Страсті Христові
Страсті Христові — події, пов'язані з Ісусом Христом, що відбувались в останні дні його життя. Церква ці події згадує під час останнього тижня Великого посту, а найбільше у Страсну п'ятницю.
Ці страсті починаються від Тайної Вечері. Після арешту, суду та хресної дороги, Розп'яття на хресті — кульмінація цих подій. Більшість християн вірять, що ці страждання були передбачені багатьма пророками та самим Ісусом Христом.
Дані наводяться перекази з Євангелія:
- Ісус Христос входить в Єрусалим. Ісус Христос після сорока днів строгого посту та після воскресіння мертвого Лазаря входить у Єрусалим — тогочасну столицю Ізраїлю. Населення міста дає йому дорогу на його ослику, махаючи при цьому гілками пальми.
- Помазання Марією Магдалиною Ісусових ніг У середу страсного тижня у домі Симона Марія Магдалина обмащує Ісусові ноги миром.
- Ісус омиває ноги апостолів Під час тайної вечері Ісус Христос миє кожному із своїх учнів ноги. Такі дії у тих краях вважались як гостинність. У цьому випадку — це вияв великої любові Ісуса до своїх учнів.
- Таємна вечеря Таємна вечеря відбулася у четвер, день перед розп'яттям Ісуса. У цей день Христос зібрав своїх учнів і розповів апостолам, яке майбутнє його чекає. Він також розказав учням, що серед них є той, хто зрадив його. Він попросив зрадника вмочити свій хліб у його вино. Зрадником був Юда Іскаріот: він вмочив свій хліб у вино Ісуса. Таємна вечеря є важливою ще й тому, що тут відбулось перше таїнство Євхаристії.
- Ісус входить разом з апостолами в Оливний город В оливному Гефсимандському саду зупинились апостоли з Ісусом. Ісус їм сказав: «Ви тут чекайте, не спіть і моліться».
- Ісус молиться в оливному городі У цю ніч з четверга на п'ятницю Ісус молився Богові. Він просив у нього терпіння пережити усе це.
- Арешт Ісуса. Поцілунок Юди У цьому Гефсимандському саду Христа арештували за доповіддю Юди Іскаріота. Перед цим Юда поцілував Ісуса. Зараз вислів «поцілунок Юди» означає поцілунок зрадника, виявлення лицемірних почуттів до того, кого зрадив.
- Ісус перед первосвящениками Первосвященики востаннє питаються, чи є Ісус Христос Богом. Ісус відповідає твердо: є. Первосвященики вирішують відправити Ісуса на суд до Понтія Пілата
- Відречення апостола Петра
- Суд Понтія Пілата над Христом На цьому суді Понтій Пілат зацікавився, у якому царстві Ісус є Богом, але, отримуючи неочікувану відповідь, Пілат вмиває руки — що означає виходить із цієї справи.
- Катування Христа Після того, як Понтій умив руки, євреї вирішили катувати Христа. На спині Ісуса, за переказами, не залишилось місця без рани.
- Увінчання терновим вінком Після тяжкого катування, катам наказано одягнути Христа у червоний плащ. Кати надягають плащ, одягають терновий вінок і брудно лають Ісуса Христа.
- Хресна дорога Ісуса відправляють нести важкий хрест від міста і аж до самої Голгофи. По дорозі Він тричі падає, зустрічається із своєю Матір'ю, бачить плачучих жінок, Вероніка йому втирає лице, Симеон Киринейський допомагає нести хрест… У церкві у строгий піст ці події згадують на хресній дорозі на чотирнадцятьох стадіях.
- Знімання одягу Христа Після хресної дороги, вже коли Ісус Христос приходить на Гологофу, з Нього здирають одяг. Його тіло пече після засохлої крові…
- Розп'яття на Голгофі Знявши одяг з Христа, Його руки і ноги прибивають до хреста. Ісус помер швидко: через 3 години після розп'яття. За цей час Він встиг пробачити розбійникові його гріхи, Йому пробили бік і напоїли жовчею і оцтом.
- Зняття з хреста Після смерті Ісуса Його тіло зняли з хреста.
