Громадське телебачення

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадське телебачення
КраїнаУкраїна
Зона мовленняінтернет (2013-донині)
супутник (2013-2020)[1][2]
Мова мовленняукраїнська, російська (основний канал та вебсайт)
англійська (Hromadske international)
Центр керуванняКиїв
Формат
зображення		1080p (HDTV)
Тематика каналуінформаційно-розважальний
Дата початку
мовлення		22 листопада 2013
Дата кінця мовлення1 лютого 2020 (супутник)
12 грудня 2020 (кабель)
Причина закриттяПідняття вартості розповсюдження супутникового сигналу і зосередження на digital-платформах
ЗасновникАндрушко Сергій Степанович, Банкова Юлія Сергіївна, Баштовий Андрій Васильович, Вінтонів Роман Іванович, Гнап Дмитро Володимирович, Мустафа Найєм, Скрипін Роман Андрійович, Яневський Данило Борисович
Керівник(и)вакантне (CEO)
Політична належністьлівиця, ліво-лібералізм
СлоганДивись. думай. вирішуй
Сайтhromadske.ua

Грома́дське телеба́чення — український цифровий мовник. Поширює контент через свій вебсайт і інтернет-телеканал. Громадське телебачення було створено 8-ма українськими журналістами 22 листопада 2013 року[3]. Набуло популярності завдяки трансляціям Революції гідності[4]. Переважно фінансується міжнародними фондами та внесками читачів.[5]

Історія каналу

Громадське

Мовлення каналу у прямому етері розпочалося 22 листопада 2013 о 14:00, це сталось раніше запланованого часу через рішення Кабінету Міністрів України про призупинення підготовки до підписання угоди про асоціацію з ЄС та пов'язаним Євромайданом.[6]

За два дні, 24 листопада, кількість переглядів «Громадського» сягнула 761 тисяч за 8 годин із середнім часом перегляду 12 хв 36 с, а максимальна кількість одночасних переглядів досягла 36 тис. Кількість пристроїв, з яких переглядали канал, склала 289 тисяч.[7] 29 листопада у Маріїнському парку у Києві невідомі побили двох журналістів «Громадського телебачення» — Дмитра Гнапа та Якова Любчича[8].

«Громадське телебачення» стало одним з найважливіших джерел інформації про події Євромайдану. 1 грудня трансляцію каналу дивилось близько 100 тис. глядачів.[9]

У листопаді 2014 року стало відомо, що YouTube-канал «Громадського телебачення» став найбільшим каналом в історії сайту за кількістю годин показаних у прямому ефірі.[10]

Громадське російською

29 жовтня 2014 року з заявою «Годі вже просто жити та розмовляти російською. Треба жити та говорити російською для тих, хто не знає правду про Україну.»[11] Громадське анонсувало запуск «Громадское на русском». 28 січня 2015 у проєкту з'явився окремий сайт.[12]

Сайт позиціонує себе як джерело головних новин України російською мовою[12]. Проєкт було засновано командою українських та російських журналістів, медіапрофесіоналів з метою не протистояти російській пропаганді, яка невпинно міцнішає, а радше показати, що насправді відбувається в Україні та на пострадянському просторі, а також дати можливість вільній думці знову говорити російською мовою.[12]

Hromadske International

1 вересня 2014 року розпочалося мовлення «Hromadske International» англійською мовою. Спочатку проєкт не мав окремого сайту і публікував статті на платформі medium.com[13] аж поки 21 січня 2015 у проєкту не з'явився окремий сайт.[14]

Засновники

Керівництво

CEO/Головний виконавчий директор:

Команда журналістів

  • Богдан Кутєпов — журналіст, телеведучий, автор і ведучий низки програм на телеканалах ТВі та СТБ. Відомий серією телевізійних розслідувань про безпеку режимних об'єктів.
  • Анастасія Станко — працювала журналістом на телеканалі ТВі. Член організації ПЛАСТ та Руху «Стоп цензурі».
  • Юлія Банкова — телеведуча та журналіст, працювала на каналі «Сіті», Першому національному, ТВі, була співведучою у програмі новин на ТВ, співавтор програми «Дорогі депутати» на 5 каналі та ТВі.

