Сом звичайний

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сом звичайний
Сом звичайний у штучному водоймищі, Лейпциг, Німеччина
Сом звичайний у штучному водоймищі, Лейпциг, Німеччина
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Підцарство: Справжні багатоклітинні (Eumetazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Черепні (Craniata)
Надклас: Щелепні (Gnathostomata)
Клас: Променепері (Actinopterygii)
Підклас: Новопері (Neopterygii)
Інфраклас: Костисті риби (Teleostei)
Надряд: Остаріофізи (Ostariophysi)
Ряд: Сомоподібні (Siluriformes)
Родина: Сомові (Siluridae)
Рід: Сом (Silurus)
Вид: Сом звичайний
Біноміальна назва
Silurus glanis
Linnaeus, 1758
червоний — природний ареал у прісних водоймахоранжевий — інтродукований у прісних водоймахблакитний — природний ареал у солоних водоймах
червоний — природний ареал у прісних водоймах
оранжевий — інтродукований у прісних водоймах
блакитний — природний ареал у солоних водоймах
Синоніми
  • Siluris glanis Linnaeus, 1758
  • Silurus glanis aralensis Kessler, 1872
  • Silurus silurus Wulff, 1765
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Silurus glanis
EOL: 224550
ITIS logo.jpg ITIS: 164068
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 40713
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 94993
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Silurus glanis

Со́м звича́йний[1][2], або європе́йський[3] (Silurus glanis) — риба з роду сом (Silurus), ряду сомоподібних (Siluriformes). Прісноводна донна річкова риба, що живе на глибоких ділянках річок, глибоких протоках і старицях, в озерах і водосховищах, також у солонуватих водах лиманів. Найбільша прісноводна риба в Європі. Цінна промислова риба, чисельність якої різко скоротилася протягом останніх десятиліть[Джерело?].

Зовнішні ознаки[ред.ред. код]

Голова сома
Сом-альбінос

За зовнішніми ознаками сома легко відрізнити від усіх інших риб. У нього величезна тупа голова, велика паща зі «щіткою» — кількома рядами дрібних загнутих всередину зубів. Сом має двоє вусів на верхній щелепі і чотири вусики — на нижній. Вуса є своєрідними щупальцями, за допомогою яких сом відшукує їжу навіть у темряві. Очі в сома — дуже маленькі. Сом має довгий анальний плавець, що переходить у довгий хвостовий плавець. Жировий плавець відсутній, непарні плавці не мають шипів. Тіло зверху темне, черево — світле. Сом має колір, відповідний типу ґрунту, на якому він мешкає: наприклад, «піщані» соми — світліші, «кам'яні» — темніші. Іноді трапляються соми-альбіноси.

Тіло голе, без луски, покрите шаром слизу.

Сом звичайний — не тільки найбільший за розміром у роді сом, але й одна з найбільших прісноводних риб на планеті та найбільша прісноводна риба в Україні. Довжина тіла сомів може сягати 5 м, вага — 100 кг у віці 80-100 років[4][5]. В останні роки соми більші за 100 кг не виловлюються, причиною чому є значний промисловий пресинг і браконьєрство. Існує чимало інформації про гігантських сомів, що сягають 250-300 кг, але документальних підтверджень існування таких сомів немає.

Поширення[ред.ред. код]

Природний ареал[ред.ред. код]

Поширений у Європі на схід від Рейну в Південній та Східній Європі, у басейнах Балтійського, Чорного, Каспійського і Аральського морів, Ладозького та Онезького озер[6]. Мешканець прісних вод, проте може виходити на нагул у солону воду морів. Надає перевагу теплій воді; чим північніше,тим соми трапляються в меншій кількості і меншого розміру. Ареал на півночі обмежений Ленінградською областю та півднем Фінляндії, де соми рідко досягають ваги 10 кг.

В Україні живе в басейнах всіх річок[3]. Найчисельніший у пониззі Дунаю, Дністрі, у басейні Дніпра. У західних районах нечисельний, трапляється в гірських течіях до висоти 400 м. Також трапляється в окремих ділянках Чорного моря, зокрема був помічений біля острова Зміїний.[7]

Місця інтродукції[ред.ред. код]

Сом з річки Рейн (Німеччина)

Інтродукований до багатьох акваторії Євразії. Історія вселення розпочалась у 1865, коли сер Лейкман вселив 14 молодих сомів з Дунаю до Англії[8]. У 1857 р. була невдала інтродукція сома до Франції (вдале вселення проведено тільки у 1960-х роках)[9].

