Очікує на перевірку

Дублювання українською

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Дубляж українською)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Не плутати з Дублюванням — статтею про термін дубляж.
Не плутати з Закадровим озвученням — статтею про термін закадрове озвучення.

Дублювання українською — дублювання відеопродукції (фільмів, серіалів, відеоігор тощо) українською мовою.

У радянський період України дублювання українською іншомовних фільмів практично не відбувається, в першу чергу через політику денаціоналізації та русифікації СРСР. З відновленням незалежності України в 1991 році ситуація не змінилася й Україна практично не мала ринку дублювання українською аж до 2006 року.[1] Після ухвалення закону про обов'язкове дублювання фільмів українською мовою у 2006 році ситуація кардинально змінилася, почали з'являтися професійні студії дублювання найвищого рівня, а ринок дублювання українською почав стрімко розвиватися.

Історія україномовного дублювання

[ред. | ред. код]

Дублювання в УРСР

[ред. | ред. код]

1960-ті — поч. 1990-тих

[ред. | ред. код]

Дублювання російською мовою у СРСР розпочалося у 1935 році, але в цей період ще не відбувалося дублювання українською мовою, а українські працівники не брали участі у дублюванні, не зважаючи на появу у кінопресі України у 1936 року гіпотетичних згадок про можливу економічну доцільність україномовного дубляжу іноземних стрічок навіть для маленького ринку України з його 25-50 кіноекранами. Зокрема, у статті в Радянському кіно під заголовком До проблеми дубляжу Є. Солєв у березні 1936 року висловлює гіпотетичне припущення, що якщо знизити десь вдвічі ціну дублювання з поточних 120 тис. карбованців за фільм, до ~50 тис. карбованців за фільм, то дубляж може бути економічно вигідним не лише для російськомовного дубляжу (який автор вказує має десь ринок у 250 фільмокопій), а й для україномовного дубляжу менших територій, як от України з її 25-50 фільмокопіями.[2] На жаль далі журнальних припущень тези Солєва не пішли — в той час як з 1930-60-х роках в Москві масово створюються російськомовні дубляжі іноземних стрічок, в УРСР дублювання українською іноземних стрічок у цей період так і не розпочалося.

Слід зазначити важливу термінологічну особливість кіновиробництва Радянської України: насправді дублювання українською для окремих фільмів вироблених російською на кіностудіях України (Київській, Одеські та Ялтинській) відбувалося вже з початку запровадження «ери звукового кіно» у 1930-х роках, але керманичі українських радянських кіноструктур завжди називали такий дубляж «озвученням» чи «тонуванням», не зважаючи на те що часто абсолютно інші актори озвучували російських акторів що брали участь у фільмах виробництва УРСР. Прикладом україномовного дубляжу того часу є наприклад україномовний дубляж фільму Українфільм Одеса Раз улітку (1936), який за повідомленням тогочасної преси «вироблявся в українському та російському варіантах».[3] Однак, наразі окрім Раз улітку відомо лише про кілька інших російськомовних фільмів вироблених кіностудіями УРСР чи інших республік СРСР у 1930-х роках й також дубльованих українською мовою як от наприклад Виборзька сторона (1938).

Кінодублювання українською в УРСР стало більш поширеним лише на початку 60-х років коли перші україномовні дубляжі кіностудій не-УРСР з'явилися на Кіностудії Довженка.[4] Слід зазначити, що й далі «іноземні» стрічки з країн не-СРСР дублювалися виключно російською мовою в Москві — в УРСР на Кіностудії Довженка парткерівництво дозволяло дублювати українською лише окремі іншомовні фільми з інших республік СРСР та окремі російськомовні фільми виробництва кіностудій УРСР. Аби поінформувати українську громадськість про україномовні фільми, для, переважно, сільських кінотеатрах у той період у УРСР видавалися республіканський україномовний щомісячник «Нові фільми», де писалося які фільми виходять в прокат українською, однак вже для міських кінотеатрів УРСР використовували вже краще оформлене Всесоюзне російськомовне видання «Новые фильмы». Загалом переважна кількість художніх фільмів, які вироблялися в Радянський Україні у цей період були зняті російською з залученням російських акторів у головних ролях, й вони лише згодом отримували дубляж українською у пост-продакшині, але й то лише деякі.[5] Серед художніх фільмів виробництва кіностудій Грузії, Росії та України, у цей період були дубльовані українською такі фільми як Тарас Шевченко (1951), Іван Франко (1956), Таємниця двох океанів (1957), Таємниця Дімки Кармія (1960), Григорій Сковорода (1960), Людина без пашпорту (1965), Державний злочинець (1965), Акваланги на дні (1965), Невловимі месники (1966), Республіка ШКІД (1966), Вій (1967), Циган (1967), Ця тверда земля (1967), Помилка Оноре де Бальзака (1968), Експеримент доктора Абста (1968), Щит і меч (1968), Білі хмари (1968), Чортова дюжина (1970), Родина Коцюбинських (1970), Один з нас (1970), Жодного дня без пригод (1971), Іду до тебе… (1971), Відвага (1973), Ні пуху, ні пера (1973), Докер (1973), Абітурієнтка (1973), Йду своїм курсом (1974), Прощавайте, фараони! (1974), Там вдалині, за рікою (1975), Канал (1975), Анна і командор (1975), Важка вода (1979), «Мерседес» втікає від погоні (1980), Останній гейм (1981), Військово-польовий роман (1983), У привидів у полоні (1984), Вир (1984), Легенда про безсмертя (1985), Женихи (1985), Вклонись до землі (1985), Все перемагає любов (1987), Руда фея (1987), Кішка, яка гуляла, як сама собі знала (1988), Дама з папугою (1989), Морський вовк (1990), Ніагара (1990) та Танго смерті (1991).

Але вже наприкінці 1960-х, після посилення політики інтернаціоналізації, почався поступовий перехід на створення фільмів на кіностудіях УРСР лише російською мовою, без додаткової версії з україномовним дубляжем, а російськомовні стрічки з інших республік СРСР перестали дублювати українською. Політика СРСР так званої інтернаціоналізації, мала на меті прискорити процес денаціоналізації народів СРСР та створити новий російськомовний «радянський народ». В українському контексті, інтернаціоналізація означала відтіснення культури та мови української нації на другий план та підвищення російської культури та мови на перший. Відповідно технологія виготовлення та допуску в кінопрокат УРСР кінострічок була зорієнтована на те, щоб в кінотеатрах панувала російська, а не українська мова. Одним з найефективнішим механізмом русифікації у тих часах було те що у той період створювати дубльовану українською версію українським кіностудіям (Київська кіностудія Довженка, Одеська кіностудія та Ялтинська кіностудія) дозволялося лише після того, як фільм вже кілька місяців демонструвався російською мовою.[6] Ще одним дієвим механізмом русифікації у тих часах було те, що всі фільми виготовлені в СРСР не допускався до прокату, поки їх не приймала московська комісія, отже, фільми, які були відзняті українською мовою, для комісії доводилося дублювати російською мовою. Українські режисери, які поспішали випустити свої стрічки в прокат, надавали перевагу виготовленню фільмів одразу російською мовою і як наслідок цього з двох десятків фільмів, які щорічно ставилися на Київській кіностудії Довженка, тільки два-три виготовлялися українською мовою, а на Одеській та Ялтинській кіностудіях взагалі не зняли жодного повнометражного україномовного в оригіналі фільму. Внаслідок вищезгаданих причин, як економічних, так і технологічних та організаційних, кінострічки у міських та сільських кінотеатрах України виходили переважно російською мовою. Загалом, в УРСР політика інтернаціоналізації була надзвичайно успішною, не в останню чергу завдяки поширенню російськомовного дубляжу фільмів в українському кінопрокаті та теле-показах.[6][7]