Колишні журналісти

  • Сергій Андрушко — лауреат премії «Телетріумф» у номінації «Репортер» (2010), шеф-редактор програм на телеканалі ТВі, блогер, відомий репортажист України.
  • Андрій Баштовий — web-журналіст, ведучий на радіо «Свобода», відеограф, блогер.
  • Роман Вінтонів — журналіст телеканалів К1, Інтер, BBC, 1+1, шеф-редактор новин телеканалу ZIK, редактор ток-шоу, інтернет-блогер, автор і ведучий програми «Але Є Одне Але», відомий як Майкл Щур — «ведучий Телебачення Торонто».
  • Євген Глібовицький — експерт з довготермінових стратегій, викладач, засновник компанії зі стратегічного консультування та маркетингу pro.mova. Працював на телеканалах 1+1, Першому національному, локальним співпродюсером для телеканалів CBS (США) та BBC (Велика Британія). Ведучим чи журналістом Громадського не працював — долучався до створення проєкту як консультант. Наразі є членом Наглядової ради Громадського[19].
  • Наталя Гуменюк — журналіст-міжнародник (Інтер, Новий канал, ICTV, 5 канал, К1), співпрацювала з виданнями «Український тиждень», Esquire Україна, «Українська правда», студією «1+1», радіо «Голос столиці», OpenDemocracy Russia (Велика Британія), RTL-Netherlands, M6 (Франція).
  • Ангеліна Карякіна — з 2016 року шеф-редактор новин.
  • Данило Яневський — український історик, головний редактор, теле- та радіоведучий, заслужений журналіст України, працював на радіо «Свобода», «Голос Америки», телеканалах 1+1, 5 канал.
  • Мустафа Найєм — працював ведучим програм «Чорне та біле», «Сьогодні про головне» (ТВі), редактор програми «Свобода Савіка Шустера» на телеканалі «Інтер», журналіст «Української правди».
  • Зураб Аласанія — співзасновник та директор медіа-групи «Об'єктив», засновник агентства «МедіаПорт», працював директором Харківської ОДТРК. Генеральний директор Національної телекомпанії України.[20][21]
  • Тетяна Даниленко — телеведуча програм «Час новин» та «Час: підсумки» на 5 каналі, працювала кореспондентом на телеканалі СТБ та 5 каналі.
  • Андрій Сайчук — працював кореспондентом на каналах Інтер, ТВі, був ведучим програми ранкових новин, програми «Дорогі депутати» на каналі ТВі та 5 каналі.
  • Роман Скрипін — медіа-менеджер, журналіст, відомий телеведучий (СТБ, 5 канал, ТВі, Новий канал, радіо «Свобода», Громадське Радіо), співавтор створення 5 каналу, медіа-директор інформагенції РБК-Україна.
  • Почтар Мар'яна — медіаконсультант, речник громадських та політичних організацій, експерт у галузі публічних комунікацій та зв'язків з громадськістю. Продюсер Skrypin Production.
  • Анна Бабінець — журналіст агенції «Слідство.Інфо», колишній журналіст програми «Знак оклику» на ТВі.
  • Дмитро Гнап — працював кореспондентом, редактором, ведучим новин на каналах СТБ, Перший Національний, UBC, ТВі. Відомий резонансними розслідуваннями. Координатор і репортер агентства «Слідство.Інфо».

Джерела фінансування

«Громадське телебачення» позиціонує себе як незалежний медіаканал, що фінансується напряму глядачами через краудфандинґ[22][23][24]. При цьому особливу увагу команда «Громадського» збирається приділяти прозорості й звітності своєї організації[22]. На офіційному вебсайті було оприлюднено проміжний фінансовий звіт станом на початок грудня 2013 року[25]. Підсумковий звіт за 2013 рік був наданий на початку 2014 року.

Оцінки

За політичною належністю, українські журналісти Денис Казанський та Богдан Буткевич класифікують Громадське телебачення як найближче до ліволіберального спектру на тлі практичної відсутності ліволіберальних ЗМІ в Україні.[26] У липні 2018 року в відповідь на заяву Громадського[уточнити] український журналіст Отар Довженко в блозі полемічно запропонував редакції змінити засади редакційної політики на лівий маніфест[27]

Через те що деякі матеріали Громадського телебачення перегукуються з тезами російської пропаганди,[26] та те, що видання від самого початку Російсько-української війни у 2014 році відмовилося називати озброєних проросійських сепаратистів на Донбасі терористами,[28][27] мовника часто критикують за недостатньо проукраїнську позицію.[26]

Згідно з Інститутом масової інформації «Громадське» увійшло до «білого списку» українських медіа у 2020. Цей список включає медіа, які мають рівень якісної інформації понад 95 %.[29]

У вересні 2021 року ІМІ опублікував дослідження в якому «Громадське» показало найвищий рівень дотримання стандартів у третьому кварталі 2021 року (понад 96% матеріалів, написаних без порушень професійних стандартів).[30]

Нагороди

  • У травні 2021 року репортаж hromadske «Позивний "Домовина". Історія арештантки» про зв'язкову та медсестру ОУН Ванду Горчинську здобув перемогу в журналістському конкурсі «Честь професії»[31]

