Перейти до вмісту

Інтеграл Даніелла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Одне з основних ускладнень у використанні традиційного інтеграла Лебега полягає в тому, що його застосування вимагає попередньої розробки відповідної теорії міри.

Існує інший підхід, викладений Даніеллем в 1918 році в його статті «Загальний вид інтеграла» («Annals of Mathematics», 19, 279), що не має цього недоліку і що має значні переваги при узагальненні на простори вищих розмірностей і подальших узагальненнях (наприклад, у формі інтеграла Стілтьєса).

Визначення

[ред. | ред. код]

Основна ідея полягає в аксіоматизуванні поняття інтеграла. Розглянемо сімейство обмежених дійснозначних функцій (названих елементарними функціями), визначених на множині , що задовольняє таким аксіомам:

1. лінійний простір із звичайними операціями додавання і скалярного множення.

2. : якщо функція належить , то її модуль також належить

Крім того, на просторі елементарних функцій визначається позитивно визначений неперервний лінійний функціонал , названий елементарний інтеграл.

  1. Лінійність: якщо h і k обидва належать H, і , — довільні дійсні числа, тоді .
  2. Невід'ємність: якщо , тоді .
  3. Неперервність: якщо незростаюча послідовність (тобто ) функцій з , які збігаються до нуля для всіх в , тоді .

У цих термінах можна визначити множину міри нуль. Множина , що є підмножиною , має міру нуль, якщо для будь-якого існує неспадна послідовність невід'ємних елементарних функцій така, що і на .

Якщо деяка умова виконується на скрізь, окрім, можливо, підмножини міри нуль, то говорять, що воно виконується майже всюди.

Розглянемо множину , що складається зі всіх функцій, що є межею неспадних послідовностей елементарних функцій майже всюди, причому множина інтегралів обмежена. Інтеграл функції за визначенням дорівнює:

Можна показати, що це визначення коректне, тобто воно не залежить від вибору послідовності .

Властивості

[ред. | ред. код]

За допомогою цієї конструкції можуть бути доведені майже всі теореми теорії інтеграла Лебега, наприклад теорема Лебега про домінантну збіжність, теорема Тонеллі — Фубіні, лема Фату і теорема Ріса — Фішера. Його властивості такі ж, як і у звичайного інтеграла Лебега.

Міри, що вводяться на основі інтеграла Деніелла

[ред. | ред. код]

Завдяки природній відповідності між множинами і функціями, можливо побудувати теорію міри на основі інтеграла Деніелла. Якщо взяти характеристичну функцію χ(x) деякої множини, то її інтеграл може бути взятий за міру цієї множини. Можна показати, що це визначення еквівалентне класичному визначенню міри по Лебегу.

Переваги перед класичними визначеннями

[ред. | ред. код]

Така побудова узагальненого інтеграла має деякі переваги перед методом Лебега, особливо у функціональному аналізі. Конструкції Лебега і Деніелла еквівалентні, якщо розглядати як елементарні ступінчасті функції, проте при узагальненні поняття інтеграла на складніші об'єкти (наприклад, лінійні функціонали) виникають істотні труднощі в побудові інтеграла за Лебегом. За Деніеллем інтеграл будується простіше.

Дивись також

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]
  • Daniell, Percy John, 1918, "A general form of integral, " Annals of Mathematics 19:: 279-94.
  • ------, 1919, "Integrals in an infinite number of dimensions, " Annals of Mathematics 20: 281-88.
  • ------, 1919, "Functions of limited variation in an infinite number of dimensions, " Annals of Mathematics 21: 30-38.
  • ------, 1920, "Further properties of the general integral, " Annals of Mathematics 21: 203-20.
  • ------, 1921, "Integral products and probability, " American Journal of Mathematics 43: 143-62.
  • Royden, H. L., 1988. Real Analysis, 3rd. ed. Prentice Hall.
  • Шилов Г.Е., Гуревич Б.Л — Интеграл, мера и производная, М., 1967
  • Shilov, G. E., and Gurevich, B. L., 1978. Integral, Measure, and Derivative: A Unified Approach, Richard A. Silverman, trans. Dover Publications. ISBN 0-486-63519-8.