Ізяслав

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ізяслав
Coat of arms of Iziaslav.png
Герб Ізяслава
Вид у Новий Заслав.
Вид у Новий Заслав.
Ізяслав на мапі України
Ізяслав на мапі України
Основні дані
Країна Україна Україна
Регіон Хмельницька область
Район/міськрада Ізяславський район
Рада Ізяславська міська рада
Код КОАТУУ 6822110100
Перша згадка 1390 рік
Магдебурзьке право 1583 року, поновлено 1754 (для Нового Заслава)
Статус міста з 1583 року
Населення 17 212 (01.01.2014) [1]
Площа 23,91 км²
Густота населення 720,03 осіб/км²
Поштові індекси 30300—30309
Телефонний код +380-3852
Координати 50°07′08″ пн. ш. 26°49′17″ сх. д. / 50.11889° пн. ш. 26.82139° сх. д. / 50.11889; 26.82139Координати: 50°07′08″ пн. ш. 26°49′17″ сх. д. / 50.11889° пн. ш. 26.82139° сх. д. / 50.11889; 26.82139
Висота над рівнем моря 226 м
Водойма річки Горинь, Понора, Сошень
Відстань
Найближча залізнична станція Ізяслав
До обл./респ. центру
 - фізична 103 км
Міська влада
Адреса вул. Незалежності,43 м. Ізяслав, Хмельницька обл., 30300
Веб-сторінка http://iziaslav.km.ua/
Міський голова Валентин Паньковський

Ізя́слав (Заслав, Жеслав) — місто в Україні, центр Ізяславського району Хмельницької області.

Одне з ключових міст Погорини, єдине місто в Україні, де збереглася планувальна структура часів Київської Русі[2], історичний центр Заславщини, постав із поєднання двох міст: Старого Заслава (перша згадка 1390 рік) і Нового Заслава (перша згадка 1579 рік).

Сьогодні Ізяслав одне з найбільш депресивних міст області[3]. Після занепаду великих промислових підприємств і розформування військових баз в 19902000-х роках місто залишилося без підстав подальшого існування[4].

Географія[ред.ред. код]

Положення і дільниці[ред.ред. код]

Річка Горинь на околиці міста.

Ізяслав розташовано в південно-східній частині Волині на Західній Україні над р. Горинню, яка творить тут обширну котловину починаючи під містом (урочище Остроня) і далі, простягаючись аж до Лонки (пол. łąka — лука, луг).

В цьому місці до Горині впадають дві менші річки Понора і Сошень. Водночас річки поділяють місто на ключові частини, що поєднуються між собою мостами.

На лівому, більш високому, вигіднішому для оборони, березі р. Горині розташувався Старий Заслав (Старе місто), що з пд. зх. боку відділяє р. Сошень від Улянівки та Видумки (Висранки), а з пн. сх. боку переходить у Лабази.

На правому, нижчому березі, розташований Новий Заслав (Нове місто), поділений р. Понорою на Середмістя та Майдан. Та частина Середмістя, що розташована в низині над Понорою зветься Кулишівкою. Середмістя тягнеться далі в напрямку шляхів на міста Славуту і Шепетівку, переходячи в Любартово, Голянову (Голянівську гору), аж поки місто не закінчується під Бабиною горою, де лежить наймолодша частина міста — Москалева могила.

Майдан же, у напрямку старосвітського костянтинівського гостинця переходить у Доси (рос. ДОС — дом офицерских семей — домівка старшинських родин) і далі в Куток, який відрізає від колишнього військового гарнізону залізниця. У пд. зх. напрямку Майдан переходить у Завод, яким закінчується, як і місто, Климівкою.

За Кулишівкою, між Середмістям, Кутком і Досами при вулиці Козацькій розкинулось Шляхенштрассе.

Клімат[ред.ред. код]

Клімат Ізяслава характеризується як помірний і вологий, з м'якою зимою і теплим вологим літом. Середньорічна температура повітря становить +6.9°С. Найвища температура повітря спостерігається в липні-серпні. На ці місяці припадає і абсолютний максимум температури +35°С-+37°С. Найнижча температура зафіксована у січні. Абсолютний мінімум температури −35°С.