Скандали

Скандал зі Скрипіним

19 січня 2016 розгорівся скандал навколо Романа Скрипіна[32] — тоді Наглядова Рада Громадського ТБ звинуватила журналіста в одноосібному контролі частини грошових коштів. Йшлося про більш ніж 150.000 євро і $ 36.000, які знаходилися на його рахунку.[33] Після цього пролунали звинувачення і від його колег — Дмитра Гнапа, Анастасії Станко, Богдана Кутєпова. У свою чергу, Роман заявив що готовий практично негайно перерахувати більшу частину коштів на будь-який наданий рахунок, але він повинен бути не в Україні.[34]

Станом на квітень 2016 року, канал подав заяву про вчинення злочину за ст. 190 КК (заволодіння чужим майном або шахрайство) Скрипіним на суму 38.324,08 $ та 215 203 євро. Також канал звинувачував поліцію в бездіяльності щодо цієї справи.[35]

Скрипін пояснив ситуацію тим, що створив рахунок для збору коштів для «Громадського» Paypal в Чехії через неможливість приймати платежі на український електронний рахунок. Згодом деякі з колег почали вважати, що Роман привласнив ці гроші і почали вимагати їх повернути[36].

Порушення журналістської етики

2 квітня 2016 на каналі вийшла передача «Подвійне життя Президента», в якій на фоні відеоряду боїв під Іловайськом подавалась інформація про «реєстрацію» Петром Порошенком офшорних компаній[37]. 5 квітня редакційна колегія компанії визнала факти порушення каналом редакційної політики та зловживання використанням архівних кадрів, які відволікали глядача від суті розслідування та переводили її у площину емоцій. Жодної експертизи правників та економістів при підготовці програми про офшори не проводилось[38].

Відео з авдіївської промзони

Версія Штабу АТО

6 липня 2016 року журналісти Анастасія Станко, Костянтин Реуцький та кореспондент російської «Нової газети» Юлія Полухіна здійснили відеозйомку в зоні діяльності 81-ї ОАМБр в Авдіївці.

8 липня 2016 року Штаб АТО звинуватив журналістів у тому, що вони розмістили відео, що містить інформацію про місце та облаштування позицій, в публічному доступі. Пізніше це відео було поширене російською «Новою газетою», а штаб АТО запросив позбавлення акредитації Станко і всієї команди Громадського ТБ[39].

Версія «Громадського»

11 липня 2016 року «Громадське телебачення» у відповідь на звинувачення Штабу АТО виклало свою версію подій, в якій було зазначено, що:

  • Журналістка російської «Нової газети» Полухіна мала окрему акредитацію від прес-центру АТО та їздила до Авдіївки в той же час, що і знімальна група «Громадського».
  • Відео з промзони досі немає на сайті hromadske.ua та ніколи не було. «Громадське», під час зйомок 6 липня, взяло на себе добровільне зобов'язання не викладати відео з промзони Авдіївки протягом доби — на таких умовах журналісти Громадського домовились з командиром батальйону Гуріним Сергієм Геннадійовичем.
  • Відео, відзняте «Громадським» в Авдіївці, було завантажено на Youtube 8 липня приблизно о 5:30 для того, аби узгодити його з військовими. Приблизно о 07:55 доступ до нього був закритий повністю — це рішення було ухвалено головним редактором на власний розсуд, жодних вимог прибрати матеріал не надходило.
  • «Громадське» не виставляло сюжету з Авдіївки на свій сайт.
  • Жодних конкретних претензій щодо начебто шкоди військовим «Громадське» не отримувало ані від прес-служби АТО, ані від Міністерства оборони.[40]

Контроверсійне відео про Сергія Стерненка

У березні 2021 року, після засудження активіста Сергія Стерненка до 7 років за «викрадення» 2014 року з вимогою ₴300, на Youtube hromadske.ua було опубліковано відео Олексія Братущака «В темі» з різними неправдивими та маніпулятивними твержденнями про Стерненка, що корелюють з російською пропагандою.[41] За кілька годин, через критику глядачів, відео було вилучено, а редакція пообіцяла опублікувати оновлену версію, назвавши випуск «недоопрацьованим».[42]

