Економіка Буркіна-Фасо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Економіка Буркіна-Фасо
Уагадугу - фінансовий центр країни
Валюта Франк КФА
Фінансовий рік календарний рік
Організації ВТО
Статистика
ВВП $32,97 млрд. (2016)
Зростання ВВП 5,9 % (2016)
ВВП на душу населення $1,800 (2016)
ВВП за секторами сільське господарство: 32,6 %, промисловість 22,2 % послуги: 45,2 % (2016)
Інфляція (ІСЦ) - 0,2 % (2016)
Населення
поза межею бідності
40,1 % (2009)
Індекс Джіні 39,5 (2007)
Робоча сила 8,501 млн. (2016)
Робоча сила
за секторами
сільське господарство: 90 % промисловість та послуги: 10 % (2000)
Безробіття 77 % (2004)
Галузі виробництва бавовна, напої, переробка сільськогосподарської продукції, мило, цигарки, текстиль, золото
Зовнішня діяльність
Експорт $2,641 млрд. (2016)
Експортні товари золото, бавовна, худоба (2016)
Партнери Швейцарія Швейцарія 65,7 %
Індія Індія 6,3 %
ПАР ПАР 5,2 %
Сінгапур Сінгапур 4,6 % (2016)
Імпорт $2,802 млрд. (2016)
Імпортні товари засоби виробництва, продукти харчування, нафта
Партнери КНР КНР 12,2 %
Кот-д'Івуар Кот-д'Івуар 8,2 %
Японія Японія 7,8 %
Франція Франція 7,1 %
Нідерланди Нідерланди 4,5 %
Іспанія Іспанія 4,2 %
Індія Індія 4,1 %
Росія Росія 4 % (2016)
Державні фінанси
Борг $2,88 млрд. (2016)
Доходи $2,379 млрд. (2016)
Витрати $2,759 млрд. (2016)
Головне джерело: CIA World Fact Book[1]

Буркіна-Фасо — аграрна країна з частково розвиненим гірничим сектором. У сільському господарстві зайнято понад 80% працездатного населення, а частка цієї галузі в національному виробництві становить 34% (1994). Основні галузі промисловості: гірнича (золото, ртуть, марганець, нікель та ін.), текстильна. Шляхи сполучення — автомобільні та залізничні. Гол. тр-т: автомобільний, частково — залізничний, повітряний. Міжнародні аеропорти знаходяться в Уагадугу і Бобо-Діуласо. Є також 49 невеликих місцевих аеродромів.

За даними 2001 Index of Economic Freedom, The Heritage Foundation]: ВВП — $ 2,8 млрд (у 1994 р. — 2,98 млрд). Темп зростання ВВП — 6,2%. ВВП на душу населення — $ 259 (у 1994 р. — 301). Імпорт — $ 779 млн (г.ч. Франція — 33,0%; Кот-д'Івуар — 27,2; США — 2,8%; Нігерія −2,3%). Експорт — $ 393 млн (г.ч. Італія — 10,0%; Франція — 6,8%; Португалія — 5,9%; Таїланд — 5,8%). Буркіна-Фасо — одна з найменше економічно розвинених країн світу, що зумовлено рядом чинників, в тому числі віддаленістю від моря (залізнична лінія до берега океану має протяжність 1144 км), малородючим ґрунтом і нестачею вологи. Економіка країни примітивна і заснована на малопродуктивному сільському господарстві. Має місце експорт робочої сили в Кот-д'Івуар і Гану для роботи на плантаціях кави і какао, а також як некваліфіковані робітники в містах цих країн.

У 1994 ВВП Буркіна-Фасо становив 2980 млн дол., або 301 дол. з розрахунку на душу населення. Розвинуте тваринництво. М'ясо, молоко і шкури надходять на внутрішній ринок, а жива худоба йде на експорт в сусідні країни. У 1994 Буркіна-Фасо було бл. 4,2 млн голів великої рогатої худоби і 13 млн овець та кіз. Основні продовольчі культури — сорго і різні сорти проса. Крім того, обробляються кукурудза, рис, ямс, маніок, батат і таро. Важливими товарними культурами є бавовник, цукрова тростина, арахіс, кунжут і бутироспермум.

У країні діє бл. 100 промислових підприємств, які спеціалізуються на виробництві жирів, мила, технічних масел, бавовняних тканин, пива, прохолодних напоїв, сигарет, очищенню бавовни і рису, переробці цукрової тростини, обробці шкірсировини. Для внутрішнього ринку налагоджений також випуск мотоциклів і велосипедів.

В середині 1990-х років в промисловості, включаючи гірничодобувну галузь і будівництво, було зайнято менше 2% населення, але на її частку припадало понад 25% ВВП.

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

  1. Усі дані, якщо це не зазначені окремо, подані у доларах США.
  2. a project of the West-African Market Information Network (WAMIS-NET), provides live market and commodity prices from fifty seven regional and local public agricultural markets across Benin, Burkina Faso, Côte d'Ivoire, Guinea, Niger, Mali, Senegal, Togo, and Nigeria. Sixty commodities are tracked weekly. The project is run by the Benin Ministry of Agriculture, and a number of European, African, and United Nations agencies.