Внаслідок більше 70-років потужної політики русифікації України за часів СРСР, до 1991 року, коли Україна відновила незалежність, український кінематограф практично вмер і виробництво фільмів українською мовою на Ялтинській, Одеській та Київській кіностудіях припинилося, натомість на цих студіях переважно знімали російськомовні радянські фільми для всесоюзного вжитку. Перед початком розпаду СРСР українська мова практично повністю була витіснена з українського кінопрокату: наприкінці 80-х репертуар кінотеатрів в УРСР був на 99 % російськомовним, навіть стрічки вироблені на українських кіностудіях до яких існував україномовний дубляж демонструвалися переважно в російськомовному варіанті.[8] Так у 1989 році в кінопрокаті УРСР було показано 280 нових фільмів, з них лише один демонструвався українською мовою.[9] Відомий режисер Микола Мащенко назвав цей період останніх брєжнєвських років застою «нещадною інквізицією», результатом якої стала повна деукраїнізація кіномистецтва.[10] Як наслідок русифікаторської політики Радянського Союзу, станом на 1980 рік, за даними газети «Культура і життя», діючий фільмофонд України становив 2967 фільмів, з них дубльованих (або тих, що мали оригінальне україномовне озвучення) українською мовою — 235, основна маса з яких була старіші стрічки.[11] За даними видання «Історична правда» з 378 фільмів, що вийшли на екран з кіностудії Довженка за радянський період 1930—1991 років, цілком україномовних зняли лише 22 (десь 6 %).[12] За словами кіноісторика Лариси Брюховецької, Кіностудія імені Олександра Довженка доклала значних зусиль до поширення русифікації в Україні, зокрема заборонивши створення українського дубляжу до більшості стрічок власного виробництва. Одним з найвідоміших прикладів такої заборони та відмови кіностудії створити україномовний дубляж був фільм «У бій ідуть лише «старі»». Згідно з листом виконувача обов'язків директора кіностудії ім. О. Довженка Гліба Шандибіна Голові Держкіно УРСР Василю Большаку від 24 вересня 1973 року, Шандибін просив дозволу не створювати український дубляж фільму, хоча за існуючим тоді правилом фільми, зняті в союзній республіці, повинні були мати дві повноцінні мовні версії — російською та мовою республіки. У своїй аргументації чому це слід зробити, Шандибін мотивував це тим що «всі персонажі спілкуються російською мовою, мовою, яка є звичною, загальнозрозумілою та узаконеною мовою нашої Радянської Армії. (…) Дубляж фільму українською в даному випадку просто неможливий, оскільки дубляж зруйнував би драматургію; і найголовніше — зникне дуже важлива для фільму тема інтернаціоналізації. Просимо вашого дозволу здати фільм тою мовою, якою він знімався без дублювання українською мовою».[13]

Відповідно, станом на початок 80-х років, в Радянській Україні більшість іншомовних ігрових фільмів дублювалися російською мовою на Кіностудії імені Олександра Довженка, а більшість анімаційних фільмів, теж російською, — на студії «Київнаукфільм». Пізніше, наприкінці 1980-х, на базі Кіностудії імені Олександра Довженка була створена студія «Хлопавка» (студія «Синхрон») і вже на початку 1990-х років ця студія «Хлопавка» дублювала російською мовою такі хітові іноземні фільми як «Злиття двох місяців», «Дика орхідея», «Всенічна спека», «Термінатор», «Скинь маму з поїзда», «Немає виходу» тощо й згодом надавала цей дубляж російським кінодистриб'юторам, які зробили успішний прокат цих стрічок з російськомовним дубляжем у багатьох країнах Росії/СНД.

Дублювання в незалежній Україні

[ред. | ред. код]

До 2006 року

[ред. | ред. код]

За словами мовознавця та кінокритика Юрія Шевчука, причиною, чому до 2006 дублювання українською практично не відбувалося, було те, що Україна в той період лишалася культурною колонією Російської імперії. Через відсутність українського дубляжу в українських кінотеатрах, станом на 2006 рік в Україні фактично не існувало власної системи кінопрокату, тобто власного суверенного кіноринку, й відповідно до 2006 року Україну можна було вважати всього лише частиною російського ринку кінопрокату[1]. Як влучно описав ситуацію з домінацією росдубляжу в Україні у 2008 році кореспондент впливового видання Variety, «основні кіностудії [Голлівуду] ще й досі вважають цю територію [України] як підконтрольну Москві».[14]

1989—1995: відсутність кінопрокату в Україні
[ред. | ред. код]

На початку 90-х кінопрокатний показ американських фільмів в Україні був заборонений і відповідно взагалі ніякі фільми не йшли в кінотеатрах України і фактично кінопрокату як явища у Україні не було взагалі, ні з російським дубляжем, ні з українським. Це було викликано тим, що у зв'язку з піратством з 1989 до 1995 року діяло ембарго на кінопрокат американських фільмів на всій пострадянській території (включно з Росією), оскільки американські кіно-очільники сказали «доки не буде закону, який боровся б з піратством, вони не даватимуть фільмів ані до України, ані до Росії».[15] Ембарго було накладено через Джека Валенті, котрий був головою American Motion Pictures Association (AMPA).[15] У 90-х Богдан Батрух, майбутній засновник B&H був одним з тих хто працював для АМРА в Україні, зокрема як їх консультант по авторських правах в Україні; саме пан Батрух був одним з ключових людей які зуміли зняти ембарго для України і відновити кінопрокат у 1995 році, пролобіювавши прийняття Верховною Радою України Закону про авторські права (прийнятого ВР 1994 року; набрав чинності 1995 року).[15]

На початку 1990-х поодинокі україномовні інтелектуали публічно висловлювалися про потребу впровадження україномовного дубляжу іноземних фільмів хоча-б для телебачення, але практичних наслідків це не мало.[16][17] Відповідно у період з середини 1990-х та по 2006 рік фільми в українському кінопрокаті, як і за часів колоніального перебування України у складі СРСР, продовжували виходити з дубляжем російською мовою, зробленим в Росії. У 1990-х та на початку 2000-х дублювання фільмів українською не робив жоден вітчизняний прокатник.[18] Та не зважаючи на відсутність українського дубляжу в українському кінопрокаті, в цей період все ж з'явилося декілька дубляжів українською мовою. Зокрема, не зважаючи на загальну думку, що у цей період не з'явилося жодного українського дубляжу,[12] Кіностудії Довженка таки продублювала українською декілька фільмів. Зокрема наприкінці 1980-их/на початку 1990-х років принаймні декілька іноземних фільмів були дубльовані українською на Кіностудії Довженка, наприклад україномовний дубляж отримали такі художні фільми як Роман з каменем (англ. «Romancing the Stone», 1984), Політ навігатора (англ. «Flight of the Navigator», 1986), Несусвітні шахраї (англ. «Dirty Rotten Scoundrels», 1988), Одружена з мафією (англ. «Married to the Mob», 1988), Зона висадки (анл. «Drop Zone», 1994), Патруль часу (англ. «Timecop», 1994) тощо.[19] Окрім україномовних дубляжів художніх фільмів тоді ж з'явилося кілька дубляжів телесеріалів, наприклад україномовний дубляж отримали такі телесеріали як «Донна Бейжа» (порт. «Dona Beija», 1986; укрдубляж на замовлення телеканалу УТ-1)[20] тощо. Згодом, у 1992 році, на студії Хлопавка (рос. Хлопушка) яка також базувалася на виробничих потужностях Кіностудії Довженка було продубльовано українською фільм «Непристойна пропозиція» (англ. «Indecent Proposal», 1993) для показу на одному з українських фестивалів української діаспори Америки.[21]

1995—2006: початок кінопрокату в Україні
[ред. | ред. код]

У період між 1995 та 2006 роком в Україні, після скасування ембарго для України на кінопрокат Американських фільмів 1995, починає діяти український кінопрокатний ринок. Увесь кінопрокат у цей період йде з дубляжем російською мовою. До наших днів збереглося дуже мало інформації про цей період: для цих 11 років немає точних даних щодо статистики зборів, кількості фільмів та повного переліку тодішніх кінодистриб'юторських компаній на українському кінопрокатному ринку. Відомо що на ринку у той час домінували російські дистриб'юторські компанії, котрі керували політикою та репертуарним планом своїх українських підрозділів. Також відомо, що у цей час працювала велика кількість дистриб'юторів, але всі вони, окрім компанії Богдана Батруха B&H, купляли кінопрокатні права на фільми у своїх материнських компаній з Росії. Зокрема у цей період працювали наступні дистриб'ютори: Авангард Фільм, 1+1 Сінема (керівник Роман Мартиненко), Фабрика Кіно, Люксор Україна (керівник Ігор Ігнатьєв), Інтер-Фільм Україна (керівник Олег Ґоловашкін), JRC film Україна (керівник Володимир Артеменко), Сінергія / Kinomania (керівник Олександр Ткаченко), Централ Партнершип Україна (керівник Олег Ґоловашкін), B&H (керівник Богдан Батрух), Геміні Україна (керівник Андрій Дяченко), Аврора фільм (керівник Роман Мартиненко) Артхаус Трафік (керівник Денис Іванов), та Каскад Україна (керівник Тамара Яловська). Якщо не враховувати чотирьох найбільших українських дистриб'юторів (B&H, Геміні Україна, Kinomania та Аврора фільм) практично всі вищезгадані прокатники збанкрутували і зникли через декілька років після впровадження обов'язкового дубляжу в 2006 році. Єдиним виняткам, тобто компанією, що продовжила існувати після 2006 року, стала компанія Артхаус Трафік, яка й досі активна на українському кінопрокатному ринку, однак в останні роки сума річних касових зборів цієї компаній менші від 0,1% частки всього кінопрокатного ринку України.

