Рослинні жири й олії: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Рядок 205: | Рядок 205: | ||
| [[Арахіс культурний]]<br /><small>(Arachis hypogaea)</small> || боби || align="center" | 65% <br /> (43-65%)|| || [[Арахісова олія]] виробляється шляхом [[пресування]] чи [[екстрагування]] попередньо підготовлених бобів [[арахіс]]у. Виробляється рафінована та нерафінована олія. Олія має світло-жовтий колір з зеленкуватим відтінком. |
| [[Арахіс культурний]]<br /><small>(Arachis hypogaea)</small> || боби || align="center" | 65% <br /> (43-65%)|| || [[Арахісова олія]] виробляється шляхом [[пресування]] чи [[екстрагування]] попередньо підготовлених бобів [[арахіс]]у. Виробляється рафінована та нерафінована олія. Олія має світло-жовтий колір з зеленкуватим відтінком. |
||
|- |
|- |
||
| [[Щириця|Амарант]] || насіння || align="center" | 4,8 до 8,1%<ref>{{cite journal|author=Budin, J.T., Breene, W.M. and Putman, D.H|title=Some compositional properties of seed oils of eight Amaranth species|journal=JAOCS|volume=73|issue=4|pages=475|doi=10.1007/BF02523922|year=1996}} Cited in [http://www.ienica.net/crops/amaranth.htm Interactive European Network for Industrial Crops and their Applications: Amaranth].</ref> || ||[[Амарантова олія]] |
|||
| [[Щириця|Амарант]] || насіння || || ||[[Амарантова олія]] |
|||
|- |
|- |
||
| [[Бавовник]]|| насіння ||align="center" | 24 % <br />(19—24 %) || || [[Бавовникова олія|Бавовникову олію]] виробляють шляхом пресування чи екстрагування попередньо підготовленого насіння [[бавовник]]а. Особливістю насіння бавовнику є те що в ньому міститься велика кількість [[пігмент]]у [[госсіпол]]у, який має отруйні властивості. Тому для харчових цілей використовують рафіновану, вироблену шляхом пресування. |
| [[Бавовник]]|| насіння ||align="center" | 24 % <br />(19—24 %) || || [[Бавовникова олія|Бавовникову олію]] виробляють шляхом пресування чи екстрагування попередньо підготовленого насіння [[бавовник]]а. Особливістю насіння бавовнику є те що в ньому міститься велика кількість [[пігмент]]у [[госсіпол]]у, який має отруйні властивості. Тому для харчових цілей використовують рафіновану, вироблену шляхом пресування. |
Версія за 09:50, 17 грудня 2012
- "Рослинна олія" перенаправляється сюди. Інші значення, див.: Рослинна олія (значення).
Рослинні жири і олії — ліпідні матеріали, отримані з рослин. Фізично олії є рідкими при кімнатній температурі, а жири є твердими. Хімічно, як жири так і олії складаються з тригліцеридів, на відміну від восків у яких немає гліцерину в їх структурі. Деякі тверді рослинні жири називають маслами:[1][2] кокосове, какао-масло. Проте, Гінзбург М.,[3] Коваленко С. стверджують, що термін «масло» необхідно вживати тільки для концентрату молочного жиру, а термін «олія» - для жирів рослинного походження незалежно від температури їх застигання з огляду на те, що масло, як продукт, вироблений в організмі тварини, містить обов'язкову домішку - зоостерини, а олії - фітостерини.[4] Хоча жири містяться майже в усіх частинах рослин, у комерційній практиці вони видобуваються в основному з насіння, а також зародків, плодів.
Рослинні жири і олії можуть бути їстівними (харчовими) і неїстівними. Приклади неїстівних рослинних жирів і олій включають оброблену лляну, тунгову і касторову олію, які використовуються в мастильних матеріалах, олійних фарбах, косметичній, фармацевтичній та інших галузях промисловості.
Від тригліцеридних рослинних олій відрізняють ефірні олії, які теж є речовинами рослинного походження, нерозчинними у воді. Ефірні олії мають інші хімічний склад та фізичні властивості (з подібних - жирність на дотик), виділяються з рослинної сировини іншими засобами та не вживаються як харчові продукти.