У 1900 р. в Італії сом був випадково випущений з риболовних ставків у зовнішнє середовище[10][11]. У 1957 р. перший екземпляр відловлений у річці Адда (басейн річки По), протягом подальших 20-ти років вид поширився басейном річки По[12]. Також вселився до озера Гарда у 1956 р.[13]. У подальші роки сом заселив водойми західної Європи (Німеччини, Франції, Португалії, Данії, Нідерландів, Бельгії)[12][14][15]. До Іспанії сом був заселений у 1980–1989 рр. з басейну Дунаю, наразі поширений у басейні річки Ебро[16] Серед Азійських країн сом вселений до прісних вод Туреччини, Казахстану, Сирії, Китаю[12][17]. Також відомий у північній Африці[12].

Живлення[ред.ред. код]

Молодь живиться донними безхребетними, ікрою і дрібними рибами. Дорослі — типові хижаки: полюють на риб, великих донних безхребетних, часто на амфібій, рептилій, водоплавних птахів і дрібних ссавців. Загалом, здобич сома не є вибірковою, основою його раціону є масові придонні види в певній водоймі. Як і щука, сом — прекрасний санітар водойм: він з'їдає хворих і ослаблих риб.[3] Про сома також відомо, що він є канібалом, тобто поїдає молодь свого виду.

Описані випадки людоїдства[18], нападу на людей[19].

Шукає їжу сом за допомогою нюху, дотику, слуху та сприймання електромагнітних імпульсів. Зір у сома дуже слабкий.

Розмноження[ред.ред. код]

Статева зрілість сома настає на 3-4-му році життя (при вазі 1-2 кг), нерест починається після прогрівання води до 20 °C[20]. У пониззі Дніпра нерест триває з середини травня до середини червня.[21] У ті ж терміни нерест спостерігається й у інших регіонах України і залежить переважно від метеорологічних (температура води — в першу чергу) і гідрологічних (сила паводка) умов.[22] Нерест парний, відбувається на глибинах 0,4-2,5 м за температури 18-25°C[3]. Самиця відкладає ікру на неглибоких ділянках зі слабкою течією або зовсім без течії у вириті в ґрунті заглиблення. Зазвичай нерестовища розташовані у прибережній зоні на глибині 40-50 см на ділянках із м'якою водною рослинністю[23]. Водні рослини використовуються як субстрат для нересту, а також як природний фільтр для води і схованки для молоді.

Плодючість сомів — 140–278, максимально до 1380 тис. ікринок[3]. Вважається, що самці охороняють ікру до появи мальків. Ікринки мають блідо-жовте забарвлення. Період інкубації ікри залежить від температури води і триває в середньому близько 2,5 доби[24]. Після нересту соми переходять на глибину, до місця літніх стоянок і починають активно живитись. Післянерестовий жор — найактивніший. Триває він майже до середини літа, потім поступово знижується[25], а за перших нічних заморозків сом зовсім припиняє харчуватися.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Сом у природному середовищі, Балтійське море, Естонія

Зазвичай все життя проводить в одній ямі, якщо тільки надзвичайні обставини не змусять його шукати інше місце (як, наприклад, пошуки їжі, нерестові та зимувальні міграції). Сом веде одиночний спосіб життя, лише деяке скупчення можна спостерігати в зимувальних ямах (іноді по кілька десятків, а то й сотень особин) або у масивних укриттях (повалені дерева, затоплені судна тощо). Перші 2-3 роки молоді соми також вважають за краще триматися зграями, зазвичай спостерігається це в багатих кормом місцях. Соми ведуть переважно нічний спосіб життя. У спекотні дні можуть виходити до поверхні води. Вони дуже чутливі до холоду. Соменята — рухливіші і часто активні вдень. Вночі у пошуках корму соми виходять на мілководдя до берегів. Сом не любить каламутну воду і тому в дощову погоду, коли в річку надходить каламутна вода, він прагне піти з ями до поверхні. Присутність сомів у водоймі іноді можна виявити за поодинокими голосними сплесками протягом ночі.

Паразити та хвороби[ред.ред. код]

Інформація про хвороби та паразитів сома відома із досліджень, проведених як на вільноживучих популяціях, так і, головним чином, в аквакультурі. Відзначено значну уразливість ікринок сома до бактерій, грибків, паразитів, а також через їх споживання водними комахами, такими як личинки жуків і бабок. Дорослі тварини є носіями різних бактерій, в тому числі представників родів Flavobacteria, Aeromonas і Vibrio. Серед еукаріотичних паразитів відомо більш ніж 50 видів, серед яких різні види найпростіших, такі як Apicomplexa, також нематоди, цестоди і паразитичні ракоподібні. Найбільших втрат аквакультура сома зазнає від інфузорій роду Ichthyophthirius. 1989 року був описаний специфічний вірус сома — ESV, Ranavirus Iridoviridae. Крім того, сом також чутливий до вірусів родини Rhabdoviridae, таких як збудник весняної віремії коропа. У природі негативний вплив паразитів на організм сома і його захворюваність значною мірою залежить від стану зовнішнього середовища, зокрема забруднення або нестачі кисню, в той час як в аквакультурі наявність паразитів може негативно вплинути на молодь культивованої риби і навіть викликати її загибель.[26][27]