Після 2006 року

[ред. | ред. код]
Впровадження обов'язкового дублювання українською у 2006 році
[ред. | ред. код]

На початку січня 2006 року, за сприяння тодішнього віцепрем'єр-міністра України з гуманітарних питань В'ячеслава Кириленка (Уряд Юрія Єханурова),[22][23][24][25] кабмін видав постанову № 20 про «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів» від 16 січня 2006 про обов'язкове дублювання та субтитрування всіх іноземних фільмів українською мовою.[26][27][28] Згідно з цим рішенням україномовний дубляж мали вводити поступово: з 1 вересня 2006 року фільмів з українським дубляжем мало бути не менше 20 %, з 1 січня 2007 року — не менше 50 %, а з 1 липня 2007-го — не менше 70 %.[29] Це рішенню підтримали українські кінопрокатники, які напряму працювали з голлівудськими мейджорами, оскільки мейджор самостійно оплачує вартість україномовного дубляжу[30][31][32][33] (у той час займали ~70% кінопрокатного ринку),[34][35] але бурхливо опротестували підрозділи російських прокатних компаній які опосередковано купляли права на показ іноземних кінострічок в Україні у російських компаній (у той час займали ~30% кінопрокатного ринку).[31][36][37][38][39] Проти впровадження українського дублювання також виступило МЗС Росії та один з головних ідеологів путінського режиму в уряді Росії Владислав Сурков.[40][41] Окрім цього, категорично проти впровадження українського дублювання виступив тогочасний віцепрем'єр України з гуманітарних питань від Партії регіонів Дмитро Табачник, який заявив, що дублювання фільмів українською є фінансово необґрунтованим.[42] Крім того в українських ЗМІ були повідомлення, що якісь ентузіасти від імені Партії регіонів писали листи голлівудським знаменитостям з проханням повернути російський дубляж іноземних фільмів в Україну,[43] Український режисер Олесь Санін описав це тоді як «протест суто російських посередників дистриб'юторів на території України. Звісно, вони не хочуть виконувати закон, тому що розглядають Україну як свій власний ринок! Це так звана система „РосУкркіно“».[44]

22 грудня 2006 року Міністерство культури і туризму України в особі її тодішнього очільника Юрія Богуцького з одного боку та більшість кінопрокатних компаній України з іншого,[~ 1] провели круглий стіл за підсумками якого підписали «Меморандум Про Співпрацю».[45][46][47][48][49] З боку дистриб'юторів документ підписали Богдан Батрух (B&H), Андрій Дяченко («Геміні фільм»), Денис Іванов («Артхауз-трафік»), Роман Мартиненко («Аврора»), Олександр Ткаченко (Сінергія/Кіноманія), від кінодемонстраторів — Людмила Горделадзе (директор кінотеатру «Жовтень»).[50] Відповідно до меморандуму, українські кінопрокатники пообіцяли до 31 грудня 2007 року збільшити частку україномовних фільмокопій для прокату до 50 % для недитячих фільмів та до 100 % для дитячих.[51] Також, згідно з Меморандумом, власники прав на домашнє відео (DVD, Blu-Ray) теж пообіцяли записувати звукові доріжки з українським дублюванням на 100 відсотків своєї продукції.[49]

Згодом, Конституційний Суд України (КСУ) своїм рішення у справі про офіційне тлумачення положень частини другої статті 14 Закону України «Про кінематографію» (справа про розповсюдження іноземних фільмів) № 13-рп від 20.12.2007 не тільки підтвердив, що всі іноземні фільми мають бути дубльовані, озвучені чи субтитровані державною мовою, а ще й вказав, що ця вимога стосується також усіх фільмокопій, які розповсюджуються в Україні.[52][53]

Під впливом рішення Конституційного Суду України та з посиланням на нього тогочасний міністр культури й туризму Василь Вовкун 18 січня 2008 року видав наказ Міністерства культури України (МКУ) № 1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів»,[54] який забороняв видавати державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільму, якщо фільм не дубльований, озвучений або субтитрований державною мовою на фільмокопії мови оригіналу.[55][56] Тоді ж, тогочасна очільниця Держкіно Ганна Чміль повідомила, що Держкіно буде повністю виконувати рішення КСУ та постанови МКУ, що стосуються регулювання видачі прокатних посвідчень на кінопрокат в Україні, та починаючи з січня 2008 року 100 % фільмів, які демонструються в кінотеатрах України мають бути дубльовані, озвучені або субтитровані українською мовою на оригінальну мову озвучення кінострічки.[57]

Згодом, у відповідь на рішення Конституційного Суду України, 30 січня 2008 року тодішній Президент України Віктор Ющенко написав листа до тодішньої Прем'єр–міністерки України Юлії Тимошенко з вимогою аби уряд «забезпечив безумовне виконання рішення КС щодо розповсюдження іноземних фільмів, створення належних умов для організації дублювання, озвучення та субтитрування фільмів державною мовою».[58] Наприкінці лютого 2008 року також відбулася нарада з питань кінопрокату на якій був присутній тодішній Президент України Віктор Ющенко, два заступники глави секретаріату Президента України Юрій Богуцький та Андрій Кислинський та представники кінобізнесу, зокрема власники 3-х найбільших українських кінодистриб'юторів: Олександр Ткаченко («Кіноманія/Синергія»), Андрій Дяченко («Геміні фільм») та Богдан Батрух (B&H).[59][60] За підсумком цієї наради Віктор Ющенко запропонував Мінкульту та Держкіно разом із представниками провідних дистриб'юторських компаній до 4 березня 2008 року розробити компромісний варіант впровадження україномовного дубляжу, який би передбачав виконання рішення Конституційного Суду України про обов'язковість дублювання іноземних фільмів українською та водночас враховував інтереси мешканців зросійщених східного та південного регіонів України.[60][61]

Рішення Конституційного суду, що зобов'язувало всі іншомовні фільми дублювати або озвучувати українською перед розповсюдженням в Україні, викликало збурення частини кінопрокатників та власників телеканалів.[62] Так у відповідь на рішення Конституційного Суду України, частина кінодистриб'юторів та мереж кінотеатрів, котрі або належали росіянам та були філіями російських фірм або викупляли права на кінопрокат не напряму у голівудських мейджорів, а опосередковано у росіян, виступили проти рішення КСУ та постанови МКУ.[63][64] Серед тогочасних власників компаній-дистриб'юторів та мереж кінотеатрів які написали відритого листа проти рішення Конституційний Суд України (КСУ) впровадити 100% український дубляж іншомовних фільмів були, зокрема, тогочасний керівник та співвласник кіномережі "Мультиплекс" Антон Пугач який написав відкритий лист-звернення «Дрібниці стилю від першої особи»[65] (Андрій Костюк, активіст громадської ініціативи «Кіно-переклад», оприлюднив лист-відповідь на лист Пугача під назвою "Вершини цинізму від Антона Пугача"[66]), тогочасний керівник та співвласник Кіноманія/Сінерґія/Каскад Україна Олександр Ткаченко який написав відкритий лист-звернення "«Кіно» та «німці»"[67][68] (Богдан Батрух, власник B&H, оприлюднив лист-відповідь на лист Ткаченка під назвою «Кіно і росіяни»[69]) тощо.

Деякі українські кінопідприємці навіть вирішили бойкотувати вимогу КСУ демонструвати фільми в українських кінотеатрах з українським дубляжем та організували кіно-страйк.[65][66][70][71] Спочатку ці компанії, на чолі зі співвласником та гендиректором кіномережі «Мультиплекс» Антоном Пугачем, написали серію відкритих листів керівництву України з вимогою скасувати український дубляж, зокрема 25 січня 2008 року та 23 лютого 2008 року.[72][73][74][75][76] Після публікації цих відкритих листів, відповідні компанії розпочали загальний локаут, що полягав у відмові демонструвати фільми з українським дубляжем у кінотеатрах.[77][78][79] У відповідь на лист Пугача та Ко до керівництва держави, власник кінопрокатника B&H Богдан Батрух теж написав відкритого листа керівництву України де надав підтвердження брехливості фактів викладених у попередніх листах, де стверджувалось що буцімто після впровадження закону про дубляж українською відбулося падіння виторгу українських кіно-компаній на більш як 30%; У своєму листі Батрух навпаки надав докази збільшення відвідуваності кінотеатрів та відповідно й прибутковості українських кіно-компаній після впровадження українського дубляжу.[80][81][82]

Згідно з даними українських кіноекспертів, у 2006 вже після початку дії нової постанови КМУ, лише десь 20 % кіносеансів[83][84] та десь ~22 % фільмів (46 з 202)[85][86] кінопрокату вийшли з українським дубляжем або українськими субтитрами. Зокрема, у 2006 році з топ-20 найкасовіших фільмів продубльовано українською було лише 7: «Пірати карибського моря: Скриня мерця», «Казино Рояль», «Парфумер: Історія одного вбивці», «Диявол носить Prada», «Сезон полювання», «Ераґон», та «Тачки».[87] Більш поширеним український дубляж в кінопрокаті став лише через рік, у 2007 році, а по-справжньому масово він з'явився в українських кінотеатрах лише у 2008 році.

