Патріархат

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Патріархат (епоха))
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Патріарха́т (від грец. πατήρ, ἀρχή, «влада батька») — домінування чоловіка в сім'ї, суспільстві, державі[1]. У гуманітарно-суспільних науках система відносин, в якій чоловік відігравав таку роль[2][3]. Почалася в епоху розпаду первісного суспільства, замінивши матріархат (домінування жінки). Термін широко використовується у побутовій мові і новітніх гендерних студіях як надмірне використання маскулінізованих відносин у суспільстві[2][4]. Також — патріархальна система, патріархальний устрій, патріархальний лад.

Історія[ред. | ред. код]

Існування патріархату збіглося в часі з мідною, бронзовою та раннім періодом залізної доби. Перехід до патріархату відбувся в результаті значного розвитку продуктивних сил. Розвиток скотарства, плужного землеробства, рибальства, ремесел (особливо обробки металів) створили умови для економічного життя кількісно менших, ніж родова община, колективів, підніс значення праці чоловіка[5].

Родовід по материнській лінії змінився батьківським, матрилокальне поселення (життя подружжя в родовій общині дружини) — патрилокальним (дружина переселялася в родову общину чоловіка), материнський рід — батьківським або патріархальним, основним економічним осередком якого стала патріархальна сім'я. Сукупність патріархальних сімей або їх груп (патронімій) становила патріархальний рід, члени якого були зв'язані спільністю походження. Рід номінально вважався власником інтенсивно використовуваної землі, що розподілялася між сім'ями та патроніміями. За патріархату відбувся перехід від парного шлюбу до моногамії. Жінка значною мірою була витіснена з галузі основного виробництва й обмежена вузькими рамками домашнього господарства, позбавлена майнових та спадкових прав і опинилася в підневільному становищі. Відповідно змінилася і духовна культура первісного суспільства. Особливого розвитку набули загальнородові чоловічі культи, що зміцнювали зв'язок між членами роду в період розкладу інших родових зв'язків.

Патріархат був часом поступового розкладу первіснообщинного ладу та переходу до класового суспільства. За першим великим поділом праці — виділенням скотарських племен — стався другий — відокремлення ремесла від землеробства, з'явився торговий обмін. Розвиток патріархату привів до виділення в складі патріархальної сім'ї малої сім'ї, виникла сусідська община[6].

Еволюція концепції[ред. | ред. код]

До середини XIX століття серед істориків переважала патріархальна теорія впроваджена ще давньогрецькими мислителями, зокрема відома за творами Платона і Арістотеля. Згідно з нею, патріархат був історично початковим сімейним та суспільним порядком — спостерігаючи за тогочасним суспільством автори цієї теорії дійшли висновку, що майнові та владні права патріарха в сім'ї трансформуються в державну владу: держава походить від сім'ї; абсолютна влада монарха є продовженням влади старійшини, родоначальника у племені («патріарха»)[7].

У другій половині XIX століття, з розвитком капіталізму, патріархальна теорія певним чином відновилася. На неї спираються в своїх працях Роберт Філмер[en], Микола Михайловський. Одночасно, в результаті досліджень Йоганна Якоба Бахофена, Льюїса Генрі Моргана та Фрідріха Енгельса, утвердилося розуміння патріархату як завершальної стадії розвитку первісного суспільства, що прийшов на зміну матріархату і передував класовому суспільству[8].

За теорією матріархату–патріархату, що була найкраще пропрацьована в марксистській політекономічній школі, первісний прогрес суспільства був зумовлений надзвичайно низьким рівнем розвитку продуктивних сил і відсутністю соціального антагонізму. У цей період в житті суспільства панувала первісна суспільна власність, велику роль відігравав первісний колективізм. Розвиваючись за об'єктивними законами, родоплемінное суспільство пройшло два основних етапи — матріархат і патріархат. В ході розвитку патріархального і розпаду первісного суспільства складалися передумови виникнення класового соціального устрою[9].

На думку сучасних критиків, теорії матріархату–патріархату в марксистському економічному трактуванні суперечать факти впровадження патріархальних відносин не тільки в пізньопервісний час. Критики стверджують, що потреба патріархальних відносин не пов'язана прямо з отриманням додаткового продукту та накопиченням його в сім'ях у результаті зростання продуктивності праці — маскулінізація відносин продукується в будь-якому суспільствіві, що економічно потребує посиленої ролі чоловіка у відтворенні соціального життя[8].

