Населення Волинської губернії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Населення Волинської губернії.

Чисельність населення[ред. | ред. код]

Динаміка чисельності населення Волинської губернії:[1][2]

Динаміка населення Волинської губернії, 1811—1911 рр.
Рік Населення,
тис. осіб
Середньорічний
приріст
1811  1212,8  
1838  1314,1  +0,30 %
1851  1469,4  +0,86 %
1863  1602,7  +0,73 %
1867  1643,3  +0,63 %
1885  2196,0  +1,62 %
1897  2989,5  +2,60 %
1904  3316,0  +1,49 %
1911  3758,5  +1,81 %

Для Волинської губернії, як і для більшості інших губерній імперії, була характерна молода вікова структура населення. За переписом 1897 р. майже 30 % всього населення (879 тис. осіб) були у віці до 9 років, тоді як населення віком старше 60 років налічувалося лише 157 тис. осіб (5,2 %). Медіанний вік населення Волинської губернії становив 18 років (половина населення була молодше 18 років, половина населення — старше). 51,3 % населення губернії (1534 тис. осіб) були молодше 19 років.

Статево-вікова структура населення Волинської губернії у 1897 р.[3]

Природний рух[ред. | ред. код]

Внаслідок перевищення народжуваності над смертністю, населення Волинської області збільшилося у 1911 р. на 68 780 осіб (18,3 особи на кожну 1000 мешканців). Внаслідок порівняно низької народжуваності, природний приріст серед міського населення поступався приросту сільського населення. Так, у містах народжуваність перевищила смертність всього на 3 708 осіб (11,1 на 1000 мешканців), тоді як у селах — на 65 972 особи (19,3 на 1000 мешканців). У загальній структурі природного приросту 5,4 % припадало на і 94,6 % на сільське та містечкове.[2]

Народжуваність[ред. | ред. код]

Демографія приходу церкви сіл Хабарище, Невір, Залухів, Щитинська Воля з 1842 по 1914 роки

Середній показник народжуваності у 1861—1913 рр. становив у Волинській губернії 47,2 народжень на 1000 осіб. За коефіцієнтом народжуваності Волинь посідала 24 місце з 50 губерній європейської Росії.[4]

Динаміка коефіцієнту народжуваності у 1861—1913 рр. (народжень на 1000 населення):[4]

1861-1865 1866-1870 1871-1875 1876-1889 1881-1885 1886-1890 1891-1895 1896-1900 1901-1905 1906-1910 1911-1913
46,9 48,0 50,0 48,6 49,1 51,5 50,8 48,0 45,2 42,0 39,5

У 1911 р. на території Волинської губернії народилося 151 409 дітей (40,3 на 1000 осіб), зокрема у містах 9 336 дітей (28,0 на 1000 осіб), у селах та містечках — 142 073 дітей (41,5 на 1000 осіб). У загальній кількості народжених на міста припадало 6,2 % народжень, на повітове населення — 93,8 %. Законнонародженими у 1911 р. були 147 684 дітей (97,5 %), незаконнонародженими (позашлюбними) — 3 725 дітей (2,5 %). Позашлюбні народження були більше характерні для міського населення — у 1911 р. там було зафіксовано 549 незаконнонароджених дітей, що становило 5,9 % загальної кількості народжень, тоді як у селах та містечках — 3 176 (2,2 %)[2]

За даними 1910 р. у Волинській губернії на кожен укладений шлюб припадало в середньому 4,7 народжених дітей (середнє по губерніях європейської Росії — 5,3)[4]

Смертність[ред. | ред. код]

Середній показник смертності у 1861—1913 рр. становив 29,6 померлих на 1000 жителів, що на 13 % менше ніж в середньому по європейській частині Російської імперії (34,0 на 1000 жителів). За коефіцієнтом смертності Волинська губернія посідала 14 місце з 50 губерній центральної Росії.[5]

Динаміка коефіцієнту смертності у 1861—1913 рр. (померлих на 1000 населення):[5]

1861-1865 1866-1870 1871-1875 1876-1889 1881-1885 1886-1890 1891-1895 1896-1900 1901-1905 1906-1910 1911-1913
31,8 31,6 37,0 30,7 33,5 32,4 31,1 26,5 26,2 24,0 21,0

У 1911 р. у губернії було зафіксовано 82 629 смертей, що становило 22,0 випадків на 1000 жителів. Смертність була дещо вищою серед сільського населення, серед якого було зареєстровано 77 001 випадків (22,5 на 1000 осіб), і нижчою — серед жителів міст, 5 628 випадків (16,9 на 1000 осіб).[2]

Близько третини випадків смертей припадали на дітей до 5 років, особливо високою була смертність у віці до 1 року. Проте порівняно з середніми показниками по імперії, стан справ з дитячою смертністю на Волині був задовільний — у 1906—1910 рр. з 1000 народжених у віці до 1 року померли 175 дітей (в середньому по європейських губерніях — 253). Таким чином за показником смертності дітей у віці до 1 року Волинська губернія була серед найкращих і посідала 10 місце з 50 губерній (1 місце — Естляндська губернія 138 померлих дітей у віці до 1 року на 1000 народжених, останнє, 50 місце — Нижньогородська губернія — 340 померлих на 1000 народжених)[5]

Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 1 року у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених)[5]
1867-1881 1886-1897 1908-1910
Волинська губернія 169 187 175
50 губерній
європейської частини РІ
271 274 253
Динаміка коефіцієнту смертності дітей у віці до 5 років у 1867—1910 рр. (кількість померлих на 1000 народжених)[5]
1867-1881 1886-1897 1908-1910
Волинська губернія 350 355 302
50 губерній
європейської частини РІ
423 432 389

Етномовний склад[ред. | ред. код]

Мовний склад населення повітів Волинської губернії згідно з переписом 1897 року

За працею російського військового статистика Олександра Ріттіха «Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России» 1875 року частка українців серед чоловіків призовного віку Волинської губернії становила 78,77 %, євреїв — 12,42 %, поляків — 6,62 %, німців — 1,49 %, чехів — 0,38 %, росіян — 0,21 %, циган — 0,05 %, татар — 0,02 %, караїмів — 0,01 %[6].

Мовний склад населення Волинської губернії за даними перепису 1897 року[7]:

Мовний склад, 1897 р.
мова відсоток
українська
  
70.10%
їдиш
  
13.21%
польська
  
6.15%
німецька
  
5.73%
російська
  
3.51%
чеська
  
0.93%
татарська
  
0.13%
білоруська
  
0.13%
інша
  
0.12%

Мовний склад населення повітів Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[8]

всього українська єврейська польська німецька російська чеська татарська білоруська
Володимир-Волинський повіт  277 265  199 871  72,1 %  28 903  10,4 %  23 225  8,4 %  15 739  5,7 %  7 653  2,8 %  1 643  0,6 %  70  13
Дубенський повіт  195 058  133 086  68,2 %  22 432  11,5 %  12 748  6,5 %  6 942  3,6 %  8 285  4,2 %  10 328  5,3 %  615  0,3 %  446  0,2 %
Житомирський повіт  433 859  270 729  62,4 %  61 963  14,3 %  24 678  5,7 %  46 922  10,8 %  25 583  5,9 %  2 621  0,6 %  278  0,1 %  137
Заславський повіт  208 742  160 450  76,9 %  27 713  13,3 %  14 608  7,0 %  1 726  0,8 %  3 661  1,8 %  335  0,2 %  89  27
Ковельський повіт  211 493  166 032  78,5 %  25 224  11,9 %  9 700  4,6 %  1 920  0,9 %  7 451  3,5 %  85  168  0,1 %  597  0,3 %
Кременецький повіт  219 934  177 472  80,7 %  26 887  12,2 %  6 630  3,0 %  209  0,1 %  7 444  3,4 %  256  0,1 %  628  0,3 %  20
Луцький повіт  252 550  143 891  57,0 %  35 712  14,1 %  24 504  9,7 %  30 255  12,0 %  12 865  5,1 %  3 818  1,5 %  969  0,4 %  292  0,1 %
Новоград-Волинський повіт  348 950  228 537  65,5 %  54 549  15,6 %  18 231  5,2 %  38 201  10,9 %  8 409  2,4 %  488  0,1 %  51  138
Овруцький повіт  205 390  171 269  83,4 %  21 851  10,6 %  2 757  1,3 %  2 381  1,2 %  5 336  2,6 %  651  0,3 %  11  1 060  0,5 %
Острозький повіт  169 351  129 923  76,7 %  18 283  10,8 %  11 198  6,6 %  2 522  1,5 %  4 158  2,5 %  2 696  1,6 %  207  0,1 %  161  0,1 %
Рівненський повіт  273 001  165 145  60,5 %  43 554  16,0 %  25 126  9,2 %  24 407  8,9 %  8 612  3,2 %  4 703  1,7 %  355  0,1 %  810  0,3 %
Старокостянтинівський повіт  193 889  149 174  76,9 %  27 703  14,3 %  10 756  5,5 %  107  0,1 %  5 432  2,8 %  46  376  0,2 %  93
Волинська губернія  2 989 482  2 095 579  70,1 %  394 774  13,2 %  184 161  6,2 %  171 331  5,7 %  104 889  3,5 %  27 670  0,9 %  3 817  0,1 %  3 794  0,1 %

Національний склад станом на 1911 рік:

Національний склад, 1911 р.[2]
національність відсоток
українці
  
69.98%
євреї
  
14.08%
поляки
  
8.81%
німці
  
5.35%
росіяни
  
1.01%
чехи
  
0.65%
інша
  
0.12%

Національний склад станом на 1916 рік[9]:

Національність Чисельність Частка
українці 1 585 641 71,47 %
євреї 315 076 14,20 %
поляки 214 374 9,66 %
німці 64 650 2,91 %
росіяни 23 774 1,07 %
чехи 14 207 0,64 %
татари 740 0,03 %
вірмени 276 0,01 %
білоруси 2 0,00 %
турки 1 0,00 %
інші 763 0,03 %
Разом 2 218 504 100 %

Українці[ред. | ред. код]

Частка українськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

За переписом 1897 р. у Волинській губернії налічувалося 2 095 579 україномовного населення, що становило 70,1 % населення губернії. Найвища питома вага українців була зафіксована у Овруцькому повіті (83,4 %), найнижча — у Луцькому (57,0 %). У містах проживало лише 46 060 українців (2,2 % загальної чисельності), тоді як у селах та містечках — 2 049 477 (97,8 %). Україномовні у 1897 р. становили у губернії 19,7 % населення міст та 74,4 % населення сіл та містечок. Серед міст найвища частка українців була зафіксована у Кременці (47,0 %), де вони випереджали євреїв, та Овручі (42,2 %), найнижча — у Луцьку (9,4 %) та Ковелі (11,8 %).[3]

За релігійним складом серед українців Волині переважали православні (94,8 %), втім частка римокатоликів (5,1 %) була найвищою серед усіх південно-західних губерній. Особливо високою (понад 10 %) була частка католиків серед україномовного населення Житомирського та Новоград-Волинського повітів.

Повіти з найвищою питомою вагою україномовних католиків за переписом 1897 р.
україномовні
православні
  
  україномовні
католики
Житомирський повіт 242 444  89,6 %   28 169  10,4 %
Новоград-Волинський повіт 204 644  89,6 %   23 736  10,4 %
Старокостянтинівський повіт 138 017  92,5 %   11 124  7,5 %

За даними на 1911 р., у губернії налічувалося 2 630 140 українців, що становило 70,0 % населення. У містах проживало 111 015 українців (4,2 %), у селах та містечках 2 519 125 (95,8 %). Серед міського населення на українців припадало 33,3 % населення, серед сільського та містечкового — 73,6 %.[2]

Згідно з даними перепису 1897 р. серед українців губернії 92,5 % населення належали до стану селян, 6,2 % до стану міщан. По 0,4 % належали до спадкових дворян та духовенства, 0,2 % — до іноземців. Частка почесних громадян, купців та чиновників серед українців не перевищувала 0,1 %. Таким чином, українці у 1897 р. становили 86,5 % селянства Волинської губернії, 51,0 % християнського духовенства, 44,5 % почесних громадян, 26,4 % спадкових дворян, 20,3 % міщан, 13,7 % особистих дворян та чиновників, 11,1 % іноземних підданих, 4,0 % військових козаків та лише 1,4 % купців.[3]

Самодіяльного українського населення у 1897 р. налічувалося 432 547 осіб (20,6 % загальної чисельності україномовних), що становило 61,5 % самодіяльного населення губернії. Сільське господарство було домінуючою сферою зайнятості, тут були зайняті 80,3 % самодіяльного українського населення (разом з членами незайнятими членами сімей — близько 89 %). Прислугою та поденщиками були 6,9 % самодіяльних українців, у ремеслах та виробництвах були зайняті 4,5 %, у збройних силах 3,6 %, у торгівлі 0,2 %.[3]

Євреї[ред. | ред. код]

Частка єврейськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

Перші відомості про євреїв на Волині датуються кінцем XIII ст. Найдавніша згадка про них у Володимирі-Волинському відноситься до 1288 р., під 1410 р. вони вперше згадуються в Луцьку, у 1438 р. — у Кременці. В Острозі євреї з'явилися наприкінці XIV ст., про що свідчить одна з найраніших епітафій, яка датується 1444 роком. Відомості про євреїв у Дубному відносяться до 1532 р., у Ковелі до 1547 р. За ревізією 1765 р. на Волині мешкало 17 846 євреїв. Зокрема, Волинський кагал налічував 1733 осіб, Дубенський — 2492, Заславський — 3891, Кременецький — 1829, Ковельський — 1516, Луцький — 1012, Люблінський — 1226, Острозький — 1777, Новоград-Волинський — 577, Овруцький — 607, Рівненський — 1186.[10]

З 1796 р. Волинська губернія ввійшла до складу утвореної «смуги осілості», обмеженої території, де дозволялося селитися євреям. Високий приріст єврейського населення, пов'язаний з низькою смертністю та відсутністю значних міграцій за межі смуги осілості, призводили до швидкого зростання чисельності єврейського населення та збільшення їхнього впливу. На початку 1870-х років у Волинській губернії проживало 211,1 тис. євреїв, що становило 12,4 % всього населення. У містах губернії проживало 69,2 тис. євреїв (32,8 % загальної чисельності), у містечках 105,2 тис. (49,8 %), у селах 36,7 тис. (17,4 %). У 10 з 12 міст вони становили абсолютну більшість населення, і лише у Житомирі та Кременці — відносну. У 1882 р. були введені «Тимчасові правила», згідно з якими євреї не мали права селитися в сільській місцевості.[11]

Основними сферами зайнятості євреїв були торгівля, ремесло, оренда маєтків та промислових підприємств. Так, у 1871 році євреї орендували у Волинській губернії 256 маєтків загальною площею 134,2 тис. десятин (147 тис. га або 1/6 зплощі). У промисловості євреї домінували у таких важливих галузях господарства губернії, як винокуріння, де вони орендували (або мали у володінні) бл. 90 % винокурень, бл. 80 % пивоваренних та медоваренних заводів. В оренді у євреїв знаходилося бл. 90 % млинів губернії і майже вся торгівля зерном. Євреям також належали близько чверті цукрових заводів краю, основної галузі спеціалізації Волині.[11]

Населення юдейського віросповідання у містах Волинської губернії у 1871—1911 рр.[2][8][11]

кількість юдеїв, тис.
1871
частка юдеїв
у населенні, 1871
кількість юдеїв,
1897
частка юдеїв
у населенні, 1897
кількість юдеїв,
1911
частка юдеїв
у населенні, 1911
Житомир 10 000 — 15 000 30—40 % 30 572 46,4 % 37 139 42,4 %
Рівне 2 000 — 5 000 50—60 % 13 704 55,8 % 19 142 56,8 %
Кременець 2 000 — 5 000 30—40 % 6 476 36,6 % 8 617 39,4 %
Ковель 1 000 — 2 000 40—50 % 8 502 48,0 % 12 365 42,8 %
Новоград-Волинський 2 000 — 5 000 40—50 % 9 363 55,4 % 11 063 52,3 %
Старокостянтинів 5 000 — 10 000 60—70 % 9 164 56,0 % 11 782 57,9 %
Луцьк 5 000 — 10 000 60—70 % 9 396 59,5 % 23 918 85,0 %
Острог 5 000 — 10 000 > 80 % 9 185 62,3 % 10 419 59,3 %
Дубно 5 000 — 10 000 70—80 % 7 096 49,8 % 10 642 46,8 %
Ізяслав 5 000 — 10 000 70—80 % 5 991 47,5 % 6 268 43,0 %
Володимир-Волинський 2 000 — 5 000 50—60 % 5 837 59,1 % 7 060 44,9 %
Овруч 2000 — 5 000 50—60 % 3 441 46,5 % 3 035 28,0 %

Серед єврейського населення виділялися євреї-землероби, що проживали у колоніях Рівненського, Дубенського та Луцького повітів. Ці колонії виникли у 1 пол. XIX ст., як спроба залучити єврейське населення до землеробської праці та стимулювати їхнє переселення на малозаселені землі півдня. Станом на 1871 р. на Волині їх налічувалося 3274 осіб у 10 поселеннях. Але цей проект не мав великого успіху, до кінця XIX ст. їх кількість зменшилась до 1595 осіб (площа землі — 3853 десятин). У 1897 р. євреї-землероби становили менше 0,5 % загальної кількості єврейського населення губернії.[10][11]

Єврейські землеробські колонії Волині у 1871 р.[11]
повіт населення
сл. Мочулки Рівненський 341
сл. Антонівка Рівненський 323
с. Мале Сідлище Рівненський 358
кол. Осова Рівненський 515
кол. Озеряни Дубенський 480
кол. Софіївка Луцький 422
кол. Гнатівка Луцький 245
кол. Руденська Луцький 36
кол. Жолудськ Луцький 210
кол. Олізарка Луцький 344

За переписом 1897 р. на Волині проживало 394 774 єврейськомовних, що становило 13,2 % населення губернії. У містах їх налічувалося 118 727 (30,1 % загальної чисельності), у містечках та селах 276 047 (69,9 %). Євреями були 50,8 % населення міст та 10,0 % населення сіл та містечок. У всіх містах губернії, за винятком Кременця, єврейськомовні становили більшість населення, зокрема у 6 містах (Острог, Луцьк, Володимир-Волинський, Старокостянтинів, Рівне, Новоград-Волинський) — абсолютну (55-62 %), у 5 містах (Дубно, Житомир, Заслав, Ковель, Овруч) — відносну (46-49 %).[3]

Більшість самодіяльного єврейського населення були зайняті у ремеслах та виробництвах (34,9 %) та торгівлі (31,2 %), тоді як частка зайнятих у сільському господарстві була найнижчою (1,9 % проти середнього по губернії 60 %). У збройних силах служили 2,5 % самодіяльного єврейського населення, ще 29,5 % були зайняті у інших сферах (прислуга, освіта, медицина). У 1897 р. євреям у губернії належали 59 з 251 мукомольних заводів, 13 із 40 пивоварень, 50 смолокурних заводів, 40 лісопильних, 15 миловарених, 73 шкіряних (із 161), 4 деревообробні, 6 меблевих, 4 порцелянові, 2 сірникові фабрики.[3]

За становим поділом у 1897 р. серед євреїв абсолютно переважали міщани (97,7 %), частка інших суспільних станів була незначною. Серед купців губернії єврейськомовними були 85,6 %, серед міщан 60,2 %. Євреї були мало представлені серед таких суспільних станів, як почесні громадяни (4,9 %), особисті дворяни та чиновникі (1,3 %), селяни (0,2 %) та майже відсутні серед спадкових дворян (0,003 %). У Волинській губернії проживало лише 9 спадкових дворян з рідною мовою єврейською, зокрема у Житомирському повіті — 8, у Старокостянтинівському — 1.[3]

У 1911 р. у Волинській губернії мешкало 529 257 євреїв, з них у містах 162 752 (30,8 % загальної чисельності), у містечках та селах 366 505 (69,2 %). Євреї становили 14,1 % всього населення губернії, зокрема 48,8 % міського та 10,7 % сільського та містечкового. У населення 5 міст губернії (Луцьк, Новоград, Острог, Рівне, Старокостянтинів) вони мали абсолютну більшість, у 3 містах (Житомир, Володимир, Дубно) — відносну, у 4 містах (Ізяслав, Ковель, Кременець, Овруч) були другими після українців, а у місті Здолбунів — лише четвертими, поступаючись українцям, полякам та чехам.[2]

Поляки[ред. | ред. код]

Частка польськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

У 1871 р. у Волинській губернії проживало 132 091 католиків (7,9 % населення), більшість з яких були поляками (або полонізованими українцями). Серед католиків дворянами були 22 037 осіб (16,7 %), міщанами 34 189 осіб (25,9 %), однодворцями 45 518 (34,4 %), селянами 30 347 (23,0 %). Найвища питома вага католиків у 1871 р. була зафіксована у Житомирському та Новоград-Волинському повітах (13,1 % та 11,5 % відповідно), найнижча — у Овруцькому та Ковельському повітах (4,1 % та 2,8 % відповідно). Поляки становили абсолютну більшість серед заможних верств населення губернії. У дореформенні часи у Волинській губернії полякам належали 2 887 маєтків з 817 327 кріпаків (94,7 % їх загальної чисельності) та 92 % всієї землі. Але після поразки польського повстання їх економічні позиції почали погіршуватися. Однією з причин були дискримінаційні земельні закони, згідно з якими католики не мали права купляти землі на території західних губерній. Це призвело до того, що частка польського землеводоління у Волинській губернії скоротилася з 92 % у 1861 р. до 68 % у 1884 р.[12]

За переписом населення 1897 р. у Волинській губернії проживало 184 161 польськомовних, що становило 6,2 % населення губернії (3 місце). Польськомовні були досить рівномірно розселені по губернії (за винятком Овруцького повіту, де їх було лише 1,5 %) — у інших повітах питома вага поляків коливалася в межах від 3,0-4,6 %% у Кременецькому та Ковельському повітах до 9,2-9,7 % у Рівненському та Луцькому повітах. У містах проживало 9,7 % польськомовного населення, що дещо вище ніж в середньому по губернії (7,8 %). У Житомирі питома вага польськомовних була найвищою (11,3 %, або 7 464 осіб, майже 42 % міських поляків губернії).[3]

Польськомовне населення, як і раніше, мало досить високий соціальний статус. За становим поділом серед польськомовних налічувалося 54,7 % селян, 26,5 % міщан, 9,3 % спадкових дворян (найвищий частка серед етномовних груп губернії). Вагомою групою серед поляків були іноземці (переважно вихідці з Австро-Угорської Галичини), яких налічувалося 13 тис. (7,1 % польськомовного населення губернії). Поляки становили 49,5 % спадкового дворянства Волинської губернії та 26,1 % особистого дворянства та чиновництва. Серед спадкового дворянства Володимир-Волинського, Луцького, Заславського та Старокостянтинівського повітів питома вага польськомовних перевищувала 2/3.[3]

Становлячи лише 7,5 % самодіяльного населення губернії, польськомовні становили 31 % усієї кількості зайнятих у приватній юридичній діяльності, 28 % серед тих, хто отримує доходи з капіталів та нерухомості, 22 % зайнятих у обробці металів та винокурінні, 21 % зайнятих у бджолярстві та шовківництві, 20 % зайнятих у лікарняній та санітарній діяльності, 19 % зайнятих у науці, літературі, мистецтві, а також лісництві. Високою (18 %) була і частка польськомовних серед прислуги та поденщиків (переважно у фільварках), у цій сфері були зайняті 22 % всього самодіяльного польськомовного населення.[3]

Німці[ред. | ред. код]

Докладніше: Волинські німці
Частка німецькомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.
Представники німецької громади Житомира, 1913 р.

Першою німецькою колонією на Волині вважається поселення Голендрах у Володимир-Волинському повіті, засноване у 1797 р. У 1804 німці поселилися у Антонівці коло містечка Кунів, у 1817 р. з'явилася колонія Вальдгойм. У Рівненському повіті першою німецькою колонією стала Софіївка, це сталося у 1811 р. До 1840 р. виникло бл. 11 колоній, у наступні 20 років — ще 21 колонія. Найшвидший німецьких колоній розпочався у 1861 р. Протягом 1861—1871 рр. на Волині оселилося бл. 5500 німецький сімей. Якщо у 1862 р. у Волинській губернії проживало 4247 німців, то у 1864 р. — 6343, у 1866 р. — 11542, 1868 р. — 20505. Більшість колоністів були вихідцями з Пруссії та Австрії. Були серед них і німці, переселенці з Привіслянського краю.[11]

Станом на 1871 р. німці проживали у 56 поселеннях Луцького повіту, 31 — Рівненського повіту, 28 — Житомирського, 22 — Новоград-Волинського, 9 — Володимир-Волинського, 8 — Дубенського (вихідці з Пруссії — меноніти). Незначне німецьке населення проживало у Заславському повіті (3 поселення). У Острозькому повіті до 1866 р. існувало дві колонії Ядвінік та Карлсвальд з протестантським населенням голландського походження. У Овруцькому повіті німці проживали у колонії Горщик.[11]

Німецькі колоністи жило замкнено, майже не контактуючи з місцевим українським населенням. Вони утворили своєрідну «державу в державі» з власним самоуправлінням, школами, храмами. Для вирішенням спірних питань з місцевим населенням залучалися дипломатичні агентства своїх країн походження (Пруссії та дрібних німецьких держав). З понад 20 тис. німців 3/4 не побажали отримувати російське підданство та продовжували проживали як іноземці. Тільки починаючи з 1870-х, після припинення заохочення німецької міграції та згортання пільг для колоністів, вони стали отримувати російське підданство, яке у 1897 р. вже мали абсолютна більшість німців Волині.[11]

За переписом 1897 р. у губернії було зафіксовано 171 331 осіб з рідною мовою німецькою. Найвища питома вага німецькомовних була характерна для повітів Луцького (30 255 осіб, 12,0 % населення), Новоград-Волинського (38 201 осіб, 10,9 %) та Житомирського (46 922 осіб, 10,8 %). Проживали вони також у повітах Рівненському (24 407 осіб, 8,9 %), Володимир-Волинському (15 739 осіб, 5,7 %) та Дубенському (6 942 осіб, 3,6 %). У Овруцькому та Острозькому повітах німці становило 1,2-1,5 % населення, у інших повітах їх було менше 1 %, найменше (0,1 %) у Старокостянтинівському та Кременецькому повітах. До 1911 р. кількість німців збільшилася до 200 938 осіб, проте їх частка зменшилася до 5,35 %.[3]

У релігійному складі серед німців абсолютно переважав протестантизм — за переписом 1897 р. протестантами (переважно лютеранами та менонітами) були 98,7 % німецькомовного населення. Римокатоликів серед німців Волині налічувалося 1,5 тис. (0,89 %), православних 0,5 тис. (0,33 %). Більшість німців займалися хліборобством, тваринництвом. До сфер зайнятості Волинської губернії з найвищою питомою вагою німців у 1897 р. відносилися тваринництво та лісництво (14-16 % зайнятого населення губернії), обробка поживних продуктів тваринного та рослинного походження (10,4 %), обробка волокнистих речовин (9,3 %).[3]

У 1861 році у володінні німецьких колоністів знаходилося всього 0,1 тис. десятин землі у в 1868 р. — 20 тис. десятин землі, у 1871 — бл. 45 тис., у 1884 р. — 94 тис. і ще 17 тис. у орендному володінні. Станом на середину 1880-х німцям належало бл. 5 % сільськогосподарських земель губернії (полякам 69 %, українцям та росіянам 24 %)[3][12]

Росіяни[ред. | ред. код]

Частка російськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.