Аби заохотити перехід на український дубляж кінокомпанії України, Мінкульт України запропонував звільнити дубльовані українською стрічки в кінопрокаті від ПДВ.[88] Зокрема, у 2010 році у Податковий кодекс України було додано два перехідних положення: 1) про тимчасове звільнення від ПДВ до 1 січня 2016 року кінопрокат національних фільмів, тиражування іноземних фільмів дубльованих українською та дублювання фільмів українською[89] (яке згодом оновлений Податковий кодекс спочатку продовжив до 1 січня 2017 року[90] а потім до 1 січня 2018 року[91]) та 2) про тимчасове звільнення від ПДВ до 1 січня 2016 року кінопрокат іноземних фільмів дубльованих українською.[92][93] Згодом, 7 листопада 2017 року ВРУ схвалила закон № 3239-д, який вніс зміни до Митного кодексу України та Податкового кодексу України та звільнив до 2023 року від сплати ПДВ операції з постачання робіт та послуг з виробництва та тиражування українських фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених українською мовою на території України, а також постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення українською мовою іноземних фільмів на території України.[94][95]

Реакція на україномовний дубляж серед української громадськості
[ред. | ред. код]

Переважна більшість звичайних відвідувачів кінотеатрів в усіх регіонах України, як Заходу та Центру, так і Сходу та Півдня, продовжили ходити на кіно дубльоване українською без проблем.[96] Під час опитування проведеного фірмою First Movies International у грудні 2007 року на замовлення Sony та Disney, лише 11% найбільш русофільськи налаштованих українців висловилися проти дублювання фільмів українською мовою.[97] У лютому 2008, згідно з даними соцопитування, проведеного Київським міжнародним інститутом соціології, усього 3% жителів України зазначили, що дублювання фільмів українською мовою заважає їм відвідувати кінотеатри.[98]

Після спроб проросійських політиків скасувати український дубляж, українські митці, зокрема музиканти, провели у 2008 році акції на підтримку україномовного дубляжу.[99] У 2010 році ряд членів уряду від Партії регіонів заявляли про необхідність скасування українського дубляжу через його нібито низьку якість та через те що український дубляж нібито призвів до падіння бокс-офісу в Україні. Зокрема тодішній віце-прем'єр з гуманітарних питань від Партії Регіонів Володимир Семиноженко заявив що "коли чує український дубляж - його охоплює жах", а міністр освіти від Партії Регіонів Дмитро Табачник стверджував у 2007/2008 та згодом знову 2010 що український прокат перестав бути прибутковим після впровадження україномовного дубляжу.[100][101][102] У відповідь на заяви регіоналів, ряд українських бізнесменів та політиків, зокрема керівник дистриб'ютора B&H Богдан Батрух та політик В'ячеслав Кириленко, неодноразово заявляли, що слова регіоналів Табачника та його однодумців - брехня.[103][104][105]

Після впровадження українського дубляжу в кінопрокат України заявлялося, що це посприяє розвиткові власного українського кіновиробництва. Але деякі кінознавці висловилися скептично щодо ймовірності позитивного поштовху в розвитку українського кіновиробництва завдяки українському дубляжу в кінопрокаті.[106][107]

Спроби скасувати обов'язкове дублювання фільмів українською
[ред. | ред. код]
Позов «Асоціації сприяння розвитку кінематографа в Україні» та «Товариства сліпих Дніпропетровської області» (2006)
[ред. | ред. код]

Наприкінці січня 2006 «Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні» (АСРКвУ) звернулася із позовом до суду аби домоглася скасування урядової постанови № 20 від 16 січня 2006 року, яка зобов'язувала кінопрокатників дублювати фільми українською мовою.[108][109][110] Позов було подано від імені «Товариства сліпих Дніпропетровської області».[111] Суд першої інстанції АСРКвУ програла і 22 червня 2006 року Господарський суд міста Києва на четвертому судовому засідання визнав вимоги позову нечинними.[112]

Згодом, АСРКвУ подала апеляцію та виграла її 16 жовтня 2006 року коли Київський апеляційний суд скасував постанову Кабміну № 20 від 16 січня 2006 року про обов'язкове дублювання частини фільмів українською мовою.[113][114][115][116][117][118] Після перемоги у Київському апеляційному суді, на початку жовтня 2006 АСРКвУ, в особі їхнього президента Михайла Соколова, направила відкритого листа[25][119][120][121][122] до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка пояснюючи причини необхідності скасування урядової постанови № 20 від 16 січня 2006 року, яка зобов'язувала кінопрокатників дублювати фільму українською мовою. Лист підписали зокрема Денис Іванов (керівник дистриб'ютора Артхаус Трафік), Андрій Різоль (генеральний продюсер форумів «Кінофорум України» та «Кіноринок Молодість»), Дмитро Колєсников (віце-президент Асоціації продюсерів України, Кінотур), Михайло Соколов (президент «Асоціації Сприяння розвитку кінематографа в Україні») та Ігор Ігнатьєв (керівник дистриб'ютора Люксор Україна).[123]

Через два роки, Генеральна прокуратура України внесла касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 17 жовтня 2006 року, якою було визнано нечинним та скасовано п.1 постанови Кабінету міністрів України від 16 січня 2006 року № 20 про «Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів». Вищим адміністративним судом України 10 липня 2008 року скаргу прокуратури задоволено, незаконну постанову суду апеляційної інстанції скасовано та зобов'язано суб'єктів кінематографічної діяльності для отримання прокатного посвідчення всі іноземні фільми дублювати (озвучувати, субтитрувати) українською мовою.[55]

Постанова КМУ № 551 (від 21 червня 2010 року)
[ред. | ред. код]

Після приходу до влади регіоналів у 2010 році, представники Партії регіонів виступили за негайне скасування попереднього наказу Міністерства культури про обов'язкове дублювання іноземних фільмів українською мовою.[124] Згодом, у квітні 2010 року тогочасний Міністр освіти та науки Дмитро Табачник заявив, що після введення обов'язкового озвучення художніх фільмів українською мовою кількість відвідувачів кінотеатрів суттєво впала. Зокрема, Табачник в інтерв'ю російській радіостанції «Эхо Москвы» заявив, що навіть у Львові «кількість відвідування у кінотеатрах […] впала мало не на третину».[125][126] В Українських ЗМІ тоді, у 2010, повідомляли що депутати-регіонали Дмитро Табачник, разом з Вадимом Колесніченком, Іриною Бережною, Олексієм Костусєвим та Володимиром Семиноженком, лобіюють інтереси російських дистриб'юторів що прагнуть повернути російський дубляж в Україні.[127]

Зусилля Табачника та Ко. були частково успішними і згодом тогочасний Міністр культури та туризму України Михайло Кулиняк повідомив громадськість що у червні 2010 року кабмін скасував постанову КМУ «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів» від 18 січня 2008 року.[128][129] На зміну старій постанові була прийнята нова постанова від 21 червня 2010 року № 551 «Про внесення змін до Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів», яка дозволяє дублювати фільми будь-якою мовою, але сам процес дублювання повинен відбуватися в Україні й якщо фільм дубльовано не українською мовою то іншомовний дубляж обов'язково має супроводжуватися українськими субтитрами.[130] Відповідно, згідно з новою постановою фільми, дубльовані за межами України або фільми, дубльовані іншою мовою без українських субтитрів, на український ринок не допускаються, за винятком фестивального та артхаусного кіно у кількості не більше 10 фільмокопій.

Постанова КМУ № 168 (від 1 лютого 2012 року)
[ред. | ред. код]

Згідно з постановою КМУ № 168 (від 1 лютого 2012 року) було вилучено підпункт б) пункту 10[~ 2] «Положення про державне посвідчення на право розповсюдження і демонстрування фільмів». Вилучивши зі згаданого Положення норму, яка вимагала обов'язкового дублювання або озвучення фільму на території України, КМУ позбавила дистриб'юторів стимулу здійснювати прокат іноземних фільмів в Україні українською мовою.[131][132][133]

Спроба знищити студію дублювання «Ле Дуєн» (2012)
[ред. | ред. код]
Докладніше: Le Doyen Studio#Спроба знищити студію у 2012 році

5 квітня 2012 року податкова міліція вилучила обладнання найбільшої української студії дубляжу «Ле Дуаєн» (Le Doyen Studio), яка в той час дублювала близько 60 % стрічок в Україні. Офіційною причиною стала, начебто, несплата податку на додану вартість компанією B&H у обсязі більш як 10 млн гривень. Однак у діях податківців українські інтелектуали вбачили незаконне блокування роботи найбільшої студії україномовного дубляжу проросійськими політиками Партії Регіонів Вадимом Колєстніченко, Іриною Бережною, Дмитром Табачником, Олексієм Костусєвим, Володимиром Семиноженком, Оленою Бондаренко тощо, які ще з самого початку запроваждження українського дубляжу лобіювали інтереси російських дистриб'юторів, що прагнули повернути російський дубляж в Україну та одночасно скасувати український дубляж для українського кінопрокату.[127][134][135] Крім того, у організації рейду ДПСУ на Le Doyen також звинуватили бізнесменів-конкурентів B&H з орбіти впливу Партії регіонів, котрі активно виступали за обмеження україномовного дубляжу на користь російського та протягом багатьох років займалися лобіювання скасування норми закону про український дубляж, для ослаблення позицій B&H; зокрема, як можливого ініціатора рейдерства на Le Doyen називали Антона Пугача - засновника, власника та керівника мережі кінотеатрів Multiplex, до управління якої зокрема нібито була причетна сама Ірина Бережна.[136][137][138]

