Рогатин
| Рогатин | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
 | |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна |  Україна
| ||||||||
| Регіон | Івано-Франківська область | ||||||||
| Район |  Івано-Франківський район
| ||||||||
| Рада | Рогатинська міська рада | ||||||||
| Засноване | 1184 | ||||||||
| Магдебурзьке право | 1415 | ||||||||
| Статус міста | від 1939 року | ||||||||
| Населення | ▼ 7925 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| - повне | ▼ 7925 (01.01.2017)[1] | ||||||||
| Площа | 11,32 км²[2] | ||||||||
| Густота населення | 540 осіб/км² | ||||||||
| Поштові індекси | 77000 | ||||||||
| Телефонний код | +380-3435 | ||||||||
| Координати | 49°25′ пн. ш. 24°37′ сх. д.H G O | ||||||||
| Висота над рівнем моря | 258[3] м | ||||||||
| Водойма | р. Гнила Липа | ||||||||
| День міста | перша неділя серпня[4] | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Рогатин | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 104[5] км | ||||||||
| - автошляхами | 61,1 км | ||||||||
| До Києва | |||||||||
| - автошляхами | 535 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 77000, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н, м. Рогатин, вул. Шевченка, 5 | ||||||||
| Вебсторінка | сайт Рогатина | ||||||||
| |||||||||
Рогати́н (пол. Rohatyn) — місто на Опіллі (власне Рогатинському Опіллі), над річкою Гнилою Липою, адміністративний центр Рогатинської громади Івано-Франківського району Івано-Франківської області. Розташований за 61 км від Івано-Франківська (автошлях Н09), за 69 км від Львова (автошлях Н09), та за 82 км від Тернополя (автошлях М12, E50).
Назва
Походження назви міста невідоме. Існує легенда, за якою князь Осмомисл взяв із собою молоду дружину на полювання. Дружина заблукала і натрапила на великого оленя вогненної масті і побігла вслід за ним. Олень зник, а жінка знайшла князя і дружинників. На місці, де жінка зустріла оленя, згодом побудували замок навколо якого з часом й виникло місто. Ще одна версія про княжича Рога, який побудував на цьому місці колись місто (поставив тин), от і вийшло — Рога-тин, тобто місто Рогатин[джерело?].
| Зміни населення | ||
|---|---|---|
| Рік | Населення | Зміна |
| 1765 | 539 | — |
| 1857 | 5101 | +846.4% |
| 1890 | 5616 | +10.1% |
| 1910 | 7664 | +36.5% |
| 1921 | 5736 | −25.2% |
| 1990 | 9300 | +62.1% |
| 2001 | 8800 | −5.4% |
Історія
Рогатин виник на місці поселення слов'янських племен, тут були знайдені предмети доби палеоліту та бронзи. У Х столітті територія Рогатина була у складі Київської Русі. В околицях міста археологи розкопали городища, датовані Х—XIII століттями з залишками валів і житлової забудови, знайдено фундамент церкви. Перша письмова згадка про Рогатин датується 1184 роком, коли поселення входило до Галицько-Волинського князівства під проводом князя Ярослава Осмомисла. У XII—XIII столітті Рогатином володіли українські бояри Рогатинські[6].
У 1340 році Галичину захопив польський король Казимир III.[джерело?] У 1366 році Рогатин згадується як фортеця. Намісник короля Людовика Угорського князь Владислав Опольський надав маєтність Рогатин (також замки Олесько, Тустань з їх волостями) для потреб недавно заснованої Галицької архидієцезії.[7]
Як місто Рогатин вперше згадується 1390 року в буллі Папи Боніфація IX Перемишльському єпископу РКЦ. У той час Рогатин входить до Галицького староства[джерело?], має представників у Галицькому сеймі, згодом у сеймі в Судовій Вишні.
У 1415 році галицький боярин Волчко Преслужич переніс Рогатин місце села Філіповичі та надав місту магдебурзьке право, починається його бурхливий розвиток. Включений до числа королівських володінь, Рогатин передавався в управління старостам (де-факто — орендарям).
