Очікує на перевірку

Миколай Потоцький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Потоцький.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Миколай Потоцький (значення).
Миколай Потоцький
пол. Mikołaj Potocki
пол. Mikołaj Potocki
Миколай Потоцький — «Ведмежа лапа».
ПсевдоМикола Потоцький
Народивсябл.1593
Помер20 листопада 1651(1651-11-20)
Хмільник[1]
Похованнядомініканський костел (Єзупіль)
ПідданствоРіч Посполита
Національністьполяк
Діяльністьвійськовий, державний діяч
Відомий завдяки«Ведмежа лапа»
(«Niedźwiedzia Łapa»)
Alma materЗамойська академія
ПосадаБрацлавський воєвода, великий гетьман коронний[2], Краківський каштелян, польний гетьман коронний[3], посол Сейму Речі Посполитої[d], Писар Польний Коронний[d][4], Белзький старостаd, барський староста[d], староста люблінськийd, Летичівський старостаd, Черкаський староста[d], староста остерськийd, староста ніжинськийd і Q66201284?
Військове званнякаштелян краківський, великий коронний гетьман
РідПотоцькі
БатькоЯкуб Потоцький
МатиЯдвіґа (Ельжбета)[5] з Прусіновських
У шлюбі зЗофія з Фірлеїв[6], Ельжбета з Казановських
ДітиПйотр, Стефан, Миколай, Маріанна, Вікторія, Генрик, Домінік
Герб
Герб

Мико́лай Пото́цький (пол. Mikołaj Potocki; бл. 1593 — 20 листопада 1651) — магнат, військовий та державний діяч. Польний гетьман коронний (1637—1646), Великий гетьман коронний Речі Посполитої (1646—1651). Мав прізвисько «Ведмежа лапа» (порт. Niedźwiedzia Łapa).

Біографія

[ред. | ред. код]
Колишній домініканський костел, Єзупіль

Походив з магнатського роду Потоцьких, був сином Якуба Потоцького — власника (дідича) частини Золотого Потоку, Єзуполя (тому в деяких документах підписувався Миколай на Єзуполі Потоцький).[7]

Правдоподібно, у 1604–1609 роки навчався в Замойській академії (разом з Томашем Замойським, Миколаєм Остроругом, також навчався верхової їзди[8]).

1611 року брав участь у боях під Смоленськом. Під час Цецорської битви 1620 року як ротмістр потрапив у татарський полон, але незабаром був звільнений після виплати 40000 талерів (кошти надав князь Криштоф Збаразький[9]). Після повернення з неволі взяв участь у серії військових кампаній, зокрема, проти козаків. З титулом «воєводич брацлавський» був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди у 1625 році.[10]

На рубежі 1626/1627 років, після від'їзду гетьмана Станіслава Конецпольського на вальний сейм, діє як полковник у боях проти армії шведів у Померанії. У 1633 р. призначений як староста генеральний Поділля, разом із Яремою Вишневецьким і Станіславом Конецпольським біля Панівців розбив турецьку армію на чолі з Абазею-пашею.

Керував придушенням козацьких повстань в Україні, що їх очолювали Павло Павлюк у Кумейківськії битві, Карпо Скидан, Дмитро Гуня, Яків Острянин.

Польський історик Шимон Окольський супроводжував його в каральних (відзначився особливо жорстокими розправами над повстанцями)[11] експедиціях 1637 р. і 1638 р. (описав у творах, склав дуже важливий матеріал для історії цього періоду).

1643 р. захворів; після відвідин та молитов в домініканському монастирі в Підкамені одужав[12]. Ґійом Левассер де Боплан узимку 1646—1647 років брав участь у незвично важкій і невдалій «виправі» М. Потоцького проти татар на «Мурафському шляху».[13]

У 1648 році був винен і протягом певного часу не сплачував львівському купцю Філіппові Дуччі 6180 злотих.[14]

Під час Хмельниччини керував урядовими військами Речі Посполитої; був розгромлений у Корсунській битві 1648 року. Разом з польним коронним гетьманом Марціном Калиновським потрапив у полон, виданий Богданом Хмельницьким кримському ханові. Після двох років визволений за великий викуп, щоб помститися за загибель сина Стефана і його війська у Корсунській битві, наказав зруйнувати м. Корсунь.[15] Командував військами Речі Посполитої у Берестецькій битві 1651 року. Брав участь у підписанні Білоцерківського договору 28 вересня 1651 р. Став обозом в околицях Білополя поблизу Бердичева, 22 жовтня передав повноваження через хворобу (ревматизм[16]).