Раніше в західноєвропейських дослідженнях термін «патріархат» використовувався для позначення автократичної влади чоловіка — глави сім'ї. У сучасній науковій літературі його вживають більш широко — як позначення соціальних систем, в яких влада знаходиться переважно в руках дорослих чоловіків[10][11][12][13]. В гендерній психології і соціології сьогодні прийнято розуміти «гендерну владу» в суспільстві, яка виражається у домінуванні чоловіків над жінками: у новітніх гендерних дослідженнях патріархат — це закономірний стан загальноісторичних чи регіональних соціальних трансформацій, за яких виникають потреба та можливість умовно надмірного використання маскулінізованих відносин у суспільстві[2].

Патріархат — одна з системних характеристик структури всього суспільства, а не стосунків в окремих сім'ях і колективах: нерівність статей відтворюється незалежно від особистих переваг і намірів окремих чоловіків і жінок; вона підтримується гендерними нормами і умовами організації суспільного та приватного життя. Патріархальний гендерний порядок приписує чоловікам і жінкам жорстко певні ролі, стандарти поведінки, виконання яких вимагає від них суспільство[14].

Виникнення патріархату пов'язують із розпадом первіснообщинного ладу. В історії людства патріархат проявлявся в громадській, правовій, політичній та економічній організації різних культур. Патріархат також впливає на сучасне людство, хоча багато культур протягом XX століття перейшли до більш егалітарного суспільного устрою[15]. На думку деяких дослідників, усі сучасні суспільства залишаються патріархальними, і відрізняються лише за ступенем гендерної нерівності та характером її проявів[16].

Гендерні дослідження[ред. | ред. код]

Граффіті в Турині: «Боріться з патріархатом!»

В англосаксонській академічній традиції (у Північній Америці, Західній Європі та Австралії) зародження дослідницького інтересу до проблематики чоловіків та маскулінності з гендерної точки зору припадає на середину та другу половину 1970-х років. До того часу низький інтерес до теми маскулінностей і маргінальне положення досліджень чоловіків були типовими і для західного академічного контексту, хоча історія вивчення цього питання там є довшою та досить плідною[17]. Остаточно гендерні дослідження увійшли до наукового обігу в західноєвропейських країнах, США і Канаді на початку 1980-х років.

Гендерне понятійне поле включає:

На початку 1990-х років професорка соціології Сільвія Волбі[en] зі США визначила «патріархат» як систему взаємопов'язаних соціальних структур, за допомогою яких чоловіки пригнічують та експлуатують жінок. Через це категорія «патріархат» є однією з найуживаніших у фемінізмі, одна із представниць якого Кейт Міллет[en] (Америка) вважає, що патріархальними були всі історичні цивілізації: під орудою чоловіків завжди були армія, індустрія, технологія, освіта, наука, політика і фінанси — усе, з чого складається влада. З її точки зору, сучасні суспільства теж патріархальні, відрізняються лише ступенем та особливостями соціальної нерівності, зумовленої соціальним статусом чоловіків і жінок, тобто гендерними нерівностями[18].

На рубежі XX і XXI століть нові підходи та напрями, серед них і гендерні дослідження, почали освоювати і вітчизняні соціологія і психологія, хоча цю проблематику немало дослідників досі розглядають як екстравагантну[19].

Патріархальна сім'я[ред. | ред. код]

Термін «патріархат» широко використовується у побутовій лексиці, що певною мірою девальвує його наукове значення[8]. Найбільш уживаним є поняття патріархальної сім'ї. Під великою патріархальною сім'єю (батьківська сім'я) зазвичай вважається сімейна громада — родинний колектив нащадків одного батька, що складається з кількох поколінь і на чолі якої стоїть патріарх. Батьківська сім'я ґрунтується на спільному виробництві і споживанні — патріархальна сім'я об'єднує кілька поколінь найближчих родичів, що ведуть спільне господарство. У класичному вигляді вона існувала на перших етапах рабовласницької формації, але різні її модифікації збереглися у багатьох народів до теперішнього часу.