На початку 1870-х російське населення Волинської губернії налічувало до 20 000 душ та було представлене переважно військовими, чиновниками та старообрядцями. Старообрядців-росіян у 1871 році налічувалося 3554 осіб, найбільше їх проживало у селах Заріцька Добриця (403), Челівка (135), Бродник (159), Малинка (103) Овруцького повіту, селі Янушівка (410) Новоград-Волинського повіту, селах Пилипи (245), Довжики (107) Житомирського повіту та містечку Рафалівка Луцького повіту (249).[11]

За переписом 1897 р. у Волинській губернії проживало 104 889 російськомовного населення, або 3,5 % населення. У містах їх мешкало 44 351 осіб (42,3 % загальної чисельності), повітах — 60 538 (57,7 %). Найвища питома вага росіян у населенні була зафіксована у повітах з найбільшою кількістю військових та чиновників — Житомирському (5,9 %), Луцькому (5,1 %) та Дубенському (4,2 %), найнижча — у Заславському (1,8 %) та Новоград-Волинському (2,4 %). Серед міст найвищий відсоток російськомовних було зафіксовано у Ковелі (27,3 %) та Житомирі (25,7 %), найнижчий — у Старокостянтинові (8,6 %) та Овручі (8,8 %).[3]

Чверть російськомовного населення губернії становили військовослужбовці, яких налічувалося 23 354 особи (разом з членами сімей бл. 26 тис.), а у містах військовими були близько половини росіян. Серед самодіяльного російського населення на військових припадало 45,4 %, на зайнятих у сільському господарстві 11,0 %, у ремеслах та промисловості 7,3 %, у торгівлі 1,1 %, у інших сферах 35,2 %. Росіяни переважали серед зайнятих у таких стратегічних сферах, як зв'язок (пошта, телефон, телеграф) — 67 % від загальної кількості зайнятих у губернії, адміністрація, суд та поліція — 58 % зайнятих, православне богослужіння — 53 %. Особливо високою була частка росіян у даних видах діяльності сферах у прикордонних повітах губернії, на які стимулювалася міграція з великоруських губерній.[3]

Чехи[ред. | ред. код]

Частка чеськомовного населення у повітах Волинської губернії за даними перепису 1897 р.
Чехи за походженням, власники пивоварень «Zeman» у Квасилові та Луцьку Волинської губернії, поч. 20 ст.

Перше поселення чехів на Волині відноситься до 1863 р., коли було утворене поселення Людгардівка Дубенського повіту. Колонізація пришвидшился з 1868 року, коли переселилися одразу 130 сімей. У 1869 р. переселилися ще 449 сімей, у 1870 р. — 337. На початку 1870-х років чехи проживали у 15 поселенням губернії і мали у власності 17577 десятин землі. З 1870 р. чеські переселенці на Волині почали приймати російське підданство, і отримали право організовувати окремі общини та волості. Російський уряд гарантував їм свободу віросповідання і звільняв на 5 років від будь-яких платежів і податей, а також військової служби. У 1871 р. найбільше чехів проживали у Дубенському повіті (2915 осіб у 12 поселенням). Значні громади мешкали також у Рівненському (1983 у 8 поселеннях), Володимир-Волинському (812 у 2 поселеннях) та Луцькому (641 у 5 поселеннях) повітах. Найбільшими чеськими поселеннями у 1871 р. були Глинськ (803 осіб) та Квасилівка (698 осіб) Рівненського повіту та Купичів (615 осіб) Володимир-Волинського повіту.[11]

За переписом 1897 р. на території Волинської губернії мешкало 27670 осіб, для яких рідною була чеська мова, що становило майже 55 % всього чеського населення Російської імперії. Найвищою концентрацією чеського населення відзначався Дубенський повіт, де проживало 10 328 чехів (5,3 % населення). Значні чеські громади були також у повітах Рівненському — 4 703 ос. (1,7 %), Луцькому — 3818 ос. (1,5 %), Острозькому — 2696 ос. (1,6 %).

Близько 97 % чехів Волинської губернії за переписом 1897 р. були жителями сіл та містечок. Переважна більшість чехів (87,8 %) належали до сільських станів. До міських станів належали 3,9 %, іноземними підданими (переважно Австро-Угорщини) були 7,8 % чеськомовного населення. Понад 70 % самодіяльних чехів (85 % з врахуванням членів сімей) були зайняті у землеробстві. Волинські чехи були широко представлені у деяких видах виробництва (наприклад, фізичних, оптичних та хірургічних інструментів, екіпажів та дерев'яних суден) та добутку руд, де на них припадало понад 5 % зайнятих губернії. Більшість чехів губернії (66,2 %) належали до православ'я та римокатолицизму (28,6 %). Протестантами були 5,2 % чехів.[3]

У 1911 р. чехів у губернії налічувалося 24 580 (0,65 % населення губернії). Як і раніше, чехи проживали переважно у колоніях Дубенського (10 054 особи), Луцького (2 808 осіб), Володимир-Волинського (2706 осіб) повіті. У містах найвища питома вага чехів була зафіксована у Здолбунові Рівненського повіту (19,5 %, 2 027 осіб), де вони посідали за чисельністю 2 місце після українців.[2]

Інші[ред. | ред. код]

Присутніми на території губернії були і татари, яких за переписом 1897 р. налічувалося 3 817 осіб. Понад 80 % татар губернії відносились до військовослужбовців і зосереджувалися у переважно повітових центрах (так, у Луцьку татарськомовні становили 2,6 % населення міста, зокрема серед чоловічого населення — 4,1 %, а серед жіночого тільки 0,5 %). У невеликій кількості мешкали і татари-старожили. У 1884 р. їх налічувалося бл. 400 осіб, з них більше половини проживали у селі Ювківці Острозького повіту.[13]

У селах Ядвінік та Карлсвальд Острозького повіту проживали колоністи голландського походження, що переселилися на Волинь наприкінці 18 ст. Займалися вони переважно землеробством, виготовленням сиру, обробкою тканин.[12]

Релігійний склад[ред. | ред. код]

«Мапа народонаселення Волинської губернії за віросповіданнями» Олександра Ріттіха, 1864 рік

Понад 99 % населення Волинської губернії відносилися до чотирьох віросповідань: православ'я, юдаїзму, римо-католицизму та протестантизму (лютеранського та баптистського напрямків). Існували також невеликі громади старообрядців, мусульман та греко-католиків.

Релігійний склад, 1897 р.[3]
релігія відсоток
православні
  
70.46%
юдеї
  
13.24%
католики
  
9.95%
протестанти
  
5.87%
старообрядці
  
0.28%
інші
  
0.20%
Релігійний склад, 1912 р.[14]
релігія відсоток
православні
  
70.73%
юдеї
  
14.37%
католики
  
9.13%
протестанти
  
5.37%
старообрядці
  
0.32%
інші
  
0.08%

Серед міського населення найпоширенішою конфесією був юдаїзм, юдеями були 51,0 % жителів міст (без врахування військових — понад 55 %), тоді як православними — 37,1 %, католиками — 9,1 %, мусульманами (майже виключно військовослужбовці-татари) — 1,1 %, протестантами та старообрядцями менше ніж по 1 %. Серед сільського населення переважали православні (73,3 %), багато було також католиків та юдеїв (по 10,0 %) та протестантів, лютеран (5,9 %) та баптистів (0,4 %).

