Українці Росії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Українці в Росії)
Перейти до: навігація, пошук
Ця стаття є частиною серії статей про народ
Українці
Lesser Coat of Arms of Ukraine.svg

Культура
АрхітектураКухняКіно
ЛітератураМодаМузика
Народне мистецтво
Образотворче мистецтво
СпортТеатрТанці

Українська діаспора
АвстраліяАвстріяАргентинаБельгія
БолгаріяБоснія і ГерцеговинаБразилія
БілорусьВелика БританіяВірменія
ГреціяГрузіяІспаніяІталіяКазахстан
КанадаКиргизстанКитайЛитва
ЛатвіяМолдоваНімеччинаПарагвай
ПольщаПортугаліяРумуніяРосія
СербіяСловаччинаСШАУгорщина
УругвайФінляндіяФранціяХорватіяЧехія

Етнографічні групи українців
БойкиВолиняниГаличаниГуцули
КубанціЛемкиЛитвиниНаддніпрянці
ОполяниПінчукиПодоляниПокутяни
ПоліщукиРусиниСіверяни
СлобожаниХарцизи

Українська міфологія
Релігія
Православ'я: УАПЦУПЦ-КПУПЦ (МП)
Католицизм: РКЦУГКЦ
ПротестантизмІсламЮдаїзм
Атеїзм

Мови
Українська та її діалекти

Інші статті
УкраїнаЗнамениті українціІсторія України
Всесвітні форуми українцівГолодомори
Етнокультурні регіониРозселення
Етногенез українцівУкраїнські меценати
Українські прізвищаУкраїнський родовід

Українці на Росії становлять найбільшу українську діаспору в світі. На Росії українською говорить 1,1 млн осіб (2010; у 2002 - 1,8 млн). Згідно з переписом 2010, в РФ проживає 1 927 988 українців, або 1,4 % загальної чисельності населення, що робить їх третьою за величиною етнічною групою після росіян і татар у Росії.

Історія[ред.ред. код]

Українці в Росії.
Зелений Клин, землі українських поселенців у південній частині Далекого Сходу

Присутність українців на території сучасної Росії починається від часів Київської Русі. По суті, це власне руси (русичі) — українці з берегів Дніпра принесли на північні й східні терени Русі християнську культуру. Але тоді вони виступали частіше як завойовники і підкорювачі нових земель і народів, а священики — як місіонери. Зрозуміло, що частина княжих дружинників-дніпрян, священнослужителі-християни часто назавжди залишалися на північно-східних землях Київської Русі. З приходом татаро-монголів (1243—1480 рр.) цей потік людей і культури з Дніпра на Північний Схід майже припинився.

Друга хвиля русько-української людності на землі тепер уже Московського царства припадає на добу Козаччини. Українські козаки в різні часи й ходили походами на цю державу (похід 20-тисячного війська Гетьмана Петра Сагайдачного на Москву в 1618 р.), і виступали як союзні війська разом з московськими стрільцями (війни проти Польщі й Туреччини), інколи назавжди переселялися на вільні землі на схід, несли військову службу за винагороду. Крім того, Україна виступала культурним і науковим донором для Московії, бо саме тут містилися єдині в Східній Європі вищі школи — Острозька (з 1576 р.) та Києво-Могилянська академії (з 1632 р.), вихованці яких часто жили і працювали на сучасних російських землях. Запрошуючи з України «лучших людей», тобто кваліфікованих спеціалістів, російська адміністрація заохочувала їх переїздити зі всім своїм статком, назавжди. Після Переяславської угоди з'являються й політичні в'язні — полковник Іван Нечай, зять Богдана Хмельницького, гетьмани Петро Дорошенко, Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, козацькі старшини, особливо ті, хто підтримав Гетьмана Івана Мазепу і незалежність України.

Розселення українців в РРФСР, 1926.

За даними українського дослідника К. В. Харламповича, серед 127 архиєреїв, які в 1700—1762 роках обіймали російські кафедри, 70 — українці, 43 — росіяни, 3 — греки, 3 — румуни, 2 — серби, 2 — грузини. П'ять українців були митрополитами, причому Дмитрія Ростовського, Іоасафа Білгородського, Інокентія Іркутського, Іоанна Максимовича канонізовано як святих. До 1758 р. на 10 кафедр призначено 9 українців і лише 1 росіянина. За статистичними підрахунками О. Брюкнера, український вплив європеїзував Москву. Але відірвані від основного народного українського дерева переселенці асимілювалися. Однак саме їхня клопітка праця на широких просторах Російської імперії визначила європейський шлях розвитку Росії.

За офіційними статистичними джерелами, у 1719 р. чисельність українців у Росії становила 262,9 тисячі осіб, у 1795 р. вона зросла до 810,9 тисячі осіб. Відповідно до перепису, число українців у Росії в 1897 р. сягнуло 3,6211 млн, а в 1926 р. — 7,873 млн.

