 2019
Паньківщина — поселення у долині річки Либеді, пізінше — частина Нової Забудови.
Межі району старої Паньківщини проходять приблизно між вулицями Льва Толстого та Тарасівською, по схилу від Ботанічного саду імені академіка О. Фоміна до річки Либідь[1].
Назва — від власників цих земель у 1516—1570 роках Паньковичів або Панькевичів (відомі, зокрема, намісник київського митрополита Василь Панькович і його син Максим). Імовірно, Паньковичі мали володіння і на лівому березі Дніпра, де в 1-й пол. XVII століття також існувала Паньківщина (див. Позняки). Згодом Паньківщина до 1786 року належала Софійському монастирю.
Оскільки митрополичі володіння поширювалися і на протилежний, правий берег Либеді, там з часом виник хутір Паньківщина (позначений на картах 1830-х, 1842 та 1865 років). З 1873 року хутір Паньківщина мав назву Кучмин Яр. Проте аж до кінця ХІХ століття на сучасній Батиєвій горі були вишневі сади, що належали церкві.
Сучасне планування і назви вулиць — з 1836 року, тоді ж прокладено вул. Паньківську. Інтенсивна забудова Паньківщини почалася у другій половині XIX століття. Тут селилася переважно київська інтелігенція: професори та студенти Університету святого Володимира, лікарі, журналісти, адвокати, діячі мистецтв. Через те у XIX — напочатку XX сторіччя район також був відомий як київський Латинський квартал.[1]
Збереглося багато споруд XIX — поч. XX ст. На розі Паньківської та Микільсько-Ботанічної вулиць знаходився будинок Михайла Грушевського, зруйнований артилерійським обстрілом з бронепоїзда під час наступу більшовиків на Київ. Зберігся флігель, у якому зараз розташований його музей.
Примітки
- ↑ а б Музей видатних діячів української культури Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. Ілюстроване інформаційне видання. / Головне управління культури і мистецтв виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації); [упорядник Н. Терехова та інші]. — Київ : Кий, 2007. — С. 3.
Джерела
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — 352 с. — ISBN 5-88500-070-0.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| |||||||||||