Середньорічна сума опадів становить 628 мм. Найбільша кількість опадів спостерігається у червні-липні, найменша — в кінці та на початку року.

Протягом року переважають західні та південно-західні вітри[5].

Середньорічна сума сонячного тепла, що надходить до земної поверхні міста становить 93 ккал/см². 87 % тепла надходить влітку і весною. Найвищий показник відбивання припадає на зимові місяці, в середньому 70-75 %[6].

Клімат Ізяслава
Показник Січ Лют Бер Кві Тра Чер Лип Сер Вер Жов Лис Гру Рік
Середня температура, °C −5,7 −4,7 −0,4 7,5 13,6 17,2 18,3 17,4 13,1 7,0 2,0 −2,6 6,9
Норма опадів, мм 31 32 34 43 59 78 89 75 56 50 47 34 628
Джерело: Шепетівська метеостанція[7]

Людність[ред.ред. код]

Населення за мовою[ред.ред. код]

За результатами першого загального перепису населення Російської імперії 1897 року 47,5% мешканців Заслава послуговувалися їдишем; 31,6% українською; 13,7% російською; 5,4% польською; 0,2% німецькою; 1,6% іншими мовами[8].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення міста був таким[9]:

Мова Число ос. Відсоток
українська 17079 92.60
російська 1271 6.89
білоруська 28 0.15
молдовська 11 0.06
польська 9 0.05
вірменська 6 0.03
єврейська 4 0.02
німецька 2 0.01
циганська 2 0.01
румунська 2 0.01
угорська 2 0.01

Динаміка чисельності населення міста (1849–2010 рр.)[ред.ред. код]

Найбільше населення Ізяслав мав у 2001 році — 18 444 мешканців за даними Всеукраїнського перепису[10].

Етимологія назви[ред.ред. код]

Назва міста утворена на основі руського гідроніма «славута», тобто «річка». Таким чином топонім передусім вказує на розташування первісного міського поселення Заслав «за славутою», себто за річкою[11]. В процесі розвитку української мови виникли варіанти вживання назви: Заслав, Жеслав тощо.

Назва міста на різних мовах, у різні часи:

  • Zaslavia — латинська назва міста.
  • Zasław — польська назва.
  • זסלב — гебрейська назва.
  • Изяслав, Изяславль — російська назва. Вживається згідно з указом російського імператора Ніколая ІІ від 1910 року.
  • Saslau — німецька назва.
  • Ізяслав — офіційна зросійщена назва, є українською транслітерацією російської назви міста.

Історія[ред.ред. код]

Ймовірно до середини XIII століття на місці нинішнього Ізяслава розташовувався волинський город Кам'янець, знищений монгольським ханом Батиєм 1241 року[12].

Місто під назвою Заслав вперше згадано у привілеї наданому князеві Федору (Феодосію) Даниловичу Острозькому († бл. 1410) королем польським Владиславом Яґайлом і великим князем литовським Вітовтом 4 листопада 1386 року[13].

Згодом, 1390 року Владислав Яґайло підтверджує право володіння кн. Федора Даниловича на Острог і Заслав:

лат. Litterae Vladislai regis, quibus Theodoro duci pro defenco castro Vilnensi castrum Ostrog et Zaslaw cum suis allodiis jure perpetuo donat. Datum in Kozmince die dom. prox. post festum S. Luciae. Anno 1390.
Ягайло. Гаданий портрет із Вавельської катедри у Кракові. Між 1475–1480 рр.
Ягайло. XV ст.
Вітовт. Автор невідомий. XVII ст.
Вітовт. XVII ст.

Вже 1411 року Владислав Яґайло і Вітовт вирішили особисто відвідати Заслав. Після смерті батька, який прийняв постриг в ченці Києво-Печерського монастиря, місто успадкував кн. Василь Федорович Красний († після 1461) одружений на княгині Ганці (Агафії) Іванівні Ямонтівні Подберезькій позашлюбній донці (?) великого князя литовського Вітовта. З ім'ям Василя Красного пов'язують зведення у Старому Заславі кам'яного замку в готичному стилі.