- Поміщення в гробницю Мертве тіло Ісуса за єврейським звичаєм поклали в гробницю на три дні перебування.
- Визволення людей від пекельних мук Про це у Новому завіті говорить тільки апостол Петро. За його словами, Ісус спустився в пекло і визволив всіх праведних із пекла в рай.
- Воскресіння Ісус воскрес із мертвих на третій день.
Знаряддя Страстей(лат. Arma Christi) — важливі атрибути Страстей Господніх, інструменти мучеництва Ісуса Христа.
Зображення знарядь страстей має довгу традицію в іконографії, принаймні, починаючи з IX століття а (Утрехтський псалтир, 830 рік). Мініатюрні зображення знарядь наносилися на розп'яття і чотки, ікони та ретабло як знак плати, внесеної Ісусом за гріхи роду людського.
В православній традиції з XVII століття композиції із зображенням знарядь Страстей Христових починають відтворюватися на антимінсах, покровцах, потирах, дароносицях і дарохранильницях, на окладах Євангелій та ікон, пізніше — на лубочних аркушах.[1] Знаряддя пристрастей також зображують на етімасіі — Престолі уготованому, що зустрічається як самостійно, так і в складі композиції «Страшний Суд» та інших складних символіко-догматичних композиціях.[2]
У число знарядь страстей входять:
Назва | Призначення | Місцезнаходження |
---|---|---|
Стовп | До нього був прив'язаний Ісус під час бичування | У капелі Сан-Дзено базиліки Санта-Прасседе в Римі та церкви св. Георгія в Стамбулі |
Бич, пучок різок | Бичування Ісуса Христа[ru] | |
Рука | Зображення кисті руки, яка карала Ісуса або дала гроші Юді | |
Терновий вінець | Увінчання з метою приниження | У Нотр-Дам де Парі, а окремі шипи в багатьох церквах світу |
Хрест | Звичайна римська страта | Частини Животворящого Хреста знаходяться в багатьох церквах світу |
INRI | Табличка з цим написом — для додаткового приниження | Великий фрагмент в церкві Санта-Кроче-ін-Джерусалемме в Римі |
Цвяхи | Утримували тіло на хресті | Цвяхи знаходяться в багатьох церквах світу, проте їх загальна кількість говорить про наявність величезної кількості копій. Один цвях зберігається в церкві Санта-Кроче-ін-Джерусалемме в Римі |
Спис Лонгина | Римський солдат Лонгин пронизав цим списом бік розіп'ятого Ісуса Христа | Існують три списи, що претендують називатися справжніми: в соборі святого Петра в Римі, в палаці Хофбург у Відні і в Вагаршапаті (Вірменія) |
Губка | Змоченою в оцті (або у вині) для втамування спраги | Фрагмент її із слідами крові — у базиліці Сан-Джованні-ін-Латерно в Римі та частина «губки» — у ковчезі Діонісія Суздальського в Московському Кремлі |
Миска | Для оцту або вина | |
Грааль | Чаша, в яку була зібрана кров Ісуса | Невідомо. Предмет багатовікових пошуків. |
Одягу Ісуса
І гральні кістки |
Їх розігрують солдати | Риза Господня потрапила до Росії в XVII столітті, в наш час[коли?] розділена на кілька частин. Безшовний хітон — у м. Трір тобто фрагмент кармазину в Латеранській базиліці (Рим). |
Півень | Проспівав тричі при зреченні апостола Петра | |
Сходи | Використовувалися для зняття мертвого тіла з хреста | |
Кліщі | Ними виймали цвяхи з рук Ісуса | |
Миска з мірри | Йосип Ариматейський або жінки-мироносиці, що обтирали тіло | |
Плащаниця | Саван, пелена, в яке було загорнуте тіло | У соборі Івана Хрестителя в Турині |
30 срібняків | Плата Юди, «Ціна крові». Можуть бути у гаманці | |
Чаша | У ній умив руки Понтій Пілат | |
Ліхтар зі свічкою | Символ зрадництва в Гетсиманському саду | |
Меч, іноді з вухом | Ним апостол Петро відсік вухо слузі первосвященика Малху (Ів. 18:10) |
Реліквії Страстей — артефакти, пов'язані з мучеництвом Христа, які зберігаються церквою для вшанування і використання в обрядах. Як вважається, всі вони відносяться до I ст. н. е., попри те, що точне датування багатьох з цих реліквій здавна ставиться вченими під сумнів.