Релігійний склад населення повітів за переписом 1897 р.[3]

населення православні юдеї католики протестанти старообрядці інші
Житомирський повіт  433 859  265 649  61,2 %  62 203  14,3 %  53 062  12,2 %  47 837  11,0 %  4 091  0,9 %  1 017  0,2 %
Володимир-Волинський повіт  277 265  199 560  72,0 %  28 936  10,4 %  31 679  11,4 %  16 837  6,1 %  88  165  0,1 %
Дубенський повіт  195 058  148 103  75,9 %  22 485  11,5 %  16 983  8,7 %  6 848  3,5 %  27  612  0,3 %
Заславський повіт  208 742  157 035  75,2 %  27 772  13,3 %  22 176  10,6 %  1 629  0,8 %  10  120  0,1 %
Ковельський повіт  211 493  173 171  81,9 %  25 243  11,9 %  9 997  4,7 %  2 765  1,3 %  121  0,1 %  196  0,1 %
Кременецький повіт  219 934  176 432  80,2 %  26 965  12,3 %  15 569  7,1 %  222  0,1 %  26  720  0,3 %
Луцький повіт  252 550  157 910  62,5 %  35 819  14,2 %  26 767  10,6 %  31 107  12,3 %  58  889  0,4 %
Новоград-Волинський повіт  348 950  211 682  60,7 %  54 557  15,6 %  42 393  12,1 %  38 153  10,9 %  1 864  0,5 %  301  0,1 %
Овруцький повіт  205 390  168 041  81,8 %  21 843  10,6 %  11 208  5,5 %  2 434  1,2 %  1 846  0,9 %  18  0,0 %
Острозький повіт  169 351  131 626  77,7 %  18 324  10,8 %  16 441  9,7 %  2 554  1,5 %  24  382  0,2 %
Рівненський повіт  273 001  173 884  63,7 %  44 016  16,1 %  29 126  10,7 %  24 850  9,1 %  80  1 045  0,4 %
Старокостянтинівський повіт  193 889  143 428  74,0 %  27 785  14,3 %  22 039  11,4 %  112  0,1 %  47  478  0,2 %
Волинська губернія 2 989 482 2 106 521 70,5 % 395 948 13,2 % 297 440 9,9 % 175 348 5,9 % 8 282 0,3 % 5 943 0,2 %

Серед православного населення губернії україномовними були 94,3 %, російськомовними — 4,5 %, чеськомовними — 0,9 %. Католики губернії поділялися на 2 майже рівновеликі групи — польськомовні становили 60,5 % всього католицько населення, україномовні — 35,6 %. Серед протестантів майже всі (96,5 %) були німецькомовними, так само як серед юдеїв — єврейськомовними (99,7 %)

Найбільші мовно-релігійні групи населення Волинської губернії за переписом 1897 р. (чисельністю понад 1 тис. осіб)[3]

мова релігія чисельність частка у населенні
україномовні православні  1 987 259 66,48 %
єврейськомовні юдеї  394 575 13,20 %
польськомовні римокатолики  179 957 6,02 %
німецькомовні протестанти  169 141 5,66 %
україномовні римокатолики  105 749 3,54 %
російськомовні православні  94 278 3,15 %
чеськомовні православні  18 323 0,61 %
російськомовні старообрядці  7 954 0,27 %
чеськомовні римокатолики  7 916 0,26 %
білоруськомовні православні  2 837 0,09 %
польськомовні протестанти  2 731 0,09 %
російськомовні римокатолики  1 733 0,06 %
україномовні протестанти  1 697 0,06 %
німецькомовні римокатолики  1 525 0,05 %
чеськомовні протестанти  1 424 0,05 %
інша інша  12 383 0,41 %

Серед етносів губернії, православні переважали серед україномовних (95 %), російськомовних (90 %), білоруськомовних (75 %) та чеськомовних (66 %), католики серед польськомовних (98 %), юдеї серед єврейськомовних (майже 100 %), протестанти серед німецькомовних (99 %). Католицизм був також доволі поширеним серед чехів (29 %), білорусів (22 %) та українців (5 %). Протестантизм був частково поширений і серед чехів (5 %). Старообрядцями були майже 8 % росіян губернії.

Релігійний склад основних мовних груп Волинської губернії за переписом 1897 р.[3]

рідна мова чисельність % православних % старообрядців % римокатоликів % протестантів % юдеїв % мусульман % інших віросповідань
українська  2 095 537  94,82  0,01  5,05  0,08  0,03  0,01
єврейська  394 774  0,03  0,01  0,01  99,95
польська  184 161  0,79  97,72  1,48  0,01
німецька  171 331  0,33  0,02  0,89  98,72  0,04
російська  104 889  89,89  7,59  1,65  0,2  0,57  0,09  0,01
чеська  27 670  66,22  28,6  5,15  0,01  0,02
татарська  3 817  3,01  0,05  3,2  93,53  0,21
білоруська  3 794  74,77  2,87  22,3  0,03  0,03
інша  3 509  42,22  0,14  9,66  6,18  1,04  30,2  7,56

Релігійний склад поселень[ред. | ред. код]

Релігійний склад населення міст та містечок Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[15]

Суспільні стани[ред. | ред. код]

Більшість населення Волинської губернії, як і всіх інших губерній Російської імперії, належала до непревілейовних селянських та міщанських станів, на які припадало 3/4 та 1/5 населення відповідно. До превілейованих станів, які концентрувалися переважно у губернському та повітових центрах, належало 2,39 % населення губернії. Волинська губернія мала одну з найвищих у імперії частку іноземців серед населення — понад 1 % (понад 30 тис.). Це були переважно громадяни Австро-Угорщини та Німеччини.

Становий склад, 1897 р.[3]
суспільний стан відсоток
спадкові дворяни
  
1.16%
дворяни особисті, чиновники
  
0.41%
християнське духовенство
  
0.50%
почесні громадяни
  
0.19%
купці
  
0.13%
міщани
  
21.42%
селяни
  
74.96%
військові козаки
  
0.06%
іноземні піддані
  
1.01%
інші
  
0.16%
Становий склад, 1911 р.[2]
суспільний стан відсоток
спадкові дворяни
  
0.85%
дворяни особисті, чиновники
  
0.40%
християнське духовенство
  
0.40%
почесні громадяни
  
0.42%
купці
  
0.16%
міщани
  
20.93%
селяни
  
75.85%
іноземні піддані
  
0.59%
інші
  
0.40%

Серед спадкового дворянства найчисельнішими були польськомовні (49,5 %), які переважали у всіх повітах губернії за винятком Овруцького та Новоград-Волинського, де проживала україномовна околична шляхта. Серед особистих дворян та чиновників переважали російськомовні (56,7 %), серед купецтва та міщанства — єврейськомовні (85,6 % та 60,2 % відповідно), серед селянства — україномовні (86,5 %). Серед іноземців, більшість з яких були вихідцями з Австро-Угорщини та Німеччини, переважали поляки (43,4 %) та німці (35,3 %), значну частину становили також українці і чехи.[3]