Замок у Старому Заславі. Вид на дитинець. Сучасне фото

Як і годиться волинському господареві князь Василь Федорович Красний поділив маєток між двома синами кн. Іваном і кн. Юрієм († бл. 1500). Від князя Юрія Васильовича бере свій початок гілка князів Заславських (1455).

Князь Андрій Юрійович Заславський († бл. 1535) був несповна розуму і мешкав у свого молодшого брата кн. Івана Юрійовича Заславського († бл. 1516) одруженого на кн. Олені Федорівні Четвертенській († після 1546). Після смерті молодшого брата, опіку над кн. Андрієм учинив кн. Костянтин Іванович Острозький. Андрій Юрійович всиновив сина Костянтина Івановича кн. Іллю Костянтиновича і водночас лишився під його опікою. Афера мала на меті відчужити у Заславських третину їхнього маєтку, серед ін. третю частину родового міста. У 1536 році, із смертю кн. Андрія Юрійовича, розпочалася виснажлива і довготривала судова тяганина між кн. Оленою Федорівною та її сином кн. Кузьмою Івановичем Заславським (* до 1511 — † 9. V. 1556) з одного боку і кн. Іллею Костянтиновичем Острозьким з іншого, яка призвела навіть до збройних сутичок між спорідненими князівськими родами. Лише у 1546 році великий князь литовський і король польський Зиґмунт ІІ Авґуст затвердив угоду згідно з якою вдова по Іллі Костянтиновичу Беата Костелецька відступала претензій й усі спірні маєтки поверталися до Заславських.

У той час Заслав був надійним форпостом, що неодноразово протистояв ворогам. Значні матеріальні і людські втрати на Волині спричинив несподіваний напад Заволзької орди у 1491 році, розбитої під заславськими мурами кн. Семеном Юрійовичем Гольшанським († 1505)[14]. Іншого разу в 1534 році, під стінами міста козацький гетьман Венжик Хмельницький розгромив багатотисячну татарську орду, яка щойно переправилася через р. Горинь і, як пише анонімний автор «Історії Русів»:

…повернувся із славою й великою здобиччю до Заслава і отримав від Короля листи віншування та вдячності, а від Поляків скрізь, куди приходив, тріумфальні зустрічі.
Хоругва князів Острозьких і Заславських, XVI ст.

Заславщина або як її тоді називали Заславське князівство (герцоґство) було отчиною кн. Заславських. Князі не підлягали місцевій адміністрації (повітовій чи воєводській), лише в деяких питаннях великому князю литовському чи польському королеві. На Заславщині безроздільно панувало князівське право (лат. jus ducale), завдяки чому вона фактично перетворилася на державу в державі. Суверенність землеволодіння відносилася до засадничих елементів княжого права. На території отчини князь міг (за Наталею Яковенко):

а) оголошувати устави, тобто власні розпорядження, надавати жалувані грамоти своїм підданим на землеволодіння під окресленими умовами служби, встановлювати незалежні від держави податки, повинності, пільги тощо;

б) чинити суд над підданими, аж до смертної кари.

Окрім того кн. Заславські, яко «головні княжата» виводили власні збройні загони (почти) під родовим гербом, а не скажімо під стягом землі (в даному випадку Волині). Саме тому м. Заслав користувалося в XVI ст. гербом князів Заславських-Острозьких, гербом Баклай[15] в червоному полі.

Запис до Пересопницького Євангелія зроблений Михайлом Василієвичем, що повідомляє про початок робіт над рукописом у Заславському монастирі Пресвятої Трійці. 1557 рік

У час коли український народ не мав власної держави, коли православна українська церква перебувала в занепаді, в Заславі була здійснена спроба культурно-мистецького окреслення властиво української перспективи національного поступу[16]. По смерті князя Кузьми Івановича Заславського (†1556) вдова Анастасія Заславська (Гольшанська Дубровицька) († 1561) замовила виготовлення нарядного фоліанту — чотириєвангелія. Робота над перекладом і переписуванням євангелія розпочалася 1556 року в монастирі Пресвятої Трійці в Заславі, де було створено більшу частину книги. Закінчили роботу над євангелієм вже в монастирі Різдва Пресвятої Богородиці, що в Пересопниці (звідси й назва книги — Пересопницьке євангеліє) 1561 року, яка нині є присяжною книгою і національним символом українців[17].