Олійна сировина
Не всі олійні рослини вирощуються безпосередньо для виробництва олії. Олія є побічною продукцію при вирощуванні на волокно бавовника, льону, коноплі; соя та арахіс - заради білка. Гірчиця вирощується в харчових цілях як пряна культура (завдяки наявності в ній ефірних олій). Сировиною для виробництва олій також є багато відходів, які залишаються після харчових виробництв і містять багато олії: зародки зернових культур, насіння гapбyзa, томатів, тютюну, чаю, кісточки винограду та плодових дерев тощо.
Хімічний склад
За хімічним складом олії — це тригліцериди вищих ненасичених карбонових кислот. Як домішки, в оліях присутні білки та вода (які зумовлюють каламутність нерафінованої олії), а також деякі ліпіди (фосфоліпіди, воски), каротини, токофероли, хлорофіл, а також вуглеводи, мінеральні речовини та ін. Домішки каротинів та хлорофілу обумовлюють забарвлення олій: жовте, янтарне, коричневе, зеленувате. Олії нерозчинні у воді, розчиняються в неполярних розчинниках, а також в ацетоні та у спирті.
Фосфоліпіди
Фосфоліпіди, які є складовою частиною всіх клітин, і утворюють мембрани клітин (клітинні мембрани печінки складаються на 65%, у насінні — 0,25-2,0%)[2], містяться і в товарній олії, а кількість їх в олії змінюється залежно від величини техногенногенної дії на насіння: чим інтенсивніша технологічна дія на насіння, тим більше фосфоліпідів потрапляє в олію.
Приймаючи на себе кисень, фосфоліпіди легко окислюються, через що їх вважають антиокислювачами олій. Проте ця властивість негативно впливає на товарні впастивості олій. Наприклад, лецитин — при окисленні надає оліі характерноrо темного забарвлення.
Фосфоліпіди також здатні до утворення в рослинних оліях колоїдних розчинів, з яких вони при поглинанні води випадають в осад, що називається фузом. Тому рослинні олії, які не йдуть безпосередньо в їжу і призначені для тривалого зберігання, звільняють від фосфоліпідів гідратацією олії (обробка олії водою, в результаті чого фосфоліпіди приєднують воду, втрачають властивість розчинятись в олії і випадають в осад). Гідратація є основним способом виведення фосфоліпідів із рослинних олій. Однак і після гідратації в оліях міститься 0,2-0,4% фосфоліпідів, які не гідратуються.[2]
Воски
На поверхні покривних тканин насіння воски утворюють тонкий наліт. Вони також входять до складу їх клітинних стінок, захищають тканини від механічних пошкоджень, перезволоження і висихання. У насінні соняшника міститься найбільше воску - 1,2-1,3% (в плодовій оболонці - до 83% цієї кількості воску, в насінній оболонці - до 16%, в ядрі - до 1%[2]).
Воск сильно утруднює отримання прозорих олій. Внаслідок того, що температура плавлення восків близько становить 80°С (тоді як температура плавлення тригліцеридів знаходиться в області мінусових температур), дрібні кристали воску, тривалий час не випадають в осад, і ніби зависають в олії, роблячи її мутною, чим погіршують її товарний вигляд.
У випадку застосування олії як палива, кристали воску забивають фільтри паливної апаратури, утруднюючи подачу її в двигун.
Через високу хімічну інертність воску, проблема видалення його є однією з найскладніших технологічних проблем у виро6ництві рослинних олій. Одним із шляхів отримання прозорих соняшникових олій є виморожування, або вентуризаціє - укрупнення кристалів воску шляхом витримки олії при температурі 7-10°C з наступним їх відділенням від олії фільтрацією.
Пігменти
Такі властивості олій, як колір, запах, смак визначають і нежирові речовини.
Жиророзчинні пігменти, такі як каротиноїди, придають олії колір від світло-жовтого до темно-червоного (найбіпьше міститься в кукурудзяній оліі), хлорофіли - зеленого (в соєвій, кукурудзяній, ріпаковій, гірчичній оліях), госсіпол (токсична речовина, яка міститься в бавовниковій олії) - чорного. Слід зазначити, що госсіпол забарвлює в чорний колір соапстоки.