Господарське значення[ред.ред. код]

Копчені голови сома

Сом — цінна промислова риба, має ніжне, смачне, жирне м'ясо. Жирність м'яса коливається в межах 4-11%[28]. Калорійність м'яса перевищує таку у ляща, судака, коропа, кількість білка у ньому сягає 15%.

Значення сома у водоймі неоднозначне. З одного боку, він знищує малоцінні види риб, які є конкурентами у живленні промислових видів, також виїдає слабких і хворих риб, виконуючи таким чином роль біологічного меліоратора водойми. З другого боку, при досягненні великих розмірів (більш за 90-120 см) сом може шкодити рибному господарству, знищуючи цінних промислових риб. Тому його чисельність слід регулювати промисловим ловом.

Утім, активний промисловий лов сома призвів до зниження чисельності його популяції в багатьох водоймах, таких як дельта Дунаю, Дніпро, Волга, водойми Середньої Азії.[22]

Районами промислового лову сома звичайного в Україні є Дніпро, його пригирлова частина, а також Азовське море, Сіверський Донець, Дністер і Дунай. Згідно з офіційною статистикою, у 1930-х рр. на Середньому Дніпрі питома вага цієї риби в уловах становила від 3,6 до 5,6%, що відповідає 211–333 т на рік. У 1950-х рр. його добування, як і більшість дніпровських риб, знизилось та становило 97 т на рік. Однак у 60-х роках різко пішла вгору, досягнувши рекордних для Дніпра значень 377 т на рік. У подальшому обсяги вилову неухильно падали. У 1970-х рр. було виловлено тільки 76 т, в 80-х — 63,2 т, 90-х — 13,7 т.[29]

Особливо вражаюче падіння обсягів вилову сома в Україні представлене в матеріалах FAO. У 1989–1990 рр. в усіх водоймах у середньому добували 2070 т цієї риби, у 1991–1995 рр. Обсяги вилову були вже у 10 разів менше 191 т, а в 1996–2001 рр. Вони впали до 1,8 т, а це означає, що вони скоротилися більше ніж у 1000 разів![29]

Аквакультура сома[ред.ред. код]

Завдяки своїй екологічній пластичності та неперебірливості в їжі, сом став об'єктом товарного вирощування у ставкових господарствах у балканських країнах і Угорщині[22]. В Україні сома вирощують як у монокультурі, так і в полікультурі з дволітками та трилітками коропа та рослиноїдних, оскільки сом не живиться одновіковим коропом та рослиноїдними рибами[30]. Кінцева маса товарних дволіток сома у господарстві становить 700–1000 г. Плідникам роблять триразову внутрішньом'язову ін'єкцію суспензії гіпофізу ляща. Співвідношення статей при штучному розмноженні становить 1:2, робоча плодючість становить 12-36 тис. ікринок на кілограм маси тіла, а відсоток запліднення — 82-98%.

Інкубація ікри здійснюється в апаратах Вейса. Молодь вирощують у басейнах та лотках при проточності із розрахунку 5-6 л/хв. Рентабельність штучного розведення й вирощування сома в полікультурі становить 7%.

Аматорський і спортивний лов[ред.ред. код]

Сом, впійманий на нудлінг у річці Ебро, Іспанія

Сом — один із найпопулярніших об'єктів аматорської та спортивної риболовлі. Сома ловлять з берега або човна. Сомова риболовля належить до категорії «біг гейм» (англ. Big game, «велика гра»), тобто найвищої категорії складності.

Збереження популяції[ред.ред. код]

Багато рибалок-сомятників сповідують принцип «спіймав — відпусти». Це сприяє збереженню популяції сома, що особливо важливо в умовах майже неконтрольованого в Україні браконьєрського вилову. У деяких країнах, наприклад, в Іспанії, відпускати спійманого сома — обов'язково.

Снасті[ред.ред. код]

Для вилову сома використовують лише найміцніші снасті, серед яких найпоширеніші бренди: Fin-Nor, Penn, MAD, Black Cat, Uni Cat. Особливо популярними є гачки — Gamakatsu та Owner. Для вилову дрібного сома з берега використовують також коропові та серфові (призначені для лову у смузі прибою) снасті.

