Патріархат (епоха)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Третинна система
Голоцен Історичні епохи
Залізна доба
  Пізня бронза  
  Середня бронза
  Рання бронза
Бронзова доба
    Мідна доба (Енеоліт)    
  Нова кам'яна доба (Неоліт)
Середня кам'яна доба (Мезоліт, Епіпалеоліт)
Плейстоцен     Верхній палеоліт  
    Середній палеоліт
    Нижній палеоліт
  Давня кам'яна доба (Палеоліт)
Кам'яна доба

Патріархат (від грец. πατήρ — «батько» і ἀρχή — «початок, влада») — період первіснообщинного ладу епохи мезоліту і неоліту. Заступив матріархат і передував класовому суспільству. Характеризується тим, що чоловіки мали панівну роль в господарстві, суспільстві і родині[1][2].

Характеристика епохи в схемі періодизації первісної історії[ред. | ред. код]

Існування патріархату збіглося в часі з мідною, бронзовою та раннім періодом залізної доби. Перехід до патріархату відбувся в результаті значного розвитку продуктивних сил. Розвиток скотарства, плужного землеробства, рибальства, ремесел (особливо обробки металів) створили умови для економічного життя кількісно менших, ніж родова община, колективів, підніс значення праці чоловіка[2].

Родовід по материнській лінії змінився батьківським, матрилокальне поселення (життя подружжя в родовій общині дружини) — патрилокальним (дружина переселялася в родову общину чоловіка), материнський рід — батьківським або патріархальним, основним економічним осередком якого стала патріархальна сім'я. Сукупність патріархальних сімей або їх груп (патронімій) становила патріархальний рід, члени якого були зв'язані спільністю походження. Рід номінально вважався власником інтенсивно використовуваної землі, що розподілялася між сім'ями та патроніміями. За патріархату відбувся перехід від парного шлюбу до моногамії. Жінка значною мірою була витіснена з галузі основного виробництва й обмежена вузькими рамками домашнього господарства, позбавлена майнових та спадкових прав і опинилася в підневільному становищі. Відповідно змінилася і духовна культура первісного суспільства. Особливого розвитку набули загальнородові чоловічі культи, що зміцнювали зв'язок між членами роду в період розкладу інших родових зв'язків.

Патріархат був часом поступового розкладу первіснообщинного ладу та переходу до класового суспільства. За першим великим поділом праці — виділенням скотарських племен — стався другий — відокремлення ремесла від землеробства, з'явився торговий обмін. Розвиток патріархату привів до виділення в складі патріархальної сім'ї малої сім'ї, виникла сусідська община[3].

Походження теорії патріархату, її критика[ред. | ред. код]

До середини XIX століття серед істориків переважала патріархальна теорія впроваджена ще давньогрецькими мислителями, зокрема відома за творами Платона і Арістотеля. Згідно з нею, патріархат був історично початковим сімейним та суспільним порядком — спостерігаючи за тогочасним суспільством автори цієї теорії дійшли висновку, що майнові та владні права патріарха в сім'ї трансформуються в державну владу: держава походить від сім'ї; абсолютна влада монарха є продовженням влади старійшини, родоначальника у племені («патріарха»)[4].

У другій половині XIX століття, з розвитком капіталізму, патріархальна теорія певним чином відновилася. На неї спираються в своїх працях Роберт Філмер[en], Микола Михайловський. Одночасно, в результаті досліджень Йоганна Якоба Бахофена, Льюїса Генрі Моргана та Фрідріха Енгельса, утвердилося розуміння патріархату як завершальної стадії розвитку первісного суспільства, що прийшов на зміну матріархату і передував класовому суспільству[5].

За теорією матріархату–патріархату, що була найкраще пропрацьована в марксистській політекономічній школі, первісний прогрес суспільства був зумовлений надзвичайно низьким рівнем розвитку продуктивних сил і відсутністю соціального антагонізму. У цей період в житті суспільства панувала первісна суспільна власність, велику роль відігравав первісний колективізм. Розвиваючись за об'єктивними законами, родоплемінное суспільство пройшло два основних етапи — матріархат і патріархат. В ході розвитку патріархального і розпаду первісного суспільства складалися передумови виникнення класового соціального устрою[6].

На думку сучасних критиків, теорії матріархату–патріархату в марксистському економічному трактуванні суперечать факти впровадження патріархальних відносин не тільки в пізньопервісний час. Критики стверджують, що потреба патріархальних відносин не пов'язана прямо з отриманням додаткового продукту та накопиченням його в сім'ях у результаті зростання продуктивності працімаскулінізація відносин продукується в будь-якому суспільствіві, що економічно потребує посиленої ролі чоловіка у відтворенні соціального життя[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Патріархат // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. а б Яцюк М. В., Жванко Л. М., Рябченко О. Л., Фесенко Г. Г. Патріархат // Історія України: Словник-довідник. — Харків : ХНАМГ, 2010. — 247 с.
  3. Гриценко Т. Б., Гриценко С. П., Кондратюк А. Ю. та ін. 2.1. Культура первісного суспільства як історичний тип // Культурологія. — 2-е. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — 392 с. — ISBN 978-966-364-810-1.
  4. Філософський аспект взаємовідношення політичної системи та економіки. Освіта.UA // Політологія. 05.02.2011. 
  5. а б Кислий О. Є. Патріархат // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2003­—2013. — ISBN 966-00-0632-2.
  6. Енгельс Ф. Походження сім'ї, приватної власності та держави. У зв'язку з дослідженням Льюіса Г. Моргана. В кн.: Маркс К., Енгельс Ф. Твори, т. 21. — К. : 1964.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Радянська енциклопедія історії України. — Т. 3: Летичів — розкопки. — К.: Головна редакція УРЕ, 1971.
  • Гайдай Л. І. Патріархат // Історія України: персоналії, терміни, назви і поняття (1648—1917) : навч. посіб.-коментар. — Луцьк : РВВ «Вежа» Волин. держ. ун-ту ім. Лесі Українки, 2008. — Т. 2. — 367 с. — ISBN 978-966-600-399-0.