Шанування реліквій Страстей Христових і особливо Животворного хреста має величезне значення в християнстві. Частинки знарядь Страстей є об'єктом релігійного поклоніння в православ'ї та католицизмі. У Середньовіччі вони грали значну роль в політичному житті держав, а також у приватному житті правителів, стаючи значною матеріальною цінністю, що згадується в заповітах, шлюбних контрактах, мирних договорах тощо. Частинки реліквій обов'язково були і в молитовні глави держави, і в його наперсному хресті. Як символ освячення влади, реліквії Страстей відігравали значну роль у церковно-державній обрядовості.
Більшість реліквій Страстей, як свідчать легенди, було знайдено рівноапостольною Оленою під час її подорожі в Єрусалим. Так, в 326 році вона знайшла Животворний Хрест, чотири цвяхи і титли INRI[3]. Самою Оленою хрест був розділений на дві частини, а в наступні роки — вже на величезну безліч фрагментів, що породило хвилю фальсифікацій, як частин хреста, так і інших реліквій, пов'язаних з земним життям Христа і його Страстями. Відносно низки реліквій досі немає єдиної думки про їхнє походження. Наприклад, у відношенні Святих сходів (лат. Scala Santa), що зберігаються в капелі Сан-Лоренцо (Рим), існує переказ, що вони були привезені в 326 році з Єрусалиму святою Оленою і саме по них піднімався на суд Ісус Христос до палацу Понтія Пілата[4] і на їх сходинах залишилися сліди його крові. Однак ряд сучасних дослідників вважають їх одними з найстаріших сходів Латеранського палацу, зроблених реліквією тільки близько XI століття.[5]
У Росії велике зібрання реліквій Страстей знаходиться в ковчезі Діонісія Суздальського — великому мощевику з реліквіями, привезеними в 1383-му з константинопольського монастиря святого Георгія в Манганах.[6] У ньому крім частини Животворного Хреста знаходяться ще 16 реліквій, у тому числі досить екзотичні: «влас исторган из брады Христа Бога и вода стекшая из ребро на распятье… кровь Христова прободенным копьем стекшая с пречистых ребер… губа юже омочиша во очет и напоиша Христа на кресте распята».[7] Ковчег Діонісія протягом століть перебував у Благовіщенському соборі і нині зберігається у Московському Кремлі.
Найпоказовішою з точки зору атрибуції реліквії як автентичної є історія наукового дослідження Туринської плащаниці.
Католицька традиція відносить до реліквій Страстей «Плат святої Вероніки», яким вона втерла залите кров'ю і потом обличчя Христа під час його шляху на Голгофу. За переказами обличчя відобразилося на тканині. При зображенні плата Вероніки лик Христа часто зображається в терновому вінці і зі слідами крові. Вважається, що легендарний плат Вероніки зберігається в соборі святого Петра в Римі.[8]
- ↑ Знаряддя Страстей Христових на російських хрестах XVII—XIX століть
- ↑ І. К. Язикова. «Богослов'я ікони»
- ↑ socrat/socr01.html Сократ Схоластик. Церковна історія. Гл.17
- ↑ The Holy Staircase. Rome, 2000
- ↑ Scala Santa, or Holy Stairs (stairs, Rome, Italy). Encyclopædia Britannica
- ↑ Ковчег Діонісія Суздальського
- ↑ Ульянов О. Г. «Пристрасті Христові»
- ↑ Ораціо Петросілло. Місто Ватикан. Edizioni Musei Vaticani, 2005
- Barnes, Arthur. The Passion of Christ in the Four Gospels // The Catholic Encyclopedia. Vol. 11. New York: Robert Appleton Company, 1911.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Страсті Христові
- Про сутність страждань Спасителя // Чернігівські єпархіальні відомості