Гордієнко Костянтин Олексійович
Кость Олексійович Гордієнко | ||||
---|---|---|---|---|
Народився | 3 жовтня 1899 Микитинці | |||
Помер | 18 грудня 1993 (94 роки) Харків | |||
Поховання | Міське кладовище № 2 | |||
Громадянство | УНР → СРСР | |||
Національність | українець | |||
Діяльність | письменник | |||
Мова творів | українська | |||
Роки активності | 1925–1993 | |||
Жанр | повість[d] | |||
Magnum opus | трилогія: «Чужу ниву жала», «Дівчина під яблунею», «Буймир» | |||
Нагороди | ||||
Премії | ||||
| ||||
Гордієнко Костянтин Олексійович у Вікісховищі | ||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Ко́сть Олексі́йович Гордіє́нко, або Костянтин Олексійович Гордієнко (3 жовтня 1899, с. Микитинці — 18 грудня 1993, Харків) — український письменник, лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
Народився 3 жовтня 1899 року у с. Микитинці на Хмельниччині, в сім'ї робітника. У 1910 році разом з батьками переїхав до Одеси, де в 1917 р. закінчив ремісничу школу. Працював у майстернях, на хімічному і рафінадному заводах, тут прилучився до революційної боротьби. Якийсь час працював відповідальним секретарем селянської газети «Більшовик», редактором балтської повітової газети «Червоне село».
У 1922—27 роках Гордієнко жив у Харкові, належав до спілки пролетарських письменників «Гарт», працював у газеті «Вісті ВУЦВК»[1]. Працював поряд з Василем Блакитним, Олександром Довженком, Остапом Вишнею.
В середині 1920-х починає друкуватися в журналах і газетах, виходять у світ перші книжечки.
У 1929 році оселився у Лебедині. За свідченням самого письменника, лебединський період був найплідніший у його творчому житті.
У 1934 році Гордієнко — член спілки письменників України.
У роки Німецько-радянської війни К. Гордієнко працював у газетах «Радянська Україна», «Соціалістична Харківщина».
Крім художніх творів перу К. Гордієнка належить також кілька книжок-спогадів, роздумів про літературу, народні характери, мову («Лінія пера» (1932), «Слово про слово» (1964), «Рясне слово» (1978)).
Помер К. О. Гордієнко 18 грудня 1993 року в Харкові. Похований там же (кладовище № 2).[2]
Кость Гордієнко, добрий знавець народної мови, писав:
Таке враження, що загрожує нам і в побуті, і в літературі не так архаїзація мови, як канцеляризація. Хіба ми не помічаємо, як добірне народне слово гнітять канцелярські бур'яни? Де ви знайдете такого голову колгоспу, який би, приміром, сказав просто: "Кури добре несуться". Цього не може бути. Він неодмінно мовить: "Кури вступили в період інтенсивної носки яєць"...
Щоб наочно показати читачеві, які є канцелярські штампи і в публікаціях газет, і навіть у художніх творах, Кость Гордієнко склав маленьку «новелу»:
Галина перебувала в колективі на гарному рахунку. Вона домагалася успіху шляхом сумлінної праці. Хоч на початку з нею і не хотіли рахуватися. Це їй коштувало чималих зусиль. Трудова наполегливість викликається заінтересованістю дівчини у збільшенні виходу продукції. І цього ніяк не можна скинути з рахівниці. Збоку вона виглядала цілком щасливою. Спочатку вона лише намацувала новий стиль у роботі, а згодом розгорнула свою діяльність. У кінцевому рахунку вона перемогла.
За трилогію «Чужу ниву жала» (1940), «Дівчина під яблунею» (1954), «Буймир» (1968) К. Гордієнко удостоєний Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка.
За великі досягнення в літературі К. О. Гордієнко був також нагороджений орденами «Трудового Червоного Прапора» та «Знак Пошани», медалями.
Ім'я Костя Гордієнка присвоєно муніципальній премії (м. Харків) за найкращий прозовий твір року. А до 110-ї річниці визнаного майстра української прози відбулися ювілейні вечори в обласній організації «Просвіта» та в Літературному музеї міста.
- Федько (1925)
- Харчевня «Розвага друзів» (1925)
- Червоні роси (1926)
- Автомат [Архівовано 23 вересня 2020 у Wayback Machine.] (1928)
- Славгород (1929)
- Мудриголови
- Повість про комуну (1930)
- Атака (1931)
- Зерна (1934)
- Чужу ниву жала (1940)
- Дівчата — подруги (1941)
- Листи до друзів (1942)
- Вірність (1943)
- Сильніше смерті (1946)
- Б'ють джерела (1947)
- Заробітчани (1949)
- Цвіти, земля (1951)
- Дівчина під яблунею (1954)
- Сім'я Остапа Тура (1958)
- Зимова повість (1965)
- Буймир (1968)
- Ковтуненко А. А. Гордиенко Константин Алексеевич. — М., 1972. — Т. 7. — С. 78.
- Гордієнко Костянтин Олексійович // Український Радянський енциклопедичний словник. — К., 1986. — Т. 1. — С. 432.
- Гордієнко Кость // Енциклопедія українознавства. — К., 1994. — Т. 2. — С. 412.
- Гордиенко Константин Алексеевич // Краткая литературная энциклопедия. — М., 1964. — Т. 2. — С. 275.
- Гордієнко Кость Олексійович // Українські письменники: Бібліогр. словник. — К., 1965. — Т. 4. — С. 356—361.
- Зінченко О. Гордієнко Кость Олексійович // Українська літературна енциклопедія. — К., 1988. — Т. 1. — С. 462.
- Зінченко О. Літописець українського села // Дніпро. — 1979. — № 10. — С. 140—142.
- Маслов І. Гордієнко Кость // Літературна Харківщина: Довід. — Х.: Майдан, 1995. — С. 112—114.
- ↑ Автобіографії, 2015, с. 163.
- ↑ НЕКРОПОЛІ ХАРКІВЩИНИ[недоступне посилання з липня 2019]
- Головко В. В. Гордієнко Костянтин Олексійович [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 163. — ISBN 966-00-0405-2.
- М. Ф. Гетьманець. Гордієнко Костянтин Олексійович [Архівовано 31 січня 2017 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- «Завжди з народом» (До 100-річчя з дня народження К.Гордієнка) [Архівовано 4 січня 2010 у Wayback Machine.]
- Самі про себе. Автобіографії українських митців 1920-х років/ Упоряд. Раїса Мовчан. — Київ : Кліо, 2015. — 640 с. — ISBN 978-617-7023-36-3.
- Уроки державної мови. Урок 1-4
- Рясне слово Костя Гордієнка
- Гордієнко К. Діти землі: роман / Кость Гордієнко ; дереворити О. Рубана. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1937. — 301 с. [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Гордієнко К. Буян: повість / К. Гордієнко. — Київ: Держ. літ. вид-во, 1938. — 93 с. [Архівовано 20 квітня 2020 у Wayback Machine.]
- Гордієнко К. Сквар і син / К. Гордієнко. — Київ: Молодий більшовик, 1935. — 225 с. — (Сучасна українська література). [Архівовано 26 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Народились 3 жовтня
- Народились 1899
- Померли 18 грудня
- Померли 1993
- Поховані на харківському міському кладовищі № 2
- Кавалери ордена Трудового Червоного Прапора
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Шевченківської премії 1973 року
- Уродженці Ярмолинецького району
- Випускники навчальних закладів Одеси
- Радянські прозаїки
- Українські прозаїки
- Персоналії:Лебедин
- Мешканці будинку «Слово»
- Померли в Харкові