Михайлівка (Кам'янський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Михайлівка
Михайлівка3.JPG
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Кам'янський
Рада/громада Михайлівська сільська рада
Код КОАТУУ 7121884001
Облікова картка Михайлівка 
Locator Dot2.gif
Розташування села Михайлівка
Основні дані
Засноване середина 18 століття
Населення 1 954 чоловіка (на 2008 рік)
Площа 7,6456 км²
Густота населення 255,6 осіб/км²
Поштовий індекс 20825
Телефонний код +380 4732
Географічні дані
Географічні координати 49°06′58″ пн. ш. 32°04′29″ сх. д. / 49.11611° пн. ш. 32.07472° сх. д. / 49.11611; 32.07472Координати: 49°06′58″ пн. ш. 32°04′29″ сх. д. / 49.11611° пн. ш. 32.07472° сх. д. / 49.11611; 32.07472
Середня висота
над рівнем моря
162 м
Відстань до
обласного центру
36,1 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
11 км
Найближча залізнична станція Райгород
Відстань до
залізничної станції
5 км
Місцева влада
Адреса ради село Михайлівка, вул. Героїв майдану, 27
Сільський голова Максименко Василь Петрович
Карта
Михайлівка is located in Україна
Михайлівка
Михайлівка
Михайлівка is located in Черкаська область
Михайлівка
Михайлівка

Миха́йлівка (до 1915 — Пруси) — село в Україні, в Кам'янському районі Черкаської області, центр Михайлівської сільської ради. Розташоване за 11 км на північ від районного центру — міста Кам'янки та за 5 км від залізничної станції Райгород. Населення 1 954 чоловіка (на 2008 рік).

Історія[ред.ред. код]

Село засноване у середині XVIII століття. За переказами, першого поселенця звали Ярема Прус. Село ж на його честь назвали Пруси.

У повстанні селян 1768 року, відомого як Коліївщина, брали участь і прусяни. В 1778 році у село увійшов загін царських солдат, і було оголошено «височайший» указ, за яким імператриця Катерина «дарувала» землю, що між Чигирином і Смілою, російським поміщикам Марциловським та Мацкевичам.

В 1845 році в селі, на місці згорівшої церкви, споруджено нову, яка існує донині.

З 1864 року село Пруси складало окрему волость. В селі діяли дві церковнопарафіяльні школи, працювали 6 кузень, 57 вітряків, 2 маслобійки. Згідно з переписом 1864 року, у селі проживало 3 029 жителів, було два панські маєтки. Частину землі у Мацкевича і Марциловських купила пані Андрієвська.

Станом на 1885 рік у колишньому власницькому селі, центрі Прусянської волості Черкаського повіту Київської губернії, мешкало 2000 осіб, налічувалось 384 дворових господарства, існували православна церква, школа, трактир, 3 постоялих будинки, лавка та 40 вітряних млинів[2].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3129 осіб (1541 чоловічої статі та 1588 — жіночої), з яких 3103 — православної віри[3].

У 1887 році прихожани села заклали фундаменти нової дерев'яної церкви у формі хреста з дзвіницею. Матеріал на церкву постачав місцевий поміщик барон Фон Сталь. За такі заслуги вся родина поміщика була похоронена на подвір'ї церкви.

Перша міністерська школа була відкрита в 1900 році, її першим вчителем став син священика Олександр Левицький.

У 1902 році з посиленням капіталістичного розвитку і необхідністю кадрів з ініціативи колишнього голови земського управління міста Черкас Осадчого Тихона Івановича, відомого українського економіста й письменника, направлено в Пруси з метою організації агрономічної школи, яка б випускала спеціалістів із садівництва. Під впливом селянських заворушень в Україні 1905–1907 роках в агрошколі Т. І. Осадчим організовано підпільний учнівський гурток. Серед членів гуртка — Устим Жук, один з майбутніх відомих керівників Жовтневого перевороту в Петербурзі 1917 року. У 1906 році поліцією знайдено нелегальну літературу. Т. Осадчого, У. Жука та Нижньогородську заарештували, агрошколу закрили. Але залишилися посаджені учнями та учителями сад фруктових дерев і виноградник.

Під час першої світової війни 20 квітня 1915 року жителі села на знак протесту проти ворогів (прусів) перейменували село на Михайлівку (місцеву церкву освячено на Михайла). Після жовтневого перевороту 1917 року невдоволені новою владою михайлівчани взяли до рук зброю і стали членами Холодноярської повстанської організації. Боротьба в 1921 році закінчилася поразкою.

У 1923 році перше колективне господарство назвали «зразковим», а його головою обрали С. В. Гандзюру. У 1928 році утворено колгосп ім. Петровського, який очолив А. Гирич. За 2 роки всі господарства об'єднано в один — під назвою комуни ім. Шевченка. Відкрито хати-читальні, проводилася робота з ліквідації неписьменності. У селі діяла семирічна школа, в якій навчалися на той час майбутній письменник М. М. Шумило, народний художник М. К. Муха, полковник А. Г. Синицький, учений-фізіолог А. І. Ємченко, вчені-селекціонери І. К. Максименко, І. П. Коваленко.

Голодомор 19321933 років забрав життя понад 250 михайлівчан. Репресовано в 1937 році більше 30 односельців.

В роки радянсько-німецької війни 425 жителів села пішли на фронт, 222 з них загинули в боях, 203 нагороджені бойовими орденами і медалями.

Станом на 1972 рік в селі проживало 2 857 мешканців, працював колгосп «Радянська Україна» за яким було закріплено 5,3 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 4 тисяч га орної землі. Основними напрямами господарства були вирощування зернових культур і цукових буряків і тваринництво. На той час в селі працювали середня школа, будинок культури на 520 місць, 3 бібліотеки з фондом 15 тисяч книг, дільнича лікарня на 25 ліжок, медамбулаторія, пологовий будинок.

У 1994 році відкрили пам'ятник на могилі заслуженого майстра народної творчості України М. К. Мухи. У 1995 році в селі підведено природний газ.

Поблизу села виявлено поселення зарубинецької культури та часів Київської Русі.

Церква

Сучасність[ред.ред. код]

Нові реформи породили утворення двох господарств: частина селян віддала свої землі та майнові паї до ПСП «Михайлівка», інші — до СТОВ «Україна» (дочірнє підприємство обласного агрооб'єднання «Маїс»). На сьогодні у селі діють СТОВ «Україна» та ПП «ВАТ Компані». У селі відбудовано Свято-Михайлівську церкву архістратига Михаїла Київського патріархату.

Персоналії[ред.ред. код]

В селі народилися:

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. maps.vlasenko.net(рос.)
  2. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  3. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-86)

Мапа[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]