Під 1567 роком вперше згадується антитринітарський (лат. ecclesia minor) пастор. Антитринітарії мали у Заславі свою друкарню і велику громаду, до якої належала кн. Олександра Романівна Санґушківна († 1602), перша дружина князя Януша Заславського (* бл. 1556 — † 4.VIII.1629), якого теж зараховували до своїх, хоч він і був кальвіністом (1603 року прийняв римо-католицизм).

Князі Януш і Михайло Заславські успадкували маєток по батькові кн. Янушу Кузьмовичу Заславському (* 15381543 — † 27.VII.1562). Янушеві належав Старий Заслав, а неодруженому Михайлові необлаштований Новий, що вперше згадується 1579 року:

Место Староє Жаславскоє парканом добре обваровано и ровомъ окопано, а Новое место так не ест опатрено, прото мещане и подданые, Старому месту подлеглые, половицу оного плацу од речкы Поноры парканом заробит и ров окопат, яко налепей и наслушней быт може в року прийшлом осмдесятом.

Наступна згадка про Новий Заслав датується 1581 роком. А вже 1583 родове місто Заславських було офіційно «клоновано».

Иж они [Януш та Михайло Заславські] на власном кгрунте своем Старом Жаславли по другой стороне места Старого Жаславля место Новое Жаславль ку пожитку своему осадити хочуть, якожь и осажовати почали, -

йдеться у привілеї, яким Новому Заславу надавалося маґдебурзьке право, щотижневий торг та право мати корчми.

Політика[ред.ред. код]

Самоврядування[ред.ред. код]

Територіальна громада Ізяслава здійснює місцеве самоврядування через представництво міської ради. Ізяславська міська рада має голову, апарат і виконавчий комітет — орган виконавчої влади і міську раду — орган законодавчий і контролюючий.

З листопада 2010 року Ізяславську міську раду очолює Валентин Паньковський, висуванець ВО «Батьківщина»[18].

Ізяславська міська рада VI скликання налічує 30 депутатів, обраних по багатомандатному і одномандатних виборчих округах. За представництвом політичних сил вони поділяються наступним чином:

Політичні вподобання мешканців[ред.ред. код]

Під час повторного голосування президентських виборів 2004 року, в Ізяславі переважну кількість голосів здобув Віктор Ющенко[19].

За офіційними даними на позачергових парламентських виборах 2007 року при явці 81,3 %, результати були такі:

Під час повторного голосування з виборів Президента України 2010 року згідно з офіційними даними ЦВК кандидат на пост Президента України Юлія Тимошенко отримала 5918 голосів виборців (65,19 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні). Віктор Янукович отримав, відповідно, 2561 голосів (28,21 % голосів виборців, які взяли участь у голосуванні). Не підтримали жодного кандидата 443 виборці (4,87 % відповідно). Явка виборців зареєстрованих на дільницях склала 65,89 %.

Таким чином, 42,96 % зареєстрованих у місті виборців, віддали свої голоси за кандидата на пост Президента України Юлію Тимошенко, Віктора Януковича, відповідно, підтримали 18,59 %[21][22]. Враховуючи мешканців, яким на день проведення виборів не виповнилося 18 років, які не є громадянами України чи були визнані судом недієздатними, а також тих, хто не був внесений до реєстру виборців, 34,54 % мешканців міста віддали свої голоси за кандидата на пост Президента України Юлію Тимошенко, Віктора Януковича, відповідно, підтримали 14,94 %[23].

