Економіка Російської Федерації

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Економіка Росії

Новий бізнес-центр у Москві

Загальна інформація[ред.ред. код]

Росія — індустріально-аграрна країна. Основні галузі промисловості: гірнича, нафтова, нафтопереробна, газова, металургійна (чорна та кольорова металургія), літако- та кораблебудування, космічна, машинобудівна, енергетичне обладнання, харчова та текстильна. У промисловості провідна роль належить важкій індустрії. У РФ добувають усі види мінерального палива, а також більшість видів мінеральної сировини. Є три бази чорної металургії (Уральська, Центральна, Сибірська), різноманітні галузі кольорової металургії. Розвинені всі види транспорту, але величезні простори Сибіру практично не мають залізниць та сучасних автодоріг через відсутність населення. Натомість діють системи магістральних нафто- і газопроводів. Морський транспорт забезпечує знану частину перевезень. Найважливіші порти: Санкт-Петербург, Калінінград, Мурманськ, Архангельськ, Новоросійськ, Владивосток, Находка і інші.

Залізниці, велика частина яких розташована в Європейській Росії, перевозять три чверті всіх вантажів. Річковий і автомобільний транспорт перевозять до 15 % вантажів. У багатьох районах Півночі й Далекого Сходу єдиним видом транспорту є авіація. Економічна криза кінця 1990-х років фактично ізолювала багато північних регіонів від центра, так як через погано розвинену інфраструктуру держава не спроможна оплачувати транспортування вантажів.

За даними [МВФ 2009]: ВВП — $ 2 109 млрд. (6 місце); темп зростання ВВП — 2000: 10%, 2001: 5,1%, 2002: 4,7%, 2003: 7,3%, 2004: 7,2%, 2005: 6,4%, 2006 8,2%, 2007: 8,5%, 2008: 5,2%, 2009: - 7,9%, 2010: 4,0%, 2011: 4,3%, 2012: 3,6%. ВВП на душу населення — $14 919 (38 місце). Прямі закордонні інвестиції — 2007: $ 27 800, 2008: $ 27 000, 2009: $ 15 900 [1];млн. Імпорт — $ 191,8 млрд. (г.ч. Німеччина — 13,3%; Китай — 12,2%; Україна — 6,7%; США - 4,7; Білорусь — 4,5 (2007)). Експорт — $ 301,7;млрд. (г.ч. Нідерланди - 12,2%; Італія - 7,8%; Німеччина - 7,5; Білорусь - 4,9%; Україна — 4,6%; Китай - 4,5; Казахстан - 3,4%). Близько. 65% експорту РФ — пов'язано з вивозом сировини. За даними http://www.gks.ru прямі іноземні інвестиції в Росії склали біля 15,9 млрд дол.

У структурі економіки Росії переважає важка промисловість, особливо металургія, хімія, машинобудування та енергетика. Добре розвинута лісова промисловість: лісові ресурси Росії — найбільші у світі. Росія має також найбільші у світі розвідані запаси природного газу й другі за величиною запаси нафти. Великі родовища вугілля є в Республіці Комі, у Східному Сибіру й на Далекому Сході. Росія також багата на залізну руду, боксити, нікель, олово, золото, алмази, платину, свинець і цинк. Багато цих ресурсів знаходиться в Сибіру, де великі відстані, низька заселеність, суворий клімат і багаторічна мерзлота створюють значні труднощі для економічно ефективного видобутку й транспортування сировини на місця переробки та споживання.

Російське сільське господарство, яке виробляє більше ніж одну п'яту валового національного продукту країни, спеціалізується по регіонах. Три п'ятих орних земель засіваються пшеницею, ячменем, вівсом і житом. Основними виробниками зерна є Поволжя, Північний Кавказ, Центрально-Чорноземний район і Західний Сибір. Вирощуються також технічні культури (особливо соняшник, цукровий буряк, льон), овочі (у середній смузі та на північному заході) і баштанні культури (на півдні).

Виробка електроенергії — 1 040 млрд кВт•год (2008). На тер. РФ функціонують об'єднані енергетичні системи Центру, Північного-Заходу, Поволжя, Південного. Кавказу, Уралу, Сибіру, Далекого Сходу. Діють ТЕС, ГЕС, АЕС. Росія володіє найбільшими у світі запасами гідроенергії, які зосереджені переважно в Сибірі. Грандіозні гідроенергетичні проекти були здійснені на ріках Ангара і Єнісей, але вони віддалені від західних районів, де відчувається нестача енергії.

