Зимогір'я
| Зимогір'я | |||
|---|---|---|---|
|
|||
 |
|||
  |
|||
| Основні дані | |||
| Країна |  Україна |
||
| Регіон | Луганська область | ||
| Район | Слов'яносербський | ||
| Рада | Зимогір'ївська міська рада | ||
| Код КОАТУУ | 4424510300 | ||
| Засноване | 1645 | ||
| Статус міста | з 1961 року | ||
| Населення | ▼10148 (01.01.2011)[1] | ||
| Площа | 8,56 км² | ||
| Поштові індекси | 93742 | ||
| Телефонний код | +380-6473 | ||
| Координати | 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д.Координати: 48°35′28″ пн. ш. 38°55′11″ сх. д. / 48.59111° пн. ш. 38.91972° сх. д. | ||
| Водойма | р. Лугань | ||
| Відстань | |||
| Найближча залізнична станція | Зимогір'я | ||
| До районного центру | |||
| - залізницею | км | ||
| - автошляхами | 42 км | ||
| Міська влада | |||
| Адреса | 93740, м. Зимогір'я, вул. Свободи, 3 | ||
|
|
|||
Зимогі́р'я — місто районного значення у Слов'яносербському районі Луганської області.
Відстань до Луганська залізницею 36 км, шосейними шляхами — 42 км.
Видобування кам'ного вугілля (шахта «Черкаська» ДП «Луганськвугілля»). Збагачувальна фабрика, цегляний завод, залізнична станція.
Географія[ред. • ред. код]
Розташований по обидва боки річки Лугань (притока Сіверського Дінця) за 15 кілометрів від районного центру (Слов'яносербська). Залізнична станція Зимогір'я на лінії Лиман — Родакове. Зі сходу на захід простягнувся на 17 кілометрів, з півдня на північ — на 8 кілометрів. Площа 49,5 кв.км. Сусідні населені пункти: села Хороше і Петровеньки (вище за течією Лугані) на північному заході, Новогригорівка і Сміле на півночі, Степове, Довге і селище Слов'яносербськ на північному сході, села Новодачне, Суходіл, Красний Луч і Замостя (нижче за течією Лугані) на сході, селища Родакове, Біле, Юр'ївка на південному сході, Лотикове і Михайлівка на півдні, село Петрівка, селища Криворіжжя, Лозівський, Карпати на південному заході, Яснодольськ на заході.
Історія[ред. • ред. код]
У XVII сторіччі на місці селища існував зимівник Кальміуської паланки Війська Запорозького Низового, що згадується як «Черкаський Брід на річці Лугані».
Село Черкаський Брід — 1645 р., селище Черкаське — 1764 р., смт Черкаське — 1938 р., с-ще Зимогір'я — 1956 р.
За даними на 1859 рік у казенному селі Слов'яносербського повіту Катеринославської губернії мешкало 1892 особи (926 чоловіків та 966 жінок), налічувалось 226 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 рік у селі, центрі Черкаської волості, мешкало 1755 осіб, налічувалось 295 дворів, існували православна церква та 2 лавки[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2823 осіб (1433 чоловічої статі та 1390 — жіночої), з яких 2785 — православної віри[4].
Під час війни на сході України місто потрапило до зони бойових дій. Зимогір'я було зайняте терористами з серпня 2014 року[5].
Населення[ред. • ред. код]
За даними перепису 2001 року населення міста становило 11 212 осіб, з них 59,62 % зазначили рідною українську мову, 39,43 % — російську, а 0,95 % — іншу[6].
Персоналії[ред. • ред. код]
Уродженцем міста є Малько Іван Сергійович (1916—2015) — Герой Радянського Союзу.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Державний комітет статистики України. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2011 року, Київ-2011 (doc)
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с., (стор. 2244) (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-63)
- ↑ Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua
Джерела та література[ред. • ред. код]
- Д. С. Вирський. Зимогір'я // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наук. думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 359. — ISBN 966-00-0610-1.
- Н. М. Юнда. Зимогір'я // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Координаційне бюро енциклопедії сучасної України НАН України. — К., 2003–2016. — ISBN 944-02-3354-X.
- Василь Пірко Заселення Степової України в XVI—XVIII ст. // Донецьк: Укр. центр, 1998. — 124 с.
- Петро Лаврів. Історія південно-східної України. Львів. «Слово», 1992. 152с. ISBN 5-8326-0011-8
- Алфьоров М. А. Урбанізаційні процеси в Україні в 1945–1991 рр: Монографія/ М. А. Алфьоров — Донецьк: Донецьке відділення НТШ ім. Шевченка, ТОВ «Східний видавничий дім» 2012. — 552 с.
- Алфьоров М. А. Міграційні процеси та їх вплив на соціально-економічний розвиток Донбасу (1939 - 1959 рр.) : монографія / М. А. Алфьоров; Укр. культурол. центр, Донец. від-ня Наук. т-ва ім. Шевченка. - Донецьк, 2008. - 192 c.
Посилання[ред. • ред. код]
- Офіційний сайт Верховної Ради України
- Бойовики ЛНР зайняли Зимогір'я та тероризують місцевих мешканців
|
|||||||||||
|
||||||||||||||||
|
||||||||||||||
|
|||||
|
|||||||||||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