Персоналії, пов'язані з містом[ред.ред. код]

Арсен Річинський — лікар Ізяславської повітової лікарні
Паоло Фонтана — заславський будівничий
Цві Цур — уродженець Ізяслава
Герась Соколенко — заславський поет
Мар'ян Дубецький — уродженець Заслава
Гнат Порохівський — оборонець Заслава

Нагору

Культура[ред.ред. код]

У місті діє Центральна районна бібліотека, а також її відділення у Районному будинку культури, в яких зібрано книги для дорослих і дітей, освітні і періодичні видання.

В Ізяславі був також кінотеатр «Дружба», нині реконструйований під Будинок творчості дітей та юнацтва «Веселка».

У місті зареєстровано ряд неурядових та громадських організацій, зокрема, районна організація Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка, районне товариство єврейської культури «Ейнікайт», районний Комітет сприяння культурному, духовному, економічному розвитку Ізяславського району Хмельницької області «Відродження», громадська організація Ізяславський Фонд розвитку «Заслав» тощо. Слідів їхньої діяльності виявити не вдалося, либонь вони існують лише про людське око[24].

Музей[ред.ред. код]

З 2003 року розпочав свою діяльність Ізяславський районний історико-краєзнавчий музей, розташований у Районному будинку культури. Нині музей пропонує переглянути експозицію з історії і етнографії Заславщини. Також доступна для оглядин галерея робіт місцевого художника Миколи Ткачука: живопис, скульптура, різьба по дереву.[25]

Музичні колективи[ред.ред. код]

«Музики Надгориння»

На терені Ізяслава діють такі музичні формації:

  • Ансамбль української пісні «Терниця»,
  • Інструментальна група «Музики Надгориння», діють при Ізяславському Районному Будинку Культури;
  • Хореографічний ансамбль «Барвограй»,
  • Хореографічний ансамбль «Оксамит»,
  • Хореографічний ансамбль «Плеяда»,
  • Інструментальний ансамбль «Гарний настрій», діють при Дитячій школі мистецтв[26].

Культурна спадщина[ред.ред. код]

Костел Святого Йосипа

Комплекс пам'яток культури Ізяслава є одним з найцінніших і найзанедбаніших на Волині. Лише десять об'єктів у межах міста були занесені до Державного реєстру національного культурного надбання України[27]. Охоплює Старе і Нове міста, що набули історично осібних урбаністичних укладів, днесь подекуди зовсім затертих «варварськими набігами» і байдужим ставленням.

Пам'ятки[ред.ред. код]

Надмогильний пам'ятник Людвіки Яблоновської на католицькому цвинтарі

Цвинтарі[ред.ред. код]

В Ізяславі нараховується 9 цвинтарів. З яких 5 у Старому місті і 4 у Новому.

  • християнський цвинтар (при вул. Васьковецькій)
  • Окописько — старий жидівський цвинтар (при пров. Острозькому)
  • католицький цвинтар (при вул. Острозькій)
  • новий жидівський цвинтар (за Старим містом, при шляху на Лютарку)
  • комунальний цвинтар за містом
  • католицький цвинтар (при вул. Незалежності, вхід з-від вул. Козацької)
  • комунальний цвинтар (при вул. Незалежності)
  • православний цвинтар (при вул. Незалежності)
  • комунальний цвинтар (за містом, при шляху на Шепетівку)

Нагору

Релігія[ред.ред. код]

На зібранні баптистської громади.

Більшість мешканців міста ідентифікують себе з православними християнами. Місто є центром Ізяславського благочиння Шепетівської єпархії УПЦ (МП)[28], якому в межах міста підпорядковуються п'ять парафій, дві з яких розташовані на території установ пенетенціарної системи. На передмісті, під Бабиною горою, знаходиться каплиця Святих Апостолів Петра і Павла згаданої повище церкви. В липні 2010 року представниками УПЦ (МП) було захоплено частину недобудованого меморіалу «Жертвам тоталітаризму» по вулиці Шевченка й висвячено на каплицю[29].

На Заводі є парафія Святого Пантелеймона УПЦ (КП).

З багатьох колишніх парафій РКЦ донині діє лише одна — парафія Святого Йосипа.

Досить широко представлені протестантські деномінації. У місті є громади п'ятидесятників, харизматів, адвентистів (два відлами), баптистів, Свідків Єгови і єврейська месіанська громада.