Мовний розподіл серед представників суспільних станів за переписом 1897 р.[3]
чисельність українська єврейська польська німецька російська чеська інша
дворяни спадкові 34 682 26,4 % 0,03 % 49,5 % 0,5 % 22,9 % 0,1 % 0,6 %
дворяни особисті, чиновники 12 342 13,7 % 1,3 % 26,1 % 1,4 % 56,7 % 0,1 % 0,6 %
християнське духовенство 14 955 51,0 % 1,1 % 0,2 % 47,5 % 0,1 % 0,1 %
почесні громадяни 5 739 44,5 % 4,9 % 4,6 % 1,1 % 44,1 % 0,1 % 0,7 %
купці 3 883 1,4 % 85,6 % 1,5 % 2,0 % 8,2 % 0,9 % 0,5 %
міщани 640 210 20,3 % 60,2 % 7,6 % 7,7 % 3,8 % 0,2 % 0,1 %
селяни 2 241 062 86,5 % 0,2 % 4,5 % 4,9 % 2,3 % 1,1 % 0,4 %
військові козаки 1 645 4,0 % 0,1 % 95,9 % 0,1 %
іноземні піддані 30 112 11,1 % 0,7 % 43,4 % 35,3 % 1,5 % 7,1 % 0,9 %
інші 4 852 40,6 % 4,1 % 15,3 % 19,9 % 18,4 % 0,9 % 0,6 %
все населення 2 989 482 70,1 % 13,2 % 6,2 % 5,7 % 3,5 % 0,9 % 0,4 %

Серед різних мовних та релігійних груп спостерігалися значні відмінності у становому складі. Так, селянами були 92,5 % українців, 87,8 % чехів та лише 1,5 % євреїв. Міщанами були 97,7 %% єврейськомовних та лише 3,9 % чеськомовних. Найвища питома вага дворян була зафіксована серед поляків — майже кожен десятий польськомовний мешканець губернії належав до стану спадкових дворян. Найвищий відсоток особистих дворян та чиновників (6,7 %) було зафіксовано серед росіян губернії, тоді як серед серед українців, євреїв, німців та чехів ними були 0,1 % і менше населення.[3]

Становий розподіл серед представників мовних груп за переписом 1897 р.[3]
чисельність дворяни
спадкові
дворяни
особисті,
чиновники
християнське
духовенство
почесні
громадяни
купці міщани селяни військові
козаки
іноземні
піддані
інші
українська  2 095 579  0,4 %  0,1 %  0,4 %  0,1 %  6,2 %  92,5 %  0,2 %  0,1 %
єврейська  394 774  0,1 %  0,8 %  97,7 %  1,3 %  0,1 %  0,1 %
польська  184 161  9,3 %  1,8 %  0,1 %  0,1 %  0,03 %  26,5 %  54,7 %  7,1 %  0,4 %
німецька  171 331  0,1 %  0,1 %  28,9 %  64,0 %  6,2 %  0,6 %
російська  104 889  7,6 %  6,7 %  6,8 %  2,4 %  0,3 %  23,5 %  50,0 %  1,5 %  0,4 %  0,9 %
чеська  27 670  0,1 %  0,1 %  0,1 %  0,1 %  3,9 %  87,8 %  7,8 %  0,2 %
інша  11 078  1,9 %  0,6 %  0,2 %  0,4 %  0,2 %  6,6 %  87,5 %  2,4 %  0,3 %

Міста[ред. | ред. код]

Кременець, 1 пол. XIX ст.
Вид на місто Кременець, 2 пол. XIX ст.

Губернія відносилася до числа слабоурбанізованих. За переписом 1897 р. налічувалося 12 міст, у яких проживало 233 847 осіб, або 7,8 % населення губернії. Найбільшим містом був губернський центр Житомир з 65,9 тис. мешканців, де зосереджувалося майже 30 % міського населення губернії. Станом на 1911 р. у губернії налічувалося вже 13 міст (у 1903 році до категорії заштатних міст було віднесено Здолбунів), у яких проживало 333 651 осіб (8,9 % населення). Найбільшим залишався Житомир, де проживало 87,7 тис. жителів (23,3 % міського населення губернії). Внаслідок повільного розвитку промисловості та високого природного приросту сільського населення, рівень урбанізації у губернії зростав дуже повільно (1858 р. — 7,1 %, 1897 р. — 7,8 %, 1911 р. — 8,9 %).

Населення міст Волинської губернії за результатами ревізій та переписів:

місто ревізія
1858[17]
ревізія
1867[18]
перепис
1897[3]
перепис
1911[2]
1 Житомир  33 717  37 640  65 895  87 650
2 Рівне  5 054  24 573  33 722
3 Ковель  3 646  17 697  28 912
4 Луцьк  6 362  10 656  15 804  28 141
5 Дубно  8 222  14 257  22 748
6 Кременець  10 486  10 968  17 704  21 871
7 Новоград-Волинський  6 561  16 904  21 173
8 Старокостянтинів  10 113  16 377  20 344
9 Острог  7 645  14 749  17 560
10 Володимир-Волинський  5 306  9 883  15 720
11 Заслав  8 622  12 611  14 593
12 Овруч  4 511  7 393  10 830

Етномовний склад міст[ред. | ред. код]

Соборна площа у Житомирі, кін. XIX ст.
Вулиця у Кременці, кін. XIX ст.
Вид на місто Овруч, поч. 1870-х

Серед населення міст Волинської губернії найчисельнішою групою населення були євреї. За переписом 1897 р. на єврейськомовних припадало 50,8 % населення, що у 2,6 і 2,7 рази більше ніж на україномовних та російськомовних відповідно. З врахуванням перебування у містах губернії значної кількості військових, переважно росіян та українців, серед чоловічого населення євреї становили тільки 45,1 %, тоді як серед жіночого населення — 57,6 %.

Урбанізація основних мовних груп Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[3]

чисельність
у містах
рівень
урбанізації
російськомовні 44 351 42,3 %
єврейськомовні 118 727 30,1 %
польськомовні 17 834 9,7 %
чеськомовні 962 3,5 %
українськомовні 46 060 2,2 %
німецькомовні 2 009 1,2 %
Волинська
губернія
233 847 7,8 %

Найвищим відсотком євреїв за переписом 1897 р. відзначалися міста Острог (62,3 %, серед жінок — 70,5 %), Луцьк (59,5 %, серед жінок 72,4 %), Володимир-Волинський (59,1 %, серед жінок — 66,4 %). Українці (українськомовні) найширше були представлені серед населення Кременця (47,0 %), який був єдиним містом губернії з неєврейською більшістю, та Овруча (42,5 %), де українців та євреїв було приблизно порівну. Росіяни (російськомовні) концентрувалися у губернському центрі (25,7 %) та містах зі значною присутністю військових: Ковелі (25,7 %, серед чоловіків — 33,3 %, серед жінок — 18,9 %), Дубному (20,8 %, серед чоловіків — 27,4 %, серед жінок — 10,2 %). Польськомовне населення зосереджувалися у Житомирі (11,3 %), у інших містах їх частка коливалася від 2,1 % у Овручі до 9,3 % у Ковелі.[3]

