107-й реактивний артилерійський полк (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
107-й реактивний артилерійський полк
107 РеАП.png
Нарукавний знак полку
Засновано 16 грудня 1942
Країна  Україна
Вид Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Тип БЕ РВТА (2016).png Ракетні війська та артилерія
Роль реактивна артилерія
Чисельність полк
Базування м. Кременчук
Гасло Сила і Честь
Оснащення 9К58 «Смерч»
Війни/битви

Друга світова війна
Російсько-українська війна

Командування
Поточний
командувач
полковник
Олександр Келембет
Знаки розрізнення
Нарукавний знак (старий) 107 РЕАП.png

Commons-logo.svg 107-й реактивний артилерійський полк (Україна) у Вікісховищі

107-й реакти́вний артилері́йський по́лк[1] (107 РеАП, в/ч А1546) — полк у складі оперативного командування «Схід», регулярний підрозділ Ракетних військ та артилерії Сухопутних військ Збройних сил України.

Історія[ред. | ред. код]

У грудні 1942 року в навчальному центрі під Москвою була сформована 67-ма гаубична артилерійська бригада (ГАБр). Під час Другої світової війни бригада воювала у складі Західного фронту[2]. У травні 1943 року 67ГАБр мала у складі три гаубичні артилерійські полки.

Після розформування Західного фронту перейшла в підпорядкування Ленінградського фронту[3]. Бригада брала участь у боях під Ленінградом, у звільненні України, Молдови, Румунії, Угорщини, а на час перемоги перебувала в Австрії.

У роки Другої світової війни бригада отримала почесне найменування «Ленінградська» і була нагороджена орденом Кутузова ІІ ступеня, особовому складу бригади 17 разів оголошувалася подяка від Верховного Головнокомандувача.

У повоєнні роки бригада дислокувалася в містах України (Дніпропетровськ, Біла Церква, Київ) та Угорщини. Згодом її постійним місцем дислокації стало місто Кременчук.

У 1961 році на базі 67-ї гаубичної артилерійської бригади була сформована 107-а ракетна бригада, яку озброїли оперативно-тактичним ракетним комплексом 9К72 «Ельбрус».

У 2003 році 107-му ракетну бригаду переозброюють на більш сучасний високоточний тактичний ракетний комплекс 9К79 «Точка-У».

У 2005 році ракетну бригаду переформували в реактивний артилерійський полк і на його озброєння надійшла реактивна система залпового вогню 9К58 «Смерч».

У жовтні 2007 року у частині служило 77 контрактників, що складало більше третини від загальної кількості солдат і сержантів[4].

У 2008 році Наказом Міністра оборони України полку присвоєне почесне найменування «Кременчуцький».

Війна на сході України[ред. | ред. код]

Починаючи з березня 2014 року більша частина особового складу полку перебувала на навчальному полігоні в Дніпропетровській області, інша — у Херсонській області. Артилеристи відточували професійну майстерність ведення бою, охорони позицій і військового табору[5]. У квітні у Кременчуці було створено ветеранський комітет підтримки 107-го реактивного полку, котрий створили офіцери-ветерани, що проходили службу в цій військовій частині. Він допомагає військовим із матеріально-технічним забезпеченням[6].

Після завершення навчань один дивізіон 107 РеАП забезпечував захист України від вторгнення російських військ із Криму. Після початку активної фази антитерористичної операції на Донбасі другий дивізіон був передислокований на схід країни для виконання бойових завдань[7].

17-18 серпня 2014 року 1-й реактивний дивізіон полку спільно з підрозділами 19-ї ракетної бригади завдав удару по колоні 18-ї мотострілецької бригади РФ під Сніжним.[8]

У серпні 2014 року, після масованого вводу російських регулярних військ на територію України, у зв'язку з недосяжністю об'єктів противника для інших вогневих засобів під час виходу українських військ з оточення під Іловайськом, Генеральним Штабом була задіяна 1 РДн 19 ОРБр, а також 1 РеАДн 107-го полку. Далекобійна артилерія підтримувала українські підрозділи, що виходили, створюючи «вогневий коридор». Удари було заплановано уздовж маршруту висування підрозділів по місцях ймовірного розташування противника (панівні висоти, кургани, перехрестя доріг тощо) з південного боку — для 1 РДн 19 РБр, з північного боку — для 1 РеАДн 107 РеАП. Вогонь відкривався за викликом. В ході цього були виконані порядка 12 групових та поодиноких ракетних ударів з використанням від 1 до 4 установок «Точка» і приблизно 15 вогневих ударів РСЗВ «Смерч» з використанням від 1 до 3 бойових машин.[8]

На початку жовтня 2014 року після виконання бойових завдань біля Краматорська, Артемівська і Дебальцевого бійці 1-го дивізіону повернулися для ротації у Кременчук[9].

Командири[ред. | ред. код]

Озброєння[ред. | ред. код]

Тип Фото Виробництво Призначення Роки на озброєнні частини
М-30 Haubica wz38 122mm RB.jpg СРСР СРСР Гаубиця 1942-1961
9К72 «Ельбрус» 9K72 Lviv.jpg СРСР СРСР Оперативно-тактичний ракетний комплекс 1961-2003
9К79-1 Точка-У OTR-21 Tochka during a parade in Kiev.jpg СРСР СРСР Тактичний ракетний комплекс 2003-2005
9К58 «Смерч» BM-30 Smerch parade.jpg СРСР СРСР Реактивна система залпового вогню 2005-н. ч.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України
  2. Западный фронт Архівовано 10 December 2014[Дата не збігається] у en:Wayback Machine.(рос.)
  3. Ленинградский фронт Архівовано 17 December 2014[Дата не збігається] у en:Wayback Machine.(рос.)
  4. Армія — справа професіоналів[недоступне посилання з грудень 2018] // Газета «Кременчуцька панорама» № 43 (124) 25 жовтня 2007 року
  5. «Усі розуміють, що за нами — Батьківщина»[недоступне посилання з грудень 2018] // «Зоря Полтавщини» від 4 грудня 2014 року
  6. Кременчужан знову просять допомогти військовим[недоступне посилання з грудень 2018] // «Вісник Кременчука» від 10 квітня 2014 року
  7. Кременчуцькі артилеристи стоять на захисті України, а кременчужани їм допомагають Архівовано 2 April 2015[Дата не збігається] у en:Wayback Machine. // «Програма Плюс» від 29 травня 2014 року
  8. а б Marco, Serge (10 березня 2016). Когда боги артиллерии ставят точку… У. Пётр и Мазепа. Процитовано 11 березня 2016. 
  9. Бійці зі сходу повернулися у Кременчук Архівовано 10 December 2014[Дата не збігається] у en:Wayback Machine. // «Hromadske.tv» від 13 жовтня 2014 року
  10. Газета «Кременчугский ТелеграфЪ» № 6 (701) 9 лютого 2012 року
  11. Народна армія[недоступне посилання з грудень 2018] // «Кременчуцька панорама» від 27 березня 2014 року

Джерела[ред. | ред. код]