Ян Длугош стверджував, що Богдан Рогатинський — дідич чи посідач Рогатина — підтримав князя Свидригайла у 1431 році, за що його маєтності король конфіскував та роздав своїм вірним прибічникам. Так польський шляхтич Миколай Парава з Любіна отримав Рогатин[8].
1433 року Миколай Парава (1443 року став галицьким старостою) від короля Польщі Казимира Ягеллончика отримав запис 200 гривень на Рогатині та 9-ти селах Галицького повіту[9]. У 1444 році Рогатином надалі управляв Міколай Параба з Любліна (або Парава з Любіна[10]).
1460 року король Казимир IV Ягеллончик подарував Рогатин роду Парайтів з Ходеча (Ходецьких). У той час Рогатин мав найтісніші торгові контакти з Жидачевом. У 1461 році Казимир IV дарує Рогатину право на проведення щорічних ярмарків. У 1490—1492 роках в Галичині спалахнуло селянське повстання під проводом Мухи[11]. Влітку 1490 року біля міста королівськими військами були розбиті основні сили повстанців, а залишки їх, на чолі з Мухою, відступили на Покуття в райони Коломиї і Снятина, а потім у ліси Північної Буковини. Наприкінці XV століття почались масові напади на Галичину і Поділля з боку Туреччини і Кримського ханства.
1509 року місто було здобуте, спалене військами молдавського господаря Богдана ІІІ Сліпого як помста за невдалі облоги фортець в Кам'янці-Подільському, Галичі, одним з командувачів оборони яких був дідич Рогатина Станіслав Ходецький[12].
1523 року сандомирський воєвода Отто Ходецький отримав в короля дозвіл проводити у Рогатині ярмарок кожної суботи від Пасхи до Хрещення святого Івана (24 червня). Після смерті Отто місто знову почало належати королю. Управляв ним староста Іван Боратинський.
У 1535 році польський король Сиґізмунд І підтвердив привілеї Рогатина, що сприяє становленню міста як важливого ремісничого і торговельного центру Галичини, і місто одержало герб із зображенням в центрі рога оленя і латинської букви R. Близько XVI століття почалася міграція євреїв із Сілезії, Польщі та Угорщини на Галичину, і в Рогатині утворилося єврейська громада.
У 1567 році у Рогатині був збудований дерев'яний замок. 1572 рік місто має 115 власників будинків, 18 піднаймачів і 36 громадян, які мешкають поза мурами.
У 1589 році Брати Юрій та Іван Рогатинці, сини Кузьми, домоглися права організувати в Рогатині при церкві Різдва Пресвятої Богородиці місцеве братство за взірцем Львівського Успенського братства, яке подарувало йому свій статут, допомогли відкрити при ньому школу, прислали зі Львова дяків-учителів.
1614 року міський маґістрат складався з 10 українців: Моль — бургомістр, Степан Пастернак, Яків Янович, Адрій Князівський — райці, Степан Коцан, Семен Котович, Сень Калинович, Федір Перебігайло, Яків Пекарський, Станіслав Презнінський — лавники. Магістрат підписувався під документами українською мовою[13].
У 1615 році під Рогатином відбулася битва між козаками та військом гетьмана Станіслава Жолкевського.
4 лютого 1630 року ротмістр Януш Венґрин з 200-ма солдатами вдерся до міста, 3 дні «розорював убогих людей», примушував до безплатної роботи «обухами, погрозами, побиттям». 1635 року «все поспільство» міста скаржилося до суду за цей «наїзд»[14]. В 1648—1653 роках місто постраждало під час повстання Богдана Хмельницького.
У 1670 році старостою міста став Зиґмунт Кароль Пшерембський, який разом з маршалком сейму у Судовій Вишні Адамом Миколаєм Сенявським активно розвиває місто. У 1765 році у Рогатині було 539 мешканців.