Окрім цього в місті діє релігійна громада Міжнародного Товариства Свідомості Крішни.

Освіта[ред.ред. код]

Загальноосвітні заклади:

  • ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1
  • ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, ліцей
  • ЗОШ І-ІІ ступенів № 4
  • ЗОШ І-ІІІ ступенів № 5 ім. О. Онищука, гімназія
  • Загальноосвітня вечірня школа ІІ-ІІІ ст.
  • Плужненський професійний аграрний ліцей

Навчально-виховні заклади

  • Ізяславська спеціалізована загальноосвітня I–II ст. школа-інтернат для дітей з наслідками поліомієліту та церебальними паралічами

Інші

  • Дитяча школа мистецтв
  • Спортивна школа[30]

Медії[ред.ред. код]

Ізяславська районна рада і Ізяславська державна адміністрація видають тижневик «Зоря Надгориння», газету, що містить переважно офіційну інформацію і новини. Інколи про події у місті можна прочитати зі шпальт тижневика «Партнер», який, щоправда, віддає перевагу рекламі та оголошенням.

В Ізяславі діє також мережа кабельного телебачення ПП «Візит-Контакт». З січня 2009 року виробництво мережею власних програм було припинено.

З січня 2012 року видається тижневик «Майдан».

Працює інтернет-газета «Крапка»[31].

Нагору

Економіка[ред.ред. код]

Готель «Заслав»

Ізяслав є потенційно привабливим для туристів об'єктом. В місті функціонують два готелі (3-зірковий «Заслав»[32] і пересічний «Явір»[33]), бари і ресторани. Місто є осередком переробної промисловості — тут знаходяться тартаки державної і приватної форм власності, меблева фабрика «Інтер'єр»[34]. Першість в лісопереробці тримає ДП «Ізяславське лісове господарство». Натомість ДП ЗВК № 58 пропонує продукцію розмаїтого спектру, починаючи від високовольтного обладнання, деревообробних верстатів, інженерно-технічних засобів охорони, закінчуючи сувенірною продукцією і продуктами лісопереробки[35]. Не менше розмаїття виробів пропонує і ДП ІВК № 31[36].

В Ізяславі функціонує ТзОВ «Бартнік», що виробляє 36 видів меду та медових сумішей і входить до трійки найбільших виробників згаданої продукції в Україні[37].

У місті функціонує один з провідних у реґіоні виробників хліба та хлібобулочних виробів ЗАТ «Ізяславський хлібозавод»[38].

До промислових підприємств Ізяслава також належать ПП «Ізяславська швейна фабрика», ТзОВ «Євгеній»[39] (переробка молока) і ТзОВ «М'ясопереробне підприємство „Аркон“»[40], ТзОВ «Ізяславський Райагробуд» (будівництво, будівельні матеріали)[41]. ЗАТ «Ізяславська реалбаза хлібопродуктів» займається зберіганням і переробкою зернових[42].

Продуктові ряди на ринку після закінчення торгівлі

В місті діє відділення найбільшого приватного українського банку «ПриватБанк»[43]. Також в Ізяславі мають свої відділення «Державний ощадний банк України»[44], «Райффайзен банк Аваль»[45], «Надра Банк»[46], «Брокбізнесбанк» і «А-Банк».

В місті функціонують кількадесят крамниць.

Четвер і субота вважаються в Ізяславі базарними днями. Торгівля відбувається на міському ринку, а також на вулиці Вокзальній і Вокзальному провулку.

Крім державної лікарні та поліклініки у місті функціонують приватні медичний центр, три стоматологічні клініки і більше десятка аптек.

Транспорт[ред.ред. код]

Mercedes-Benz Sprinter — типовий автобус міжміських сполучень.

Через місто проходять два територіальні автомобільні шляхи Т 2313 і Т 1804. В Ізяславі Т 2313 є об'їзною, що пролягає міською околицею.