Приманки та наживки[ред.ред. код]

Найпопулярнішими наживками при ловлі сома є молюски, жаби, живець, м'ясні та морепродукти, важкі блешні та силіконові приманки. Дрібного сома найчастіше ловлять на дощового черв'яка. Специфічним для сома є спосіб ловлі «на квок». Для ловлі сома адаптовано традиційні коропові наживки — пелетс та бойли — ароматні шматочки, що прив'язуються до гачка.

Географія[ред.ред. код]

Найбільш популярними місцями спортивної ловлі сома є північна Іспанія (річка Ебро), Казахстан, Німеччина. На річці Ебро проводять регулярні змагання з ловлі сома. У США практикується ловля сома руками — нудлінг, щоправда, таким чином ловлять далекого родича європейського сома — сома оливового (Pylodictis olivaris).

Сом у міфології та культурі[ред.ред. код]

У слов'янський міфології сом звичайний асоціювався із міфічним божком природи — водяником, котрий сам міг набувати образу велетенського сома. Звідси виникла і народна назва риби — «риба водяного». Люди вважали сома небезпечною істотою, що міг топити з поверхні води качок, гусей, собак і навіть маленьких дітей. У словнику довіднику «Слов'янський світ» наведено ще одну народну назву сома — «чортів кінь». За переказами, це величезний сом, на якому їздить водяник під час оглядин своїх володінь і який йому приносить потопельників. Ось чому в деяких місцевостях цю рибу не вживали в їжу, виловленого сома не можна було сварити, аби не почув водяник і не помстився за нього. Згідно із Святим Письмом, сом — нечиста риба, адже не має луски[31].

На Запоріжжі існувала легенда, згідно з якою предком запорозьких козаків був вусатий сом, а саме слово «сом» означало чаклун або чарівник[32].

Сом у літературі та фольклорі[ред.ред. код]

Образ сома використовувався в українських народних легендах, переказах та казках: «Сом»[33], «Легенда про Сома»[34]. За свою характерну зовнішність та поведінку про сома згадується в народних прикметах, загадках, приказках та повір'ях[35][36]:

 
Сому вусатому, сумно самому
Щука сома не з'їсть
Ловили, ловили, та й пімали сома.

 
Не людина, і не звір - а вусатий.

Вусатий велет, під мостом
Перед грозою б'є хвостом.

Ляже й спить на глибині
З шаром мулу на спині,
Тільки вуса повертає,
Що навколо – все він знає!

Українські письменники також зверталися у своїх творах до цієї риби: Григір Тютюнник у «Степовій казці»[37], Лущевська Оксана у «Пригодах сома на ім'я Сіромаха»[38], Олександр Петрович Ємченко у «Пригодах чорного сома» та Остап Вишня у оповідці «Сом»[39].

Сом у філателії[ред.ред. код]

Сом звичайний зображений на поштових марках деяких європейських держав:

