Іваненко Оксана Дмитрівна
Оксана Дмитрівна Іваненко | |||||
---|---|---|---|---|---|
Ім'я при народженні | Іваненко Оксана Дмитрівна | ||||
Народилася | 31 березня (13 квітня) 1906 Полтава, Російська імперія | ||||
Померла | 16 грудня 1997 (91 рік) Київ, Україна | ||||
Поховання | Байкове кладовище | ||||
Громадянство | СРСР | ||||
Національність | українка | ||||
Діяльність | письменниця | ||||
Alma mater | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | ||||
Заклад | ХНУ ім. В. Н. Каразіна | ||||
Мова творів | українська | ||||
Роки активності | 1930—1996 | ||||
Напрямок | дитяча література | ||||
Жанр | повість[d] | ||||
Magnum opus | «Завжди в житті» | ||||
Членство | СП СРСР | ||||
Нагороди | |||||
Премії | |||||
| |||||
Висловлювання у Вікіцитатах | |||||
Окса́на Дми́трівна Іване́нко (31 березня (13 квітня) 1906 — 17 грудня 1997) — українська дитяча письменниця та перекладачка. Дочка журналіста та письменника Дмитра Іваненка. Сестра фізика-теоретика Дмитра Іваненка. Мати дитячої письменниці Валерії Іваненко.
Народилася 31 березня (13 квітня) 1906 року в Полтаві, в Полтавській губернії Російської імперії. В будинку, що знаходився неподалік від будинку Івана Котляревського — чим все життя пишалася[1].
Батько, Дмитро Олексійович Іваненко, працював редактором газети, а мати, Лідія Миколаївна Іваненко, — вчителькою притулку для сиріт «Дома трудолюбия». Мала старшого брата Дмитра, який згодом став фізиком-теоретиком.
Іваненки мали велику домашню бібліотеку. Вдома часто читали вголос твори Андерсена, Гоголя, Шевченка та інших письменників.
Іваненко згадувала:
Писати я почала дуже рано, як тільки вивчилася читати, а читала я з чотирьох років… Псувала на своє безліч паперу… і в шість років вирішила видавати свій журнал. Він називався «Гриб». Мій журнал, правда, після кількох номерів «прогорів»… Але я продовжувала писати нескінченні повісті. |
Навчалася у гімназії, потім — у робітничій школі.
1922 року — вступила до Полтавського інституту народної освіти. У 1923 році — перевелась до Харківського інституту народної освіти, на відділення соціально-правової охорони неповнолітніх факультету соціального виховання, який закінчила у 1926 році. Почала відвідувати літературні вечори, студію, познайомилася з письменниками Павлом Усенком, Олександром Копиленком, а з поетесою Наталею Забілою — здружилася на все життя.
Літо 1924 року провела в Полтаві — була практиканткою в Дитячій колонії імені Максима Горького, яку очолював добрий знайомий матері — Антон Макаренко. Працювала в колонії і влітку 1925 року. А після закінчення інституту — поїхала в колонію на постійну роботу, разом з групою колег-випускників.
25 грудня 1926 року, у Харкові, народила доньку Валерія (Волю), яка згодом стала письменницею.
У 1931 році — закінчила аспірантуру при Українському науково-дослідному інституті педагогіки (назва дисертації — «Дитяча літературна творчість»). Керувала секцією дитячої літератури у Київській філії цього інституту.
У 1932–1939 роках — працювала у видавництві «Молодий більшовик», у 1947–1951 роках — у журналі «Барвінок».
У 1939–1957 роках — мешкала у Києві, в будинку письменників Роліті.
Померла в Києві, 17 грудня 1997 року. Похована на Байковому кладовищі.
Друкувалася з 1925 року. За роки літературної діяльності видала велику кількість книжок для дітей та юнацтва:
- «Майка та жабка» (1930);
- «Дитячий садок» (1931);
- «Черевички» (1933);
- «Лісові казки» (1934);
- «Великі очі» (1936);
- «Джмелик» (1937);
- «Три бажання» (1940);
- «Куди літав журавлик» (1947);
- «Казки» (1958).
Авторка повістей:
- «Друкар книжок небачених» (1947, про Івана Федорова);
- «Рідні діти» (1951);
- «Богдан Хмельницький» (1954);
- «Великий шум» (1967).