Місто має безпосереднє і транзитне автобусне сполучення, забезпечуване приватними перевізниками, з Києвом, Львовом, Рівним, Житомиром, Хмельницьким, Тернополем, Полонним, Кам'янцем-Подільським, Кременцем, Шумськом, Острогом, Білогір'ям, Славутою, Шепетівкою, Нетішином, Старокостянтиновом, Судилковом, Красиловом, Плужним, Борисовом, Білогородкою, Добрином, М'якотами, Шекеринцями, Васьківцями, Клубівкою, Білевим, Тернавкою, Новим Селом, Радошівкою та ін. В Ізяславі по вулиці Онищука знаходиться автобусний вокзал. Зупинка автобусів «на Київ» знаходиться поблизу, на розі вулиць Незалежності і Онищука. Зупинка автобусів «на Нетішин» знаходиться на розі вулиць Шевченка і Козацької.

В місті функціонують п'ять служб таксі, що надають послуги пасажирських і вантажних перевезень: «Форсаж», «Фаворит», «Авто-Люкс», «Вояж», «Престиж»[47].

Через Ізяслав проходить також залізниця Шепетівка — Ланівці. Залізничний вокзал Ізяслав знаходиться по вулиці Вокзальній в південно-східній частині міста. Також через Ізяслав проходить рейковий автобус Хмельницький - Лепесівка.

Найближчий аеропорт знаходиться в Рівному, на відстані близько 100 км.

Міжнародна співпраця[ред.ред. код]

Міста й громади партнери:

Цитати[ред.ред. код]

Нині тихо і порожньо в місті і у замку; власники надто рідко його відвідують; коли-неколи монотонну містечкову тишу перериває відгук поштаревого дзвоника, прогуркоче бричка околичного шляхтича, який в справі поспішає до суду, в неділю чи на свято по церквах збереться богобійних громадка, на ринку голосно зазивають перекупки, і знову тихо і знову глухо. Така то черга всього на світі! — Тадеуш Єжи Стецький, Волинь. Статистичний, історичний і археологічний огляд

Стародавня легенда розповідає, що десь під Ізяславом, заховані скарби незліченні, щоб їх здобути, потрібно рішуче, під керівництвом сміливця, незважаючи на пожежі, провадити пошуки. Трудящі Ізяслава по-своєму реалізували легенду. Під проводом Комуністичної партії, долаючи труднощі, вони знайшли справжній скарб — радісне соціалістичне сьогодні і світле комуністичне завтра свого міста. — Леонід Коваленко, Ізяслав. Історичний нарис

Ого, таки справді — там була річка. Я тепер згадав. — Юрій Андрухович, Лексикон інтимних міст