Видаляють жиророзчинні пігменти з олії за допомогою адсорбентів. Госсіпол як і хлорофіли, також є активними антиокислювачами.
Терпени
Терпени і різних аліфатичних вуглеводні також зумовлюють смак і запах олій.
Неприємний запах прогірклої олії надають альдегіди і кетони.
Токофероли
Стійкість олій до окислення зумовлена наявністю в них токоферолів, які володіють сильними антиокислювальними властивостями.
Вітаміни
До нежирових речовин, що містяться в олії, відносяться також вітаміни.
Азотовмісні речовини
Понад 90% азотовмісних речовин олій належить білкам (отруйним і неотруйним), які і визначають харчову придатність олії (як і макухи).[2]
До отруйних відносяться:[2]
- Глюкозиди - ферменти, які при гідролізі утворюють синильну кислоту. Містяться в насінні льону (пимарин), гірчиці та ріпаку.
- Лектини — мають негативний вплив на еритроцити крові. Містяться в насінні рицини (рицин), арахісу та сої.
Білкові домішки в олії погіршують її товарний вигляд, а тому підлягають видаленню разом із фосфоліпідами шляхом гідратаціі олії.
Вуглеводи
Речовини вуглеводневої природи представлені в насінні олійних культур головним чином целюлозою та геміцелюлозою, у невеликих кількостях містяться пектин та лігнін.
Мінеральні (зольні) елементи
До 90% золи складають оксиди фосфору, калію, кальцію і магнію, оскільки основна маса насіння складається саме з них.[2]
Екстракційні розчинники
Харчову придатність олій, які отримані екстрагуванням гексановим розчинником регулює такий нормативно-технічний документ: СОУ 15.4-37-213:2004 Олії. Методи визначення залишку гексанового розчиннику.
Виробництво пальмової олії (Гана) |
Пальмова олія має червоне забарвлення |
Олія виноградних кісточок |
Окиснення
При контакті з киснем або при нагріванні до 250-300°С повітря деякі рослинні олії піддаються окислювальній полімеризації (висихають) утворюючи ппівки. Ця здатність до висихання використовується у виробництві лако-фарбових матеріалів.
За ступенем полімеризації олії ділять на висихаючі, напіввисихаючі і невисихаючі.
Висихаючі оліі (гліцероли насичених кислот з двома або більше подвійними зв'язками): льняна, конопляна, тунгова, перилова. Якщо їх нанести тонким шаром на будь-яку поверхню — на повітрі вони перетворюються в еластичну суху плівку.
До напіввисихаючих олій відносять соняшникову, соєву, макову, свиріп'яні олії. У цих олій таке перетворення потребує довшого часу, а плівка буває більш липкою і не такою тривкою, як висихаючих олій.
Невисихаючими оліями є кокосова та пальмова. Вони зовсім не утворюють плівки.
Константи характеристик олій і жирів
Для характеристики жирів чи олій використовують умовні одиниці (константи).
Йодне число — кількість грамів йоду, шо приєднується до 100 г олії. Воно характеризує ступінь ненасиченості кислот, які входять до складу олії. Йодне число найчастіше використовують для аналізу висихаючих олій.
Кислотне число — кількість міліграмів КОН, що витрачається при нейтралізаціі 1 г жиру. Кислотне число кількісно оцінює наявність вільних карбонових кислот у жирі/олії.
Число омилення — кількість міліграмів КОН, витрачених на нейтралізацію карбонових кислот (вільних і добутих при гідролізі з естерів гліцеролу, які містяться в 1 г жиру/оліі.
Естерове число. Його знаходять різницею між числом омилення та кислотним числом для визначення кількості кислот, які містяться у вигляді естеру гліцеролу, в 1 г жиру.
Омилення
Під впливом натрієвого або калійного лугу ефірні зв'язки порушуються, жирні кислоти утворюють з лугом солі, які становлять звичайне мило, тверде з натрієм, рідке — з калієм, а гліцерин залишається у розчині.