Рейд на студію Le Doyen мав широкий суспільний резонанс й у квітні 2012 року українські інтелектуали влаштували ряд мітингів під Кабінетом Міністрів проти наступу влади на український дубляж.[139][140][141][142] 12 квітня 2012 року податкова повернула майно студії і вона відновила свою роботу.[143]

Через чотири роки, восени 2016, стало відомо, що компанія B&H Film Distribution (власник Le Doyen Studio) урешті-решт таки виграла позов проти Державної податкової служби України (ДПСУ) у Верховному суді України. Відповідно, вище згаданий суд постановив, що ДПСУ діяла незаконно а всі протиправні стягнення податкової мають бути повернуті у повному обсязі.[144]

Перші стрічки, дубльовані українською

[ред. | ред. код]

Одним з перших анімаційних фільмів[~ 3] що вийшов 15 червня 2006 року в український широкий кінопрокат дубльованим українською, був мультиплікаційний фільм "Тачки" (2006).[145][146] Стрічку дублювали на студії «Pteroduction Sound», а переклад виконав Олекса Негребецький, що прославився своєю адаптацією серіалу Альф для каналу ICTV. Українськими голосами мультфільму стали Остап Ступка, Ольга Сумська, Юрій Коваленко, Олександр Ігнатуша, Андрій Середа та інші. Задля дослідження попиту на нововведення, мультфільм пустили у прокат і українською, і російською мовами, з однаковою кількістю фільмокопій. Після закінчення прокату мультфільму, з'ясувалося — українська версія перемогла з перевагою у 15 %.

Перший художній фільм, що вийшов 13 липня 2006 року в український широкий кінопрокат дубльованим українською був фільм «Пірати Карибського моря: Скриня мерця» (2006). Тут головного героя Джека Спароу дублював соліст гурту Танок на Майдані Конґо Олег «Фагот» Михайлюта.

Українські студії дублювання

[ред. | ред. код]

Професійні студії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українські професійні студії озвучення та дублювання

З часом для дублювання фільмів в Україні стали з'являтися студії найвищого рівня. Першою свою філію в Києві відкрила петербурзька студія «Невафільм». Згодом дублювати фільми почали як великі студії звукозапису, такі як AdiozProduction, Postmodern Postproduction, Tretyakoff Production, так і невеличкі студії як наприклад Lemma, Pteroduction Sound, CineType, Kyiv Postproduction, AAASOUND та інші. Паралельно з дубляжем винятково для кінотеатральних стрічок, розвиток отримали також студії багатоголосого закадрового перекладу, такі як Так Треба Продакшн, Студія дубляжу каналу 1+1, що працює на базі студії імені Довженка[147] та інші. На цій та інших студіях звукозапису та дубляжу вперше в Україні було зроблено повноцінні дубляжі деяких серіалів (наприклад на замовлення телеканалу 1+1 було створено україномовний дубляж серіалів Теорія брехні (англ. "Lie to me"), Секс та Каліфорнія (англ. "Californication")) тощо. На початку ж 2009 року відкрилася студія Le Doyen Studio, що стала першою українською студією дубляжу, що отримала сертифікат «Студія Dolby Premier»[148]. Другою студією, що отримала сертифікат «Студія Dolby Premier» стала студія Postmodern Postproduction (входить в FILM.UA Group) яка отримала відповідний сертифікат у жовтні 2012 року.[149][150]

Аматорські студії

[ред. | ред. код]
Докладніше: Українські фандаб студії озвучення та дублювання

Наприкінці 2000-х / на початку 2010-х років почали з'являтися й аматорські студії дубляжу та озвучення. До них належать «Омікрон», UkrDub, FanVoxUA, Цікава Ідея, та інші.[151] Після закриття Омікрону у 2017 році, на ринку фандаб студій з'явилося декілька нових гравців, зокрема НеЗупиняйПродакшн, DniproFilm тощо. У 2022 році з'явилась нова студія Твій.Продакшн.

Українські актори дубляжу

[ред. | ред. код]

З початку заснування україномовного дубляжу у 2006 році з'явилася ціла плеяда впізнаваних голосових акторів українського дубляжу, серед яких найвідомішими є Євген Малуха (відомий як український голос Альфа з однойменного культового серіалу) та Юрій Коваленко (відомий як український голос Сирника у фільмі Тачки - першому повнометражному анімаційному фільмі-блокбастері, що демонструвався в кінотеатрах України з українським дубляжем).

Також до дублювання українською активно залучаються зірки українського шоу-бізнесу. У дублюванні анімаційного фільму Карлсон, який мешкає на даху (2002) брали участь низка відомих співаків, зокрема Олег Скрипка та Ані Лорак. Над мультфільмом Теркель і Халепа (2004) працювала ціла низка знаменитостей: Потап, Олег Скрипка, Фагот та Фоззі (гурт ТНМК), Фома (гурт Мандри), Вадим Красноокий (гурт Mad Heads), Катя Chilly, Віталій Козловський, Lilu, Вася Гонтарський («Вася Club»), DJ Romeo і Степан Казанін (Квартал-95). У мультфільму Хортон (2008) можна почути голоси шоуменів Павла Шилька (DJ Паша) та Володимира Зеленського. Головні герої стрічки «13-й район: Ультиматум» (2009) в українському прокаті говорили голосами Євгена Кошового (Квартал-95) та Андрія Хливнюка (соліст гурту «Бумбокс»).

Частка українського озвучення в кінопрокаті

[ред. | ред. код]

Згідно з щорічним моніторингом ГО «Простір свободи» та інтернет-видання «Тексти», частка озвучення українською (дублювання або багатоголосого озвучення) є наступною:

  • 2009 — 70.3 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 29.7 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри);[152]
  • 2010 — 65.6 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 34.3 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри);[153]
  • 2011 — 65.2 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 34.8 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри);[153][154]
  • 2012 — 65.7 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 34.3 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри);[153]
  • 2013 — 69.3 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 30,7 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри);[155]
  • 2014 — 65.5 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 34.5 % озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри): 28.6 %: озвучення російською (та українські субтитри) та 5.9 % озвучення іншими мовами (та українські субтитри)[156]
  • 2015 — 84.8 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 19.7 % озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри): 12.3 %: озвучення російською (та українські субтитри); 7.4 озвучення іншими мовами (та українські субтитри)[156]
  • 2016 — 88.0 %: озвучення українською (дублювання або багатоголосе озвучення); 16.0 % озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри): 3.5 %: озвучення російською (та українські субтитри); 12.5 озвучення іншими мовами (та українські субтитри)[156][157]
  • 2017 — 87.5 %: озвучення українською (україномовний оригінал**, дублювання або багатоголосе озвучення); 12,5 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри).[158][159][160]
  • 2018 — 92.2 %: озвучення українською (українськомовний оригінал**, дублювання або багатоголосе озвучення); 7,8 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри).[161][162][163]
  • 2019 — 89.0 %: озвучення українською (україномовний оригінал**, дублювання або багатоголосе озвучення); 10,0 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри).[164][165][166]
  • 2020 — 95.4 %: озвучення українською (україномовний оригінал**, дублювання або багатоголосе озвучення); 6,4 %: озвучення російською або іншою іноземною мовою (та українські субтитри).[167][168][169][170][171][172]

* примітка: у окремих роках сума може перевищувати 100 % через прокат окремих фільмів у різних версіях
** примітка: Держкіно, яке за запитом ГО Простір свободи надає дані про україномовний дубляж/озвучення в українському кінопрокаті, зараховує до "україномовних фільмів" усі фільми вироблені повністю чи частково на території України, однак насправді значна частина цих фільмів або повністю російськомовні, або є двомовними російсько- та українськомовними

Похідні твори

[ред. | ред. код]
  • «Дивись українською!» (2019) — 27-хвилинний короткометражний документальний фільм про історію україномовного дубляжу з 2006 по 2019 рік виробництва UA:Перший; сценарист — Аліна Степанець, режисер — Анна Жернова.[173][174]

Див. також

[ред. | ред. код]

Зауваги

[ред. | ред. код]
  1. ↑ прим: підписантом меморандуму була також одна не-кінопрокатна компанія - київський кінотеатр «Жовтень»
  2. ↑ «підпункт б) пункту 10: Держкіно відмовляє у державній реєстрації та видачі прокатного посвідчення у разі наявності однієї з таких підстав:
    б) якщо фільм дубльований або озвучений не на території України, крім фільму, який є авторським фільмом (інтелектуальним, альтернативним, експериментальним фільмом) та виходить тиражем не більш як 10 фільмокопій.    ».
  3. ↑ Першим дубльованим українською мультфільмом був мультфільм Карлсон, який було продубльовано у березні 2006 року

