Дивізія (Татарбунарський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Дивізія
Автобусна зупинка у селі. Побудована у 60-х роках ХХ ст.
Автобусна зупинка у селі. Побудована у 60-х роках ХХ ст.
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Татарбунарський район Татарбунарський район
Рада/громада Дивізійська сільська рада
Код КОАТУУ 5125081601
Облікова картка Дивізія 
Основні дані
Засноване 1818
Населення 2078
Площа 3,28 км²
Густота населення 633,54 осіб/км²
Поштовий індекс 68150-68151
Телефонний код +380 4844
Географічні дані
Географічні координати 45°56′31″ пн. ш. 29°57′55″ сх. д. / 45.94194° пн. ш. 29.96528° сх. д. / 45.94194; 29.96528Координати: 45°56′31″ пн. ш. 29°57′55″ сх. д. / 45.94194° пн. ш. 29.96528° сх. д. / 45.94194; 29.96528
Середня висота
над рівнем моря
м
Водойми Хаджидер
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Кулевча
Відстань до
залізничної станції
12 км
Місцева влада
Адреса ради 68151, с. Дивізія, вул. Леніна, 100, тел. 99-1-30
Карта
Дивізія. Карта розташування: Україна
Дивізія
Дивізія
Дивізія. Карта розташування: Одеська область
Дивізія
Дивізія

Дивізія у Вікісховищі?

Диві́зія — село, центр сільської Ради в Татарбунарському районі Одеської області України.

Розташоване поблизу річки Хаджидер, що впадає до лиману Хаджидер, за 35 км від районного центру і за 12 км від залізничної станції Кулевча (на лінії Одеса-Ізмаїл). Найближчим населеним пунктом до Дивізії є село Безім'янка. Сільраді підпорядковане село Лиман. У селі Дивізія працює сільськогосподарське підприємство «Україна».

Найбільші вулиці села — вулиця Леніна і вулиця Першотравнева.

Населення[ред. | ред. код]

  • Дворів — 1112, населення — 3026 осіб. (1983)[1]
  • У 2002 році виборче право мали 2076 осіб. Під час виборів у селі формуються дві виборчі дільниці.[2].
  • 2078 (2009)[3]

Історія[ред. | ред. код]

ТопонімОйконім[ред. | ред. код]

Назви поселення, що знайдені на історичних картах різного часу:

Хронологія[ред. | ред. код]

В околицях Дивізії виявлені стоянка епохи мезоліту (10-8 тисяч років тому), поселення епохи бронзи (II тисячоліття до н. е.) та перших століть нашої ери.

Село офіційно засноване в 1818 році солдатами, що відслужили свій термін. Солдати іменували себе «дивізійними». Звідси пішла назва села, в якому згодом стали селитися селяни-втікачі.

У 1823 році відбулося освячення Свято-Архангело-Михайлівського храму. У 1866 році було відкрито однокласне парафіяльне училище для дітей, перетворене в 1874 роців училище Міністерства народної освіти. У 1874 році відбулося відкриття однокласної школи, яка була перетворена в 1906 році в двокласну. 31 березня 1899 була відкрита церковна бібліотека.

Станом на 1886 рік у селі, центрі Дивізійської волості Аккерманського повіту Бессарабської губернії, мешкало 2326 осіб, налічувалось 285 дворових господарств, існували православна церква, школа та лавка[12].

Радянська влада встановлена в січні 1918 року. У період окупації краю Румунією жителі села активно виступали за возз'єднання з Радянською Україною. У липні 1918 року вони вигнали волосного субпрефекта і призначили на цю посаду свого представника, учасника революційного руху. Після масових арештів і репресій сюди повернувся ставленик окупантів.

1924 року був створений підпільний революційний комітет, а в період підготовки до збройного повстання — підрайонний комітет бойових організацій. Багато жителів Дивізії брали участь у Татарбунарському повстанні, 14 з них були арештовані поліцією після придушення повстання, п'ятеро засуджені трибуналом до тюремного ув'язнення.

1930 року 11 селян були внесені жандармами до списків осіб, підозрюваних у комуністичній пропаганді. У 1931 році поліція заарештувала за розповсюдження листівок Л. Мирощенков, А. Колесніченко, С. Козачкова і Г. Котляренко. Трибунал засудив їх до тюремного ув'язнення строком від 3 до 10 років і штрафу в 10 тис. лей. 1935 році в Дивізії діяли 45 революціонерів-підпільників. Це було найбільше підпілля в повіті. Радянська влада відновлена в червні 1940 року.

В період Німецько-радянської війни 511 жителів села зі зброєю в руках билися з ворогом на фронтах, 106 з них нагороджені орденами і медалями СРСР. 273 людини загинули в боротьбі з нацизмом.

За 1967—1977 роки в селі побудовано 120 нових індивідуальних будинків і шістнадцяті-квартирний будинок для фахівців сільського господарства і вчителів. У селі є середня і восьмирічна школи, де 30 вчителів навчають 520 учнів, будинок культури з залом на 650 місць, дві бібліотеки з книжковим фондом 18,5 тис. примірників, дільнична лікарня на 50 ліжок з амбулаторією (18 медпрацівників, з них 4 лікаря), три дошкільних дитячих заклади, 11 магазинів, їдальня, будинок побуту з ательє з пошиття одягу, хімчисткою і телеательє, відділення зв'язку, ощадна каса.