Застосування рослинних тригліцеридів
Тригліцериди, витягнуті з рослин, використовувалися з найдавніших часів і в багатьох культурах. Наприклад, 4000-річну "кухню" виявлено в штаті Індіана в Charlestown State Park, археологом Бобом Маком з Університету Індіани (Університет Пердью Форт Уейн) виявлено докази того, що тубільці використовували великі плити щоб розчавити горіхи гікорі, а потім варили їх у воді для видобування олії.[5]
Кулінарне використання і харчова цінність
Рослинні олії містять α-ліноленову кислоту, яка є попередником, необхідним для метаболізму організму, і може накопичуватися в організмі та витрачатися за потребою.[6] Біологічна і, відповідно, харчова цінність олій характеризується складом і співвідношенням жирних кислот.
Олія, отримана процесом холодного пресування не втрачає своїх нативних властивостей, має інші фізико-хімічні характеристики, ніж олія одержана під час теплового оброблення, та кращу стабільність до окиснення, характеризується нижчим умістом продуктів окиснення і не потребує наступної рафінації. Холодне пресування, завдяки короткочасній тепловій та механічній дії на хімічну структуру олії, дозволяє зберегти в олії вітамін Е, в оліях міститься значна кількість фосфоліпідів, які захищають олію від протікання процесів окиснення. Вихід такої олії є низьким, але вартість компенсується високою фізіологічною цінністю та корисністю продукту.
Теплове оброблення олій під час виробництва істотно знижує рівень токоферолів. За високих температур пресування, які застосовують в традиційних технологіях, олія піддається не лише ризику окиснення киснем повітря, але і зміні нативного стану.
Токофероли
Велике значення в харчовій цінності і біологічних властивостях олій, попри жирнокислотний склад, має і вміст в олії супутніх речовин, серед яких особливу роль мають антиоксиданти – токофероли, які не лише захищають олію від окислювального псування, але є і природними джерелами надходження в організм вітаміну Е, який має властивість впливати на розвиток ембріону, попереджає утворення тромбів, сприяє укріпленню стінок кровоносних судин, м’язової системи та нервових клітин. Встановлено тісний зв'язок токоферолів із функцією і станом ендокринних систем.[6][7]
Стійкість олії до окиснення визначає рівень та ізомерний склад токоферолів. Вітаміни групи Ε об’єднують 7[6] токоферолів (позначаються початковими літерами грецького алфавіту: α, β, γ, δ, ε, ζ, η), з яких у жировій частині насіння та плодів знайдено чотири перших ізомери. Загальний вміст токоферолів ще не є показником вітамінної цінності олій. За біологічною дією токофероли поділяються на речовини вітамінної та антиоксидантної активності. Біологічна активність α-, β- і γ-токоферолів може бути оцінена як 100 : 40 : 8.[6] Інші форми у вітамінному відношенні є малоактивними.
Найбільшу вітамінну активність має α-токоферол, який переважає в соняшниковій олії. Цей токоферол не має антиоксидантних властивостей і тому може бути окиснювачем внутрішньоклітинних ліпідів, а також усього організму, що призводить до утворення токсичних для клітин пероксидів ліпідів та накопичення в тканинах вільних радикалів, які мають дуже високу агресивну активність та пригнічують біологічно активні компоненти – вітаміни і ферменти і, як наслідок, можуть призвести до загибелі клітини[8].
Антиоксидантами є β-, γ- та особливо δ-токофероли. Вони захищають внутрішньоклітинні ліпіди від надлишкового окиснення, та перешкоджають накопиченню в тканинах вільних радикалів.[6]
Таким чином, основне фізіологічне значення вітаміну Е полягає в його антиокислювальній дії на внутрішньоклітинні ліпіди і попередженні ліпідів мітохондрій або мікросом від пероксидації. Антиоксиданти захищають організм від багатьох хвороб, канцерогенів і передчасного старіння.
Пальмова олія |
Рослинна олія в поліетиленових мішочках на продаж (Тайланд) |
Виготовлення пальмової олії (Конго) |
Гідрогенізовані масла
Гідрогенізовані жири і олії - барботировані при високій температурі і високому тиску воднем для підвищення їх стійкості до прогіркання (окислення) або підвищення в'язкості і температури плавлення жиру. Таким чином рослинні олії (тригліцериди) переводять у тверді жири. Найчастіше гідрують соняшникову, соєву, бавовняну та арахісову олії.