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Чи варто дублювати українською // Детектор медіа, 1 лютого 2006
  2. ↑ Солєв В. До проблеми дубляжу [Архівовано 26 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Радянське кіно. № 3 (березень 1936). 72 стор.: С. 41-46
  3. ↑ По фабриках Українфільму [Архівовано 23 березня 2020 у Wayback Machine.] // Радянське кіно. 1935. № 1/2, серп.–верес. С. 59.
  4. ↑ Становлення кіноперекладу в Україні — І. В. Софієнко, 17.04.2014, Інститут філології КНУ імені Тараса Шевченка
  5. ↑ Павло Штепа (1968). Московсто. Торонто: Видавництво Семена Стасишина. 381 стор.: С. 225
  6. ↑ а б Дублювання фільмів в Україні — стара гра з новими правилами (перепост) [Архівовано 25 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Korrespondent.net, 19 квітня 2012
  7. ↑ Литвин В. Історія України: підручник / Відп. ред. В. Смолій. НАН України. Інститут історії України. — К.: Наукова думка, 2013. 991 стор. ISBN 978-966-00-1356-8 (Розділ 26. Два десятиліття «застою» (1966—1985)). Архів оригіналу за 25 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  8. ↑ Наталя Ховайба. Розділ 2. Головні принципи та напрями державної. Політики щодо розвитку кінематографа в УРСР: 2.2. Ідеологічні засади розвитку кінематографа УРСР // Державна політика у галузі кінематографа УРСР (друга половина 1960-х — перша половина 1980-х рр.): дисертаці. Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. Київ, 2015. 240 с.: cc. 81-82
  9. ↑ Міф про «нову історичну спільність» (Част. 1) // Україна і Росія в історичній ретроспективі: Нариси в 3-х томах / Інститут історії України НАН України; Редрада: акад. НАН України В. М. Литвин (голова), акад. НАН України І. М. Дзюба, акад. НАН України Я. Д. Ісаєвич, акад. НАН України О. С. Онищенко, акад. НАН України В. А. Смолій, С. В. Кульчицький та ін.; Відп. ред. акад. НАН України В. А. Смолій: Том 2. Гриневич В. А., Даниленко В. М., Кульчицький С. В., Лисенко О. Є. Радянський проект для України / Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2004. 541 стор: С. 456. ISBN 966-00-0335-8
  10. ↑ Наталія Кузіна, Наталя Ховайба. Українське кіномистецтво і тоталітаризм (друга половина 1960-х — 1980-ті роки) // Miscellanea Posttotalitariana Wratislaviensia. 2013 с. 273—285
  11. ↑ Соціальні трансформації в Україні: пізній сталінізм і хрущовська доба: Колективна монографія / Відп. Ред. В. М. Даниленко; ред.-упорядник Н. О. Лаас — Київ: Інститут історії України НАН України, 2015. — 698 стор. (124—125 стор.) (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 22 лютого 2016. Процитовано 22 лютого 2016.
  12. ↑ а б Кіностудія ім.Довженка як дзеркало русифікаторської політики в СРСР. Історична правда з посиланням на dexteriuzs.livejournal.com. 17 липня 2013. Архів оригіналу за 19 серпня 2013. Процитовано 18 липня 2013.
  13. ↑ Лариса Брюховецька. «Во избежание непредусмотренной камерности…», або Як виправляли і з [Архівовано 12 лютого 2019 у Wayback Machine.] // Кіно-театр, 2009:#5
  14. ↑ Tom Birchenough. Ukraine on language lockdown. Country demands that films have Ukrainian dub. Variety, 22 лютого 2008 (англ.)
  15. ↑ а б в Богдан Батрух: «Якщо не українізувати кінопрокат сьогодні, це не вдасться зробити ніколи» [Архівовано 11 січня 2018 у Wayback Machine.] — Детектор медіа, 3 лютого 2006
  16. ↑ Тамара Іваненко. [Чи звучатиме українське слово з екрана?] // Культура і життя. № 52 від 26 груд. 1992. С. 1
  17. ↑ Л. Безкодарний, Т. Іваненко, Л. Вітязь, Ю. Ляшенко, В. Чорнолих. Коли ж на екрані зазвучить рідна мова? (лист до редакції газети «Культура і життя» щодо дублювання фільмів українською мовою) // Культура і життя. № 9 від 2 берез. 1991. С. 5
  18. ↑ Бізнес по той бік кіноекрана — Кіноколо, 25.09.2003
  19. ↑ Шукаємо дубляжі кіностудії Довженка[недоступне посилання] — Гуртом, 12/12/2013
  20. ↑ Як Джонні Депп та Альф заговорили українською: історія успіху вітчизняного дубляжу. www.the-village.com.ua. 27 листопада 2020
  21. ↑ (Розшукуються) Втрачені дубляжі, на DVD, VHS та інших носіях. — Гуртом, 2010-08-22
  22. ↑ Володимир Субота. Дублювати українською вигідно (про дублювання зарубіжних фільмів українською мовою) // Культура і життя. № 11) від 18 берез. 2009 С. 2
  23. ↑ Володимир Субота. [Українською теж вигідно] // Культура і життя. № 51/52 від 27 грудня 2006. С. 6
  24. ↑ Шевчук Г., Трач Н. Мовна політика після помаранчевої революції // Магістеріум. — 2009. — Вип. 37 : Мовознавчі студії. — С. 97-104.
  25. ↑ а б Якою мовою говоритиме Гаррі Поттер-5? — Україна молода, 28.01.2006
  26. ↑ Постанова КМУ від 16 січня 2006 р. № 20. Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів — Кабінет Міністрів України, 16.01.2006
  27. ↑ Постанова КМУ від 16 січня 2006 р. № 20. Деякі питання порядку розповсюдження і демонстрування фільмів — Верховна Рада України, 16.01.2006
  28. ↑ Питання дублювання фільмів українською мовою обговорять за круглим столом — KINO-КОЛО, 25 січня 2006
  29. ↑ Кінопрокат українською: чи є шанс? — Телекритика, 13.04.2012
  30. ↑ Брати Люм’єрів // Контракти, №22 Червень 2007
  31. ↑ а б В. Бакальчук. Вітчизняний кінопрокат: стан та перспективи розвитку- НІСД, жовтень 2008
  32. ↑ Труднощі перекладу — Олена Криницька, «Контракти» № 27 Липень 2008 р.
  33. ↑ Останній дубль? Він найскладніший. Чого очікувати прокату після Меморандуму — Дзеркало тижня, 2 лютого 2007
  34. ↑ Михайло Бриних. Той, Чиї мідні труби мовчать. (Український кінематограф останнього двадцятиліття: втеча від поезії) // «Рапорт про стан культури і НУО в Україні». Lublin: Fundacja Open Culture; Fundacja Kultura Enter. 2012. 281 стор.: сс. 157—155. ISBN 978-83-62495-24-5
  35. ↑ 10 з 15 українських дистриб'юторів іноземних фільмів працюють через російських посередників — Zaxid.net, 21 лютого 2008
  36. ↑ Скасування постанови про дубляж: при чому тут Табачник? // BBC Україна, 20 жовтня 2006
  37. ↑ Комерційні таємниці про фільми українською мовою — Не будь байдужим!, 19 січня 2007
  38. ↑ Бунт посередників. Хто не хоче показувати кіно українською? — День, 14 лютого 2008
  39. ↑ Голлівудські зірки заговорять українською — Deutsche Welle Україна, 12.02.2006
  40. ↑ Mediasapiens [Архівовано 26 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Круглий стіл організуваний «Телекритикою» у київському Будинку кіно (4 березня 2015)
  41. ↑ Росію непокоїть дублювання фільмів українською мовою // ua.korrespondent.net, 9 січня 2008
  42. ↑ Невибіркова моводемократія по-табачниківськи — Українська Правда, 10 листопада 2006
  43. ↑ Юрій Кривенко. Точка зору: Мовою кіно // ua.korrespondent.net, 15 лютого 2008
  44. ↑ «Кінофронт»: на передовій // Дзеркало тижня, 22 лютого 2008
  45. ↑ Спостереження щодо круглого столу — kino-pereklad.org.ua, 23 січня 2007
  46. ↑ Розповсюджувачі зароблять на українській мові — KyivPost, 6 березня 2007 (оригінал статті англійською: Distributors to profit on Ukrainian [Архівовано 13 жовтня 2017 у Wayback Machine.] (англ.))
  47. ↑ Міністерство культури і туризму України, українські кінодистриб'ютори і демонстратори фільмів підписали меморандум щодо дублювання фільмів українською — KINO-КОЛО, 22.01.2007
  48. ↑ Українізація кіно — Радіо свобода, 24 Січень 2007
  49. ↑ а б Як ви можете допомогти українському кінематографу — Українська Правда, 29 січня 2007
  50. ↑ Меморандум з дубляжу — Україна молода, 23 січня 2007
  51. ↑ Меморандум Про Співпрацю Між Міністерством Культури І Туризму України, Дистриб'юторськими Компаніями України Та Демонстраторами Фільмів — Міністерство Культури і Туризму України, 22 грудня 2006 року
  52. ↑ Рішення Конституційного Суду у справі № 1-46/2006 — Конституційний Суд України, 20 грудня 2007 року
