Санта-Клаус
Са́нта-Кла́ус[1][2][3], також відомий як Ба́тько Різдво́, Святи́й Микола́й, Кріс Крінґл, або просто Са́нта — різдвяний персонаж, що походить з західнохристиянської культури.
За легендою, на Святвечір Санта-Клаус приносить вихованим дітям іграшки та цукерки, а неслухняним – вуглики, або й зовсім нічого. Досягає він цього за допомогою різдвяних ельфів, які виготовляють іграшки в його майстерні на Північному полюсі, і літаючих північних оленів, які тягнуть його сани по повітрю.[4][5]
Сучасний образ Санта-Клауса засновано на традиціях навколо історичного Миколая Чудотворця, англійського Батька Різдва та нідерландського Сінтерклааса.
Образ Санта-Клауса
Сучасного Санту придумав у 1823 році Клемент Кларк Мур. Власне Мур у поемі «A Visit From Saint Nicholas», більше відомій як «The Night Before Christmas» (Ніч перед Різдвом), першим зобразив Санта-Клауса як життєрадісного немолодого ельфа. Поет також запряг у сани Санта-Клауса північних оленів[6].
Теперішній Санта-Клаус — це веселий дідусь з білою бородою та в червоному тулупі з червоним капелюхом. Він літає у повітрі на казкових оленях та влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям і дорослим подарунки. Теперішнім образом Санти послужив рекламний персонаж компанії Кока-Кола, який так сподобався дітям своїм виглядом, що саме цей персонаж став основою для створення всесвітньовідомого Санта-Клауса.
У Радянському Союзі з'являється образ Діда Мороза, що був «запозичений» з-за кордону через свою шалену популярність у дітей. В радянські часи образом Діда Мороза керівники компартії намагались стерти образ християнського Святого Миколая.
Олені Санта-Клауса
.jpg)
Прийнято вважати, що пересувається Санта-Клаус на санях, запряжених оленями:
- Дешер («Стрімкий»),
- Денсер («Танцюрист»),
- Пренсер («Гарцюючий»),
- Віксен («Злісний»),
- Комет («Комета»),
- Кюпід («Купідон»),
- Доннер (від нім. Та голланд. «Грім») і
- Блітсен (від гол. «Блискавка»).
- Рудольф - олень з червоним носом - додано піздніше (у 1939 р.)
Кампанія проти Санта-Клауса
У XVI ст. Лютеранська реформація скасувала шанування святих, у тому числі й день пам'яті Святого Миколая. Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день пам'яті св. Миколая заборонено було випікати пряники й робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярні, що завдання примусити забути його було неможливим. Люди стали шанувати його таємно. У Голландії ім'я святого — Saint Nicholas стали вимовляти як Sinter Klaas.
Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім'я святителя прагнули викреслити з пам'яті. Збереглося письмове напучення одного з протестантських пасторів XVII ст., що докоряє батькам, які дарують на Різдво подарунки своїм дітям від імені Святого Миколая: «Ви акцентуєте увагу дітей на імені святого, тоді як ми знаємо, що не св. Миколай, а Немовля Христос подає нам все благе для душі й тіла, і Він один, до кого ми повинні звертатися».
З американським Сантою ведеться боротьба в Росії, розпочата ще радянською владою у 1940-х роках.
На рубежі ХХ — XXI ст. спочатку в Німеччини, Австрії і Швейцарії, а потім у Східній Європі розгорнулася кампанія, що закликає ігнорувати Санта-Клауса як втілення комерціалізації щодо релігійної події. У грудні 2002 р. видавництво «Daily Telegraph» писало, що в Словаччині й Чехії Католицька Церква видала офіційні рескрипти із закликом «заборонити» Санта-Клауса. Натомість, у Чехії й Словаччині подарунки на Різдво приносить Єжішек (новонароджений Ісусик). Не «можна допустити, щоб ця особа замінила собою Ісуса», — заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан Ґавенда, оголосивши точку зору вказаної церкви. «Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа». У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона, вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантськи нагадували, що традиційний розносник подарунків — Christkind, Немовля Христос, а зовсім не білобородий, у червоному каптані іммігрант з Америки.
Див. також
Примітки
- ↑ Гудима Н. В. Функціонування іншомовних назв осіб у лексичній системі сучасної української мови // Ученые записки Таврического национального университета им. В.И. Вернадского. — 2011. — Вип. 24 (63). — С. 389-394.
- ↑ Санта-Клаус // Великий тлумачний словник сучасної української мови / Голов. ред. В. Т. Бусел, редактори-лексикографи: В. Т. Бусел, М. Д. Василега-Дерибас, О. В. Дмитрієв, Г. В. Латник, Г. В. Степенко. — Київ : Перун, 2005.
- ↑ Жайворонок В. В. Велика чи мала літера?. — Київ : Наукова думка, 2004.
- ↑ B. K. Swartz, Jr.; THE ORIGIN OF AMERICAN CHRISTMAS MYTH AND CUSTOMS [Архівовано 30 квітня 2011 у Wayback Machine.]; Retrieved 22 December 2007
- ↑ Jeff Westover; The Legendary Role of Reindeer in Christmas [Архівовано 3 серпня 2012 у Wayback Machine.]; Retrieved 22 December 2007
- ↑ Clement Clarke Moore. A Visit from St. Nicholas
Посилання
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Санта-Клаус- История Санта Клауса. Санта Клаус — Святой Николай. (рос.)
- Как в Coca Cola придумали Санта Клауса и сделали его частью мировой культуры (рос.)
- Как святой Николай Санта Клаусом стал. nikola-ygodnik.narod.ru. Архів оригіналу за 15 березня 2010. Процитовано 8 січня 2013. (рос.)
- Празднование Рождества и Нового года в разных странах мира. История и сегодняшний день, Святой Николай в различных традициях Портал о странах и народах мира Трансформация: от Святого Николая к Санта-Клаусу. История образа Санты в рисунках. Portalostranah.ru. Архів оригіналу за 20 січня 2013. Процитовано 8 січня 2013. (рос.)
- Дубинская И. (24 грудня 2010). 25 декабря в истории Упоминание о том, что пуритане не праздновали Рождество. Голос Америки (golos-ameriki.ru) Голос Америки. 25 декабря в истории. Архів оригіналу за 8 січня 2013. Процитовано 8 січня 2013. (рос.)
| ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