У 1772 році після поділу Речі Посполитої Рогатин у складі Золочівського циркулу Австро-Угорської імперії належить княгині Софії Любомирській (див. Любомирські). У 1798 році Рогатин перевели у Бережанський циркул. У 1810 році в Рогатині мешкає 1 282 євреї, а у 1857 році у Рогатині мешкає 5 101 осіб, з них десь 3 000 євреїв[15].
У 1849 році Рогатин стає центром Рогатинського повітового староства Галицького намісництва[16].
У 1897 році через Рогатин було проведено залізничну колію з Ходорова до Тернополя[17]. У 1878 році в Рогатині було збудовано бетонні водозбірники і проведено водопровід. В 1882 році була збудована коштом місцевого бюджету міська нормальна школа.
.jpg)
Енциклопедичний словник Ф. Брокгауза і І. Ефрона писав: (рос.)
|
Рогатин (пол. Rohatyn) — город в австрийской провинции Галиции, на реке Гнилой Липе, впадающей в Днестр. Старинный замок князей Любомирских. Жителей (1890) 5616, главным образом евреи. Хмелеводство, производство сукон, торговля; близ города добывание гипса. Рогатин (пол. Rohatyn) — місто в австрійській провінції Галичини, на річці Гнілий Липі, яка впадає в Дністер. Старовинний замок князів Любомирських. Жителів (1890) 5616, головним чином євреї. Хмелярство, виробництво сукна, торгівля; поблизу міста добування гіпсу. |
|
У 1904 році в околицях Рогатина під час військових маневрів військові лікарі звернули увагу на якість черченських вод, але громадська рада не погодилась на їхню промислову експлуатацію. У 1910 році у місті було 7 664 мешканці, з яких 3 254 євреї.
1909 року відкрито першу в Галичині Рогатинську українську гімназію, яка мала славетних вчителів та учнів — Антона Крушельницького, Івана Крип'якевича, Юліана Опільського, Дениса Лукіяновича, Романа Грицая, Миколу Чайковського, Бориса Кудрика та багатьох інших. У місті збереглося чимало пам'яток архітектури. Костьол св. Миколи, споруджениий 1666 року, також неодноразово зазнавав реконструкції і потерпав від руйнувань та людського невігластва. Поруч із костьолом був споруджений пам'ятник польському поетові Адамові Міцкевичу, який після реконструкції площі був перенесений до храму з північного боку. На колишніх околицях міста Бабинці та Горішні Бабинці стоять дві надзвичайно красиві церкви — св. Миколая 1729 року побудови і св. Юра 1876 року.
Складна і суперечлива історія Рогатина увічнена багатьма меморіальними місцями, куди приїжджають поклонитися пам'яті своїх предків люди різних національностей — поляки, австрійці, німці, євреї. У Рогатині, більшість цвинтарів, братських могил, меморіалів, перетривавши радянські часи, залишилися несплюндрованими. Так, на одному із цвинтарів, майже поруч знаходяться братські могили січових стрільців (меморіал збудований 1929 року), пам'ятник полеглим польським жовнірам в українсько-польській війні 1919—1920 років (збудований 1998 р.), меморіал воякам УПА, братська могила воїнів, що полягли в Другій світовій війні. Варто згадати також цвинтар австрійських воїнів часів Першої світової війни біля Святодухівської церкви, а також єврейський цвинтар та меморіал в пам'ять про З 500 розстріляних євреїв у часи другої світової війни.
Під час Першої світові війни багато євреїв Рогатина евакуювалося до Австрії, Богемії, Моравії, де вони жили в евакуаційних таборах. У серпні 1914 року російські війська підпалили єврейський квартал та арештували і депортували до Росії 570 євреїв. У червні 1915 року місто відбили австрійці.
Період Західно-Української Народної Республіки
У 1918—1919 роках проголошена Західноукраїнська Народна Республіка, і євреї почали повертатися до Рогатина і відбудовувати свої будинки. За ЗУНР рогатинські євреї притримувалися нейтралітету. Українська влада співпрацювала з єврейською міліцією і з «єврейським національним комітетом для захисту від воєнних лихоліть».