Велика патріархальна сім'я складається з індивідуальних або малих сімей. Хоча патріархальна сім'я, як правило, є формою моногамної (парної) одношлюбної сім'ї, однак строго моногамною така сім'я була лише для жінки. В патріархальних суспільствах часто практикується багатоженство, а розвиток рабства та інших форм залежності і панування відкривали перед чоловіками різні форми полігінії[20].

На українських теренах поняття «патріархальної сім'ї» пов'язане з канонами сімейного права, що усталились з прийняттям християнства в Київський Русі: відповідно до візантійського канонічного права в сімейних стосунках установлювалася одношлюбність, церква забороняла укладення шлюбу з представниками і представницями інших конфесій, ухилялась освячувати шлюби між людьми, які належали до різних соціальних станів. Одношлюбність при цьому ґрунтується не на згоді союзу між чоловіком і жінкою (біархат), а на поневоленні однієї статі іншою — дружина вважається «власністю» чоловіка[21].

Патріархальні стосунки характеризуються, зокрема, такими ознаками:

  • патрилінійність (рахунок походження дітей, спорідненості та успадкування здійснюється по лінії батька)
  • патрилокальність (проживання дружини в сім'ї або будинку чоловіка, вибір місця проживання сім'ї чоловіком),
  • моногамія (сім'я з двох людей) або полігінія (багатоженство), але не сім'я з кількома чоловіками (поліандрія),
  • впорядковані статеві зв'язки чоловіка з дружиною — однією (при одношлюбності) або кількома (при багатоженстві),
  • зосередженість прав щодо розпорядження майном та економічним життям сім'ї в руках чоловіка-господаря.

Патріархат характерний практично для всіх традиційних суспільств.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Шемшученко 1998.
  2. а б в Кислий 2011:95.
  3. Патріархат // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Вербець, Субот, Христюк 2009
  5. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Яцюк не вказаний текст
  6. Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. та ін. 2.1. Культура первісного суспільства як історичний тип // Культурологія. — 2-е. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 392 с. — ISBN 978-966-364-810-1.
  7. Філософський аспект взаємовідношення політичної системи та економіки. Освіта.UA // Політологія. 05.02.2011. 
  8. а б в Кислий О. Є. Патріархат // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  9. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності та держави. У зв'язку з дослідженням Льюіса Г. Моргана. В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 21. — К. : 1964.
  10. Meagher, Michelle (2011). patriarchy. У Ritzer, George & Ryan, J. Michael. The Concise Encyclopedia of Sociology. John Wiley & Sons. с. 441–442. ISBN 978-1-4051-8353-6. 
  11. Giddens, Anthony & Griffiths, Simon (2006). Sociology (вид. 5th). Polity. с. 473. ISBN 978-0-7456-3379-4. 
  12. Gordon, April A. (1996). Transforming capitalism and patriarchy: gender and development in Africa. Lynne Reiner. с. 18. ISBN 978-1-55587-629-6. 
  13. Boynton, Victoria & Malin, Jo, ред. (2005). Patriarchy. Encyclopedia of Women's Autobiography: K-Z. Greenwood Publishing Group. с. 453. ISBN 978-0-313-32739-1. 
  14. Гендер для «чайников»-2 / под ред. Ирины Тартаковской. — Фонд имени Генриха Бёлля. — М. : Просветительско-издательский центр «Звенья», 2009. — 246 с. — ISBN 978–5–7870–0110–5. (рос.) (український переклад)
  15. Malti-Douglas, Fedwa (2007). Encyclopedia of Sex and Gender. Detroit: Macmillan. ISBN 0-02-865960-0
  16. Оксана Кісь. Ґендерні студії в Україні: стан, проблеми, перспективи // Ї. — 17 серпня 2000.
  17. Carrigan T., Connell B., Lee J. Towards a new sociology of masculinity // Theory and Society. — 1985. — Vol. 14/5. — Р. 551—604
  18. Бурейчак, Тетяна. «Гендер і чоловіки». Гегемонія чоловіків: від теорії до практики. Журнал «Я». 
  19. Бурейчак Т. Гегемонія чоловіків у пострадянській Україні: дискурси та практики // Перехресні стежки українського маскулінного дискурсу : Культура й література XIX–XXI століть / За ред. А. Матусяк. — К. : Laurus, 2014. — С. 43-68. — ISBN 978-966-2449-67-9.
  20. Патріархальна сім'я // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  21. Патріархальна сім'я // Сексологічна енциклопедія.

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Патріархат