Валгалла (меморіал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Координати: 49°01′53″ пн. ш. 12°13′27″ сх. д. / 49.03139° пн. ш. 12.22417° сх. д. / 49.03139; 12.22417

Вид на Валгаллу з Дунаю

Валгалла (нім. Walhalla) — зала слави історичних постатей, які належать до німецької культури, розташований на березі Дунаю за 10 км на схід від міста Регенсбург (Баварія, Німеччина).

Згідно зі скандинавською та німецькою міфологіями Валгалла — місце посмертного існування полеглих у битві героїв, що доставляються туди войовничими дівами — Валькіріями. Будинок в стилі неокласицизму, що являє собою копію давньогрецького храму, побудований архітектором Лео фон Кленце під впливом архітектури афінського Парфенона. Розміри Валгалли майже збігаються з розмірами Парфенона, довжина становить 48,5 м, ширина — 14 м і висота — 15,5 м[1].

Історія[ред.ред. код]

Пам'ятник засновнику — Людвігу І

Ідея створення подібної зали слави з'явилася у тоді ще наслідного принца Людвіга в 1807 році, коли німецькі держави зазнали поразки у війні з Наполеоном. За задумом Людвіга його Валгалла мала стати пам'ятником найвидатнішим представникам Німеччини за 1800 років, починаючи від битви в Тевтобурзькому лісі в 9 році нашої ери. Якщо у скандинавській міфічній Валгаллі бенкетували тільки воїни, героїчно загиблі на полі битви, то баварська Валгалла Людвіга була призначена не тільки для воїнів, але також і для науковців, письменників, кліриків і жінок. Напередодні утворення Німецької імперії в 1871 році, «німецький» був синонімом «германського», тому в залу включили представників готів, лангобардів, англосаксів, франків і швейцарців.

До часу коронації Людвіга в 1825 році створили 60 бюстів. У 1826 році Людвіг обрав місце для будівництва зали — на березі Дунаю поруч з Регенсбургом. Будівлю побудовано в стилі грецького відродження за прообразом афінського Парфенона. На північному фризі зображені алегоричні зображення німецьких держав, тоді як на південному — переважно батальні сцени.

Будівництво зали слави розпочали під керівництвом архітектора Лео фон Кленце 18 жовтня 1830 року, у 17-у річницю Битви народів. На момент відкриття Валгалли 18 жовтня 1842 в ній представили 96 бюстів і 64 меморіальні дошки для людей, чий портрет або опис не були доступні, щоб змоделювати скульптуру. Головним критерієм для включення перших 160 осіб, увічнених у Залі, вважалась приналежність до німецької культури, тому там були представники Швеції, Австрії, Чехії, Польщі, Великобританії, Нідерландів, Росії, Швейцарії та держав Прибалтики.

На сучасному етапі серед умов для тих, чиї бюсти поміщають в Валгаллу — особа мала померти більше двадцяти років тому. З часу відкриття додано тільки 32 бюсти і одну меморіальну дошку. Отже, нині у Валгаллі представлені 193 пам'ятних знаки, з яких 12 присвячені жінкам. Серед останніх доповнень: Альберт Ейнштейн (1990), Кароліна Герхардінгер (1998), Конрад Аденауер (1999), Йоганн Брамс (2000), Софі Шолль (2003), Карл Фрідріх Гаус (2007), Едіт Штайн (2008), Генріх Гейне (2009).

Бюст Софі Шолль, учасниці Руху Опору проти нацизму, відкритий 22 лютого 2003 року — до 60-ої річниці її страти. Крім цього встановлено меморіальну дошку в пам'ять про всіх членів німецького Руху Опору в Третьому рейху.

Погруддя[ред.ред. код]

Головна зала Валгалли

Меморіальні дошки[ред.ред. код]

Меморіальні дошки створені для тих осіб, портрети чи описи яких не були доступні для відтворення їхньої зовнішності. Цей період включає осіб, починаючи з Армінія (народженого 1917 до н.е.) до майстра-годинникаря Петера Генляйна, який помер у 1542 році. 64 дошки встановлені до відкриття зали в 1842 році. Остання 65-а, присвячена пам'яті борців німецького Руху Опору, встановлена в 2003 році.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Walhalla, Amtlicher Führer, Hrsg. Staatliches Hochbauamt Regensburg, 1998, Bernhard Bosse Verlag Regensburg

Посилання[ред.ред. код]