Економічні райони Росії[ред.ред. код]

Див. докладніше: Економічні райони Росії

Росія поділяється на 11 великих економічних районів: Північно-Західний, Північний, Центральний, Волго-В'ятський, Центрально-Чорноземний, Поволзький, Північнокавказький, Уральський, Західносибірський, Східносибірський і Далекосхідний.

Видобуток нафти й газу зосереджений у Західному Сибіру, гідроелектростанції, кольорова металургія і лісова промисловість — у Східному Сибіру. На Далекому Сході видобувають золото, алмази, він славиться рибою і морепродуктами. У Північному районі основними галузями є добування вугілля, нафти, газу, апатитів, нікелю та інших металів, а також заготівля лісу і вилов риби. У Північно-Західному, Центральному, Волго-В'ятському, Уральському і Поволзькому районах розвинуті машинобудування, хімічна, легка, харчова промисловість, енергетика і сфера послуг. Центрально-Чорноземний район і Північний Кавказ мають розвинуте сільське господарство й харчову промисловість.

Економіка Росії у нові часи[ред.ред. код]

Валовий регіональний продукт на душу населення
Динаміка ВВП за ПКС у 1992 - 2012 рр. (млрд. дол. 2012 р.)
Номінальний ВВП у регіонах Росії у 2008 рр., дол.
   понад 50 000$
   30 000 - 50 000$
   20 000 - 30 000$
   9 750[1]-20 000$
   7 500 - 9 750$
   5 000 - 7 500$
   3 000 - 5 000$
   менше 3 000$
Доля окремих суб'єктів РФ
у сумарному ВВП в 1994 та 2002, %[2]
× 1994 2002
Москва 10,2 21,1
Тюменська область 6,6 10,1
Московська область 3,6 3,9
Санкт-Петербург 3,2 3,9
Свердловська область 3,8 2,6
Самарська область 3,2 2,6
Красноярський край 3,0 2,5
Республіка Башкортостан 2,7 2,3
Республіка Татарстан 2,8
Нижегородська область 2,8
Краснодарський край 2,5
Челябінська область 2,7
Всього по 10 регіонах 41,5 54,2

Краху комунізму в кінці 1980-х років передував економічний застій, який почався за десятиріччя до цього. За роки перебудови стара система повністю руйнувалася. Перевага великомасштабних виробництв у поєднанні із системою централізованого планування привела до переважання в російській економіці великих промислових комбінатів. Нерідко один завод є єдиним виробником того або іншого виду продукції. Руйнування радянської системи централізованого планування привело до порушення зв'язків між підприємствами, а переважання практично монопольного виробництва по багатьох ключових видах продукції привело до занепаду промислового виробництва. У 1992 російський уряд приступив до радикальних економічних реформ, які базувалися на приватизації малих, а згодом середніх і великих підприємств. Усі попередні спроби половинчастого реформування при М. Горбачові загнали економіку в глухий кут. У 1996 російський уряд уперше із царських часів став продавати цінні папери на міжнародних ринках. У 1997 російський біржовий ринок був найпривабливішим у світі. Незважаючи на очевидну слабість російської виробничої сфери, міжнародних інвесторів приваблює російський ринок.

Незважаючи на величезні розміри території, велику кількість природних ресурсів, розвинену промислову базу і високий рівень освіченості населення, частка російської економіки у світі незначна. У 2009 валовий внутрішній продукт (ВВП) Росії оцінювався в 2 109 млрд дол. Аналогічний ВВП мають Сполучене Королівство (2 281 млрд дол.), Франція (2 097 млрд дол.) і Бразилія (2 030 млрд дол.). Для порівняння — в Україні 357 млрд доларів. ВВП на душу населення Росії — 14 900 дол., в Сполученому Королівстві — 35 900, Франції — 33 100, в Бразилії — 10 600дол.(у Україні — 7 300дол.) Восени 1999 зовнішній борг Росії (включаючи борг СРСР) досяг 160 млрд дол., і за цим показником вона вийшла на перше місце у світі, але цей борг був фактично повністю ліквідований у 20052007 роках.

За 1991–2009 жодна галузь економіки Росії, за винятком роздрібної торгівлі, не тільки в обсягах, а й у цінових показниках не досягла рівня 1990 року. Обсяг вантажоперевезень транспорту становив усього 73% до рівня 1990, будівельних робіт — 77, промислового виробництва — 79, обсяг сільськогосподарської продукції — 81, а обсяги виробництва в легкій промисловості впали нижче 20% від рівня 1990 року.

  • понад 80% національного експорту Росії припадає на поставки мінеральної сировини та напівфабрикатів (нафти, газу, необроблених діамантів, алюмінію, нікелю, азотних добрив, прокату чорних металів);
  • Росія щорічно експортує високотехнологічної продукції на суму близько 3 млрд дол., або в п'ять разів менше, ніж Таїланд, і в 10 разів менше, ніж Китай;
  • частка Росії у світовому експорті інформаційного устаткування становить 0,04% (а Китаю — 7,1%, тобто в 178 разів більше!);
  • Росія експортує 60% видобутої нафти, 35 — видобутого природного газу; 90 — міді, 97 — нікелю, 98 — алюмінію і 90% мінеральних добрив, яких недоотримує вітчизняна рілля, у результаті чого в країні не забезпечено продовольчу безпеку (Росія щорічно закуповує понад 50% продовольчої продукції на суму понад 30 млрд дол.);
  • фізичний обсяг експорту практично не зростає — все досягається за рахунок сприятливої кон'юнктури цін на сировину.

Після 2000 року видобуток нафти і газу (основних продуктів експорту) вдвічі випереджає приріст запасів. Після 1990 р. у Росії не відкрито жодного великого родовища нафти чи газу. Тенденція до зниження видобутку та скорочення запасів характерна для всіх корисних копалин, що видобуваються в Росії. Якщо в найближчі роки не буде вжито енергійних заходів з геологорозвідки, то до 2025 р. буде майже повністю вичерпано розвідані поклади нафти, газу, свинцю, молібдену, нікелю, міді, олова, а запаси діамантів, золота й срібла — ще раніше.

За 1991–2009 Росія проїдає небагату спадщину, що залишилася з радянських часів. У країні за цей час не побудовано жодної великої чи середньої атомної, гідро- або теплової електростанції, не введено в експлуатацію жодного сучасного вітчизняного заводу (за винятком спільних підприємств із використанням зарубіжного капіталу та технологій), не прокладено жодної нової вітки залізниці, не розроблено жодної нової вітчизняної моделі літака, тепловоза, електровоза чи серійного автомобіля. Практично країна сидить на наркотичній газонафтовій трубі, забезпечуючи за рахунок продажу експортованої сировини величезні доходи владній верхівці й «призначеним» олігархам і на залишки грошей — постачання населення імпортним продовольством, китайським ширвжитком та корейською побутовою технікою.

Усе це поглиблюється катастрофічним старінням основного виробничого обладнання та інфраструктури. Понад 60% основних фондів російських підприємств відслужили допустимий строк, їх експлуатація в будь-який момент може призвести до техногенних катастроф, подібних до великої аварії на Саяно-Шушенській ГЕС[3].

Зростання ВВП Росії в 2011 році склав 4,3%.[4] За підсумками 2011 року інвестиції в Росії досягли рекордного за останні 20 років рівня в 370 млрд доларів за рік. Таким чином кожен день в економіку Росії інвестується більше 1 мільярда доларів.[5] Темпи інфляції опустилися до рекордно низького рівня з часів розпаду СРСР, за 2011 рік індекс цін зріс лише на 6,6%.[6] З 1 січня 2012 року розпочало роботу Єдиний економічний простір Росії, Білорусі і Казахстану. 22 серпня 2012 року Росія вступила до Світової організації торгівлі.[7]

Диспорпорції розвитку економіки[ред.ред. код]

Суб'єкти Федерації, в сумі дають близько 50% ВРП Росії, це:

  • Москва і Московська область — 25%
  • Ханти-Мансійський і Ямало-Ненецький автономні округи — по 10,1%
  • Санкт-Петербург — 3,9%. Ці ж п'ять регіонів формують більше 45% бюджету країни[2].

Економіка Росії тяжко хвора на «голландську хворобу» (гостру залежність економіки та бюджету від експорту одного-двох різновидів сировини, який забезпечує левову частку доходів держави; при цьому потреби населення в товарах і послугах задовольняються за рахунок імпорту, а власне виробництво розвивається слабко). Наявність великих запасів мінеральної сировини заважає країні зайнятися модернізацією виробництва й поставити застарілу економіку на сучасні рейки.

Динаміка по металопродукції[ред.ред. код]

Динаміка виробництва, внутрішнього споживання, імпорту й експорту металопродукції в Російській Федерації

Показник/Рік 2004 2005 2006 2007 2008
Виробництво, млн т 64,3 65,6 70,8 72,6 68,5
Споживання, млн т 30,0 32,0 33,0 34,0 38,0
Експорт, млн т 29,3 29,7 29,0 29,0 28,8
Імпорт, млн т 3,1 3,4 5,2 6,7 6,7


Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]