Ян Канти Стечковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Канти Стечковський
пол. Jan Kanty Steczkowski
Ян Канти Стечковський
Ян Канти Стечковський
Прапор
Прапор
3-й Прем'єр-міністр Королівства Польща
4 квітня 1918 — 2 жовтня 1918
Попередник: Антоній Поніковський
Спадкоємець: Ян Кухажевський
Прапор
Прапор
1-й Міністр фінансів Королівства Польща
26 листопада 1917 — 27 лютого 1918
Попередник: посада заснована
Спадкоємець: Антоній Віяневський
Прапор
Прапор
3-й Міністр фінансів Королівства Польща
4 березня 1918 — 23 жовтня 1918
Попередник: Антоній Віяневський
Спадкоємець: Йозеф Енгліч
Прапор
Прапор
7-й Міністр фінансів Республіки Польща
26 листопада 1920 — 13 вересня 1921
Попередник: Інгаци Венфельд
Спадкоємець: Болеслав Марковський
Прапор
Прапор
Голова Державного банку Республіки Польща
1922 — 1927
 
Народження: 27 травня 1876(1876-05-27)
Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина
Смерть: 4 липня 1928(1928-07-04) (52 роки)
Краків, Польща
Поховання: Раковицький цвинтар
Країна: Польща
Релігія: католицька церква
Освіта: Віленський університет
Ягелонський університет
Партія: Національна права партія
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Великий Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Орден Відродження Польщі (Командорський хрест (із зіркою)
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа
Кавалер командорського хреста ордена Франца Йосифа

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Роботи у  Вікіджерелах

Ян Канти Стечковський (пол. Jan Kanty Steczkowski; 16 жовтня 1862 року, Домброва-Тарновська, Австро-Угорщина — 3 вересня 1929 року, Краків, Польща) — польський державний та політичний діяч, економіст, юрист, прем'єр-міністр у 1918 році, міністр фінансів Польщі.

Біографія

[ред. | ред. код]

Закінчив юридичний факультет Віленського та Ягеллонського університетів, де отримав ступінь доктора юридичних наук. Незабаром після закінчення він став юристом та працював у банку, був приватним адвокатом[1]. З 1899 року Стечковський обіймав керівні посади в банках Галичини. У 1901 році він увійшов до складу ради створеного у Львові Товариства сприяння розвитку польської науки[2][3]. У 1906 році Стечжковський був призначений директором австрійської тогівельно-промислової компанії у Львові. У 1915 році стає президентом Центрального Національного фонду сільськогосподарських підприємств. У 1913–1920 роках Стежковський є директором Національного банку у Львові. У 1915 році він стає членом Генерального комітету допомоги жертвам війни в Польщі.

Політична діяльність

[ред. | ред. код]

Королівство Польське

[ред. | ред. код]

Стечковський був міністром фінансів в уряді Яна Кухажевського. Післ віставки останнього стає прем'єр-міністром уряду. Недовге головування урядом закінчується відставкою і невдовзі новим призначанням. Стежковському роблять пропозицію знову очолити Міністерство фінансів. Як міністр фінансів Стежковський зосередив свою увагу на заходах з організації казначейства, податкової адміністрації, а також фінансової системи держави[4].

Республіка Польща

[ред. | ред. код]

У 1921 році Стечковський брав участь у мирних переговорах з Радянською Росією в Ризі й підписанні Ризького мирного договору. У першому уряді Вінцентія Вітоса займає посаду міністра фінансів. У 1922–1927 роках Стечковський був директором польського Державного банку та Господарського банків У 1926-1927 роках одночасно з останніми стає президент британсько-польського торгового банку Гданська.

Політичні погляди

[ред. | ред. код]

Ян Стечковський був членом Національної правої партії, був поборником консервативних політичних поглядів.

Смерть

[ред. | ред. код]

Стечковський помер 4 липня 1928 року та був похований на Раковицькому кладовищі в місті Кракові. У жовтні 1930 року його прах перенесено в село Нагошин, де відбувся його другий похорон.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  2. Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  3. Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.
  4. Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Т. Бураковські Польські адвокати біографічний словник, том II, Варшава, 2007.
  • Т.M. Мачоровськи Хто є хто у другій Республіці. Польський видавничий дім «BGW». — Варшава, 1994.
  • Доповідь Департаменту Товариства сприяння розвитку науки польської мови 1901, Львів 1902.
  • Нагороджені орденом Відродження. Перша глава триріччя 1921—1924. Варшава: Президія Ради Міністрів, 1926, стор 16.

Посилання

[ред. | ред. код]