У червні 1919 року Рогатин опинився у складі складі Республіки Польща. У 1921 році у місті залишилося тільки 5 736 мешканців. У 1909—1939 роках в Рогатині діяла українська приватна гімназія «Рідної Школи», а у 1931—1939 роках в Рогатині була мала семінарія. У 1923—1924 роках в Рогатині виходив двомісячник «Рогатинець».
1 липня 1934 року частина забудови і земель села Залужжя загальною площею 244,6242 га передана до складу міста[18].
У 1939 році в Рогатині проживало 8100 мешканців (3000 українців, 1 750 поляків, 100 латинників, 3250 євреїв)[19].
У вересні 1939 року Рогатин, був окупований військами Радянського Союзу в результаті пакту Молотова-Ріббентропа.
У червні 1941 року під час другої світової війни Рогатин зайняли німці. Ними було розстріляно близько 3 000 євреїв Рогатина і ще 6000 з довколишніх сіл і Львівщини. Вони також посадили під арешт керівників і організаторів українських націоналістів, біля муру церкви Різдва Пресвятої Богородиці 13 грудня 1943 року гітлерівці прилюдно розстріляли 24-х українських націоналістів[20]. Адміністративно місто перебувало у складі крайсгауптманшафту Бережани.
З 1944 року Рогатин знову у складі СРСР. У місті діяла потужна мережа ОУН (б), яка чинила опір комуністичному режиму і депортації населення до Сибіру.
В складі Незалежної України
З 1991 року місто у складі незалежної України.
Постановою № 184-VIII Верховної Ради України від 11 лютого 2015 року 600-річчя Рогатина відзначатиметься на державному рівні[21].
Пам'ятки культури і архітектури
Збережені
.jpg)
- Кам'яна Церква Різдва Пресвятої Богородиці (XII?—XVIII століть, нині УГКЦ).[22].
- Дерев'яна церква Святого Духа (1644—1645). В церкві зберігся іконостас, створений на кошти Рогатинського братства в 1650 року. Це — перлина українського мистецтва XVII століття.
- Готично-ренесансовий костел святого Миколая (1666), в якому знаходяться роботи українського скульптора Богдана Голояда.
- Житлові будинки XVIII століття
- Рогатинська гімназія імені Володимира Великого (з 1909 року)[23].
Рогатинський жіночий монастир Преображення Господнього
У XVII—XVIII століттях в одному з рогатинських передмість, при дорозі, яка вела до Підгороддя, функціонував жіночий монастир Преображення Господнього. Першу згадку про нього в джерелах нотуємо під 1616 рік. Цього року ігумен Видубицького монастиря о. Антоній (Грекович) записав черницям дідичний фільварок разом з іншими посілостями. Монахині вживали цю родинну власність ще перед виставленням донаційного документа. У акті дарування о. Грекович підкреслив, що обитель була заснована Марією (Греківною), його рідною сестрою, за дозволом церковної влади. У 1733 році старанням міщан та ігумені Рогатинського монастиря Євпраксії (Злоховської) була збудована нова дерев'яна церква Преображення Господнього. У 1768 році обитель була закрита, а монастирські ґрунти були приєднані до міської церкви. Церковна будівля була перенесена до с. Дрищів (нині — Надрічне) на Бережанщині.
Втрачені
Підприємства і заклади
- Комбінат хлібопродуктів «Хлібодар» 155 робітників.
- Склад Рогатинського лісопункту
- Рогатинський державний аграрний коледж
- Рогатинська спеціальна загальноосвітня школа — інтернат
Музеї
Транспорт
Місто є перехрестям автошляхів міжнародного та державного значення — М12 E50 та Н09 і Т 1417. Рогатин очікує повноцінної об'їзної дороги, яку розпочали будувати ще за совітів. Кілька десятків років мешканці міста потерпають через транзитний транспорт, який курсує центром міста[25]. Проте функціює об'їзд автошляху E50.
