Теорема Лейбніца про збіжність знакозмінних рядів
| Вибрані статті із |
| Числення |
|---|
Теорема Лейбніца (ознака Лейбніца, правило Лейбніца або критерій Лейбніца) — теорема у математичному аналізі доведена Готфрідом Лейбніцем, що дає достатні умови збіжності знакопереміжного ряду зі спадаючими членами за абсолютним значенням.
Якщо послідовність спадає монотонно і , тобто:
то знакопереміжний ряд є збіжним.
Нехай задано ряд вигляду , де і для усіх . (Випадок випливає з цього доведення, якщо вибрати від'ємні члени.)[1]
Доведемо, що обидві часткові суми з непарною кількістю елементів та з парною кількістю, збігаються до одного і того ж значення . Тоді звичайна часткова сума також збігається до .
Непарні часткові суми спадають монотонно
у той час як парні часткові суми зростають монотонно
Обидва випадки виконуються тому, що значення зменшується монотонно із збільшенням .
Запишемо часткову суму парного порядку так:
Оскільки всі доданки в дужках більші нуля, то послідовність є зростаючою. З іншого боку можна записати:
тобто .
Запишемо часткову суму парного порядку так:
Оскільки всі доданки в дужках більші нуля, то послідовність є зростаючою. З іншого боку можна записати:
тобто .
Отже, послідовність парних часткових сум є обмеженою і зростаючою, а значить збіжною. Для непарних часткових сум маємо: і оскільки збігається до нуля, границя існує і рівна границі . Дане число і буде сумою ряду.
Крім того, оскільки — додатні, то . Таким чином, використовуючи ці факти, можемо сформулювати наступну послідовність нерівностей
Зауважимо, що число є нижньою межею монотонно спадаючої послідовності . Тоді з теореми Леві про монотонну збіжність випливає, що ця послідовність є збіжною при прямуванні до нескінченності. Збіжність послідовність парних часткових суми доводиться аналогічно.
Отже, вони збігаються до того ж числа, оскільки
Позначимо границю як , тоді теорема про монотонну збіжність додатково дає нам, що
для будь-якого . Це означає, що часткові суми знакопереміжного ряду також ``чергуються вище і нижче фінальної границі. Точніше, коли є непарна (парна) кількість членів, тобто останній член є додатнім (від'ємним), тоді часткова сума знаходиться вище (нижче) кінцевої границі.
Це розуміння негайно приводить до оцінки залишку часткових сум як показано нижче.
Покажемо, що , розглянувши два випадки.
Якщо , тобто непарне, то
Якщо , тобто парне, то
Обидва випадки суттєво використовують останню нерівність, яку було отримано в попередньому доведенні.
Для альтернативного доведення використовують ознаку збіжності Коші, дивись знакопереміжний ряд.
Для узагальнення дивися ознаку Діріхле.
З теорем Лейбніца можна оцінити похибку обчислення суми ряду:
Залишок ряду за модулем буде менше першого відкинутого доданку:
Усі умови ознаки, а саме збіжність до і монотонність, мають виконуватися для того, щоб висновок був справедливим. Наприклад, розглянемо ряд
Знаки чергуються, а елементи прямують до нуля. Однак монотонність відсутня, що не дозволяє застосувати ознаку. Насправді ряд є розбіжним. Дійсно, для часткових сум маємо , що є подвоєною частковою сумою гармонічного ряду, який є розбіжним. Таким чином, початковий ряд є розбіжним. Що й треба було довести.
- Григорій Михайлович Фіхтенгольц. Курс диференціального та інтегрального числення. — 2026. — 2390 с.(укр.)
- Ляшко І.І., Ємельянов В.Ф., Боярчук О.К. Математичний аналіз. Частина 1. — К. : Вища школа, 1992. — 496 с. — ISBN 5-11-003757-4.(укр.)
- Ляшко І. І., Боярчук О. К., Гай Я. Г., Головач Г. П. Математичний аналіз в прикладах і задачах. — 2026. — 2538 с.(укр.)
- Дороговцев А. Я. Математичний аналіз. Частина 1. — К. : Либідь, 1993. — 320 с. — ISBN 5-325-00380-1.(укр.)
- Ознака Лейбніца // Вища математика в прикладах і задачах / Клепко В.Ю., Голець В.Л.. — 2-ге видання. — К. : Центр учбової літератури, 2009. — С. 513. — 594 с.
- E.T. Whittaker, G. N. Watson. A Course of Modern Analysis. — 5th. — Cambridge, 1902,1927. — 668 с.(англ.)
- Konrad Knopp (1956) Infinite Sequences and Series, § 3.4, Dover Publications ISBN 0-486-60153-6
- Weisstein, Eric W. Теорема Лейбніца про збіжність знакозмінних рядів(англ.) на сайті Wolfram MathWorld.
- ↑ Доведення базується на роботі James Stewart (2012) “Calculus: Early Transcendentals, Seventh Edition” pp. 727–730. ISBN 0-538-49790-4
- ↑ Dawkins, Paul. Calculus II - Alternating Series Test. Paul's Online Math Notes. Lamar University. Процитовано 1 листопада 2019.
| Це незавершена стаття з математики. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |