Райнер Штахель

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Райнер Штахель
Reiner Stahel
Rainer Stahel 1917.jpg
Народився 15 січня 1892(1892-01-15)
Німецька імперія Білефельд, Вестфалія
Помер 30 жовтня 1955(1955-10-30) (63 роки)
Союз Радянських Соціалістичних Республік табір військовополонених Войково, поблизу Іваново
Країна Німецька імперія Німецька імперія
Фінляндія Фінляндія
Третій Рейх Третій Рейх
Приналежність Імперська армія Німеччини Рейхсхеер
Suomen Maavoimien tunnus.svg Сухопутні війська Фінляндії
Вермахт Вермахт
Вид збройних сил Сухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рід військ зенітна артилерія
Роки служби 19111945
Звання Generalleutnant (Wehrmacht).svg Генерал-лейтенант
Командування 4-та авіапольова дивізія
моторизований зенітний полк
Війни / битви

Перша світова війна
Громадянська війна у Фінляндії
Друга світова війна:
Східний фронт

Нагороди
Лицарський хрест Залізного хреста з Дубовим листям та Мечами
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»
За поранення (нагрудний знак)

Райнер Штахель (нім. Reiner Stahel; нар. 15 січня 1892, Білефельд, Вестфалія — пом. 30 листопада 1955, табір військовополонених Войково, поблизу Іваново) — німецький і фінський воєначальник часів Третього Рейху, генерал-лейтенант (1944) Вермахту. Один зі 160 кавалерів Лицарського хреста з Дубовим листям та мечами (1944). Найбільш відомий за свої дії при обороні Вільнюса та командування гарнізоном Варшави під час Варшавського повстання 1944 року. Заарештований у вересні 1944 року в Румунії провів решту свого життя у таборах військовополонених у Радянському Союзі, де помер від серцевого нападу.

Біографія[ред.ред. код]

Військова кар'єра


Райнер Йозеф Карл Август Штахель народився 15 січня 1892 року в місті Білефельд прусської провінції Вестфалія. 1 квітня 1911 року поступив на військову службу фанен-юнкером до 1-го Лотаринзького піхотного полку № 130; 19 грудня 1911 присвоєне військове звання фенріх. 18 жовтня 1912 отримав перше офіцерське звання лейтенант.

За час Першої світової війни служив у піхотному полку на Західному фронті, з 1 серпня 1915 року — командир роти. У травні 1916 року Штахель перевівся до 27-го батальйону фінських єгерів командиром кулеметної роти. Фінські мисливці, які спочатку були використані в Латвії в Курляндії в боях проти російських військ, пізніше сформували ядро фінської армії. Нагороджений Залізними хрестами обох ступенів. З початком громадянської війни у Фінляндії в 1918 році, він прибув для подальшого проходження служби до Фінляндії. Після завершення бойових дій та встановлення конституційного ладу у країні, залишився служити у фінських сухопутних військах.

У 1933 здобув чин підполковника фінської армії та призначення на посаду начальника гарнізону міста Турку. Того ж року звільнився з лав фінських збройних сил та повернувся до нацистської Німеччини й відновився на військовій службі у званні гауптмана.

Початок служби проходив у рейхсміністерстві авіації, Штахель відповідав за розвиток зенітної артилерії німецьких ВПС. У 1938 став командиром 71-го резервного зенітного батальйону, а з червня 1940 визначений відповідальним за протиповітряну оборону міста Аугсбург.

Після розгрому Франції Р. Штахель призначений військовим радником до уряду Віші. У березні 1941 року став командиром 99-го зенітного полку, на чолі якого взяв участь у бойових діях у Радянському Союзі. 18 січня 1942 року за бойові заслуги в організації протиповітряної оборони на східному фланзі фронту нагороджений Лицарським хрестом Залізного хреста.

1 березня 1942 року підвищений у званні до оберста. Наприкінці 1942 призначений командиром оперативної групи зенітних військ Люфтваффе, що прикривала південно-східний напрямок німецько-радянського фронту. 4 січня 1943 року за особливі заслуги удостоєний дубового листя до Лицарського хреста, а через три тижні йому присвоєне військове звання генерал-майор.