  53. ↑ Олег Вергеліс. «Оскарженню не підлягає». Сиквел про кінопрокат: зйомки тривають — Дзеркало тижня, № 6 (685) 16 — 22 лютого 2008
  54. ↑ Наказ № 1 «Про дублювання або озвучення чи субтитрування державною мовою іноземних фільмів» — Кабінет Міністрів України, 18.01.2008
  55. ↑ а б Суд зобов'язав усі іноземні фільми в Україні дублювати державною мовою — Український тиждень, 15 липня, 2008
  56. ↑ Олександр Ткаченко пропонує повернутись до практики дублювання фільмів «70:30» — Телекритика, 05.02.2008
  57. ↑ Андрій Кокотюха. Кінопрокат і кінопокази: боротьба за мову чи боротьба з мовою? — proUA.com / Коментарі:, 12 лютого 2008
  58. ↑ Україномовні фільми для Сходу. Початок — Європейська Україна, 31 січня 2008
  59. ↑ Нарада з питань кінопрокату у Президента України — okino.org, 28 лютого 2008
  60. ↑ а б Де межі компромісу? — Україна молода, № 040 за 28.02.2008
  61. ↑ Відродимо національну кіноіндустрію (Про нараду з питань кінопрокату та дублювання фільмів) // Культура і життя. № 11 від 12 берез. 2008 С. 1.
  62. ↑ Тримбач С. Екранні медіа і нові технології в контексті сучасної доби // Стратегії дослідження екранних медіа. Київ, 2013. 355 стор.: С. 12–48. (Наукові студії ІМФЕ. – Вип. 7)
  63. ↑ Віктор Глонь, Олег Вергеліс. Найкращий фільм. Язик до Києва веде — у дубляжній війні - Дзеркало тижня, № 5 (684) 9 — 15 лютого 2008
  64. ↑ Аксінья Куріна. Звичайний нацизм? - Детектор медіа, 5 лютого 2008
  65. ↑ а б Антон Пугач. Дрібниці стилю від першої особи - Детектор медіа, 21 березня 2008
  66. ↑ а б Вершини цинізму від Антона Пугача - Детектор медіа, 27 березня 2008
  67. ↑ "Кіно" та "німці" // УП, 15.01.2008
  68. ↑ Чотири неправди про сучасний український кінопрокат // УП, 7 березня 2008
  69. ↑ Кіно та росіяни // УП, 16.01.2008
  70. ↑ Страйк кінотеатрів розпочався - kino-teatr.ua/uk, 27 лютого 2008
  71. ↑ Олег Вергеліс. Warner Brothers не представляє - Дзеркало тижня, 22 лютого 2008
  72. ↑ Дублювання іноземних фільмів українською: акція громадського протесту - kino-teatr.ua/uk, 25 січня 2008
  73. ↑ Перший попереджувальний страйк кінотеатрів України - okino.org, 23 лютого 2008
  74. ↑ «...І вирвав грішний мій язик» Дубляжне запитання на засипку: буква закону, політиканство чи пріоритети персональної економічної вигоди? - Дзеркало тижня, 1 лютого 2008
  75. ↑ Кінотеатри знову за своє – тепер вони пишуть листи на сітілайтах - 20 хвилин, 1 травня 2008
  76. ↑ На фільми українською не ходять у кінотеатри - Gazeta.ua, 29 січня 2008
  77. ↑ Кінотеатри вирішили "помститися" глядачам за українські титри // УП, 27.02.2008
  78. ↑ Не такий страшний страйк, як його малюють. Проти українізаторських кроків Мінкульту вчора протестувало зовсім мало кінотеатрів - Україна молода, №040 за 28.02.2008
  79. ↑ Сергій Грабовський. Чарівна сила неоколоніального словоблуддя - Українська правда, 25 лютого 2008
  80. ↑ Лист Президенту України Ющенку В.А «Про кінематографію» - okino.ua, 11 березня 2008
  81. ↑ З українським дубляжем кінотеатри почали заробляти більше - Gazeta.ua, 20 березня 2008
  82. ↑ B&H закликає навести лад у вітчизняному кінопрокаті - kino-pereklad, 12 березня 2008
  83. ↑ Ініціатива «Кіно-Переклад»: документ «Ризики і позитивні сторони Меморандуму…» і дослідження «Стан справ в україномовному кінопрокаті» — Кіноколо, 25.01.2007
  84. ↑ Олег Медведєв. Дослідження: Стан справ в україномовному кінопрокаті. (v.0.1) — Obozrevatel, 31 січня 2007
  85. ↑ Сьогодні кожний третій фільм йде російською. Азаров вимагає негайно покінчити з україномовним дубляжем [Архівовано 9 вересня 2018 у Wayback Machine.] — УП, 01 липня 2010
  86. ↑ Олександрович М. О. Мовний баланс України. Співвідношення української та російської мов в різних сферах громадського та приватного життя // Canada-Ukraine Parliamentary Program Newsletter — Торонто: Парламентарна програма Україна-Канада, 2008. — вип. 1. — С. 85.
  87. ↑ Кращі стрічки українського бокс-офісу за 2006 рік // Кіно-переклад, 27 березня 2007
  88. ↑ Кіно з українським дубляжем хочуть звільнити від ПДВ // Коментарі:, 24/01/2008
  89. ↑ Пункт 12 «Перехідних положень ПКУ». Тимчасово, до 1 січня 2018 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання національних фільмів, визначених Законом України «Про кінематографію», виробниками, демонстраторами та розповсюджувачами національних фільмів, а також постачання робіт та послуг з виробництва, у тому числі тиражування, національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених, субтитрованих державною мовою на території України, а також постачання робіт та послуг з дублювання, озвучення та/або субтитрування державною мовою іноземних фільмів на території України.
    {Пункт 12 підрозділу 2 розділу XX із змінами, внесеними згідно із Законами № 909-VIII від 24.12.2015, № 1797-VIII від 21.12.2016}
  90. ↑ Верховна Рада України частково зберегла податкові пільги для українського кіно — НСПУ, 5 січня 2016
  91. ↑ Новації Податкового кодексу — 2017 — Асоціація платників податків України, 17 лютого 2017
  92. ↑ Пункт 13 «Перехідних положень ПКУ». Тимчасово, до 1 січня 2016 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання послуг з демонстрування, розповсюдження та/або публічного сповіщення національних фільмів та іноземних фільмів, дубльованих, озвучених та/або субтитрованих державною мовою на території України, демонстраторами, розповсюджувачами та/або організаціями мовлення (публічними сповіщувачами).
  93. ↑ Податковий кодекс України. Перехідні положення // ВРУ, станом на 2017 рік
  94. ↑ Президент України підписав Закони, спрямовані на підтримку кінематографії в Україні — МКУ, 01.12.2017
  95. ↑ Рада скасувала до 2023 року мито на ввезення обладнання для виробництва фільмів — Радіо Свобода, 7 Листопад 2017
  96. ↑ Схід і Південь ходять на кіно українською без проблем // Уніан, 12 лютого 2008
  97. ↑ Лише 11% українців проти дублювання фільмів українською мовою // Новинар, 5 лютого 2008
  98. ↑ Український дубляж вигнав із кінотеатрів аж 3% жителів України // УП, 29 лютого 2008
  99. ↑ Музиканти за кінопереклад // Народний оглядач, 12.03.2008
  100. ↑ Коли Семиноженко чує український дубляж, його охоплює жах // УП, 23 березня 2010
  101. ↑ Табачник хоче скасувати дубляж фільмів українською // УП, 06 квітня 2010
  102. ↑ Кому заважає український дубляж // DW українською, 07.04.2010
  103. ↑ Табачнику кажуть, що глядачі за український дубляж "голосують ногами" // Уніан, 06 квітня 2010
  104. ↑ Табачник лобіює інтереси російських кінопрокатників // Muza.in.ua, 08.04.10
  105. ↑ Кириленко сказав, що Табачник бреше про українське дублювання фільмів // ua.korrespondent.net, 10 листопада 2006
  106. ↑ Дублювання фільмів українською – елементарне шкідництво // Телекритика, 21 Лютого 2008
  107. ↑ Кіно в Україні: говоримо, але не бачимо // Телекритика, 21 Лютого 2008
  108. ↑ Як «Аврора» женихалася з «Оскаром» — Телекритика, 29.11.2006
  109. ↑ Детективна історія про втрачені мрії — Кіно-коло, 30 листопада 2006
  110. ↑ Хрест на українській мові в кінотеатрах — політичне рішення суду — Сумно, 25 жовтня 2006
  111. ↑ Асоціація сприяння розвитку кінематографу в Україні пояснила журналістам, що україномовне дублювання невигідне і непотрібне більшості глядачів — Телекритика, 27.10.2006
  112. ↑ Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» програла суд проти Кабміну [Архівовано 7 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Кіно-коло, 26.06.2006
  113. ↑ Андрій Кокотюха. Апеляційний суд міста Києва захищає права азіатів — ProUA, 30 жовтня 2006
  114. ↑ Крапка чи кома? — Львівська пошта, 31 липня 2008, № 31 (682)