Мовний склад населення міст Волинської губернії за даними перепису 1897 р.[8]
місто українська російська єврейська польська німецька інша
Житомир 13,9 % 25,7 % 46,4 % 11,3 % 1,0 % 1,7 %
Володимир-Волинський 13,8 % 17,6 % 59,1 % 7,9 % 1,0 % 0,6 %
Дубно 17,4 % 20,8 % 49,8 % 6,4 % 0,7 % 4,9 %
Заслав 31,6 % 13,7 % 47,5 % 5,4 % 0,2 % 1,6 %
Ковель 11,8 % 27,3 % 48,0 % 9,3 % 1,1 % 2,5 %
Кременець 47,0 % 10,5 % 36,6 % 3,9 % 0,2 % 1,8 %
Луцьк 9,4 % 17,0 % 59,5 % 7,8 % 1,3 % 5,0 %
Новоград-Волинський 15,7 % 17,4 % 55,4 % 7,6 % 2,0 % 1,9 %
Овруч 42,2 % 8,8 % 46,5 % 2,1 % 0,4 %
Острог 16,6 % 14,9 % 62,3 % 3,7 % 0,4 % 2,1 %
Рівне 16,6 % 17,4 % 55,8 % 6,8 % 1,0 % 2,4 %
Старокостянтинів 29,8 % 8,6 % 56,0 % 4,7 % 0,1 % 0,8 %
міста губернії 19,7 % 19,0 % 50,8 % 7,6 % 0,9 % 2,0 %
Національний склад населення міст Волинської губернії за даними 1911 р.[2]
місто українці росіяни євреї поляки німці інші
Житомир 26,5 % 12,1 % 42,4 % 17,0 % 1,1 % 0,9 %
Володимир-Волинський 42,0 % 0,0 % 44,9 % 12,1 % 0,8 % 0,2 %
Дубно 29,5 % 5,0 % 46,8 % 14,8 % 1,0 % 2,9 %
Заслав 48,6 % 0,0 % 43,0 % 8,2 % 0,1 % 0,1 %
Ковель 44,7 % 0,1 % 42,8 % 11,4 % 0,4 % 0,6 %
Кременець 48,8 % 0,0 % 39,4 % 10,9 % 0,1 % 0,8 %
Луцьк 8,1 % 0,1 % 85,0 % 5,6 % 0,6 % 0,6 %
Новоград-Волинський 30,4 % 1,2 % 52,3 % 12,6 % 3,2 % 0,3 %
Овруч 69,8 % 0,2 % 28,0 % 1,8 % 0,2 % 0,0 %
Острог 30,4 % 0,2 % 59,3 % 9,8 % 0,0 % 0,3 %
Здолбунів 42,9 % 4,2 % 12,5 % 18,7 % 2,1 % 19,6 %[19]
Рівне 30,7 % 0,2 % 56,8 % 8,0 % 2,8 % 1,5 %
Старокостянтинів 36,2 % 0,0 % 57,9 % 5,8 % 0,0 % 0,1 %
міста губернії 33,3 % 3,8 % 48,8 % 11,7 % 1,0 % 1,4 %

Примітки[ред. | ред. код]

  1. А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.)" [Архівовано 30 жовтня 2012 у Wayback Machine.] Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
  2. а б в г д е ж и к л м н Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.
  4. а б в А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Рождаемость населения России за 1861—1913 гг. [Архівовано 30 жовтня 2013 у Wayback Machine.] Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
  5. а б в г д А. Г. Рашин — Население России за 100 лет (1811—1913 гг.). Смертность населения России за 1861—1913 гг. [Архівовано 10 листопада 2013 у Wayback Machine.] Статистические очерки под редакцией академика С. Г. Струмилина. — ГСИ, Москва, 1956
  6. Риттих А. Ф. Племенной состав контингентов русской армии и мужского населения Европейской России. — СПб. : [Картогр. заведение А. А. Ильина], 1875. — С. 145. (рос. дореф.)
  7. Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам 50 губерний Европейской России. Волынская губерния. Архів оригіналу за 18 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  8. а б в Перепис 1897 року: Волинська губернія. Архів оригіналу за 18 жовтня 2013. Процитовано 17 жовтня 2013.
  9. Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ, 1916, с. 55.
  10. а б М. Лутай — До історії єврейських поселень в Україні і на Волині [Архівовано 6 жовтня 2015 у Wayback Machine.]
  11. а б в г д е ж и к л Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872
  12. а б в А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869
  13. Энциклопедическій словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Петербургъ, 1890—1907
  14. Памятная книжка Волынской губернии на 1913 год. - Житомир, 1912. - С.54-59
  15. «Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и преобладающих вероисповеданий» по данным Первой всеобщей переписи населения 1897 г.
  16. а б в г д е ж и к л м н п р с т менше 10 %, в «інші»
  17. Городскія поселенія въ Россійской Імперіи. Том I — C.-Петербург: Общественная польза, 1860.
  18. В. де Ливронъ Статистическое обозрѢние Россійской имперіи — Санкт-Петербургъ: Общественная польза, 1874.
  19. чехи — 19,5 %

Джерела та література[ред. | ред. код]

  • Костюк М. П. Німецькі колонії на Волині (XIX — поч. XX ст.). — Тернопіль: Підручники і посібники, 2003. — 384 с.
  • Первая всеобщая перепись населенія Россійской Имперіи 1897 г., VIII. Волынская губернія, подъ редакціею Н. А. Тройницкаго. — Центральный Статистическій Комитетъ МВД, 1904.
  • Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи, томъ Х, Волынская губернія. — Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, 1859.
  • А.Братчиковъ. Матеріалы для изслѣдованія Волынской губерніи въ статистическомъ, этнографическомъ сельско-хозяйственномъ и другихъ отношеніяхъ. — Типографія губернскаго управленія, Житомиръ, 1868—1869
  • Статистическій ежегодникъ Россіи 1913 г. (годъ десятый). — Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета М. В. Д., С-Петербургъ, 1914 [Архівовано 17 жовтня 2013 у Wayback Machine.]
  • Населенныя места Россійской Имперіи въ 500 и болѣе жителей с указаніемъ всего наличнаго въ нихъ населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ Первой всеобщей переписи населенія 1897 г., под редакціею Н. А. Тройницкаго. — Общественная польза, С.-Петербургъ, 1905
  • Энциклопедическій словарь Ф. А. Брокгауза и И. А. Ефрона. — С.-Петербургъ, 1890—1907
  • О.Карліна. Повітові міста Волинської губернії: Особливості міського управління 1795—1861 рр.
  • Труды этнографическо-статистической экспедиціи въ Западно-русскій край, снаряженной Императорскимъ русскимъ географическимъ обществомъ собранныя д.чл. П. П. Чубинскимъ — С.-Петербургъ, 1872
  • Труды Волынскаго губернскаго статистическаго комитета на 1867 годъ. Выпускъ первый. Отделъ Историческій и Геологическо-Геогностическій — Типографія Шадова и Синкевича, Житомир, 1867
  • Памятная книжка Волынской губерніи на 1913 годъ — Житомир, 1913
  • Военно-статистическое обозрѣніе Россійской имперіи. Том Х, часть 3. Волынская губернія — Типографія Департамента Генеральнаго Штаба, С.-Петербургъ, 1850
  • Город и деревня в Европейской России: сто лет перемен [Архівовано 7 травня 2012 у Wayback Machine.] — ОГИ, Москва, 2001
  • Памятная книжка Волынской губерніи на 1917 годъ / под ред. Е. Д. Гринева. — Житомир : Волын. губерн. тип, 1916. (рос. дореф.)