Затишшя (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
смт Затишшя
Вокзал Затишье.JPG
Країна Україна Україна
Область/АРК Одеська область
Район/міськрада Фрунзівський район Фрунзівський район
Рада Затишанська селищна рада
Код КОАТУУ: 5125255400
Основні дані
Засноване 1865
Статус із 1964 року
Площа 3,83 км²
Населення 3470 (01.01.2011)[1]
Густота 906 осіб/км²
Поштовий індекс 66740
Телефонний код +380 4860
Географічні координати 47°20′07″ пн. ш. 29°52′15″ сх. д. / 47.33528° пн. ш. 29.87083° сх. д. / 47.33528; 29.87083Координати: 47°20′07″ пн. ш. 29°52′15″ сх. д. / 47.33528° пн. ш. 29.87083° сх. д. / 47.33528; 29.87083
Відстань
Найближча залізнична станція: Затишшя
До райцентру:
 - автошляхами: км
Селищна влада
Адреса 66740, смт. Затишшя, вул. Суворова, 34
Карта
Затишшя (Україна)
Затишшя
Затишшя
Затишшя (Одеська область)
Затишшя
Затишшя

Затишшя — селище міського типу Фрунзівського району Одеської області України.

Будинок культури

Історія[ред.ред. код]

Старий будинок

На території селищної ради, біля села Краснопіль, знайдено залишки поселення, часів Пізнього палеоліту (40—13 тис. років тому), а біля Затишшя — курган з похованнями епохи бронзи (II тисячоліття до н.е.).

Виникло в 1856 році, як залізнична станція, під час будівництва першої на території України залізниці "Одеса - Балта". Відносилось до Захар'ївськой волості, Тираспільського повіту, Херсонської губерні.

В 1895–1896 роках Землевласник В.І. Станилевич на своїй садибі в Затишші розкопав курган, в якому виявив декілька поховань епохи бронзи. При розкопках він застосував скарбопошукову методику, заклавши декілька траншей, орієнтованих з півдня на північ. Курган виявився складною та багатошаровою археологічною пам'яткою, в якій було складно визначитись непрофессіоналу-любителю. Зрозуміло, йому не вдалось реконструювати складну стратиграфію цієї пам'ятки, та все ж, усі закладені траншеї він докопав до кінця, задовольнивши тим самим свій інтерес. Приватні господарі землі не були зобов'язані отримувати дозвіл Археологічної комісії на проведення розкопок чи пошуків скарбів на належащій їм землі. Вони вільно могли передавати право на розкопки іншим особам, незалежно від їх професійної підготовки. Саме тому стали можливими розкопки поміщика В.І. Станилевича та інших поміщиків, що без жодних наслідків руйнували кургани на своїх землях.

14 вересня 1919 року, вважається першим днем українсько-білогвардійської війни. В цей день на зайнятій військами Добровольчої армії, станції Затишшя, частини петлюровців, неочікувано напали на ескадрон білогвардійців, що, послугувало причиною видання наказу Денікіна про наступ проти петлюрівців.

В 1926 році, споруджено елеватор на 100000 пудів.

З 1964 року - селище міського типу. Тоді населення становило 5600 чоловік.

Залізниця на цій ділянці електрифікована в 1992 році.

З 2004 року селище газифіковане.

Громадянська війна. Осінь 1919.[ред.ред. код]

До наступу " білих" з півдня і петлюрівців з півночі, місцевість була під контролем " червоних". Наступаючи в одеському напрямі ,частини армії УНР,дійшли до станції Бірзула (нині м.Котовськ). У цьому районі розташувалась Волинська група (її основу складали 1-ша Північна дивізія і 4-а дивізія сірожупанників ) петлюрівців. З чуток в районі Одеси очікувався Білий десант ,і група повинна була стати заслоном проти добровольчих частин. На станцію Перехрестове (найближча північніше Затишшя ) був висунутий 2-ий Переяславський кінний полк під командуванням полковника Миколи Аркаса. Чисельність полку перевищувала 300 осіб , але озброєно з них було менше третини. У полку були три кулемети , причому один несправний. 3-ій вільно - Драгунський Новоросійський полк , після взяття Одеси (спільно з офіцерськими організаціями, за підтримки Антанти), рушив на північ, і дійшов до станції Затишшя. Аркас, при особистій зустрічі з Ляшковим запевнив останнього, що він, і його бійці, маючи одну і ту ж мету, боротьби з більшовиками ,є союзниками Доброармії) . Ляшков повірив Аркасу - і на тому заспокоївся, повністю впевнений в тому, що стоїть пліч-о-пліч з союзниками.

Перші контакти між представниками двох армій носили цілком мирний характер. Так тривало кілька днів, поки драгуни - несподіваного не були атаковані і роззброєні петлюрівцями.

14 вересня 1919, сотник Кінного полку імені Максима Залізняка, Олексій Царенко, зі своїми 50-ма козаками атакували ,перебуваючий в ешелоні, біля станції Затишшя, 3-й Драгунський Новоросійський полк.

50 українських козаків полонили 326 добре озброєних білоармійців. Було також захоплено: 2 гармати,16 кулеметів, 380 коней, потяг з 29 вагонами. Командир новороссійців, ротмістр Ляшков, переконаний у миролюбності Аркаса і тому не прийнявший заходів охорони, застрелився.

Пізніше , вже в еміграції , полковник Аркас. докладно описав цей епізод. Він повідомив про те, що жителі Затишшя повідомили йому, що « білі » кудись збираються, а зв'язку зі станцією не було. Тоді Аркас відправив своїх кіннотників на рекогносціювання, але білі, помітивши їх, відкрили вогонь, після чого були атаковані і роззброєні . Для проведення рекогносціювання петлюрівський командир використав практично всіх озброєних людей в полку. Неясно, чи побоювався Аркас, що буде дійсно атакований, і повідомлення про збори у Затишші затвердило його в цій думці, або, скориставшись моментом , він вирішив захопити Білу батарею. Але зіткнення було, і потім Аркасу довелось відкидати звинувачення, у розв'язанні війни між петлюрівцями і білими. Вважалося, що розв'язання війни, було більш вигідним Білій армії.

15 грудня 1919 наказом по армії УНР, Микола Аркас був оголошений зрадником. Значна частина полку незабаром повернулася до армії УНР.

Примітка: Альтернативні думки .

1.) Гетьман Павло Скоропадський , був особисто знайомий з Аркасом , так як , він був його особистим охоронцем (у листопаді 1918 року, заарештований Гетьманськими спецслужбами , за участь в підготовці повстання , проти нього). У своїх мемуарах , про цей випадок , гетьман пише наступне: . "Микола Аркас розділив свій полк надвоє - по 45 бійців - і направив їх на фланги драгунів А сам із десятком штабних старшин захопив ворожу батарею Після цього запропонував денікінцям скласти зброю , тому що інакше введе в бій "другий полк ". Той , якого в нього насправді не було. Денікінці зброю склали, босі махновці вискочили з укриття і озброїлися . Тільки тоді драгунам стало ясно, як ганебно вони програли бій. Їх командир застрелився. Аркас наказав поховати його з усіма почестями. Станція, де це сталося, звалась Затишшя ".

2.) На одну з думок, українські кавалеристи, вночі оточили і потім спокійно обеззброїли захоплених зненацька, заспаних драгунів (імовірно , за спогадами офіцерів Зведено- Драгунського полку ) .

Персоналії[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Одеська область Це незавершена стаття з географії Одеської області.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.