ХХ-XXI сторіччя[ред.ред. код]

У повоєнні роки українці чисельно становили 3,359 млн, у 1989 р. — 4,4 млн. Найбільше українців проживає в Москві, Санкт-Петербурзі, в районах Курська, Воронежа, Саратова, Самари, Астрахані, Владивостока, Кубані (Краснодарський край), Дону, від Оренбурга до Тихого океану, в Закаспійській області, у Приморському краю над рікою Усурі, в Амурській області («Зелений Клин»)[1].

Ряд авторів і організацій вважає офіційні оцінки чисельності українців у Росії заниженими. Альтернативні дані (газета «Лига Наций», 2000 р.) дають приблизно 5 млн українців. Триває швидка асиміляція українців. Найбільш давні компактні поселення українців — у Воронезькій, Курській та Білгородській областях. Після «розкуркулювання» в 1930-х роках їх число з 800 тис. — 1 млн населення тут істотно змінилось і в 2015-му становить 200 тис. українців. На Північному Кавказі проживає 460 тис. українців. Найбільш компактно в цьому регіоні українці проживають у Краснодарському краї та Ростовській обл.

У нафтових і газових районах Півночі та Західному Сибіру проживають: у Тюменській обл. — 260 тис.; Ханти-Мансійському автономному окрузі — 150 тис.; Республіці Комі — 100 тис. Загалом у Сибіру й на Далекому Сході проживає 1,5 млн українців. В областях і республіках Урало-Поволзького регіону (Челябінська, Оренбурзька, Саратовська обл.) — 800 тис. українців. У Москві й Московській області — до 500 тис. українців. У Санкт-Петербурзі й Ленінградській області до 250 тис. українців. З 1991 року триває процес трудової еміграції українців до Росії. Офіційно за період 1991—2002 рр. це 1,244 млн осіб. Неофіційно на Росії на 2015 рік оціночно до 7 млн українців.

Життя українців Росії значно активізувалося після розпаду Радянського Союзу, проте на початку XXI століття їхня діяльність знову підпала під пильний контроль російської влади й силових структур. Майже в усіх регіонах створено українські культурно-національні організації, які входили в «Об'єднання українців на Росії». Внаслідок гонінь російської влади (судові процеси) об'єднання було закрито в 2010 році. Спроби зареєструвати нову всеросійську організацію, яка б об'єднувала українські організації з різних куточків Росії, станом на початок 2013 року не мали успіху[2].

У 2011 році в Москві був проведений перший з'їзд Українського молодіжного форуму Росії. Він створювався як неформальне співтовариство з горизонтальною структурою управління, який повинен об'єднати якомога більше молодих українців, що живуть на Росії. Було проведено 3 форуми. Крім Москви в 2012-му форум пройшов в місті Пушкіно Московської області, в 2013-му останній, на даний момент, форум пройшов в Тверській області на озері Селігер. У заходах брали участь російські обласні чиновники. Зокрема, в Твері перед учасниками виступав начальник управління з громадських зв'язків апарату губернатора Тверської області Андрій Гагарін.

Географія учасників форуму простягалася від Сибіру (Іркутськ, Омськ, Новосибірськ) до Мурманська.[3] У 2014-му році четвертий форум, присвячений 200-річчю Тараса Шевченка, був запланований в Санкт-Петербурзі, проте через погіршення політичної обстановки від його проведення було вирішено відмовитися. У 2012 члени Українського молодіжного форуму Росії провели два Мегамарші вишиванок в російських містах, зокрема у Воронежі в ньому взяли участь близько 100 осіб.[4]

Компактні українські центри на Росії[ред.ред. код]

Санкт-Петербург[ред.ред. код]

Коли Санкт-Петербург був столицею Російської імперії, багато людей звідусіль, у тому числі українців, переїхали до нього. Відомі українські поети Тарас Шевченко і Дмитро Бортнянський провели більшу частину свого життя й померли в Санкт-Петербурзі.

За даними останнього перепису населення 2010 року, у місті налічується 64 446 українців; вони становлять найбільшу неросійську етнічну групу цього суб'єкта Російської Федерації.

Зелений Клин[ред.ред. код]

Докладніше: Українці в Сибіру

Зелений Клин (який часто називають Зелена Україна) — ділянка землі, що заселялася переважно українцями, є частиною Сибіру та Далекого Сходу Росії та лежить на Амурі біля Тихого океану. Його територія — понад 1 000  000 кв. км, населення  — 3,1 млн осіб (1958). Українське населення в 1926 р. становило 41 %-47 % населення. В останньому переписі населення Росії вказано, що українці там є другою етнічною групою за кількістю.