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Куцоконь Ю., Квач Ю. Українські назви міног і риб фауни України для наукового вжитку // Біологічні студії. — 2012. — Т. 6, №2. — С. 199—220.». Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  2. Маркевич О. П., Татарко К.I. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник: термінологія і номенклатура. Київ: Наук. думка, 1983. 412 с.
  3. а б в г д Мовчан Ю. В. Риби України. — К., 2011. — 444 с.
  4. Берг Л. С. Рыбы пресных вод СССР и сопредельных стран. М., Л.: Изд-во АН СССР. Т.2. 1949. С. 469–929.
  5. Kottelat, M. and J. Freyhof, 2007. Handbook of European freshwater fishes. Publications Kottelat, Cornol, Switzerland. 646 p.
  6. Silurus glanis at FishBase
  7. Snigirov S, Goncharov O, Sylantyev S. The fish community in Zmiinyi Island waters: structure and determinants. Marine Biodiversity 2012. doi:10.1007/s12526-012-0109-4
  8. Bridgman, G., 2001. 1st Silurus glanis in UK. Pers. Comm. Letter sent to FishBase.
  9. Coates, D., 1993. FAO Sepik River Fish Stock Enhancement Project, Madang, Papua New Guinea. Letter sent to FAO.
  10. Copp, G.H., J.R. Britton, J. Cucherousset, E. García-Berthou, R. Ruth Kirk, E. Peeler and S. Stakènas, 2009. Voracious invader or benign feline? A review of the environmental biology of European catfish Silurus glanis in its native and introduced ranges. Fish and Fisheries. 1-31.
  11. Gandolfi, G., S. Zerunian, P. Torricelli and A. Marconato (eds.), 1991. I pesci delle acque interne italiane. Ministero dell'Ambiente e Unione Zoologica Italiana. Instituto Poligrafico e Zecca dello Stato, Roma. 616 p.
  12. а б в г FAO, 1997. FAO Database on Introduced Aquatic Species. FAO Database on Introduced Aquatic Species, FAO, Rome.
  13. Bianco, P.G. and V. Ketmaier, 2001. Anthropogenic changes in the freshwater fish fauna of Italy, with reference to the central region and Barbus graellsii, a newly established alien species of Iberian origin. J. Fish Biol. 59(Suppl.A):190-208.
  14. Pérez-Bote, J.L., R.R. Romero, A.J.R. Castaño, E.M. Méndez and A.B.M. Polo, 2005. Los peces de Extremadura. Universitas Editorial, Badajos. 145 pp.
  15. Bartley, D.M. (comp./ed.), 2006. Introduced species in fisheries and aquaculture: information for responsible use and control (CD-ROM). Rome, FAO.
  16. Welcomme, R.L., 1988. International introductions of inland aquatic species. FAO Fish. Tech. Pap. 294. 318 p.
  17. Ma, X., X. Bangxi, W. Yindong and W. Mingxue, 2003. Intentionally introduced and transferred fishes in China's inland waters. Asian Fish. Sci. 16(3&4):279-290.
  18. Сабанеев Л. П. Жизнь и ловля пресноводных рыб
  19. Гигантский сом напал на женщину: пострадавшей пришлось обратиться к врачам, 15.08.2010, Новости 24, Контуев М.
  20. Kottelat, M. and J. Freyhof, 2007. Handbook of European freshwater fishes. Publications Kottelat, Cornol, Switzerland. 646 p.
  21. Бугай К. С. (1966) Материалы к биологии сома низовьев Днепра. Гидробиологический журнал, 2(1): 49-55.
  22. а б в Мовчан Ю.В. Вьюновые, сомовые, икталуровые, пресноводные угри, конгеровые, саргановые, тресковые, колюшковые, игловые, гамбузиевые, зеусовые, сфиреновые, кефалевые, атериновые, ошибеневые // Фауна України. — Киев: Наук. думка, 1988. — 8, № 3. — 399 с. (рос.)
  23. Носаль А. Д., Смирнова Л. Г. (1958) Рыбное население Волынской и Ровенской областей и промысловые рыбы. Труды НИИ рыбного хоз-ва (Киев), № 11: 111–131.
  24. Крыжановский С. Г. (1949) Эколого-морфологические особености развития карповых, вьюновых и сомовых рыб (Cyprinoidei и Siloroidei). Труды Ин-та морфлогии животных, Вып. 1: 1-332.
  25. Сом на порталі «Охота»
  26. Jozef Mihálik: Der Wels. 2. unveränderte Auflage. Westarp-Wissenschaften, Magdeburg 1995, ISBN 3-89432-655-7 (Die Neue Brehm-Bücherei. Band 209).
  27. Gordon H Copp, J Robert Britton, Julien Cucherousset, Emili Garcıa-Berthou, Ruth Kirk, Edmund Peeler, Saulius Stakenas: Voracious invader or benign feline? A review of the environmental biology of European catfish Silurus glanis in its native and introduced ranges. In: Fish and Fisheries. 10, 2009, S. 252–282 (Volltext (englisch; PDF; 522 kB)).
  28. Фортунатова К. Р. Сом (Silurus glanis Linne) // Промысловые рыбы СССР. — М.: Пищепромиздат, 1949. — С. 468–470.
  29. а б Межжерин С.В. Животные ресурсы Украины в свете стратеги устойчивого развития: аналитический справочник. — К: Логос, 2008. — 282 с. — ISBN 979-966-581-982-0.
  30. "Оцінка ефективності розведення сома європейського (Silurus glanis) в рибничому господарстві ВАТ «Чернігіврибгосп»
  31. Куйбіда В. В. Народні іхтіоніми: формування, класифікація, етимолого-сематичний аналіз
  32. «Акула» пресных вод
  33. Казка про сома (записана Миколою Зінчуком), «Сом, рак і ворона» Казка про сома (записана П. Тарасевським)
  34. Легенда про Сома (записана Миколою Зінчуком)
  35. Приказки про сома
  36. Загадки про сома
  37. «Степова казка» Григора Тютюнника
  38. «Пригоди сома на ім'я Сіромаха» Лущевська Оксана
  39. Оповідка «Сом» Остапа Вишні

Література[ред.ред. код]

  • Мовчан Ю. В. Риби України. — К., 2011. 444 с.

Посилання[ред.ред. код]