  115. ↑ Кіна не буде? Або російськомовний «відкат» україномовного кінопрокату… — Радіо свобода, 2 Листопад 2006
  116. ↑ Насмішили — Детектор медіа, 25 жовтня 2006
  117. ↑ Суд скасував обов'язкове дублювання частини фільмів українською — Телекритика, жовтень 2006
  118. ↑ Відкат прокату — Україна молода, 20.10.2006
  119. ↑ Відкритий лист Президента Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» Михайла Соколова до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка — Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні, жовтень 2006
  120. ↑ Обговорення за круглим столом (підсумки зустрічі про дублювання фільмів українською мовою) - Статті - KINOKOLO.UA. kinokolo.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2018. Процитовано 11 січня 2018.
  121. ↑ Увага! На екрані українська мова! — Журнал «кіно-театр», № 1 за 2007 рік
  122. ↑ Асоціація «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» судиться з Кабміном — Кіно-коло, 22.05.2006
  123. ↑ Коментар підписантів "Відкритого листа Президента Асоціації «Сприяння розвитку кінематографа в Україні» Михайла Соколова до віце-прем'єр-міністра України В'ячеслава Кириленка — Асоціація сприяння розвитку кінематографа в Україні, грудень 2006
  124. ↑ Суперечки через дублювання фільмів українською повертаються — Радіо свобода, 16 квітня 2010
  125. ↑ У Львові спростували інформацію Табачника про зменшення глядачів — Кіноколо, 14.04.2010
  126. ↑ Завдяки кінодубляжу наші актори заробляють 7 мільйонів на рік. Кілька людей із ПР цього не хочуть — Тексти, 15/05/2010
  127. ↑ а б Хто лобіює інтереси російських дистриб'юторів в Україні — Уніан, 13.05.2010
  128. ↑ Альона Блохтур. «Український дубляж: бути чи не бути?» — Главком, 12 квітня, 2010
  129. ↑ Український дубляж скасовано: що насправді відбулося і що робити — Тексти, 31/10/2010
  130. ↑ До уваги представників ЗМІ! — Міністерство Культури України, 29 жовтня 2010
  131. ↑ Протокол № 4 засідання Громадської ради при Державному агентстві України з питань кіно — Громадська рада при Державному агентстві України з питань кіно, 11 квітня 2012 року
  132. ↑ Держкіно вводить громадськість в оману — ГО «Простір свободи» 13.04.2012
  133. ↑ ЗМІ: Російський дубляж повернувся в кінотеатри України /// Корреспондент, 24 жовтня 2012
  134. ↑ Міліція паралізувала роботу найбільшої в Україні студії дубляжу фільмів [Архівовано 30 червня 2012 у Wayback Machine.] — Gazeta.ua, 06.04.2012.
  135. ↑ Податкова намагається знищити україномовний кінодубляж? [Архівовано 11 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Радіо «Свобода», 06.04.2012.
  136. ↑ Ігор Мірошниченко про Антона Пугача. Livejournal Ігоря Мірошниченка, 8 квітня 2012
  137. ↑ І. В. Софієнко. Становлення кіно-перекладу в Україні // Мовні і концептуальні картини світу. 2014. Вип. 50(2). С. 401-405
  138. ↑ Німе кіно. dt.ua, 13 квітня 2012
  139. ↑ Під КМУ протестували проти наступу на український дубляж кіно (відео). 5.ua. 10 квітня 2012. Архів оригіналу за 21 квітня 2012.
  140. ↑ Письменники і музиканти мітингують проти наступу на український дубляж. vidia.ua. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  141. ↑ Кулиняка проголосили «ворогом української культури» за заохочення російського дубляжу. dt.ua. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  142. ↑ Міністра Кулиняка оголосили ворогом української культури. pravda.ua. 12 квітня 2012. Архів оригіналу за 12 жовтня 2019. Процитовано 12 жовтня 2019.
  143. ↑ Le Doyen знову озвучує українською. tyzhden.ua, 11 квітня 2012
  144. ↑ Кінопрокатна компанія B&H виграла суд у податкової [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Телекритика, 09.12.2016
  145. ↑ Ду(б)ляж — Главрєд, 23 липня, 2010
  146. ↑ Українське кіно: є звук — Україна молода, № 144 за 09.08.2006
  147. ↑ «Глядач „1+1“ любить яскраві речі й круті голоси» — Телекритика, 25.06.2009
  148. ↑ Studios with Dolby Premier Studio Certification / Студій сертифіковані по програмі Dolby Premier Studio Certification (англ.)
  149. ↑ Звукова студія компанії Postmodern отримала сертифікацію Dolby Premier- Держкіно, 12/10/2012
  150. ↑ Друга українська студія дубляжу та озвучування отримала сертифікацію Dolby Premier- Телекритика, 23.10.2012
  151. ↑ Софієнко І. В. Становлення кіно-перекладу в Україні// Мовні і концептуальні картини світу. — 2014. — Вип. 50(2). — С. 401—405.
  152. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2011 році [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.] — Простір свободи, 9.11.2011
  153. ↑ а б в Українська мова тримає позиції в освіті й кінопрокаті, але втрачає у медіа і рекламі (ІНФОГРАФІКА) — Тексти, 07/11/2013
  154. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2012 році [Архівовано 22 лютого 2016 у Wayback Machine.] — Простір свободи, 9.11.2012
  155. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2014—2015 роках [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Простір свободи, 8.07.2015
  156. ↑ а б в Стан української мови. Щорічний моніторинг: Російська домінує в медіа та сфері послуг, українська — в освіті й кінопрокаті — Тексти, 08/11/2016
  157. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2016 Році [Архівовано 6 лютого 2017 у Wayback Machine.] — Простір свободи, 8.11.2016
  158. ↑ Стан української мови. Щорічний моніторинг 2017: Українці підтримують зміцнення позицій української мови, але в багатьох сферах і далі домінує російська (Інфографіка) — Тексти, 08/11/2017
  159. ↑ Стан української мови. Щорічний моніторинг 2017: Українці підтримують зміцнення позицій української мови, але в багатьох сферах і далі домінує російська — Простір свободи, 8.11.2017
  160. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2017 Році — Простір свободи, 8.11.2017
  161. ↑ Моніторинг: Українська мова завойовує ефір. Найбільш русифіковані - інтернет, преса та сфера послуг (Інфографіка) — Тексти, 08/11/2018
  162. ↑ Стан української мови. Щорічний моніторинг 2018: УКРАЇНСЬКА МОВА ЗАВОЙОВУЄ ЕФІР — Простір свободи, 08.11.2018
  163. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2018 Році — Простір свободи, 8.11.2018
  164. ↑ Стан української мови. Щорічний моніторинг: після сплеску використання української на телебаченні і в послугах, у цих сферах знову зросла частка російської — Тексти, 08/11/2019
  165. ↑ Стан української мови. Щорічний моніторинг 2019: УКРАЇНСЬКА МОВА ДОМІНУЄ В ОСВІТІ, КІНОПРОКАТІ, КНИГОВИДАННІ ТА РАДІО, АЛЕ ЗДАЄ ПОЗИЦІЇ НА ТЕЛЕБАЧЕННІ Й У СФЕРІ ПОСЛУГ — Простір свободи, 08.11.2019
  166. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2019 Році — Простір свободи, 8.11.2019
  167. ↑ Українці підтримують закон про українську мову, але в інтернеті, медіа й найбільших містах домінує російська — Тексти, 08/11/2020
  168. ↑ Українці підтримують закон про українську мову, але в інтернеті, медіа й найбільших містах домінує російська — prostirsvobody.org, 08.11.2020
  169. ↑ Оприлюднені результати дослідження про становище української мови в Україні в 2020 році — language-policy.info, 08.11.2020
  170. ↑ презентація аналітичного огляду «Становище української мови в 2020 році» — prostirsvobody.org, 08.11.2020
  171. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2020 Році (docx текст) — Простір свободи, 08.11.2020
  172. ↑ Становище Української Мови в Україні у 2020 Році (PPT презентація) — Простір свободи, 8.11.2020
  173. ↑ Суспільне зняло документальний фільм «Дивись українською!». 1tv.com.ua, 5 листопада 2019
  174. ↑ «UA: Перший» покаже фільм про історію українського дубляжу. Детектор медіа, 5 листопада 2019

Рекомендована література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Дублювання_українською&oldid=43525083