Українці на Кубані, перепис 1926
   90-75%
   75-50%
   50-25%
   25-10%
   10-5%
   5-2%

Малиновий Клин[ред.ред. код]

Чорноморські козаки заснували на Кубані 40 курінних селищ і дали їм ті ж назви, що мали курені на Запорозькій Січі. У наступні роки туди була переселена частина колишніх козаків, які після зруйнування Січі осіли на Катеринославщині та Херсонщині.

Найяскравішим прикладом масової депопуляції українців в РРФСР є зникнення в 1930-х роках 90 % українського населення Кубані.

Східна Слобожанщина[ред.ред. код]

Східна Слобожанщина (Подоння, Північна Слобожанщина, Подонь) — етнічні українські землі, що розташовані зараз в межах Курської, Білгородської та Воронізької[5] областей Російської Федерації, північно-східна частина Слобідської України.

Переслідування[ред.ред. код]

24 листопада 2010 р. Верховний суд РФ заборонив федеральну національно-культурну автономію українців у РФ («Українці Росії») через виступи її керівника на радіо та заходах, присвячених пам'яті жертв Голодомору[6] Аналогічна ситуація складається з Об'єднанням українців у Росії. Його планують закрити під приводом порушень статуту[7][8]

Крім об'єднань під тиск підпадають заклади культури. 17 квітня 2008 р. зупинено діяльність Українського освітнього центру при середній школі № 124 (2008) під приводом відсутності дозвільних документів на саме існування Українського освітнього центру. У 2006—2007 рр. чинилися тиск і перевірки працівників Бібліотеки української літератури в Москві. Працівники бібліотеки заявляли про гоніння на них з боку ФСБ.[9]. 21 грудня 2010 року було вчинено новий обшук бібліотеки співробітниками ФСБ Росії. Основна причина — пошук літератури екстреміського й антиросійського характеру. Вилучено низку книжок.[10] 24 грудня 2010 року — знову обшук, у ході якого вилучено жорсткі диски з комп'ютерів бібліотеки, а також читацькі квитки. Бібліотеку було опечатано й закрито.[11]

Демографія[ред.ред. код]

Питома вага українців (у%) в населенні районів суб'єктів Російської Федерації за переписом 2010 р.
Питома вага українців (у%) в населенні районів суб'єктів Російської Федерації за переписом 1989 р.
Райони суб'єктів Російської Федерації, серед народів яких за чисельністю населення друге місце в 2010 займали українці

Статистика[ред.ред. код]

Статистична інформація про українців східної діаспори з матеріалів переписів населення в Російській імперії, Радянському Союзі та Росії була зібрана в 1897, 1920, 1923, 1926, 1937, 1939, 1959, 1970, 1979, 1989 і 2002 рр. З них тільки перепис 1937 р. був відкинутий і проведений перепис 1939 р.

У період після розпаду Радянського Союзу в 1991 р. основна увага була зосереджена на східній українській діаспорі. Були зроблені численні спроби об'єднати інформацію, у т. ч. у журналах «Золоті Ворота» і «Українська діаспора».

Рік перепису[12] Чисельність Відсоток (%)
1926  6 871 194  7,41 %
1939  3 359 184  3,07 %
1959  3 359 083  2,86 %
1970  3 345 885  2,57 %
1979  3 657 647  2,66 %
1989  4 362 872  2,97 %
2002  2 942 961  2,03 %
2010  1 927 988  1,40 %

Райони та міста із кількістю українців понад 10% (станом на 2010 рік):

район/місто територіально-

адміністративна

одиниця

%
Ольховатський район Воронезька область 32,1
Павлоградський район Омська область 24,6
Одеський район Омська область 21,4
Полтавський район Омська область 16,6
Росошанський район Воронезька область 12,9
м. Островний Мурманська область 12,7
м. Ноябрськ ЯМАО 12,4
м. Губкінський ЯМАО 12,2
м. Муравленко ЯМАО 12,1
м. Видяєве Мурманська область 11,7
м. Заозерськ Мурманська область 11,3
Акбулакський район Оренбурзька область 11,2
м. Новий Уренгой ЯМАО 11,0
Русько-Полянський район Омська область 10,9
м. Покачі ХМАО 10,4
Мовний склад населення за переписом 1897 р.
1897 Obl Kuban ethno.jpg
1897 Gov Stavropol ethno.jpg
1897 Obl Vojska Donskogo ethno.jpg
Кубанська область Ставропольська губернія Область Війська Донського
1897 Gov Kursk ethno.jpg
1897 Gov Voronizh ethno.jpg
Курська губернія Воронізька губернія

Тенденції[ред.ред. код]

Докладніше: Демографія Росії

У 1990-ті роки українського населення на Росії помітно поменшало. Це зумовлено низкою факторів. Найважливіший з них — загальне скорочення чисельності населення на Росії. Водночас багато економічних мігрантів з України переїхало до Росії для більш високооплачуваної роботи та кар'єри. Вважається, що існує приблизно 300 000 юридично зареєстрованих мігрантів. Асиміляція також є важливим чинником скорочення числа українців.