На території Дивізії знаходиться центральна садиба багатогалузевого сільгосппідприємства «Україна», за яким закріплено 9,6 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 8,4 тис. га орної землі. Сільгосппідприємство спеціалізується на вирощуванні племінних телиць для всіх господарств району та виробництві яєць. Підсобні підприємства — лісопильня, черепичний цех, вино-завод.

АТП (адміністративно-територіальний поділ)[ред. | ред. код]

« ...село казенное Дивизія... в балке при речке Гаджидеръ... церковь православная-1... »

Релігія[ред. | ред. код]

Православна церква[ред. | ред. код]

[20]

« ...В 1823 г. основана деревня Кебабча. В этом же году основан приход и к нему приписано селение Дивизиу (ныне с. Дивизия)... »
« ...Деревня Дивизиу (ныне с. Дивизия) основана в 1818 г. Приписана она была к приходу с. Тузлы. В 1823 г. состоялось освящение Свято-Архангело-Михайловского храма. В 1866 г. состоялось открытие одноклассного приходского училища для детей обоего пола, преобразованного в 1874 г. в училище Министерства народного просвещения. Епископ Кишиневский и Хотинский Павел (Лебедев) посетил приход в 1873 и 1876 гг. В 1874 г. состоялось открытие одноклассной школы, преобразованной в 1906 г. в двухклассную. 31 марта 1899 г. была открыта церковная библиотека. В 1907 г. введена вакансия второго священника. 25 сентября 1914 г. на должность второго священника назначен заштатный протоиерей Димитрий Чекира. 22 октября 1995 г. митрополит Агафангел совершил освящение Свято-Архангело-Михайловского храма... »

Пам'ятники[ред. | ред. код]

На честь тих що загинули в боротьбі з нацизмом споруджено обеліск. У селі є пам'ятник В. І. Леніну.

Персоналії[ред. | ред. код]

  • Учасник Татарбунарського повстання 1924 р. Д. Р. Максименко.
  • Голова колгоспу «Україна» (с. Дивізія) Кожушко Микола Григорович, убитий румунами (* 1898 — † 19 січня 1943)
  • Знатний комбайнер колгоспу «Україна» (с. Дивізія) Ф. А. Матвієнко
  • За трудові успіхи 183 особи нагороджені орденами і медалями Союзу РСР, в тому числі двома орденами Леніна та орденом Жовтневої Революції — голова правління колгоспу С. Т. Волков, орденом Леніна — доярка Т. В. Гончаренко, орденом Жовтневої Революції — садівник К. О. Бондаренко та агроном В. Е. Дяченко.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «История городов и сел Украинской ССР», Том «Одесская область», стр. 772 (рос.). Архів оригіналу за 27 травень 2012. Процитовано 27 лютий 2010. 
  2. Виборчий округ № 138
  3. с Дивізія Одеська область, Татарбунарський район[недоступне посилання з квітень 2019]
  4. Мапа новопридбаної області від Порти Отоманскої (1792)
  5. Карта Бессарабской области (1823).(лист 15)
  6. а б Спеціальна карта європейської Росії (1921) (аркуш 33 атласу)
  7. Карта Бессарабський фронт (російсько-турецька війна 1856—1877)
  8. Австрійські топографічні мапи заходу України (квадрат 48-46) (1890—1910)
  9. România în perioada 1878-1913. Harta este scanată din "Andrees Handatlas" din 1901.
  10. Карту 1868 року за дореформенною орфографією перевидав у 1921 році «Картографический отдел корпуса военных топографов[ru]». 1923 року була «Справа топографів»: До 1930 року майже всі офіцери, співробітники КВТ, були розстріляні
    • Сергеев С. В., Долгов Е. И. История частей топографической службы. — М. : ЗАО «Аксиом», 2012. — С. 31. — 641 с.
  11. 1950-Американські карти Східної Європи, 1:250000, близько 1950 року, на основі трофейних радянських. (квадрат NL 35-09)
  12. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  13. Военно-статистическое обозрение Российской империи. Том 11, часть 3 (Бессарабская область) (стр.84(92), спец.21 (191))
  14. Списки населенных мест Российской Империи, III. Бессарабская область (по сведениям 1859 года)
  15. Губерніи Новороссійской группы (1886) (стр. № 128 (№ п\п 154))
  16. Administrative map of Romania in 1930
  17. Історична мапа королівства
  18. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 218.
  19. Украинская ССР: Административно-территориальное деление (на 1 января 1979 года) / В. И. Кирненко (ред. коллегия). — К. : Гл. ред. Укр. Сов. энциклопедии, 1979. — С. 228.(рос.)
  20. Состоялся крестный ход по приходам Белгород-Днестровского и Татарбунарского районов
  21. Кишинёвская епархия Православной Церкви Молдавии.
  22. Румынская православная церковь
  23. Бессарабская митрополия Румынской Православной Церкви
  24. Епархия Четатя — Албэ-Измаил и ее деятельность

Джерела, посилання і література[ред. | ред. код]