- Див. також: Гідрогенізація жирів, саломас, маргарин, спред.
Фармацевтична галузь
Рицинова олія у лікарській практиці застосовується безпосередньо — як проносний засіб. Мазі, емульсії, пасти, готують на жирах, які сприяють поглинанню активних речовин організмом, пом'якшують і продовжують їхню дію.
Промислове використання
Рослинні олії і жири використовуються для вготовлення мила, свічок, косметичних кремів, оліфи, олійних фарб, біодизелю.
Вміст олії в рослинах
Назва рослини | Частина рослини | Вміст олії (до) | Примітки | Назва олії, отримання |
---|---|---|---|---|
Ліщина звичайна (Corylus avellana L.) |
ядра горіхів | 62,5 % (57,4-62,5 %) |
||
Талабан польовий (Thlaspi arvense L.) |
насіння | 33 % | ||
Редька дика (Raphanus raphanistrum) |
насіння | 35 % | ||
Соняшник звичайний (олійний) (Helianthus annuus) |
насіння | 52 % (47-52 %) |
Соняшникова олія виробляється шляхом пресування чи екстрагування насіння соняшника. В залежності від способу очистки її поділяють на рафіновану, гідратовану, нерафіновану. | |
Льон (Linum Usitatissimum) |
насіння | 48 % (30-48 %) |
||
Мак (Papaver) |
насіння | 50 % | мак олійний або снодійний (Papaver somniferum) | |
Ріпак (Brassica napus L. var. oleifera Metzg.) |
насіння | 52 % (48-52 %) |
||
Тунг японський (Aleurites fordii) |
насіння | 45-35 % | так само і Тунг китайський (Aleurites cordata) | |
Рицина (Ricinus communis L.) |
насіння | 55 % (35-55 %) |
в насінні - до 55%, в коробочках - до 45% | |
Горобина (Sorbus) |
насіння | 20 % | ||
Вишня (Cerasus) |
ядра кісточок | 36 % | ||
Сосна звичайна (Pinus sylvestris L.) |
насіння | 30 % | ||
Терен (Prunus spinosa) |
насіння | 37 % | ||
Горіх волоський (Juglans regia L.) |
ядра горіхів | 70 % (50-70 %) |
||
Груша |
насіння | 35 % | ||
Калина звичайна (Viburnum opulus) |
насіння | 20 % | ||
Іван-чай (Epilobium angustifolium L.) |
насіння | 45 % | ||
Розторопша плямиста (Silybum marianum) |
насіння | 25 % | ||
Соя культурна (Glycine max) |
насіння | 25 % (17—25%) |
Соєва олія виробляється шляхом пресування чи екстрагування попередньо обробленого насіння сої. Виробляється рафінована, гідратована та нерафінована. | |
Елеїс гвінейський (Elaeis guineensis) |
насіння | 30 % | так зване «пальмоядрове масло» | |
Елеїс гвінейський (Elaeis guineensis) |
м'якоть перикарпію | 70 % (22—70 %) |
так зване «пальмова олія» | |
Арахіс культурний (Arachis hypogaea) |
боби | 65% (43-65%) |
Арахісова олія виробляється шляхом пресування чи екстрагування попередньо підготовлених бобів арахісу. Виробляється рафінована та нерафінована олія. Олія має світло-жовтий колір з зеленкуватим відтінком. | |
Амарант | насіння | 4,8 до 8,1%[9] | Амарантова олія | |
Бавовник | насіння | 24 % (19—24 %) |
Бавовникову олію виробляють шляхом пресування чи екстрагування попередньо підготовленого насіння бавовника. Особливістю насіння бавовнику є те що в ньому міститься велика кількість пігменту госсіполу, який має отруйні властивості. Тому для харчових цілей використовують рафіновану, вироблену шляхом пресування. | |
Гарбуз | насіння | Гарбузову олію виробляють методом пресування підсушеного підсмаженого та змолотого гарбузового насіння. | ||
