Мексиканська революція
Мексика́нська револю́ція — революція в Мексиці, спрямована проти автократичного правління Порфіріо Діаса, яка тривала з 1910 по 1917 рік (втім, збройні та політичні сутички продовжувалися до кінця 1920-х років).
[ред.] Причини та початок революції
Революційно-демократичні рухи на початку 20 ст. в країнах Латинської Америки мали чітко виражені особливості. Це була особлива група країн, які формально вважалися самостійними, а насправді були обплутані густим павутинням фінансової та політичної залежності. У більшості латиноамериканських країн на той час панував режим терористичних диктатур. Рухи народних мас об'єднували виступи робітничого класу, селянства проти капіталізму, так і виступи землевласників, усього народу проти іноземних монополій і антидемократичних режимів.
Мексиканська революція 1910—1917 рр. була за своїм характером буржуазно-демократичною. Її головним завданням було повалення диктатури Порфіріо Діаса, проведення аграрної реформи, впровадження буржуазно-демократичних порядків, установлення конституційного ладу, стримування економічної інтервенції США. Проти уряду Діаса виступили спільно буржуазія, робітничий клас і селянство, патріотична інтелігенція. Головною силою революції були загони Панчо Вільї та Еміліано Сапати.
Період політичного, соціального і військового конфлікту і сум'яття у Мексиці почався 20 листопада 1910 року з заклику Франсиско Мадеро. Збройний конфлікт досяг апогею, коли 21 травня 1911 року диктатор Порфіріо Діас був повалений та його місце на посаді президента зайняв Франсиско Мадеро. Але самому Мадеро не вдалося утримати владу і він також був повалений (а потім розстріляний) в 1913 році, а вся країна була охоплена громадянською війною, кілька політичних та озброєних груп боролося один проти одного за контроль над країною.
[ред.] Громадянська війна
Вбивство Мадеро і встановлення військової диктатури В. Уерти об'єднало різні фракції революціонерів. Губернатор штату Кауїла Венустіано Карранса (1859-1920) 26 березня 1913 проголосив "план Гуадалупе", в якому закликав до відновлення конституційного уряду. Боротьбу проти Уерти очолили генерал Альваро Обрегон (1880-1928) і селянські вожді Еміліано Сапата і Франсиско (Панчо) Вілья (1878-1923). Об'єднаними силами вони скинули режим Уерти у липні 1914. Певною мірою цьому сприяв і той факт, що президент США Вудро Вільсон відмовився визнати уряд Уерти.
Однак відразу після перемоги революціонери почали боротьбу за владу. У жовтні 1914 з метою примирити ворогуючі сторони було скликано революційний конвент в Агуаскальєнтес за участю представників Вільї і Сапати. Пересвідчившись, що Карранса піклується тільки про утримання влади, конвент призначив ряд виконавців для проведення соціальних і економічних реформ. Більшість зборів зажадала, щоб Карранса склав з себе звання "вождя революції", але той відмовився це зробити і переніс свою штаб-квартиру у Веракрус. Випустивши ряд революційних декретів, Карранса залучив на свою сторону робітників і дрібних землевласників. Урядові війська під командуванням Обрегона навесні 1915 розбили Північну дивізію Вільї в битвах при Селає та Леоне і взяли під контроль центральну частину країни. Сапата продовжував опір на півдні, поки не був убитий у 1919. Вілья вів партизанську війну на півночі аж до повалення Карранси у 1920-му. Збройні та політичні сутички продовжувалися до кінця 1920-х років.
[ред.] Конституція 1917 року та кінець революції
Головним кроком у напрямку до кінця озброєного конфлікту стало прийняття у 1917 році конституції Мексики (чинної і зараз), ця дата вважається офіційним кінцем революції.
Нова мексиканська конституція стала головним підсумком революції. Переможець Карранса надав сили закону реформам, обіцяним у його революційних декретах. Текст документа загалом повторював положення конституції 1857, але додавав до них три принципово важливих статті. Стаття третя передбачала запровадження загальної безкоштовної початкової освіти; стаття 27 оголошувала всі землі, води і надра на території Мексики національною власністю, а також декларувала необхідність розділу великих латифундій і встановлювала принципи та процедуру проведення аграрної реформи; стаття 123 була кодексом законів про працю. За цією конституцією запроваджувалось прогресивне трудове законодавство, 8-годинний робочий день, визначались умови і мета аграрної реформи, принципи зовнішньої політики.
Головним завоюванням мексиканської революції стало повалення реакційної диктатури Діаса, ліквідація феодально-реакційних порядків, проведення економічних перетворень, усунення залежності від США. Революція розчистила шлях для розвитку національного капіталізму, пробудила інтерес широких мас до політики.
