Резолюція ГА ООН «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» (2018)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Резолюція Генеральної Асамблеї ООН А/С.3/73/L.48 «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополь, Україна» схвалена 22 грудня 2018 року на 73-й сесії Генеральної Асамблеї ООН, і підтвердила неприпустимість захоплення території АР Крим силою, засудила Росію за політично вмотивовані переслідування громадян України та закликала російську владу звільнити українців, які незаконно утримуються російською стороною.

На підтримку проекту резолюції проголосували 65 держав. Проти виступили 27 країн.

Резолюція є жорсткою щодо Росії — в ній згадані поіменно політв'язні Олег Сенцов, Володимир Балух та Емір-Усеїн Куку. Існує всього декілька подібних прецедентів у минулому. [⇨]

Ініціатори[ред. | ред. код]

Зміст[ред. | ред. код]

Ключовими позиціями резолюції є:

  • підтвердження неприпустимості захоплення півострова та зобов'язання повернути окуповані території;
  • засудження політичного переслідування українців у Криму та вимога звільнити всіх незаконно утримуваних у Криму та Росії;
  • засудження примусового введення російського громадянства на півострові;
  • визнання Олега Сенцова, Володимира Балуха та Еміра-Усеїна Куку політичними в'язнями;
  • заклик допустити до громадян України, утримуваних в Росії та на анексованому півострові, українських посадовців та лікарів з міжнародних організацій;
  • заклик до Росії з вимогою припинити дискримінацію тих, хто не визнає окупацію.

У документі міститься вимога до міжнародних організацій та установ ООН використовувати в офіційних документах наступне формулювання щодо українського півострова: «Автономна Республіка Крим та місто Севастополь, Україна, тимчасово окуповані Російською Федерацією»[1][2].

Голосування[ред. | ред. код]

«За» резолюцію проголосували 65 країн-членів ООН, включаючи авторів постанови.

«Проти» проголосували 27 країн: Білорусь, Болівія, Бурунді, Венесуела, Вірменія, Еритрея, Зімбабве, Індія, Іран, Камбоджа, Китай, Коморські острови, Куба, КНДР, Казахстан, Киргизстан, М'янма, Нікарагуа, ПАР, РФ, Сербія, Судан, Сирія, Таджикистан, Уганда, Узбекистан та Чад.

70 країн утрималися під час голосування[3].

Голос Кількість Держави
за 65
проти 27 Білорусь, Болівія, Бурунді, Венесуела, Вірменія, Еритрея, Зімбабве, Індія, Іран, Камбоджа, Китай, Коморські острови, Куба, КНДР, Казахстан, Киргизстан, М'янма, Нікарагуа, ПАР, РФ, Сербія, Судан, Сирія, Таджикистан, Уганда, Узбекистан, Чад
утрималися 70
відсутні
Разом 193

Значення і реакція[ред. | ред. код]

Україна На думку МЗС України, це рішення є черговим свідченням твердої підтримки міжнародним співтовариством необхідності дотримання прав людини на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та м. Севастополь. Генасамблея констатувала, що ситуація з правами людини на українському півострові стрімко погіршується, а Російська Федерація продовжує, незважаючи на заклики міжнародної спільноти, брутально порушувати власні зобов'язання країни-окупанта.

Країни також засудили триваючі незаконні арешти, обшуки, затримання, зникнення та побиття активістів, які стали буденною практикою в донедавна стабільній та мирній українській автономній республіці[4].

Резолюції ООН дуже рідко містять імена політв'язнів. Зокрема, відомі два подібних випадки, коли в резолюціях ООН засуджували переслідування конкретних осіб. Це лідер боротьби з апартеїдом Нельсон Мандела та м'янмарська опозиціонерка Аун Сан Су Чжі[5].

Росія Російський дипломат, виступаючи на засіданні ГА, назвав документ «суто антиросійським, фальшивим, лукавим і безглуздим за своїм змістом». «Крим неможливо загнати в його українське минуле», підкреслив він[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]