Авторка романів:
- «Тарасові шляхи» (1961, перші дві частини вийшли 1939; про Тараса Шевченка);
- «Марія» (1973, 1977, 1986, 1988; про Марка Вовчка).
Іваненко багато працювала в галузі художнього перекладу українською мовою. Серед перекладених творів:
- «Тургенєв» Андре Моруа — книга про Івана Тургенєва та російську культуру 19 сторіччя з європейського погляду. Цей переклад вийшов 1977 року значно раніше російського;
- «Малахітова шкатулка» Павла Бажова — з російської (1979);.
- «Сліпий музикант», «Діти підземелля» Володимира Короленка — з російської;
- Казки Ганса Крістіана Андерсена — з данської;
Казки братів Гріммів — з німецької.
Автор сценарію фільму «Гірська квітка» (1937), поставленому В. Т. Артеменком в Одесі.
Авторка книги спогадів «Завжди в житті» (1985).
Її твори видано п'ятитомником «Твори» (т. 1—5, 1984—1994).
Лауреат літературної премії імені Лесі Українки (1974; за повість «Рідні діти», роман «Тарасові шляхи» та «Лісові казки»). Лауреат Шевченківської премії (1986; за книгу «Завжди в житті»).
Нагороджена орденом Дружби народів, трьома орденами «Знак Пошани», медалями.[2]
- ↑ Оксана Іваненко // Найкраще. Навчальний посібник для учнів 4 класу / Упоряд. А.І. Мовчун, Л.І.Харсіка. — К.:АВДІ, 2020. — С. 14. — ISBN 978-966-7785-35-2.
- ↑ Іваненко Оксана Дмитрівна — Енциклопедія історії України. Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 9 жовтня 2011.
- Іваненко Оксана Дмитрівна // Шевченківська енциклопедія: У 6-ти т. — Т.3: І—Л : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2013. — С. 54.
- Твори Оксани Іваненко на сайті «Читанка» [Архівовано 3 травня 2015 у Wayback Machine.]
- Про автора// Казки, написані серцем. До 100-річчя від дня народження Оксани Іваненко (1906-1997). — Національна бібліотека України для дітей. — 2006.
- Іваненко, Оксана Дмитрівна на сайті «Історія Полтави»
- Крижанівський С. А. Іваненко Оксана Дмитрівна [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.]// Українська літературна енциклопедія. — Т. 2. — К., 1990. — С. 288.
- Оксана Іваненко // Найкраще. Навчальний посібник для учнів 4 класу / Упоряд. А.І. Мовчун, Л.І.Харсіка. — К.:АВДІ, 2020. — С. 14-15. — ISBN 978-966-7785-35-2.
- Оксана Іваненко // Письменники Радянської України. — К., 1970. — С. 162—163.
- Оксана Іваненко. Твори [Архівовано 27 липня 2020 у Wayback Machine.]
- Оксана Іваненко // Шевченківські лауреати: 1962—2001. К., 2001. — С.199-200.
- Чайковський Б. Й. Іваненко Оксана Дмитрівна [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011. — Т. 11 : Зор — Как. — 710 с. — ISBN 978-966-02-6092-4.
- Янковська О. В. Іваненко Оксана Дмитрівна [Архівовано 13 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 396. — ISBN 966-00-0610-1.
- https://www.perets.org.ua/Журнал_перець_1986_07/?page=4 [Архівовано 25 квітня 2021 у Wayback Machine.]
- Братусь І.В. Пошуки істини та краси. Проблема жанру історико-біографічної прози Оксани Іваненко. - К.: Вид-во Нац. пед.університету імені Михайла Драгоманова, 2000. - 172 с.
- Братусь І.В. В дзеркалі слова. - К.: НАУ, 2005. - 305 с.
- Народились 13 квітня
- Народились 1906
- Уродженці Полтави
- Померли 16 грудня
- Померли 1997
- Померли в Києві
- Поховані на Байковому кладовищі
- Випускники Харківського університету
- Викладачі Харківського університету
- Члени Спілки письменників СРСР
- Кавалери ордена Дружби народів
- Кавалери ордена «Знак Пошани»
- Лауреати Шевченківської премії 1986 року
- Українські дитячі письменниці
- Українські перекладачки
- Лауреати літературної премії імені Лесі Українки
- Мешканці Роліту