У липні 1943 року переведений на посаду командира 2-ої бригади зенітної артилерії в Італію. Після відходу німецьких військ з Сицилії та капітуляції Італії у вересні 1943 року, Р. Штахеля призначено військовим комендантом міста Рим. У липні 1944 його терміново перекидають з Італійського театру війни на Східний фронт і призначають на посаду коменданта Вільнюса. Маючи тільки приблизно 500 вояків у своєму підпорядкуванні, він добився підкріплення й попри переважаючі сили польських партизан та спроби Червоної армії здобути місто вміло організував оборону столиці Литви та відбивав усі їхні атаки. 28 липня 1944 року за визначні заслуги у справі оборони Вільнюса Штахелю присвоєне військове звання генерал-лейтенант і нагороджено мечами до Лицарського хреста.

У подальшому Райнера Штахеля перепризначають на посаду коменданта Варшави й визначають відповідальним за утримання міста від Червоної армії, котра наступала на столицю Польщі. Однак радянські війська зупинилися поблизу міста, а 1 серпня 1944 року польські патріоти Армії Крайової ініціювали повстання, яке незабаром охопило майже половину міста. Першого ж дня генерал Штахель разом зі своїм штабом опинився в оточенні в Саксонському паласі й втратив важелі управління над власними військами. 4 серпня командувачем усіх німецьких військ був визначений СС-обергруппенфюрер Ерік фон дем Бах з підпорядкуванням йому також і Штахеля.

24 серпня його відправили до Бухареста для того щоб він очолив усі німецькі війська в столиці Румунії, де передбачалися затяті вуличні бої з Червоною армією. Однак, за цей час у Румунії трапилось чимало подій і місто було опановане радянськими військами практично без опору з боку німецьких та румунських частин.

20 вересня 1944 року Штахель був заарештований агентами НКВС разом з румунським маршалом І.Антонеску й запроторений до табору військовополонених у Росії.

З 1944 до 1955 року колишній німецький генерал перебував у радянських в'язницях і таборах, доки не помер від серцевого нападу 30 листопада 1955 у таборі військовополонених Войково, поблизу Іваново, діставши повідомлення про якнайшвидше повернення до Німеччини. Водночас існує версія, що Штахель помер на три роки раніше у Владимирському централі.

Військові злочини[ред.ред. код]

Незважаючи на відносно обмежену роль у придушенні Варшавського повстання літом 1944 року, Штахель ніс безпосередню відповідальність за низки воєнних злочинів, скоєних проти мирного населення польської столиці. 2 серпня він особисто наказав розстріляти усіх підозрілих чоловіків, що були затримані німцями, або потенційних на його думку повстанців. Також він віддавав наказ на захоплення заручників та використання їх як живий щит під час штурму позицій польських повстанців. За свідченнями солдатів 4-го Східнопрусського гренадерського полку, що прибули до Варшави 3 серпня, особисто Штахель наказав «вбивати усіх чоловіків, викидати жінок та дітей і палити будинки». Більш того, він вимагав страти польських військовополонених, що утримувалися у в'язниці на Раковській вулиці в окрузі Мокотув, а також заохочував мародерство німецьких вояків, коли вони спалювали оселі простих варшав'ян.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Berger, Florian (2000). Mit Eichenlaub und Schwertern. Die höchstdekorierten Soldaten des Zweiten Weltkrieges. Austria: Selbstverlag Florian Berger. ISBN 978-3-9501307-0-6.(нім.)
  • Fellgiebel, Walther-Peer (2000). Die Träger des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939—1945 — Die Inhaber der höchsten Auszeichnung des Zweiten Weltkrieges aller Wehrmachtteile. Friedberg, Germany: Podzun-Pallas. ISBN 978-3-7909-0284-6.(нім.)
  • Scherzer, Veit (2007). Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Ritterkreuzes des Eisernen Kreuzes 1939 von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündeter Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchives. Jena, Germany: Scherzers Miltaer-Verlag. ISBN 978-3-938845-17-2.(нім.)
  • Thomas, Franz (1998). Die Eichenlaubträger 1939—1945 Band 2: L-Z. Osnabrück, Germany: Biblio-Verlag. ISBN 3-7648-2300-3.(нім.)
  • Die Wehrmachtberichte 1939—1945 Band 3, 1. Januar 1944 bis 9. Mai 1945. München, Germany: Deutscher Taschenbuch Verlag GmbH & Co. KG. 1985. ISBN 978-3-423-05944-2.(нім.)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Командування військовими формуваннями (установами)
Третього Рейху
Попередник:
сформована
Kommandeur einer Fliegerdivision.svg
командир 4-ї авіапольової дивізії

25 вересня — 22 листопада 1942
Наступник:
генерал-майор
Ганс-Георг Шредер