Ян Канти Стечковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ян Канті Стежковський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Канти Стечковський
пол. Jan Kanty Steczkowski
Ян Канти Стечковський
Прапор
3-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
4 квітня 1918 — 2 жовтня 1918
Попередник: Антоній Поніковський
Спадкоємець: Ян Кухажевський
Прапор
1-й Міністр фінансів Королівства Польща
26 листопада 1917 — 27 лютого 1918
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Антоній Віяневський
Прапор
3-й Міністр фінансів Королівства Польща
4 березня 1918 — 23 жовтня 1918
Попередник: Антоній Віяневський
Спадкоємець: Йозеф Енгліч
Прапор
7-й Міністр фінансів Республіки Польща
26 листопада 1920 — 13 вересня 1921
Попередник: Інгаци Венфельд
Спадкоємець: Болеслав Марковський
Прапор
Голова Державного банку Республіки Польща
1922 — 1927
 
Партія: Національна права партія
Освіта: Віленський університет
Ягелонський університет
Народження: 27 травня 1876(1876-05-27)
Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина
Смерть: 4 липня 1928(1928-07-04) (52 роки)
Краків, Польща
Громадянство: Польща
Віросповідання: Римо-католицька церква
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест (з зіркою)
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа

Медіафайли у Вікісховищі?

Wikisource-logo.svg Роботи у  Вікіджерелах

Ян Канти Стечковський (пол. Jan Kanty Steczkowski; 16 жовтня 1862 року, Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина — 3 вересня 1929 року, Краків, Польща) — польський державний та політичний діяч, економіст, юрист, прем'єр-міністр у 1918 році, міністр фінансів Польщі.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Віленського та Ягеллонського університетів, де отримав ступінь доктора юридичних наук. Незабаром після закінчення він став юристом та працював у банку, був приватним адвокатом[1]. З 1899 року Стечковський обіймав керівні посади в банках Галичини. У 1901 році він увійшов до складу ради створеного у Львові Товариства сприяння розвитку польської науки[2][3]. У 1906 році Стечжковський був призначений директором австрійської тогівельно-промислової компанії у Львові. У 1915 році стає президентом Центрального Національного фонду сільськогосподарських підприємств. У 19131920 роках Стежковський є директором Національного банку у Львові. У 1915 році він стає членом Генерального комітету допомоги жертвам війни в Польщі.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Королівство Польське[ред. | ред. код]

Стечковський був міністром фінансів в уряді Яна Кухажевського. Післ віставки останнього стає прем'єр-міністром уряду. Недовге головування урядом закінчується відставкою і невдовзі новим призначанням. Стежковському роблять пропозицію знову очолити Міністерство фінансів. Як міністр фінансів Стежковський зосередив свою увагу на заходах з організації казначейства, податкової адміністрації, а також фінансової системи держави[4].

Республіка Польща[ред. | ред. код]

У 1921 році Стечковський брав участь у мирних переговорах з Радянською Росією в Ризі й підписанні Ризького мирного договору. У першому уряді Вінцентія Вітоса займає посаду міністра фінансів. У 19221927 роках Стечковський був директором польського Державного банку та Господарського банків У 1926-1927 роказ одночасно з останніми стає президент британсько-польського торгового банку Гданська.

Політичні погляди[ред. | ред. код]

Ян Стечковський був членом Національної правої партії, був поборником консервативних політичних поглядів.

Смерть[ред. | ред. код]

Стечковський помер 4 липня 1928 року та був похований на Раковицькому кладовищі в місті Кракові. У жовтні 1930 року його прах перенесено в село Нагошин, де відбувся його другий похорон.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  2. Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  3. Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.
  4. Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  • Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.
  • Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  • Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.

Посилання[ред. | ред. код]