У місті функціонує залізнична станція Тернопільської дирекції Львівської залізниці Рогатин.
Відомі особистості
Народилися
- Баляс Володимир (1906-1980)— український художник, графік, ілюстратор, скульптор.
- о. Грекович Антоній — український релігійний діяч[26].
- Норберт Гланцберг (1910-2001)— французький композитор, автор відомих пісень Едіт Піаф.
- Крушельницький Іван Антонович — український поет, художник, драматург, декоратор, мистецтвознавець і літературний критик.
- Леськів Леся Северинівна — українська спортсменка (кульова стрільба), заслужений майстер спорту Україниref>Іванців Я. С. Леськів Леся Северинівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2016. — Т. 17 : Лег — Лощ. — С. 114. — ISBN 978-966-02-7999-5.</ref>.
- Нижанківський Омелян — український композитор.
- Рогатинець Іван — брат та сподвижник Юрія Рогатинця.
- Юрій Рогатинець — багатий львівський міщанин, провідний діяч Львівського Успенського братства, оборонець православ'я[27].
- Юган Іван Васильович (1957—2015) — сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Яричевський Сильвестр Гнатович — український письменник, педагог і громадський діяч.
Пов'язані з містом
- князь Іван Рогатинський — чоловік княжни Євдокії Андріївної, внучки київського князя Володимира Ольгердовича[28].
- Іван Преслужич з Рогатина — у 1431 році очолював оборону Олеського замку від нападу князя Казімєжа Мазовецького
- Петро Богдан Гроховський — дідич міста, олеський староста[29].
- Роксолана (Лісовська Анастасія Гаврилівна) — дружина султана Османської імперії Сулеймана Пишного, дочка священика з Рогатина.[30]
- о. Дзерович Іполіт — парох Рогатина[31].
- Левк Григорій — провідник ОУН
- Felix Rohatyn[en] — американський інвестиційний банкір, екс-керуючий партнер банку Lazard. Народився в Рогатині, змалку з батьками перебрався до Відня. Дід був головним рабином громади Рогатина.
- Івахів Василь — перший командир УПА на Волині. Підполковник УПА (посмертно).
Парламентські посли від Рогатина
Рогатинські старости
- Юзеф Бєльський[33].
- Іван (Ян) Боратинський — батько Петра[34].
- Іван (Ян) Боратинський — син Петра[35].
- Ян Фірлей
- Зигмунт Ян Остроруг (†1660) — старший син Миколая-«латини», зять Станіслава «Ревери» Потоцького[36][37].
- Зиґмунт Кароль Пшерембський — сєрадзький підкоморій,[38] воєвода
- Миколай-Єронім Сенявський — польний коронний гетьман
- Адам Миколай Сенявський — син попереднього, великий коронний гетьман.[39].
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2017 року (PDF(zip))
- ↑ [1]
- ↑ Прогноз погоди в м. Рогатин
- ↑ Місто Рогатин АМУ
- ↑ Облікова картка
- ↑ Рогатин — Подорожі по Україні
- ↑ Грушевський М. Історія України-Руси. — Т. V. — С. 429.
- ↑ Wiśniewski J. Parawa Mikołaj z Lubina h. Ogończyk // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1980. — T. XXV/2, zeszyt 105. — S. 198. (пол.)
- ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1474) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 351. (пол.)
- ↑ Chodeccy (01) [Архівовано 27 вересня 2013 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Велика Історія України. — Литовсько-Українська Держава
- ↑ Pociecha J. Chodecki Stanisław, h. Powała (†1529) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków: PAU, 1937. — T. III/1, zeszyt 11. — S. 352. (пол.)
- ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 42.
- ↑ Грабовецький В. Західно-Українські землі… — С. 32.