Віце-прем'єр-міністр України В'ячеслав Кириленко на відкритті VI Всесвітнього форуму українців у 2016 р. заявив, що Російська Федерація проводить політику денаціоналізації українців, які перебувають на її території. «Питання підтримки українців на Росії є дуже важливим. Насправді, в РФ проживає близько 10 млн українців. Але останній офіційний російський перепис показав цифру 2 млн, а передостанній налічував 3 млн. Впроваджується цілеспрямована політика по денаціоналізації українців на Росії: Кремль хоче змусити їх бути ворогами свого народу і забути про своє коріння. Але ніхто з тих, хто відчуває себе українцем на Росії, не засуджує Україну і не відрікається від неї», — сказав Кириленко.[13]

Відомі українці на Росії[ред.ред. код]

Революціонери[ред.ред. код]

У культурі[ред.ред. код]

У спорті[ред.ред. код]

У науці[ред.ред. код]

Політики в СРСР/Росії[ред.ред. код]

Голови КДБ[ред.ред. код]

Міністр оборони Радянського Союзу[ред.ред. код]

Голова Президії Верховної Ради СРСР, Генеральний секретар ЦК КПРС[ред.ред. код]

Генеральний секретар ЦК КПРС[ред.ред. код]

Прем'єр-міністри Російський Федерації[ред.ред. код]

Інші[ред.ред. код]

Українські школи на Росії[ред.ред. код]

На початку XXI ст. в РФ функціонували такі недільні українські школи:

  •  — українська недільна школа ім. Т. Шевченка Кіровського району (м. Уфа);
  •  — національна українська недільна школа «Злагода — Согласіє» Калінінського району (м. Уфа);
  •  — недільна українська школа (м. Салават);
  •  — українська недільна школа (м. Казань);
  •  — українська недільна школа (м. Нижнєкамськ);
  •  — недільна школа при Товаристві «Україна-Сейм» (м. Курськ);
  •  — українська недільна школа (м. Оренбург);
  •  — українська недільна школа при Культурному центрі України (м. Москва)
  •  — українська школа вихідного дня при Українському культурному центрі "Дніпро" (м. Іркутськ)

У Культурному центрі України в Москві 2 жовтня 2005 р. вперше відкрилась Українська недільна школа для дітей віком від 7 до 17 років. Навчальним планом школи передбачено (в залежності від віку та особистих уподобань дитини) вивчення української мови та літератури, історії України, українознавства, української пісні й танцю. У подальшому планувалося збільшити кількість навчальних дисциплін. На момент відкриття у складі недільної школи було 8 учнів, у навчальному році 2006—2007 рр. — 26 учнів, у 2007—2008 рр. — 51 учень. Школу відвідували діти з українським і російським громадянством, а також громадяни Республіки Молдова та Великої Британії, батьки яких є вихідцями з України.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Таблица 22. Украинцы в структуре населения регионов России (численность и удельный вес), переписи 1897-2010 гг. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.
  2. Російська влада відмовила у реєстрації Українському Конгресу Росії
  3. Украина приехала на берег Селигера
  4. Мегамарш у Росії: в мене була група антипідтримки
  5. На лівобережжі Дону Бутурлинівський, Калацький, Павлівський, Вороб'ївський, Верхньомамонський та Петропавлівський райони: Від Сяну до Дону. Східна Слобожанщина в українському державному гімні
  6. ТСН. Федеральну національно-культурну автономію українців в РФ заборонили через виступи її керівника на радіо та заходах, присвячених пам'яті жертв Голодомору.
  7. Росія ліквідує ще одне об'єднання українців //Українська правда-19 січня 2011
  8. Аскольд С. Лозинський: Росія в наступі//Майдан -18-01-2011
  9. Чому Росія взялася за ліквідацію українських організацій?. УНІАН. 09 грудня 2010. Процитовано 2010-12-15. 
  10. У Бібліотеці української літератури у Москві проведено обшук//Голос UA — 21 грудня 2010
  11. Бібліотеку української літератури в Москві опечатали — Кореспондент, 26.12.2010
  12. Таблица 9. Численность, удельный вес и половой состав украинского населения России, 1926–2010 гг. / Завьялов А. В. Социальная адаптация украинских иммигрантов : монография / А. В. Завьялов. – Иркутск : Изд-во ИГУ, 2017. – 179 с.
  13. Віце-прем’єр звинуватив Росію у політиці денаціоналізації українців. https://zaxid.net/. Zaxid.net. 2016-08-20. Процитовано 31 жовтня 2017. 

Джерела та література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]