Див. також

Джерела та примітки

  1. ↑ «Громадське ТБ» почало супутникове мовлення без ліцензії. Роман Скрипін пояснив, як. Архів оригіналу за 13 травня 2015. Процитовано 10 травня 2015.
  2. ↑ «Громадське телебачення» припиняє супутникове мовлення з 1 лютого. detector.media, 15 січня 2020
  3. ↑ «Громадське ТБ»: «Все гірше, ніж ви думаєте, але надія є». stv.mediasapiens.ua. 14 червня 2013
  4. ↑ https://ain.ua/2014/02/06/poka-texnicheskij-zagolovok/
  5. ↑ Підтримай hromadske. hromadske.ua (укр.). Процитовано 6 листопада 2020.
  6. ↑ «Громадське телебачення» о 14:00 починає своє мовлення із євромарафону // Українська правда, 22.11.2013.
  7. ↑ «Громадське ТБ» б'є рекорди переглядів // ТелеПростір, 26.11.2013.
  8. ↑ У Маріїнському парку побили журналістів Громадського телебачення // Інтерфакс-Україна, 29.11.2013.
  9. ↑ Ольга Мінченко. Громадське телебачення зараз дивиться понад 100 тис. людей одночасно // Watcher, 01.12.2013.
  10. ↑ Тимур Ворона. «Громадське ТБ» встановило світовий рекорд показу у прямому ефірі на YouTube // Телекритика, 26.11.2014.
  11. ↑ Громадське, куди ти? — Тексти, 31/10/2014
  12. ↑ а б в У «Громадского на русском» з'явився сайт — Hromadske.tv 28 січня 2015
  13. ↑ https://medium.com/@Hromadske
  14. ↑ У Hromadske International з'явився сайт — Hromadske.tv 21 січня 2015
  15. ↑ Справа Скрипіна де-факто і де-юре. Що сталося з “Громадським ТБ”?. Українська правда (укр.). Процитовано 2 червня 2021.
  16. ↑ Катя Горчинська стала виконавчим директором Громадського, Укрінформ (11 січня 2016)
  17. ↑ а б Наглядова рада «Громадського телебачення» обрала нову виконавчу директорку. detector.media, 28 грудня 2018
  18. ↑ Юлія Банкова: hromadske завжди перебуває в пошуку грошей. detector.media, 1 червня 2020
  19. ↑ Євгенія Закревська стала Головою Наглядової ради Громадського. hromadske.ua. Процитовано 18 жовтня 2016.
  20. ↑ Уряд призначив Зураба Аласанію генеральним директором НТКУ. Вебпортал органів виконавчої влади України. 25-03-2014.
  21. ↑ Зураб Аласания возглавил Национальную телекомпанию Украины. mediaport.ua (рос.). 25-03-2014.
  22. ↑ а б Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2014. Процитовано 7 лютого 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  23. ↑ http://hromadske.tv/donate [Архівовано 8 лютого 2014 у Wayback Machine.]?
  24. ↑ http://biggggidea.com/project/392/
  25. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 2 лютого 2014. Процитовано 30 січня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ а б в Хто говорить і що показує. tyzhden.ua, 31 липня 2016
  27. ↑ а б Чому медіа не варто бути «антифашистами». detector.media, 4 липня 2018
  28. ↑ Анастасія Станко: «В контексті ЛНР і ДНР про тероризм не йдеться». lab.platfor.ma. 24 грудня 2015
  29. ↑ ІМІ склав список 10 сайтів з якісною інформацією. imi.org.ua (укр.). Процитовано 4 лютого 2021.
  30. ↑ Звіт з моніторингу дотримання профстандартів в онлайн-медіа. Третя хвиля моніторингу у 2021 році. imi.org.ua (укр.). Процитовано 21 вересня 2021.
  31. ↑ Сітнікова, Ірина (25 травня, 2021). Репортаж hromadske переміг у журналістському конкурсі «Честь професії» | Громадське телебачення. hromadske.ua.
  32. ↑ Заява Наглядової ради Громадського. www.hromadske.tv. Архів оригіналу за 19 січня 2016. Процитовано 19 січня 2016.
  33. ↑ Громадське ТВ звинувачує свого співзасновника і популярного ведучого у привласненні коштів, зібраних з добровільних пожертв. nv.ua. Процитовано 19 січня 2016.
  34. ↑ Роман Скрипін - Друзі! Сьогоднішня заява Наглядової Ради... | Facebook. www.facebook.com. Процитовано 19 січня 2016.
  35. ↑ http://www.hromadske.tv/society/zayava-gromadskogo-tb-dlya-blagodiinikiv-ta-gromad/ [Архівовано 21 квітня 2016 у Wayback Machine.] Заява Громадського ТБ для благодійників та громадськості
  36. ↑ Інтерв’ю з Романом Скрипіним. Про онлайн-ЗМІ, фейкову журналістику, євроінтеграцію та безвіз. Tokar.ua (укр.). 7 червня 2017. Процитовано 7 липня 2017.
  37. ↑ Порошенко заснував три офшори замість «сліпого трасту». Архів оригіналу за 6 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
  38. ↑ Розслідування «Слідства» про офшори Порошенка — висновок Редакційної ради. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 6 квітня 2016.
  39. ↑ Штаб АТО просить СБУ забрати акредитацію в журналістів «Громадського ТБ»
  40. ↑ [1]
  41. ↑ 🔥 «СПАЛИЛИ ВСЕ К Х*ЯМ!»: Скрипін розніс Громадське за відео про Стерненка. Youtube-канал skrypin.ua. 3 березня 2021 року
  42. ↑ Hromadske зробить новий матеріал про справу Стерненка замість видаленого. detector.media. 5 березня 2021

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громадське_телебачення&oldid=34700470