Гірчиця | насіння | 44 % (32-44 %) |
Гірчичну олію (харчову) виробляють шляхом пресування з очищеного доброякісного насіння гірчиці. Олія має жовтий колір. | |
Пшениця | зародки | Зародків пшениці олія | ||
Виноград | кісточки | Виноградна олія | ||
Кедр | горішки | Кедрову олію виробляють з кедрових горішків методом гарячого пресування. Олія містить цілий комплекс ненасичених жирних кислот: пальмітинової, стеаринової, олеїновой, лінолевої та ланолінової. Двох останніх в ньому особливо багато, вони знижують рівень холестерину в крові. Також багата на вітамін Е (токоферол): його в ньому в 5 разів більше, ніж в оливковій олії. | ||
Конопля | насіння | 38 % (30-38 %) |
Конопляна олія | |
Кукурудза | зародки | Кукурудзяну олію виробляють шляхом пресування чи екстрагування зародків кукурудзи. Кукурудзяна олія містить багато вітаміну Е та лінолеву кислоту. | ||
Кунжут | насіння | Кунжутна олія (сезамова) виробляється шляхом пресування попередньо очищеного насіння кунжуту. | ||
Обліпиха крушиновидна (Hippophae rhamnoides L.) |
м'якоть плода, кісточки | 12% (9 - 12%) |
9% - м'якоть, 12% - кісточки | Обліпихова олія |
Оливки | м'якуш плодів | 55 % | Оливкову олію (прованську) виробляють методом пресування м'якої частини плодів оливкового дерева. | |
Рижій | насіння | 46% (25 - 46%) |
Рижієва олія | |
Рис | зародки та а внутрішня оболонка зерен | Рисова олія | ||
Сафлор (Carthamus L.) |
насіння | 37% (15-37%) |
Сафлорова олія | |
Свиріпа (Erysimum) |
насіння | 42% (33-42%) |
Суріпа звичайна, дуговидна, пряма | Суріпова олія |
Коріандр |
насіння | 25,5% (17-25,5%) |
Коріандрова олія | |
Люпин |
насіння | 20% (5-20%) |
Люпинова олія | |
Ятрофа |
горіхи | 60% |
||
Пекан (Carya illinoinensis) |
ядра горіхів | 71,2% |
Способи одержання олій в лабораторних умовах
Насіння підсушують, товчуть в ступці, а після цього заливають невеликою кількістю кип'ятку. Через деякий час на поверхні з'явиться шар олії.
Цим способом далеко не вся олія виділяється з насіння. Є спосіб розтворення (екстрагування) всіх жирів, які знаходиться в насінні.
Насіння подрібнюють в ступці або на кавовому млині, злегка підігрівають і закладають у банку, краще в воронку з гумовою трубкою, і заливають сірчаним ефіром або екстракційним бензином. Банку закривають склом і залишають на 10-20 хвилин, після цього ефір чи бензин зливають в чашку і опускають цю чашку в горячу воду.[10]
Ефір при 35 градусах почне випаровуватись, а олія залишиться в чашці. Якщо потрібно зберегти ефір (чи бензин), то розчин масла вливають в колбу з відвідною трубкою.
Під трубку підставляють іншу колбу чи пробірку, поміщену в посуд з водою. Пари ефіру і бензину при цьому будуть проходити по трубці і там охолоджуватись. Так можна ефіром чи бензином найбільш повно витягти з насіння жири.[10]
Сировина | кг олії/га | л олії/га |
---|---|---|
Соя | 375 | 446 |
Соняшник | 800 | 952 |
Арахіс | 890 | 1059 |
Ріпак | 1000 | 1190 |
Олива | 1019 | 1212 |
Ятрофа | 1590 | 1892 |
Кокосовий горіх | 2260 | 2689 |
Пальмова олія | 5000 | 5950 |
Мікроводорості | 80500 | 95000 |
До недоліків методу відноситься ймовірність попадання хімічних сполук, що використовуються в технології отримання олії.