Помер 20 листопада 1651 в Хмільнику (дані Станіслава Осьвенціма; за Чоловським — у Летичеві[17]), або в Ловичі (малоймовірно, дані з листа Л. Фантоне кардиналу В. Орсіні). Був похований у домініканському костелі в Єзуполі (храм виконував роль родової усипальниці батька Якуба Потоцького, його нащадків).[16]

Посади

[ред. | ред. код]

Був воєводою брацлавським, писарем польним коронним (1636). У 1637—1646 Польний гетьман коронний, у 1646—1651 — Великий гетьман коронний. У 1642 староста остерський, в 1643 р. — староста черкаський (передав зятю А. Казановському), пізніше (з березня 1646) — староста барський, каштелян краківський. Був старостою люблінським (після Берестецької битви), летичівським, кам'янецьким[18] (передав сину Пйотру), остерським, ніжинським (передав сину Стефану[16]), белзьким.[19]

Власність

[ред. | ред. код]

Золотий Потік (частина), Єзупіль, Тисмениця, Богородчани, «ключ Браїлівський» з Потоком і Станіславчиком на Поділлі.[16]

Меценат

[ред. | ред. код]

Фундатор римо-католицької парафії (1630),[20] костелу і кляштору домініканців (разом з першою дружиною Зофією) в Тисмениці (1631), 1641 року додав їм (з другою дружиною Ельжбетою) 10000 злотих, 1638-го — виділив десятину з доходів Летичівського староства для домініканців в Летичеві. 1643 року допоміг зятю Адаму Казановському при фундації костелу і кляштору домініканців в Черкасах.[16]

Сім'я

[ред. | ред. код]

Перша дружина — Зофія з Фірлеїв, внучка Яна Фірлея, донька Пйотра (пом. 1619). Діти:

Друга — Ельжбета Казановська, донька Марціна. Діти:

У кінематографі

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Чоловський писав Летичів
  2. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 43. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  3. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 46. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  4. ↑ Urzędnicy centralni i nadworni Polski XIV-XVIII wieku / за ред. A. Gąsiorowski — Kórnik: Biblioteka Kórnicka, 1992. — С. 96. — 220 с. — ISBN 83-85213-04-X
  5. ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.] — t. 3. — S. 688
  6. ↑ Firlejowie [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
  7. ↑ Акти ґродські і земські… [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.] — Lwów, 1931. — Т. 24. — 586 s. — S. 296, 517. (лат.) (пол.)
  8. ↑ Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (zm. 1572) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1983. — T. XXVIII/1. — Zeszyt 116. — S. 105. (пол.)
  9. ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy… — S. 77.
  10. ↑ Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  11. ↑ Український історичний термінологічний словник. Потоцький Микола. Архів оригіналу за 27 липня 2014. Процитовано 7 липня 2013.
  12. ↑ Barącz S. Wiadomość o klasztorze WW. OO. Dominikanów w Podkamieniu [Архівовано 22 жовтня 2013 у Wayback Machine.]. — Lwów, 1858. — S. 9. (пол.)
  13. ↑ Buczek K. Beauplan Wilhelm Le Vasseur (†1673) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności — Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — T. 1. — S. 385. Reprint: Kraków: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0.
  14. ↑ Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku [Архівовано 14 липня 2014 у Wayback Machine.]. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — S. 117—119. (пол.)
  15. ↑ Потоцький Микола. Архів оригіналу за 27 вересня 2013. Процитовано 7 липня 2013.
  16. ↑ а б в г д Majewski W. Potocki Mikołaj h. Pilawa (ok. 1593—1651)… — S. 109.
  17. ↑ С. 88.
  18. ↑ Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J, Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik, 1998. — S. 132—133. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
  19. ↑ Potocki [Архівовано 14 жовтня 2014 у Wayback Machine.]. — S. E2. (лат.)
  20. ↑ Tyśmienica, miasto // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 722. (пол.) — S. 722. (пол.)
  21. ↑ Трейлер фільму «Гетьман». Архів оригіналу за 2 січня 2016. Процитовано 27 квітня 2015.

Джерела та література

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Попередник
Лукаш Жолкевський 		Воєвода брацлавський
1636-1646 		Наступник
Домінік Олександер Казановський
Воєначальник Це незавершена стаття про військового діяча або діячку.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколай_Потоцький&oldid=42650212