- ↑ Рогатин — незалежний культурологічний часопис «Ї» -Гебрейський Усе-Світ Галичини
- ↑ Архіви в Україні: Місцеві державні архіви України
- ↑ Історія залізниці на Тернопільщині
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 25 czerwca 1934 r. wydane w porozumieniu z Ministrem Sprawiedliwości o zmianie granic miasta Rohatyna w powiecie rohatyńskim, województwie stanisławowskiem. Dz.U. 1934 nr 56 poz. 499 (пол.)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 66.
- ↑ У Другу світову війну у Рогатині розстріляли майже дев'ять тисяч євреїв
- ↑ Політика // Голос України. — К., 2015. — № 29 (6033) (18 лютого). — С. 4.
- ↑ Офіційний сайт церкви
- ↑ Рогатинська гімназія імені Володимира Великого
- ↑ Борис Явір-Іскра Старий Рогатин і загадкові городища
- ↑ Об'їзд в Рогатині
- ↑ Сас П. Грекович Антоній // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 190—191. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2.
- ↑ Рогатинець Юрій // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1606. — 1000 екз.
- ↑ Dukes of Lithuania. Gedyminas (англ.)
- ↑ Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… ozdobiona, potomnym zaś wiekom na zaszczyt i nieśmiertelną sławę pamiętnych w tej ojczyźnie synów podana… — Lwów, 1738. — Т. 2. — S. 307. (пол.)
- ↑ Рогатинська легенда: що відомо про дружину султана Роксолану - ifrankivchanyn.com. ifrankivchanyn.com (укр.). Процитовано 30 квітня 2021.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 130.
- ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму… — С. 107; 127.
- ↑ Józef Bielski z Olbrachcic h. Jelita (ID: 1.881.87)
- ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 310. (пол.)
- ↑ Sypayłłówna M. Boratyński Piotr, h. Korczak (1509—1558) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1936. — T. II/1, zeszyt 1. — Beyzym Jan — Brownsford Marja. — S. 311. (пол.)
- ↑ Majewski W. Ostroróg Mikołaj h. Nałęcz (1593—1651) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk: Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — Tom XXIV/3, zeszyt 102. — S. 518. (пол.)
- ↑ Potoccy (02) [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
- ↑ Rohatyn… — S. 693.
- ↑ Sieniawscy (01) [Архівовано 6 січня 2016 у Wayback Machine.] (пол.)
Джерела та література
- Вортман Д. Я. Рогатин // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 248. — 944 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Грабовецький В. Західно-Українські землі в період народно-визвольної війни 1648—1654рр. — К.: Наукова думка, 1972. — 192 с.
- Рогатинська земля: історія та сучасність: Матеріали другої наук. конф., Рогатин, 26 — 27 берез. 1999 р. / ред.: Я. Малик; Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. — Л., 2001. — 311 c.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького сейму. — Львів: Тріада плюс, 2010. — 228 с.; іл. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.
- Baliński M., Lipinski T. // Starożytna Polska. — Warszawa : nakład i druk S. Orgelbranda, 1845. — T. II. — Część 2. — S. 702—705. (пол.)
Посилання
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рогатин |
- Сайт міста Рогатин
- Сайт УГКЦ Різдва Пресвятої Богородиці
- Рогатин — Замки і храми України
- Фотогалерея Рогатина
- Рогатин Мандри Україною
- Рогатинський район
- Рогатинщина в іменах, назвах, подіях
- Рогатин / Казкове Закарпаття
- Rohatyn — a Shtetl in Galicia (англ.)
- Місто Рогатин в історії на сайті «Історичне Прикарпаття»
- Дві дерев'яні церкви Рогатина
- Пам'ятник Роксолані в Рогатині — відео
- Rogatin, Ukraine (англ.)
- Encyclopedia of Jewish Life (2001), pp. 1086-87: «Rohatyn». (англ.)
- Shtetl Finder (1980), p. 83: «Rohatin, Rotin». (англ.)
- Rohatyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 692. (пол.)
- Энциклопедический словарь Брокгауз и Ефрон. — СПб, 1899. (рос.)
| ||||||||||||||
| ||||||||
| |||||
|