Промислове одержання
Холодна вижимка (температура олії не перевищує 50–60°С):
Процес вижимки олії відбувається в шнековому пресі. Преси можуть мати попередні камери, де насіння підігрівається, що поліпшує процес віджимання олії. Насіння в преси подається дозовано. Після одноразової вижимки в сировині залишається до 10–12 % жиру. Одержана олія стікає в резервуар, а звідти подається у фільтраційні установки, де відбувається відділення твердих частинок. Далі олія підлягає очищенню з осадженням фосфорних сполук, а вільні жирні кислоти нейтралізуються і вимиваються. Потім олію зневоднюють і зберігають у резервуарі для чистої олії.
Після першого вижимання (насіння може бути попередньо підігріте і подрібнене) вижимки перемішують в екстракційній камері з розчинниками (бензин, гексан), для розчинення залишкових жирів. Після цього суміш підігрівають, а пари розчинників конденсують і повторно використовують. Олія, отримана в процесі екстракції, звичайно перемішується з олією, одержаною після першої вижимки, у пропорції 2:1. В шроті залишається лише 1–2 % жирів. Екстракційна олія, як правило, забруднена, оскільки розчинники екстрагують олію разом з великою кількістю токсичних речовин. Застосування розчинників викликає їх емісію у навколишнє середовище.
Холодна вижимка олії, на відміну від екстракції, є повністю нейтральним методом для навколишнього середовища, а шрот після холодного вижимання є кормом для всіх видів тварин.
Цікаві факти
В Дирбонській лабораторії (ЗДА) був розроблений процес отримання з соєвої олії — синтетичної смоли, з якої отримується першокласна емаль для фарбування автомобілів.[12] По блиску і стійкості емаль переважала всі лаки, які існували станом на 1935 рік.[12] Фордом в 1935 році було пофарбовано цією емаллю ціла серія автомобілів, і єдиною причиною, через яку всі автомобілі не були оброблені цією емаллю було те, що не вистачало екстракційного обладнання для отримання олії.[12]
Примітки
- ↑ Ю.О. Ластухін Хімія природних органічних сполук: Навч.посібник. - Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "Інтелект+" Інституту післядипломної освіти), "Інтелект-Захід", 2005. - 506с. ISBN 966-7597-47-4
- ↑ а б в г д е ж В.М.Поліщук Тваринні та рослинні жири як сировина для виробництва біодизеля (узагальнення досвіду) Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України Збірник наукових праць. - 2010, Вип.144.
- ↑ Михайло Д. Гінзбург професор, доктор технічних наук, академік УНГА, лауреат премії УНГА за 1998 рік
- ↑ Гінзбург М., Коваленко С. Галузева термінологія. „Кокосове масло” чи „кокосова олія”? // Харчова і переробна промисловість, 2004. - № 12 . - С. 16 - 17.
- ↑ (англ.) "4,000-year-old 'kitchen' unearthed in Indiana". Archaeo News.
- ↑ а б в г д Шеманська Є.І. Склад і біологічна цінність олій холодного пресування / Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського Науковий журнал. - 2012, №1
- ↑ Біологічна хімія: підручник / Н.Г. Марінцова [та ін.]. – Л.: Львів. політехніка, 2009. – 324 с
- ↑ Петрова Г.В. Роль α-токоферола в оксидативном стрессе тимоцитов крысы, индуцированном пероксидом водорода и менадионом / Г.В. Петрова, Г.В. Донченко // Укр. біохім. журнал. – 2008. – № 3. – С. 94-102.
- ↑ Budin, J.T., Breene, W.M. and Putman, D.H (1996). Some compositional properties of seed oils of eight Amaranth species. JAOCS. 73 (4): 475. doi:10.1007/BF02523922. Cited in Interactive European Network for Industrial Crops and their Applications: Amaranth.
- ↑ а б (рос.) Верзилин Николай Михайлович По следам Робинзона. Сады и парки мира. — Л.: Детская литература., 1964. — 576с.
- ↑ А.А. Долінський, Л.М. Грабов, В.І. Мерщій, О.І. Шматок Продукування енергоносіїв з відновлюваної рослинної сировини / Енергетика та електрифікація Науковий журнал. - 2008, №9. ISSN: 0424-9879
- ↑ а б в «Применение сои в автомобильном производстве», «За рулем», 1935 №03 (сторінка: 28)
Посилання
- (відео) Disсоvery Science «Як це зроблено. Рослинна олія» (рос.)