Примітки[ред.ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України на 1 січня 2014 року»,  — Київ, Державна служба статистики України, 2014
  2. Ізяслав — єдине місто в Україні, де збереглася планувальна структура часів Київської Русі (відео)
  3. 3.2.3. Хмельницька область (Перевірено 10 березня 2012)
  4. Заставецький Т. Регіональна система міських поселень: структура і особливості функціонування у період трансформації суспільства (на матеріалах Хмельницької області). Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата географічних наук. Львів-2004. УДК 911.3:314 (477)
  5. Т. Ящук, Географія рідного краю: Ізяславщина. Б/в, Ізяслав 2007. с. 22-24.
  6. Згідно з даними вказаними у: В. Стецюк, Ізяславський Край: природа — історія — людина. «Сталь», Київ 2009. с. 67-68. ISBN 978-966-15-5521-0 Щоправда джерело даних у праці не вказано.
  7. Т. Ящук, Географія рідного краю: Ізяславщина. Б/в, Ізяслав 2007. с. 22-23.
  8. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России (рос.)
  9. Розподіл населення за рідною мовою, Хмельницька область
  10. World Gazetteer
  11. Таку думку висловив і обґрунтував сучасний український мовознавець Василь Німчук.
  12. Никитенко М. М., Осадчий Е. И., Полегайлов А. Г. Древнерусское жилище в городе Изяслав Хмельницкой области // Советская археология. — 1985. — № 1 (рос.); Никитенко М. М., Авагян А. Б. Древнерусское городище в городе Изяславле Хмельницкой области // Археологические открытия 1986 года. — Москва, 1987 (рос.); Євген Осадчий. Ще раз про проблему історичних назв волинських міст, згаданих у статті 1240 р. Іпатіївського літопису // RUTHENICA. Щорічник середньовічної історії та археології Східної Європи / Наук. ред.: В. Ричка, О. Толочко. НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень з історії Київської Русі. — К.: Інститут історії України, 2011. — Том X.
  13. Щоправда цей привілей уважають фальсифікатом.
  14. Див. Битва під Заславом.
  15. Herb i Flaga Powiatu Ostrowieckiego (пол.)
  16. Віталій Шевченко. Пересопницька Євангелія в ореолі свого 450-річчя або кілька дослідницьких алюзій та їх духовно-ідеологічних рефлексій з нагоди славного ювілею Зчитано 02.08.2011
  17. Анна Романовська, Володимир Федотов. Знаки часу. Звідки «хвилі» в Пересопницькому Євангелії? Зчитано 02.08.2011
  18. а б Ізяславська міська виборча комісія інформує. // «Зоря Надгориння» 10.11.2010. С. 5.
  19. Результати голосування по дільницях ТВО № 191, Хмельницька область
  20. Результати голосування по виборчих дільницях ТВО № 191, Хмельницька область
  21. Результати голосування по дільницях ТВО № 191, Хмельницька область (Перевірено 10 березня 2012)
  22. Хмельницька область, Територіальний виборчий округ № 191 (Перевірено 10 березня 2012)
  23. За 100 % взято число мешканців міста станом на 2010 рік за даними World Gazetteer (Перевірено 22 лютого 2010).
  24. Зареєстровані громадські організації
  25. Ізяславський районний історико-краєзнавчий музей.
  26. Відділ культури та туризму
  27. м. Ізяслав
  28. Благочиння Шепетівської єпархії
  29. Не поділений пам'ятник
  30. Телефонний довідник установ та підприємств м. Ізяслав
  31. Інтернет-газета «Крапка»
  32. «Заслав», готель і ресторан, вул. Жовтнева 25, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 4-17-39, 4-28-37, 4-26-84; www.zaslav.com.ua
  33. «Явір», готель, вул. Незалежності 18, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 4-12-33.
  34. Колективне виробниче торгівельне підприємство «Ізяславська меблева фабрика „Інтер'єр“», вул. Станіславського 13, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 5-20-84, 5-21-92.
  35. Продукція ДП ЗВК № 58
  36. Продукція ДП ІВК-31
  37. ТОВ «Бартнік», офсайт.
  38. ЗАТ «Ізяславський хлібозавод», вул. Жовтнева 81, м. Ізяслав, 30300.
  39. ТзОВ «Євгеній», вул. Жовтнева 33, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 4-28-81.
  40. «М'ясопереробне підприємство „Аркон“», вул. Острізька 37, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 4-10-35.
  41. Промисловий комплекс
  42. ЗАТ «Ізяславська реалбаза хлібопродуктів» вул. Вокзальна 35, м. Ізяслав, 30300, тел. 0 (3852) 4-27-82.
  43. Подразделения в Хмельницкой области (А-Л) (рос.)
  44. Філія — Ізяславське відділ. № 2890 ВАТ «Ощадбанк»
  45. Відділення і банкомати в місті Ізяслав
  46. Хмельницька область (рос.)
  47. «Форсаж» — т. 0385250054, «Фаворит» — т. 0385242222, «Авто-Люкс» — т. 0385240707, «Вояж» — т. 0385240715, «Престиж» — т. 0385242220.
  48. Ізяслав поріднився з болгарським Ловечем
  49. Підписано угоду про співпрацю між Заславщиною і польською Островеччиною

Див. також[ред.ред. код]


Ближні села
Лютарка Михля Путринці
Сошне Ізяслав Припутенка
Клубівка Васьківці Білеве
Ближні міста
Нетішин Славута Шепетівка
Шумськ Ізяслав Полонне
Білогір'я Старокостянтинів Гриців

Література[ред.ред. код]

Інтернет-ресурси[ред.ред. код]